Рішення № 102379013, 29.12.2021, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/3066/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Словечанської сільської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду і просить встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, що остання є її матір`ю, а також визнати за нею право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Льонок» розміром 2,34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 4566 грн., що належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0273581, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 01.03.1999 за №183, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_3 . На день її смерті відкрилася спадщина на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Льонок» розміром 2,34 в умовних кадастрових гектарах вартістю 4566 грн.. Вона прийняла спадщину після смерті матері, вступивши в управління та володіння спадковим майном останньої. Однак, в нотаріальній конторі, куди вона звернулася за оформленням права на спадщину на зазначену земельну частку (пай), їй було відмовлено, так як оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) не зберігся.

Крім того, вона не може довести родинні відносини між нею та матір`ю, так як в свідоцтві про її народження ім`я матері зазначено « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про смерть – « ОСОБА_5 ».

В судове засідання позивач не з`явилася, але в своїй позовній заяві просить справу розглядати без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але надіслали лист, в якому просять спрву слухати у їх відсутність. Щодо задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов слід задовольнити з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.05.2000, виданим виконавчим комітетом Можарівської сільської ради.

Копія довідки відділу ЗАГС Лельчицького районного виконавчого комітету Лельчицького району Гомельської області Республіки Білорусь від 23.01.2018 №109 свідчить, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками зазначені: батько – ОСОБА_7 , білорус; мати – ОСОБА_8 , білоруска.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.10.1976 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Можари народилася ОСОБА_9 . Її матір`ю зазначена ОСОБА_10 , білоруска.

Копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 15.06.1997 підтверджує зміну прізвища ОСОБА_11 , тобто позивача, з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ».

З копії довідки Словечанської сільської ради Овруцького району Житомирської області №618 від 22.06.2021 вбачається, що ОСОБА_2 постійно проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 , до дня своєї смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У суду не має підстав не довіряти вказаним документам, в яких співпадають прізвище та по батькові померлої спадкодавця, місце народження позивача з місцем проживання померлої спадкодавця, а тому суд вважає, що розбіжності в написанні імені спадкодавця пов`язані з допущенням помилки при перекладі з білоруської мови, і відповідно факт родинних відносин, а саме той, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - доведеним.

Встановлення факту родинних відносин позивачеві необхідно для оформлення права на спадщину.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ж п.5 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай), є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 3.5.Листа Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 - спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Абзацами 17 та 18 пункту 3.5. вищевказаного Листа ВССУ передбачено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

З листа відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №162/0-0.29-205/138-18 від 26.01.2018 вбачається, що ОСОБА_10 на підставі рішення Овруцької районної державної адміністрації №428 від 17.12.1997 був виданий сертифікат серії ЖТ №0273581 на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Льонок», розміром 2,34 в умовних кадастрових гектарах вартістю 4566 грн., який зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів 01.03.1999 за №428. Тобто, сертифікат, який є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), спадкодавець отримала за життя та відповідно набула права власності на спірну земельну частку (пай).

Суд відмічає, що ім`я спадкодавця в сертифікаті також зазначено ОСОБА_4 , а не ОСОБА_5 та з врахуванням того, що є доведеним факт родинних відносин, місце проживання померлої спадкодавця співпадає з місцезнаходженням земельної ділянки, вважає доведеним факт належності вказаного сертифікату саме Невмержицькій Настазі.

Відповідно на день її смерті відкрилася спадщина на належну їй земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Льонок», розміром 2,34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 4566 грн., що належала їй на підставі вищевказаного сертифікату.

Позивач є спадкоємцем за законом 1-ї черги. Вона прийняла спадщину після смерті матері на підставі ст. 549 ЦК України 1963 року, вступивши в установлений законом шестимісячний строк в управління та володіння спадковим майном, так як забрала сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім`я матері. Крім позивача, інших спадкоємців немає. В нотаріальній конторі, куди вона звернулася за оформленням права на спадщину на зазначену земельну частку (пай), їй було відмовлено, так як нею не було надано оригіналу сертифікату на земельну частку (пай).

Зазначені обставини підтверджуються постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1395/02-31 від 08.07.2021 та повідомленням Овруцької ДНК №2056/01-16 від 28.09.2021.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до ст.548 ЦК України в редакції 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За таких обставин, суд вважає, що позивач набула право власності на спадкову земельну частку (пай) на підставі діючої на момент прийняття спадщини ст.12 Закону України “Про власність” від 07.02.1991.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1834 грн. 16 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 200, 206, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: с. Гора Бориспільського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає в с. Гора Бориспільського району Київської області, право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Льонок» розміром 2,34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 4566 грн., що належала ОСОБА_2 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0273581, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 01.03.1999 за №183.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.