
Справа № 464/2163/21
пр.№ 2/464/991/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.12.2021 Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Горбань О.Ю.,
секретар судових засідань Максимець Б.А.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача 1: Сірочук І.В.
представника відповідача 2: ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до АТ "Райффайзен Банк Аваль", Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові, третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди,
в с т а н о в и в:
позивач звернулася до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів на її користь матеріальної шкоди у розмірі 811 218,19 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 58049,68 гривень, індексу інфляції – 425 836,81 гривень та 100 000 гривень моральної шкоди.
Обгрунтовує позов тим, що 07.12.2012 придбала на прилюдних торгах квартиру АДРЕСА_1 . Право на проведення прилюдних торгів філія 14 ПП «Нива-В.Ш.» отримала від Сихівського ВДВС ЛМУЮ, згідно договору від 07.09.2012 за №1412361 про надання послуг по організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).
Придбання нею згаданої квартири встановлено актом державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 18.12.2012. У згаданому акті державного виконавця зокрема зазначено, інформацію щодо виконавчого листа №2-375 виданого 22.11.2010 Сихівським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффазен Банк Аваль» 766260,21 грн. Вартість придбаної квартири склала 234 177,75 грн. Позивач отримала Свідоцтво на квартиру від 27.12.2012, Витяг про державну реєстрацію прав від 28.12.2012. Будучи власником помешкання з 2013 року позивач не може користуватися власною квартирою, оскільки у такій фактично по даний час проживає родина ОСОБА_6 . Неможливість користуватись власною квартирою протягом тривалого часу спричиняє позивачу матеріальну шкоду і завдає моральних страждань. З моменту придбання цієї квартири відбулися певні інфляційні процеси, тому ставить вимоги до відповідачів щодо компенсації їй усієї вартості придбаної квартири, з урахуванням можливості придбання нею такої ж квартири, або розпорядитися даними коштами на власний розсуд. Розмір матеріальної шкоди оцінює в розмірі 811218 грн., яку просить стягнути з відповідачів, які неналежно виконали свої обов`язки, не в повній мірі проінформували її як покупця про те, що у квартирі проживають інші особи.
Крім того, позивач увесь цей час не може користуватися своєю квартирою на власний розсуд. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 100 000 грн., що є компенсацією усіх невиправданих очікувань, порушеної віри в правильність дій банку і державних органів, марних сподівань і душевних страждань, викликаних неможливістю жодного дня користуватися придбаною квартирою. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження.
12.05.2021 представник відповідача Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги. Зазначила, що за результатом вжитих заходів з примусового виконання рішення суду від 22.06.2010, майно боржника ОСОБА_5 , а саме її квартира реалізована з прилюдних торгів. Відповідно до акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 18.12.2012 і свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 27.12.2012 за №1786, власником нерухомого майна стала позивачка. Зазначає, що прилюдні торги та процедура їх проведення були предметом правового спору та судових розглядів, в результаті яких дії державного виконавця з реалізації арештованого нерухомого майна визнанні законними та правомірними, зокрема постановою Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №464/2245/13. Пред`явлення вимоги про стягнення з відповідача шкоди вважає безпідставною, оскільки необхідною умовою для стягнення шкоди є факти неправомірних дій державного виконавця. Проте позивачем не зазначено та не підтверджено, яким чином пов`язані між собою зобов`язання державного виконавця надавати інформацію про реєстрацію та проживання у реалізованій квартирі власника та понесенням певної шкоди. Вважає, що дії державного виконавця щодо реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири вчинені згідно з нормами чинного законодавства. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представником позивача ОСОБА_1 17.05.2021 на електронну адресу суду подано відповідь на відзив Сихівського ВДВС у м.Львові, викладене у відзиві є безпідставним та необгрунтованим.
02.06.2021 від представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» Сірочук І.В. надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги заперечив, просив застосувати строки позовної давності. Посилається на те, позивач не довів належними і допустимими доказами відсутність можливості реалізації свого права власності стосовно квартири (в т.ч. продати, подарувати, здати в оренду). Сторонами договору купівлі продажу, оформленого за результатами проведених торгів, є продавець – державна виконавча служба та організатор торгів, та покупець – переможець торгів. Звертає увагу, на те що АТ «Райффайзен Банк Аваль» діяв в суворій відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», пред`явивши до виконання виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду від 22.06.2010 у справі №2-375/2010. Таким чином, оскільки прилюдні торги з продажу арештованого майна та протокол про проведення прилюдних торгів, які відбулись 07.12.12 є дійсними, право власності на квартиру ніким не оспорюється, то згідно ст.389 ЦК України – гроші, а також цінні папери, що існують в документарній формі, не можуть бути витребуванні від добросовісного набувача. Крім того, зазначає, що позивач не була позбавлена права перед купівлею квартири з торгів отримати відповідну інформацію/запитати необхідні дані щодо об`єкту виставленого на продаж. Щодо відшкодування шкоди, в даному випадку відсутня вина банку та відсутній причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправними діями заподіювача. Крім того, позивачем не зазначено, в чому саме полягає моральна шкода, недоведена неправомірність дій чи бездіяльності банку, та з яких міркувань виходила остання, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується. У діях відповідача (що підтверджується матеріалами справи) відсутні факти, які б свідчили про порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес позивача. Просить відмовити в позові з підстав його необгрунтованості.
Представником позивача ОСОБА_1 04.06.2021 на електронну адресу суду подано відповідь на відзив ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Ухвалою суду від 08.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в даній справі.
02.09.2021 залучено до розгляду даної справи третю особу ОСОБА_3 , як особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Третя особа ОСОБА_3 29.09.2021 надав суду письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.
28.10.2021 від третьої особи ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Ухвалою суду від 28.10.2021 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача – адвокат Сташко А.І. підтримав позов. Вважає, що при проведенні прилюдних торгів позивачу не довели до відома інформацію про проживання у спірній квартирі родини ОСОБА_6 . Вказав, що позивач понад 9 років не може користуватись власною квартирою. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача АТ "Райффайзен Банк Аваль" – Сірочук І.І.В., діючи на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала, вказала, що у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань, не поверненням кредитних коштів банк звернувся в суд про стягнення з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 кредитних коштів. На виконання судового рішення отримали виконавчий лист, котрий пред`явили у виконавчу службу. В межах виконавчого провадження належна ОСОБА_5 квартира була виставлена на прилюдні торги, Банк отримав кошти. Вказала, що у ситуації, в якій опинилась позивач, відсутня вина Банку. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Дзвоник М.В., діючи на підставі довіреності, в судовому засіданні позов заперечила, вказала, що станом на 2012 рік діяли у відповідності до положення, в якому була відсутня вказівка повідомляти про наявність зареєстрованих осіб. Зазначила, що квартира належала ОСОБА_5 , котра була боржником у виконавчому провадженні. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки діяли у відповідності до чинного законодавства.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в судовому засіданні вважає, що банк вчинив неправомірно, а продаж квартири, в якій на даний час він проживає здійснений незаконно.
Третя особа ОСОБА_5 за викликом суду не прибула, повідомлялась належно, правом подати заперечення не скористалась. Суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутності.
Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до протоколу №1412361-2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна 07.12.2012 відбулися прилюдні торги по реалізації іпотечного майна, що належало ОСОБА_5 , а саме лот №2, трьохкімнатна квартира загальноб площею 68,9 кв.м за адресою АДРЕСА_2 . Переможцем торгів стала ОСОБА_4 , яка придбала квартиру за 234 117,75 грн. Організатором прилюдних торгів – Філія 14 ПП «Нива-В.Ш.» (а.с.9).
27.12.2012 приватним нотаріусом ЛМНО Камінським Ю.І., відповідно до ст.66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого начальником Сихівського ВДВС ЛМУЮ Т.Ю. Бассараб від 18.12.2012 позивачу ОСОБА_4 видано свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1786 про те, що останній належить на праві власності майно, що складається з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).
З копії витягу про державну реєстрацію прав вбачається, що 28.12.2012 ОСОБА_4 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (а.с.12).
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Умови та порядок вчинення виконавчих дій визначають Законом України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 (далі - Інструкція), а також Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5 (далі - Тимчасове положення).
Частиною першою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Згідно з пунктом 3.1 Тимчасового положення орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуте стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.
Виходячи з аналізу норм ЦК України та положень Закону України «Про виконавче провадження», до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу.
Сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених торгів, є продавець – державна виконавча служба, організатор торгів та покупець – переможець торгів.
Встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 реалізовано у порядку примусового виконання виконавчого документа про стягнення з боржника ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості. Державним виконавцем у межах виконавчого провадження проведено виконавчі дії щодо встановлення та розшуку майна, належного боржникові, та звернення стягнення на нього. В результаті реалізації вказаної вище квартири з Сихівського ВДВС Львівського МУЮ на рахунок АТ «Райффайзен Банк Аваль» зараховано кошти в погашення боргу. При цьому, за результатами проведених прилюдних торгів, переможцем стала ОСОБА_4 , що оформлено протоколом від 07.12.2012 №1412361-2.
З`ясовано, що прилюдні торги з продажу арештованого майна та протокол про проведення прилюдних торгів є дійсними, право власності позивача на квартиру ніким не оспорюється.
В обґрунтування позову позивач посилається на завдання їй шкоди у вигляді вартості придбаної квартири, помноженої на курс долара станом на 23.03.2021, 3% річних, інфляційних витрат із посиланням на положення статей 625, 1166 ЦК України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, шкода, заподіяна особі і майну фізичної особи або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає існування презумпції вини заподіювача шкоди, тому якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, а на позивача покладається обов`язок довести наявність факту заподіяної шкоди та її розмір, протиправний характер поведінки, в результаті якої її завдано, а також наявність причинного зв`язку між діями заподіювача та виникненням шкоди.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, за якими було б визнано АТ «Райффайзен Банк Аваль», Сихівський ВДВС винними особами. До того позивач розраховує майнову шкоду з врахування ст.625 ЦК України, котра регулює відносини при порушенні грошового зобов`язання, котрі відсутні в даному випадку між позивачем та банком, ВДВС.
Отже, з урахуванням наведених обставин, стороною позивача не доведено того, що мала місце неправомірність дій відповідачів, пов`язана з реалізацією квартири, належної позивачу, не доведено, що позивачу завдана матеріальна шкода і така шкода знаходиться в безпосередньому причинному зв`язку з діями відповідачів.
Враховуючи наведене, у відшкодуванні матеріальної шкоди слід відмовити.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Стаття 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
В позовній заяві та під час судового розгляду стороною позивача не надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу моральних страждань з вини відповдіачів.
Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином, лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим вона понесла і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Судом не здобуто підтвердження факту спричинення позивачеві моральних чи фізичних страждань.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову про відшкодування майнової та моральної шкоди слід відмовити.
На підставі ст.ст. 11, 16, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в :
В позові ОСОБА_4 до АТ "Райффайзен Банк Аваль", Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові, третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_4 , проживає: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач 1: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження: м.Київ, вул.Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909.
Відповідач 2: Сихівський відділ державної виконавчої служби у м.Львові, місцезнаходження: м.Львів, просп.Червоної Калини, 109, ЄРПОУ 35009295.
Третя особа: ОСОБА_5 , проживає: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , проживає: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 30.12.2021.
Суддя О.Ю.Горбань
Судове рішення № 102365922, Сихівський районний суд м. Львова було прийнято 20.12.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 464/2163/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: