Рішення № 102371877, 28.12.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3790/18

Провадження по справі № 2/635/1594/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Полоз М.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

відповідач – ОСОБА_2 ,

представник відповідача – адвокат Тучков Геннадій Іванович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 про скасування рішення селищної ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яким просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області № 288 від 10.07.2001 про надання громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки в приватну власність в с.Бобрівка площею 0,16 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, надану ОСОБА_2 для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 , виданий на підставі рішення Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області № 288 від 10.07.2001, недійсним та скасувати запис про реєстрацію державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що в 1993 році після смерті матері ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримав у спадщину домоволодіння АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, розділеної проїздом на частини 0,17 га вверх проїздом та вниз проїздом 0,20 га, загальною площею 0,37 га. Раніше даний будинок належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу від 24.04.1986, за домоволодінням було закріплено земельну ділянку площею 0,37 га, яка була зареєстрована в по господарській книзі за реєстраційним номером 1327. Після прийняття спадщини позивач постійно користувався зазначеною земельною ділянкою, займався сільським господарством і сплачував земельний податок. На земельній ділянці розташований город та багатолітній фруктовий сад, зберігаються будівельні матеріали та інші речі. Факт постійного і відкритого користування позивачем земельною ділянкою зафіксовано 07 вересня 2001 року депутатом Кулиничівської селищної ради та сусідами. Право на володіння та користування позивача земельною ділянкою ніколи ніхто не оспорював, селищна рада не приймала жодного рішення про зменшення закріпленої за домоволодінням земельної ділянки.

Керуючись нормами діючого на той час законодавства, яке передбачало перехід права власності або права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю і споруду, а також право громадян України на одержання безоплатно у власність земельних ділянок для ведення селянського господарства, ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, позивач 26 квітня 2001 року звернувся до Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області з заявою про закріплення за ним земельної ділянки розміром 0,6 га з урахуванням сінокосу, але не більше визначених норм, яка знаходилась багато років в володінні позивача, та якою він відкрито користувався, з метою подальшої її приватизації. Селищна рада прийняла заяву позивача, та її було направлено у відділ земельних ресурсів для виготовлення технічної документації на земельну ділянку. 04 липня 2001 року КП «Землевпорядник» виготовило та надало технічну документацію, за що позивачем були сплачені гроші.

Однак, Кулиничівська селищна рада акт на право власності на земельну ділянку позивачу не надала, лише 22 жовтня 2001 року з листа № 315 позивач дізнався, що частина земельної ділянки, яку позивач отримав у спадщину та на яку він виготовив технічну документацію, нібито селищною радою була віднесена до земель запасу та закріплена за громадянином ОСОБА_2 . Крім того, виконком Кулиничівської селищної ради рішенням № 288 від 10.07.2001 передав зазначену земельну ділянку у власність ОСОБА_2 та останньому було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. При цьому заява до Кулиничівської селищної ради на приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,15 га ОСОБА_2 була надана до ради лише 5 липня 2001 року, тобто майже на 2,5 місяці пізніше ніж заява позивача.

Позивач вважає, що Кулиничівська селищна рада неправомірно та всупереч нормам діючого законодавства надала ОСОБА_2 земельну ділянку, яка на той час знаходилась в користуванні позивача, чим порушила права позивача та низку законодавчих норм.

По-перше, Кулиничівська селищна рада своїм листом № 315 від 22 жовтня 2001 року, тобто майже через півроку після написання позивачем заяви про приватизацію, відмовила йому в приватизації земельної ділянки в зазначеному ним розмірі 0,6 га, чим порушила, ст.17 ЗК України та п.4 Порядку передачі земельних ділянок у власність громадянам України, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993, які передбачають місячний термін розгляду такої заяви.

По- друге, в зазначеному вище листі Кулиничівська селищна рада зазначила, що землі, які мав намір приватизувати позивач, належать селищній раді, але без винесення селищною радою рішення про вилучення земельної ділянки, отримання згоди власника або користувача земельної ділянки, та без рішення суду, земельну ділянку вилучити неможливо. Отже, належна позивачу земельна ділянка без її вилучення не могла бути передана селищній раді, та відповідно і відповідачу.

