Рішення № 102374915, 16.12.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

16.12.21

Справа № 521/3031/21

Провадження 2-а/521/57/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді: Роїк Д.Я.

при секретарі судового засідання Гончаревській І.В. Коноваловій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Марчука Андрія Володимировича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови серії ЕАН № 3775831 від 11.02.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до інспектора лейтенанта 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Марчука Андрія Володимировича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН № 3775831 від 11.02.2021 року інспектора лейтенанта 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві, якою позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255, 00 грн., за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 11.02.2021 року о 09:15 год. вона їхала на своєму автомобілі в м. Києві по вул. Микільсько-Слобідська, 6, де була зупинена працівником поліції з підстав порушення п. п. 8.5.1 ПДР України (порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки).

По даному факту поліцейським інспектором лейтенантом 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Марчуком А.В. було винесено постанову серії ЕАН № 3775831 від 11.02.2021 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Посилаючись на неправомірність дій відповідача, а також на те, що зазначена вище постанова не відповідає вимогам закону, позивачка просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Представник позивачки — адвокат Главацький Ю.А. у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач інспектор лейтенант 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Марчук А.В., у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку, заперечення проти позову не заявляв.

Представники відповідачів Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку. Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції надіслало до суду відзив на адміністративний позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ч. 1 ст. 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11.02.2021 року відповідачем винесено постанову серії ЕАН № 3775831 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ст. 258 КУпАП.

Так, ч. 2 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Частиною 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста і восьма статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП без складання відповідного протоколу відповідає вимогам ст.ст. 222, 258 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Між тим зазначених вимог відповідачем не виконано.

Так, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 11.02.2021 року о 09:15 годині в м. Києві по вул. Микільсько-Слобідська, 6, керуючи транспортним засобом TOYOTA RAV 4, номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожньої розмітки та здійснила її перетин, чим порушила вимоги п. п 8.5.1 ПДР України – порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог пункту 8.5.1 Правил дорожнього руху України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

11.02.2021 року йшов значний сніг та мокрий сніг (приріст снігу складав 10-20 см), налипання мокрого снігу. Метеорологічна дальність видимості 4 км. Висота снігового покриву на 08 год. Ранку становила 24 см, на дорогах ожеледиця. На підтвердження чого в матеріалах справи наявна відповідь Українського гідрометеорологічного центру за вих. № 01-18/416 від 10.03.2021 року.

Дорога за адресою м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 6, не була розчищена від снігу та ожеледиці, які повністю закривали собою будь-яку дорожню розмітку, нанесену на місці здійснення позивачем маневру, яким на думку інспектора лейтенанта 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Марчука А.В. було порушено вимоги горизонтальної дорожньої розмітки. Вказані обставини підтверджуються фотографіями, та оглянутим у судовому засіданні відеозаписом з місця складання постанови, здійсненим позивачем після зупинення працівником поліції з підстав порушення п. п. 8.5.1 ПДР України, які долучено до матеріалів справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про об`єктивну неможливість встановлення факту порушення позивачем вимог горизонтальної дорожньої розмітки, а саме її перетину.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення даного правопорушення, а саме доказів того, що водій здійснила перетин дорожньої розмітки 1.3., порушення вимог якої було поставлено відповідачем в провину Нікіпелової К. Є.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. 1-2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання вказаної вимоги, суд запропонував всім учасникам провадження надати відповідні докази, а відповідача зобов`язав довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

Так, в ухвалі про відкриття провадження по справі від 25 березня 2021 року судом було роз`яснено відповідачу, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач обмежився лише наданням суду відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому жодних інших належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження викладених у постанові серії ЕАН № 3775831 від 11.02.2021 року обставин суду надано не було.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо належного ним дослідження й встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Та дійшов висновку про неможливість врахування таких пояснень в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції. Суд зазначає, що свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.04.2020 року по справі № 489/4827/16-а та від 20.05.2020 року по справі № 524/5741/16-а.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2020 року по справі №161/5372/17, відповідно до якої зазначено: обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Однак у даній справі основним та єдиним доказом вчинення правопорушення стали пояснення зацікавленої особи – відповідача, який є працівником поліції, а тому останні не можуть бути допустимим доказом.»

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі не відібрав пояснення у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлював свідків правопорушення, не складав протокол, враховуючи, що позивач заперечував встановлене інспектором правопорушення, не зазначив про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення нею правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, № рішення 73700340.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У зв`язку з викладеним, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності події правопорушення та вважає за можливе прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи пояснення позивача, викладені в тексті адміністративного позову, керуючись нормами національного законодавства, зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, доводи позивача щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачем не спростовані.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

За таких обставин справи суд вважає, що дії інспектора лейтенанта 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Марчука Андрія Володимировича щодо складання оспорюваної постанови є протиправними, тому постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 3775831 від 11.02.2021 року підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 15800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 01.03.2021 між адвокатом Гловацьким Юрієм Анатолійовичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги.

З аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5-12, 192-194, 241-246 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до інспектора лейтенанта 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві Марчука Андрія Володимировича, Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН № 3775831 від 11.02.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності — задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАН № 3775831 від 11.02.2021 року інспектора лейтенанта 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255, 00 грн., за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого штрафу в розмірі 255( двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 ( чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 ( п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.Я. Роїк