Рішення № 102381157, 20.12.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2351/20

Провадження №2/944/454/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря – Василиці Н.В.

представник позивача – Мандат В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Новояворівськжитло" до ОСОБА_1 , з участю третьої особи ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комунальне підприємство "Новояворівськжитло" звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

В обгрунтування заявлених вимог покликається на те, що в ніч з 30.01.2020 року відповідач, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 навмисно вчинив наїзд на клумбу центрального кругу на перехресті вулиць Шевченка - Шухевича - Ст.Бандери - 50-річчя УПА в м.Новояворівську, в результаті чого зазнали пошкоджень бордюри, багаторічні насадження троянд, лілій, спіреї кущової та газонної трави, які були висаджені на даному кільці з початку травня 2017 року. Внаслідок таких дій відповідача позивачу було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 68105 гривень. Вказана матеріальна шкода складається з вартості:

- зелених насаджень, що висаджувалися в період з травня 2017 року по жовтень 2019 року на крузі (троянда багаторічна, лілія багаторічна, спірея кущова, трава газонна в сумі 4 030 грн;

- засобів для підживлення квітів (нітрофоска звичайна, нітроамофоска аграрна, аміачна селітра, вартість води для поливання квітів) в сумі 9186грн 09коп;

- знищених матеріалів (бордюри) в сумі 296грн;

- збитків по відновленню газону (346 м-2х32.4) в сумі 11210грн 40коп;

- заробітної плати працівників дільниці "Благоустрій", які висаджували та доглядали зелені насадження протягом 2017-2019рр (перекопування, висаджування, прополювання, підживлення, поливання, стриження, оброблення від шкідників, косіння трави, підготовка до зимового зберігання та інше)з нарахуваннями та ПДВ в сумі 42918грн 51коп.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 02.03.2020 року у справі № 944/665/20 встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 та 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді одного року позбавлення права керування транспортним засобом.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь КП “Новояворівськжитло” матеріальну шкоду, завдану адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 122-4, 124 КУпАП в сумі 68105,00 гривень та судовий збір в розмірі 2102,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки, його відповідальність як володільця транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 на час вчинення адміністративного правопорушення, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, що підтверджується полісом № АМ/9280841, відтак належним відповідачем повинна бути ПАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна”.

Представник третьої осби в судове засідання не з"явився, скерував на адресу суду заяву, у якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Згідно зі ст.1194 ЦК України саме на страховика покладається обов`язок відшкодувати завдану шкоду, а винна у заподіянні шкоди особа сплачує лише різницю між сумою страхового відшкодування та розміром дійсної шкоди. Також представник відповідача зазначив, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують розмір завданої шкоди, оскільки вичерпний перелік засобів доказування встановлений у ст.31 ЗУ “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Вказав, що в розрахунку розміру завданої шкоди, поданому позивачем, включені такі суми, які за жодних обставин не можуть вважатися шкодою, зокрема, витрати на засоби для підживлення квітів, вода для поливу, заробітна плата працівників підприємства). На основі наведеного просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, пояснень суду не надав.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, які містяться в матеріалах провадження, встановив наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст.5ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтями 12,13,77ЦПКУкраїни передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно дост. 76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Судом встановлено, що 31 січня 2020 року о 04год 45хв, в м. Новояворівську по вул.50-ліття УПА Яворівського району Львівської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на клумбу (кільце). Після скоєного залишив місце даної події, не повідомивши орган чи підрозділ поліції.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 02.03.2020 року у справі № 944/665/20 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді одного року позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 01 червня 2020 року, постанову Яворівського районного суду Львівської області від 02.03.2020 року у справі № 944/665/20, зміненою визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.122-4, 124 КУпАП, з врахуванням вимог ст. 36 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмір 20 неоподатковуваних мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить 340 (триста сорок) гривень - в дохід держави.

Згідно з ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Я к вбачається з Полісу №АМ/9280841 обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ПЗУ Україна”, відповідальність володільця транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у вказаній страховій компанії. Строк чинності полісу – з 00.00 год 02.04.2019 року до 01.04.2020 року включно. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 100 тисяч гривень. Подія відбулася 31.07.2020 року, відповідно до умов договору є страховим випадком, однак, позивач з заявою про виплату страхового відшкодування до стаховика не звертався.

Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 754/5626/19 зробив правовий висновок, що непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі.

Враховуючи наведене, завдана ОСОБА_1 шкода підлягає відшкодуванню страховиком, а на відповідача може бути покладено лише обов`язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Згідно з п.31.1 ст.31 ЗУ “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Судом роз`яснено було позивачу про можливість заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача, однак позивач вважав що належним відповідачем є ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до змісту наведених вище норм процесуального закону, суд може замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі співвідповідача лише за клопотанням позивача. Вчиняти такі процесуальні дії з власної ініціативи та/або без клопотання (згоди) позивача суд повноважень не має, а позивач своїм правом на подання вищевказаного клопотання не скористався.

Крім цього, суд погоджується із доводами представника відповідача щодо недоведеності позивачем розміру завданої шкоди, оскільки, така не підтверджена жодними належними доказами. При матеріалах справи відсутній акт щодо спричиненої шкоди та оцінка такої, станом на час вчинення ДТП, тобто на 31.01.2020року.

Розрахунок відновлювальної вартості зелених насаджень, які висаджувались та доглядались в період з травня 2017 року по жовтень 2019 року на кільці по вул.Шевченка, Шухевича, Ст.Бандери, 50-ліття УПА в м.Новояворівську, що були пошкодженні в ніч з 30.01.2020року на 31.01.2020року, проведено позивачем на підставі видаткових накладних №45 від 30 травня 2017року та №28 від 05 червня 2018 року, акту, складеного комісією в складі працівників дільниці "Благоустрій" від травня 2017року і товарного чеку, наданого підприємцем ОСОБА_2 від 30.05.2017року.

Відомостей про те, що зелені насадження висаджувались в період з 2018р. по 2020рік, на які покликається позивач у матеріалах справи відсутні. Також відсутні відомості щодо придбання нітрофоски звичайної, нітроамофоски аграрної, аміачної селітри, затрати води для поливання квітів, вартості бордюру та вартості паливно-мастильних матеріалів.

Крім цього, незрозумілим є і обгрунтування позовної вимоги щодо стягнення заробітної плати працівникам дільниці "Благоустрій" за період з травня 2017 року по жовтень 2019рр., які висаджували та доглядали зелені насадження протягом 2017-2019рр (перекопування, висаджування, прополювання, підживлення, поливання, стриження, оброблення від шкідників, косіння трави, підготовка до зимового зберігання та інше)з нарахуваннями та ПДВ в сумі 42918грн 51коп, з чим погоджується представник позивача.

В довідці про суму завданих збитків та у розрахунку відновлювальної вартості зелених насаджень, поданих позивачем, включені суми, які були понесені підприємством для поточного догляду за клумбою протягом 2017-2019 років та не можуть вважатися шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України, зокрема, витрати на засоби для підживлення квітів, вода для поливу, заробітна плата працівників підприємства тощо. Відтак надані позивачем докази є необгрунтованими, а позовні вимоги не доведені та не можуть бути взяті до уваги судом.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про недоведеність та необгрунтованість позовних вимог, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 258-259, 263-265, 268, 294, 315, 319, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Новояворівськжитло" до ОСОБА_1 , з участю третьої особи ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про відшкодування матеріальної шкоди – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Яворівський районний суд Львівської області.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Позивач: Комунальне підприємство "Новояворівськжитло"

юридична адреса: 81053 вул.Шептицького, 5 м.Новояворівськ

Яворівського району Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_1

проживає за адресою:

АДРЕСА_1 .

Третя особа: ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

юридична адреса: 04053, вул.Січових Стрільців, 40 м.Київ.

СУДДЯ: Швед Н.П.