По-третє, Кулиничівська селищна рада могла прийняти остаточне рішення стосовно надання відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки тільки після розроблення технічної документації на зазначену земельну ділянку та прийняття рішення про її вилучення у фонд земель запасу, при цьому обов`язковою складовою технічної документації є протокол погодження меж земельної ділянки. Але з позивачем, як власником суміжної земельної ділянки, не було погоджено жодну межову лінію спірної земельної ділянки.

В-четверте, зазначивши в листі від 22 жовтня 2001 року № 315 про те, що позивачу відповідно до земельного законодавства України за спадковим домоволодінням згідно ст.67 в селі закріплюється не більш як 0,25 га, Кулиничівська селищна рада обмежила позивача в отримані земельної ділянки, якою його батьки та він сам користується багато років, пославшись при цьому на реєстрацію позивача в місті Харкові, а не на фактичне його місце проживання. При цьому, Кулиничівська селищна рада всупереч положень ст.67 ЗК України надала ОСОБА_2 який був зареєстрований та проживав в місті Харкові, земельну ділянку розміром 0,16 га для приватизації, хоча останній у своїй заяві просив надати йому земельну ділянку розміром 0,15 га.

Позивачем були виконані всі вимоги, передбачені діючим на той час законодавством, для отримання земельної ділянки у приватну власність, а саме: подана відповідна заява до селищної ради, розроблена та оплачена технічна документація.

В свою чергу Кулиничівською селищною радою було неналежним чином розглянуто заяву позивача про приватизацію земельної ділянки, порушено строки розгляду, не надано ані акту про право власності на земельну ділянку, ані мотивованої відмови у передбачений місячний строк. Безпідставно, без жодного документу «нібито вилучено» частину земельної ділянки, якою користувався позивач, та передано її у приватну власність громадянину ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому селищної ради, яке не відповідає вимогам законодавства України, ОСОБА_2 було миттєво видано акт на право приватної власності на земельну ділянку, яка знаходилась в користуванні позивача.

Таким чином, позивач вважає, що Кулиничівська селищна рада своїм рішенням свідомо порушила права позивача та знехтувала нормами законодавства України, у тому числі Конституції України.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, пояснивши про обставини, викладені в позовній заяві, та посилаючись на фальсифікацію посадовими особами селищної ради технічної документації та інших документів, на підставі яких відповідачу ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку, яка має накладення на належну позивачу земельну ділянку, що порушує права останнього.

Аргументи учасників справи.

14 серпня 2018 року відповідачем Головне управління Держгеокадастру у Харківській області за підписом представника відповідача Капинос А.Д. наданий до суду відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а у разі визнання обґрунтованими позовних вимог застосувати наслідки пропущення процесуальних строків, визначених ч.1 ст.126 ЦПК України, та ч.4 ст.267 ЦК України. Представник відповідача вважав, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області за межами населених пунктів відповідно до ст.122 ЗК України з 01.01.2013 року, отже будь-якого обґрунтування та підстав залучення Головного управління в якості відповідача позивачем не наведено. Враховуючи, що позовні вимоги стосуються земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту та віднесені до земель приватної власності, з урахуванням, що до відповідача не пред`явлено жодної позовної вимоги та не оскаржено жодних рішень чи дій, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є неналежним відповідачем по даній справі. Головне управління не приймало жодною участі та не приймало жодних рішень в питанні надання земельної ділянки ОСОБА_2 .

Крім того, представник відповідача зазначає, що Порядки, на підставі яких здійснювалась державна реєстрація земельних ділянок, державна реєстрація та видача державних актів на право власності на земельні ділянки, втратили свою чинність відповідно до положення ч.3 постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру». Після скасування права на землю органами реєстру прав, державний кадастровий реєстратор отримає в порядку інформаційного обміну інформацію про скасування права, відповідно до чого і внесе зміни до Поземельної книги. Іншого порядку державної реєстрації, видачі державних актів чи скасування державної реєстрації законами України або прийнятими на їх підставі підзаконними нормативно – правовими актами, не встановлювалось. На даний час, Держгеокадастр України та його територіальні органи здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок , а не прав на них.

Також представник відповідача зазначає про застосування до позовних вимог спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові, оскільки, як зазначає сам позивач, останній дізнався про порушення його прав 22 жовтня 2001 року з листа селищної ради, тобто з початку перебігу позовної давності пройшло більше 16 років.

В судове засідання представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не з`явився, до суду надана заява за підписом представника відповідача Репети Г.В. про розгляд справи без участі представника відповідача з урахуванням наданого відзиву на позов.

03 березня 2020 року представником ОСОБА_2 адвокатом Тучковим Г.І., який діє на підставі договору про надання правової допомоги, надана до суду заява про застосування до позовних вимог строків позовної давності в порядку ч.3 ст.267 ЦК України, в обґрунтування якої представник ОСОБА_2 зазначив, що позивачем в позовній заяві зазначено, що останній дізнався про порушення його прав 22 жовтня 2001 року з листа Кулиничівської селищної ради, а тому останнім днем звернення до суду з даним позовом був день 23 жовтня 2004 року включно, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог на цій підставі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання повторно не з`явились, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідач Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області не скористався правом надання відзиву на позов, будь-яких заяв щодо позовних вимог до суду не надав, у судове засідання представник відповідача повторно не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Рух справи.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області Панас Н.Л. від 14 червня 2018 року позовна заява залишена без розгляду, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області Панас Н.Л. від 12 липня 2018 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, по справі призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05 листопада 2018 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів: з Головного управління Держгекадастру у Харківській області витребувані оригінали технічної документації, виготовленої для здійснення ОСОБА_2 приватизації земельної ділянки площею 0,33 га по АДРЕСА_1 , оригінали технічної документації, виготовленої для здійснення ОСОБА_2 приватизації земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 ; з Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області витребувані оригінали протоколу засідання Кулиничівської селищної ради від 2001 року щодо виділу ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення підсобного господарства з земель запасу с Бобрівка Харківського району Харківської області, оригінал рішення Кулиничівської селищної ради від 2001 року щодо виділу ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення підсобного господарства з земель запасу с.Бобрівка Харківського району Харківської області, оригінал схеми запасу с.Бобрівка Харківського району Харківської області станом на 2001 рік.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2018 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів: з Головного управління Держгекадастру у Харківській області повторно витребувані оригінали технічної документації, виготовленої для здійснення ОСОБА_2 приватизації земельної ділянки площею 0,33 га по АДРЕСА_1 , оригінали технічної документації, виготовленої для здійснення ОСОБА_2 приватизації земельної ділянки площею 0,16 га по АДРЕСА_1 ; з Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області повторно витребувані оригінали протоколу засідання Кулиничівської селищної ради від 2001 року щодо виділу ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення підсобного господарства з земель запасу с Бобрівка Харківського району Харківської області, оригінал рішення Кулиничівської селищної ради від 2001 року щодо виділу ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення підсобного господарства з земель запасу с.Бобрівка Харківського району Харківської області, оригінал схеми запасу с.Бобрівка Харківського району Харківської області станом на 2001 рік.

23 листопада 2018 року та 04 січня 2019 року листами відповідно № 797 та № 6 Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області повідомила про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів в зв`язку з відсутністю документів.

13 грудня 2018 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 05.11.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано до суду засвідчені копії технічної документації із землеустрою на ділянку площею 0,16 га, виготовлену у 2001 році КП «Землевпорядник» та повідомлено про відсутність землевпорядної документації на земельну ділянку площею 0,33 га.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2019 року закрито провадження по справі в зв`язку з наявністю рішення суду, яке постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав і яке набрало законної сили.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2019 року ухвала Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2019 року скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 24 червня 2019 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який було здійснено згідно Розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області Мазур О.О. №01-02/125 від 19.11.19 у зв`язку зі звільненням судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_4 у відставку, справа передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2019 року справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 вересня 2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 та виключено його з числа третіх осіб, призначено по справі проведення підготовчого засідання, відповідачу ОСОБА_2 встановлений строк для надання відзиву на позов.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 січня 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2021 року у справі замінено відповідача Кулиничівську селищну раду Харківського районуХхарківської області її правонаступником – Вільхівською сільською радою Харківського району Харківської області.

Фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, встановлені судом.

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 липня 1993 року, виданого державним нотаріусом першої державної нотаріальної контори Харківського району Желтухіною Л.Н., позивач ОСОБА_1 набув право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на житловий будинок житловою площею 48,8 кв.м. з надвірними будівлями: сарай та погреб, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кулиничівською селищною радою Харківського району та області 24.04.1986 по р.14 та запису в погосподарській книзі цієї селищної ради за № 748 від 24.04.1986.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради № 1328 від 24.12.2001, домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано в погосподарській книзі виконкому Кулиничівської селищної ради за № 1327, подвір`я відноситься до категорії селян, рахується земельна ділянка площею 0,37 га.

26 квітня 2001 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради про закріплення за ним на підставі свідоцтва про право на спадщину земельної ділянки в АДРЕСА_1 , з наступною приватизацією площею 0,6 га з урахуванням сінокосіння.

22 жовтня 2001 року виконавчим комітетом Кулиничівської селищної ради ОСОБА_1 була надана відповідь за результатами розгляду вищезазначеної заяви, якою позивача повідомлено, що відповідно до вимог земельного законодавства в порядку спадкування за будинком закріпляється земельна ділянка площею не більше 0,25 га, земельну ділянку для сінокосу можливо отримати на підставі договору оренди, земельна ділянка, яка розташована навпроти домоволодіння позивача, належить Кулиничівській селищній раді та закріплена на підставі рішення виконкому селищної ради № 288 від 10.07.2001 за ОСОБА_2 .

На замовлення позивача ОСОБА_1 КП «ЗЕМЛЕВПОРЯДНИК» 04 липня 2001 року виготовлена технічна документація із землеустрою - про передачу ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на території Кулиничівської селищної ради, яка містить у тому числі кадастровий план, зведений план ділянок, погодження меж земельної ділянки. Позивачем сплачено 06.07.2001 за виготовлення технічного звіту 125 гривень згідно квитанції прибуткового касового ордеру.

05 липня 2001 року до голови Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області звернувся також ОСОБА_2 з заявою про приватизацію земельної ділянки площею 0,15 га, що прилягає з західної сторони до належного йому будинку АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області від 10.07.2001 за № 288 ОСОБА_2 надано у приватну власність земельну ділянку в с.Бобрівка загальною площею 1600 кв.м. для ведення особистого підсобного господарства з видачею державного акту на право приватної власності на земельну ділянку згідно декрету Кабінету міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 № 15-92.

24 вересня 2001 року Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області Мітіну К.О. на підставі вищезазначеного рішення селищної ради був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,16 га на території Кулиничівської селищної ради в АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства.

В 2001 році КП «ЗЕМЛЕВПОРЯДНИК» виготовлена технічна документація по інвентаризації та оформленню права приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 площею 0,16 га, яка містить зокрема кадастровий план, план встановлених меж, акт погодження меж зазначеної земельної ділянки із власниками суміжних земельних ділянок.

Позивачем надані до суду нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в яких останні зазначили, що протягом тривалого часу земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , користувалась мати позивача ОСОБА_3 , а після її смерті позивач ОСОБА_1 та його родина, на земельній ділянці обробляється город, посаджені фруктові дерева.

Позивачем надані копії квитанцій про сплату земельного податку за адресою АДРЕСА_1 за період з 2004 по 2015 роки.

11 грудня 2006 року постановою Харківського районного суду Харківської області за наслідками розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до виконкому Кулиничівської селищної ради Харківської району Харківської області, Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання рішення протиправним та недійсним, зобов`язання вчинити певні дії, визнання недійсним державного акту та свідоцтва на право приватної власності на земельну ділянку відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та недійсним рішення виконкому Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області від 10.07.2001 за №288, зобов`язання Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області скасувати зазначене рішення та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , визнання недійсним державного акту та свідоцтва на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,16 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 серпня 2008 року за наслідками розгляду справи позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконкому Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області про скасування рішення суду, визнання недійсним рішення виконкому Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області про надання земельної ділянки в приватну власність, визнання недійсним свідоцтва і акту на право приватної власності на землю, визнання права користування земельною ділянкою, зобов`язання Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області передати в приватну власність земельну ділянку, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2006 року, визнання недійсним рішення виконкому Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області від 10.07.2001 року за №288, визнання недійсним свідоцтва і акту на право приватної власності від 27.08.2001 року на земельну ділянку площею 0,16 га, визнання права користування земельною ділянкою площею 0,16 га, зобов`язання Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області передати в приватну власність для обслуговування домоволодіння будинку і ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку загальною площею 0,6 га. Рішення набрало законної сили.

12 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до голови Кулиничівської селищної ради с заявою про скасування рішення виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області від 10.07.2001 за № 288 та державного акту на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_2 , на яку 27 листопада 2015 року йому було надано відповідь з пропозицією вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Мотиви, з яких виходив суду, застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з положеннями статей 30,67 ЗК України (в редакції 1991 року, що діяла на час набуття позивачем права власності в порядку спадкування на житловий будинок) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач. Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

Аналогічні положення закріплені у ст.377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Отже, оскільки позивач набув право власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом, до нього перейшло право користування земельної ділянкою, яка знаходилась в користування спадкодавця, та на якій розмішений житловий будинок та надвірні будівлі.

Свідоцтво про право на спадщину від 09 липня 1993 року, на підставі якого позивач набув право власності в порядку спадкування на житловий будинок з надвірними будівлями, не містить жодних відомостей щодо розміру земельної ділянки, на якій розташований зазначений будинок. Довідка виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради № 1328 від 24.12.2001 містить відомості про те, що за адресою АДРЕСА_1 , рахується земельна ділянка площею 0,37 га, але відсутні будь-які документи, які б посвідчували право користування спадкодавця ОСОБА_3 земельною ділянкою в розмірі 0,37 га. Надані позивачем копії кадастрового плану та зведеного плану земельних ділянок - це картографічні матеріали на яких відображається відомості про земельну ділянку, не є документами в розумінні положень земельного законодавства, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, а є лише складовою частиною документації із землеустрою. Отже, позивачем не надано до суду достатніх доказів набуття ним права на земельну ділянку у розмірі, зазначеному позивачем: 0,17 га, 0,20 га та 0,37 га.

Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 26 квітня 2001 року звернувся до Кулиничівської селищної ради з заявою про закріплення за ним з наступною приватизацією земельної ділянки, що знаходиться бід забудовою, тобто для обслуговування житлового будинку, а також сінокосіння, а не для ведення особистого підсобного господарства, а відповідно до вимог ч. 3 ст..59 ЗК України (в редакції 1991, що діяла на момент звернення позивача з зазначеною заявою), земельна ділянка для сінокосіння може бути передана тільки у користування, а також ст.. 6, ч.5 ст.17 ЗК України (в редакції 1991 року), не передбачала можливості отримання у власність та приватизації земельної ділянки для сінокосіння, в зв`язку з чим не було підстав отримання позивачем у власність земельної ділянки для сінокосіння.

Позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про порушення його прав, а саме наявність перетину земельної ділянки, яку отримав позивач в користування з підстав набуття ним права власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , з земельною ділянкою, яка передана у власність на підставі рішення Кулиничівської селищної ради від 10 липня 2001 року відповідачу ОСОБА_2 .

