Рішення № 102381810, 31.12.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/16178/2012

Провадження № 2/202/83/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

31 грудня 2021 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Терещук Л.І., представника відповідача Возняк А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до Акціонерного товариства «Акцент Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», назву якого в подальшому змінено на Акціонернетовариство «Комерційний банк «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № HMIBAN17348872 від 02.07.2008 року в розмірі 14361,11 доларів США, що за курсом НБУ від 12.11.2012 року станом на 12.11.2012 року складало 114745,23 грн., а також стягнути солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ПАТ «Акцент-Банк» суму в розмірі 10000 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року позов банку був задоволений.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2019 року за заявою відповідача ОСОБА_1 вищевказане заочне рішення було скасовано та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В своєму позові АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що відповідно до укладеного договору № HMIBAN17348872 від 02.07.2008 року відповідач ОСОБА_1 26.06.2008 року отримала кредит у розмірі 12480,02 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.06.2015 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором був укладений договір поруки з ПАТ «Акцент-Банк» № 167 від 20.10.2010 року на суму 10000 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконує.

У зв`язку з чим станом на 12.11.2012 року заборгованість за кредитним договором складає 15612,67 доларів США, яка складається з наступного: 8867,52 доларів США – заборгованість за кредитом; 3101,55 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 693,23 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 2177,11 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 31,29 доларів США – штраф (фіксована частина) та 741,97 долар США – штраф (процентна складова).

За цих підстав АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути солідарно з АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10000 грн. та окремо з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 14361,11 доларів США.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача Возняк А.Г., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позов не визнала, посилаючись на те, що відповідачем був переданий банку для реалізації автомобіль, який відповідно до кредитного договору є предметом застави. Вважала, що сума заборгованості за кредитним договором є необґрунтованою. В подальшому в судове засідання представник відповідача не з`явилася, у зв`язку з чим розгляд справи завершено в її відсутність.

Представник відповідача - АТ «Акцент-Банк» у судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що 02.07.2008 року між ОСОБА_1 та ПриватБанком був укладений кредитно-заставний договір № HMIBAN17348872, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на суму 12480,02 доларів США зі сплатою процентів за ставкою 15% річних на строк до 25.06.2015 року на придбання автомобіля «LIFAN 520 LX», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

В свою чергу, відповідно до умов укладеного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати щомісячний платіж у розмірі 272,23 доларів США.

В пункті 14.2 та 14.9 договору сторони погодилися сплату позичальником пені та штрафів за порушення зобов`язань.

Крім того, 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» був укладений договір поруки № 167, згідно з яким ПАТ «Акцент-Банк» поручилося перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором на суму 10000 грн.

Пунктом 4 договору поруки від 20 жовтня 2010 року № 167 визначено, що у випадку невиконання боржником обов`язків за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на 12.11.2012 року відповідачу була нарахована заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15612,67 доларів США, з яких: 8867,52 доларів США – заборгованість за кредитом; 3101,55 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом; 693,23 доларів США – заборгованість з комісії за користування кредитом; 2177, 11 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 31,29 доларів США – штраф (фіксована частина) та 741,97 долар США – штраф (процентна складова).

Вирішуючи між сторонами спір про стягнення з відповідача вказаних сум, суд враховує, що відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Якщо договором не встановлено інше, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, відповідальність боржника і поручителя є солідарною.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Звернувшись до суду, банк просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 12.11.2012 року в сумі 15612,67 доларів США, з яких: 8867,52 доларів США – заборгованість за кредитом; 3101,55 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом; 693,23 доларів США – заборгованість з комісії за користування кредитом; 2177, 11 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штрафи: 31,29 доларів США – штраф (фіксована частина) та 741,97 доларів США – штраф (процентна складова).

Разом із тим, суд вважає, що розмір заборгованості за кредитним договором, яку просить стягнути позивач, є недоведеним.

Так, банк не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості в загальній сумі 15612,67 доларів США.

Суд звертає увагу, що представником відповідача було надано суду копію акта прийому банком автомобіля від 11.05.2011 року, відповідно до якого співробітником ПриватБанка був прийнятий від позичальника ОСОБА_1 автомобіль «LIFAN 520 LX», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з вказаним актом автомобіль є технічно справним, при візуальному огляді кузова автомобіля виявлено незначні пошкодження переднього, заднього буфера, правого переднього, заднього крила, незначні «ЛКП» капоту, криши, лівих передніх, задніх дверей, зламана антена.

Як зазначено в акті, позичальник доручила банку передати автомобіль на реалізацію за ринковою ціною та направити виручені кошти на погашення заборгованості у разі невиконання нею зобов`язань перед ПриватБанком.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 01.09.2021 року автомобіль «LIFAN 520 LX», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 був реалізований 09.08.2012 року.

З наданих банком суду копій меморіального ордеру та виписки по рахунку вбачається, що 09.08.2012 було зараховано грошові кошти в розмірі 1839,11 доларів США, з яких 1784,81 доларів США того ж дня направлено на погашення пені.

Між тим, матеріали справи не містять доказів щодо оцінки транспортного засобу та вартості, за яку був реалізований автомобіль.

Ухвала суду від 26 листопада 2019 року про витребування відомостей щодо реалізації банком належного відповідачу автомобіля «LIFAN 520 LX», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , у тому числі ціни, за яку був реалізований автомобіль, не була виконана.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, саме на позивача покладено обов`язок щодо доведення розміру заборгованості за кредитним договором. Однак позивач не надав суду належних доказів щодо грошової суми, за яку був реалізований вищевказаний автомобіль.

Крім того, суд звертає увагу, що одночасне нарахування банком відповідачу неустойки як у вигляді пені, так і у вигляді штрафів за одне й те саме правопорушення, не відповідає статті 61 Конституції України, якою заборонено подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищенаведене, оскільки матеріали справи не містять належних доказів щодо реалізації банком належного відповідачу автомобіля, переданого в рахунок погашення боргу, зокрема ціни, за яку було реалізовано автомобіль, не надано обґрунтованого розрахунку заборгованості в розмірі 15612,67 доларів США, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідачів заборгованості у зазначеному розмірі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою в позові відповідно до статті 141 ЦПК України понесені позивачем під час звернення до суду витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Акціонерного товариства «Акцент Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Ю. Марченко