Надані позивачем копії кадастрового плану та зведеного плану земельних ділянок, по–перше, не є документами, які посвідчують право користування позивача земельною ділянкою, а по-друге не можуть бути доказом наявності перетину меж земельних ділянок, оскільки не містить достатніх відомостей для встановлення зазначеного факту. Надані позивачем власноруч виготовлені ним схеми розташування земельних ділянок та роздруківка зображення місцевості, де розташована спірна земельна ділянка, з мережі Інтернет, тим паче, не можуть бути такими доказами.

У ст.ст.12,81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України: 1) достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; 2) питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини по справі, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Визначення меж земельних ділянок, в тому числі встановлення наявності чи відсутності факту накладення меж земельної ділянки на суміжні земельні ділянки потребує спеціальних знань, які виходять за межі знань осіб, що беруть участь у справі та суду, що розглядає справу.

Згідно ч. 1 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2017 N 1420/5, далі - Інструкція), з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.

У пункті 1.2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2017 N 1420/5, далі - Інструкція), зазначено, що одним із видів (підвидів) експертизи є, зокрема, земельно-технічна експертиза, основними завданнями якої є зокрема визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Під час судового розгляду суд позивачу судом були роз`яснені процесуальні права, у тому числі щодо можливості надання до суду відповідних клопотань, з`ясовувалось питання необхідності проведення по справі судової експертизи. Позивачем будь-яких заяв та клопотань щодо проведення судової експертизи до суду не подавалось, позивач вважав надані ним докази достатніми для розгляду справи.

Щодо доводів позивача про непогодження з ним, як користувачем суміжної земельною ділянки, меж земельної ділянки, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_2 , суд зазначає, сама по собі процедура погодження меж є виключно допоміжною стадією у процесі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. При цьому кадастровою зйомкою є комплекс робіт, яку проводять юридичні та фізичні особи, які одержали в установленому порядку ліцензію на проведення геодезичних і картографічних робіт, а при їх проведенні суміжні землекористувачі погоджують межі земельних ділянок і вказані дії не впливають на правовий режим земельної ділянки і не є юридичним фактом, на підставі якого виникають, змінюються чи припиняються земельні правовідносини, оскільки в результаті кадастрових робіт створюється лише інформаційна база.

У той же час непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність, вирішення питань, пов`язаних із передачею земельної ділянки у власність, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, а чинне земельне законодавство не обмежує права на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акту погодження меж земельних ділянок.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц, постанові Великої палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

Суд не надає оцінку іншим доводам позивача щодо порушення Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області вимог законодавства при вирішенні питання про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, та «фальсифікацію» технічної документації на земельну ділянку відповідача, оскільки позивачем взагалі не доведено порушення його прав внаслідок передачі земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2 , отже зазначені позивачем обставини жодним чином не впливають на права та законні інтереси позивача, та не стосуються правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами.

Так, ст.4 ЦПК України передбачено, що захисту в порядку цивільного судочинства підлягають лише права, свободи та законні інтереси осіб, які звернулись до суду, чи в інтересах яких до суду звернулись інші особи у визначених законом випадках. Особи, які залучені позивачем до участі у справі в якості третіх осіб, з самостійними позовними вимогами до суду не звертались.

Як зазначено у частині першій статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що позивачем не надано суду жодних беззаперечних, допустимих, належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві та не доведено наявність порушення саме його прав як власника або користувача земельної ділянки, підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, слід зазначити що позовні вимоги позивача в частині скасування запису про реєстрацію державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю не є належним способом захисту порушених прав, свобод та інтересів, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам,

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав, питання про застосування позовної давності за заявою представника відповідача Головного правління Держгеокадастру у Харківській області та за заявою представника відповідача ОСОБА_2 судом не вирішується.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України і покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір сул залишає за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 про скасування рішення селищної ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку- відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач – Вільхівська сільська рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396667, юридична адреса: 62431, Харківська область, Харківський район, с. Вільхівка, вул. Центральна, 1.

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, код ЄДРПОУ 39792822, юридична адреса: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 поверх.

Відповідач – ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3

Повне рішення складено 28 грудня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко