Рішення № 102365679, 23.12.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1303/21

Провадження №2/443/1234/21

РІШЕННЯ

іменем України

23 грудня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Територіальна громада селища Журавно в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

за участю:

представника позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_2 , –

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Територіальна громада селища Журавно в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, в якій просить:

встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_5 в с. Дубовиця Калуського району Івано-Франківської робласті на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

встановити факт належності ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ЛВ №091243 від 11.04.2000 року, виданого Журавнівської селищною радою на ім`я « ОСОБА_5 »;

визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Журавнівської селищної ради Жидачівського району Львівської області, загальною площею 2.00 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ЛВ №091243 від 11.04.2000 року.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входили земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Журавнівської селищної ради, загальною площею 2,00 га, що належали померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-ЛВ №091243 від 11.04.2000. У виконавчому комітеті Журавнівської селищної ради 09.10.2000 від імені ОСОБА_5 посвідчено заповіт на все майно у користь ОСОБА_1 ОСОБА_5 хворіла і потребувала постійного догляду, тому позивач забрав її на постійне проживання до себе в с. Дубовиця Калуського району Івано-Франківської області, де вона проживала без реєстрації аж до своєї смерті. Інших спадкоємців за заповітом не було. Особою, що мала право на обов`язкову частку у спадщині була донька спадкодавця – ОСОБА_3 , однак вона не прийняла спадщину та на неї не претендує. Оскільки позивач постійно проживав із бабусею на час відкриття спадщини в с. Дубовиця Калуського району, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив. При зверненні до нотаріальної контори після смерті бабусі, йому було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а також через відсутність документів, що підтверджують факт спільного проживання із спадкодавцем. Окрім того, позивачем самостійно виявлено розбіжність у свідоцтві про смерть бабусі та у Державному акті на право приватної власності на землю « ОСОБА_6 » – « ОСОБА_7 », що ставить під сумнів приналежність спадкодавцю правовстановлюючого документу

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини, та просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позову, наслідки визнання позову їй відомі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначив про відсутність на час розгляду даної справи у суді інформації, яка була б підставою щодо заперечення стосовно предмету даного позову.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано заяву про виклик свідків (а.с.35), заяву про розгляд підготовчого засідання за відсутності його і позивача, підтримання позову та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с.44), заяву про виклик свідків (а.с.47).

Відповідачами подано заяви про розгляд справи за їх відсутності та визнання позову (а.с.37, 41).

Представником третьої особою подано заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечення проти задоволення прозову (а.с.36, 43).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.29-30).

Ухвалою від 28.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.45-46).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, показання свідків, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 07.02.1969 (а.с.12).

Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.11.1983 (а.с.11).

Державним актом на право власності на землю серії ІV-ЛВ №091243, виданого 11.04.2000 на підставі рішення Журавнівської селищної ради народних депутатів від 11.04.2000, встановлено, що ОСОБА_5 (по батькові якої виправлено на « ОСОБА_6 », про що зроблено відповідне застереження) передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,00 гектари в межах згідно з планом, яка розташована на території Журавнівської селищної ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №282 (а.с.17).

09.10.2000 ОСОБА_5 зробила особисте розпорядження, склавши заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день її смерті і на що за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с.15).

Витягом із Спадкового реєстру від 06.04.2021 встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадкові справи не заводилися та на їх підставі свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.16).

Відповідно до довідки Журавненської селищної ради №2621 від 28.07.2021, ОСОБА_5 була зареєстрована до дня своєї смерті і на день смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 . У виконавчому комітеті Журавнівської селищної ради 09.10.2000 посвідчено заповіт на все майно у користь ОСОБА_1 від ОСОБА_5 (а.с.14).

Приватним нотаріусом 28.07.2021 відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що у нього відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно (а.с.19).

Будучи допитаним як свідок відповідач ОСОБА_2 з його згоди надав суду показання, за змістом яких він є батьком позивача. Мати проживала з ними разом у с. Дубовиця, а померла у м. Калуші. Заповіт склала на внука. Все своє життя вона працювала у колгоспі, за що їй виділили земельні ділянки і вона їх оформила, отримавши відповідний Державний акт. У селі вона була одна з таким іменем.

Свідок ОСОБА_10 надала суду показання, за змістом яких вони є сестрою позивача. ОСОБА_5 постійно проживала з позивачем в с. Дубовиця Калуського району Івано-Франківської області. За життя працювала в колгоспі і їй виділили земельну ділянку.

Зміст правовідносин.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неоднаковим записом у правовстановлюючих документах по батькові спадкодавиці, що ставить під сумнів належність їй правовстановлюючого документа, а також у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту постійного проживання позивача разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим він позбавлений можливості у позасудовому порядку юридично оформити спадщину після його смерті.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права власності на спадкове майно (у порядку спадкування за заповітом) і неможливістю належного юридичного оформлення цього права у позасудовому порядку через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

До правовідносин, які стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення, і які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з приписами частини 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім цього, суд застосував норми статей 293 та 294 ЦПК України, які визначають зміст окремого провадження та встановлюють порядок розгляду справ даної категорії.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють правовідносини щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме: встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах, встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Також, суд зважає на роз`яснення, викладені у пунктах 1, 12, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Так, відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина 1 статті 1225 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з приписами частини 1 статті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Положеннями частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених у справі доказів, що ОСОБА_2 постійно проживала разом зі своїм внуком ОСОБА_1 у с. Дубовиця Калуського району Івано-Франківської області до дня її смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, досліджені судом докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_5 , на ім`я якої видано Державний акт про право власності на землю серії ІV-ЛВ №091243, є однією і тією ж особою.

Наведені обставини (факти) повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні письмовими доказами та показаннями свідків, які узгоджуються між собою, доповнюють один одного, не викликають сумнівів у своїй належності, допустимості та достовірності, у сукупності є достатніми для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та факту належності ОСОБА_5 правовстановлюючого документа – Державного акту на право власності на землю серії ІV-ЛВ №091243, виданого 11.04.2000 на підставі рішення Журавнівської селищної ради народних депутатів від 11.04.2000 на ім`я ОСОБА_5 .

Суд зазначає, що встановлення зазначених фактів породжує для позивача юридичні наслідки, оскільки усуне перешкоди у реалізації ним права на спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_5 .

Крім цього, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених у справі доказів, що ОСОБА_5 на день її смерті належало право власності на земельні ділянки загальною площею 2,00 у межах згідно з планом, які розташовані на території Журавнівської селищної ради, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №091243 від 11.04.2000.

За життя ОСОБА_5 зробила особисте розпорядження, склавши заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 .

Спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України. Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом, не заявляв про відмову від спадщини і оскільки судом встановлені факти його постійного проживання з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, тому в силу приписів частини 3 статті 1268 ЦК України позивач ОСОБА_5 вважається таким, що прийняв цю спадщину.

Таким чином, ОСОБА_1 має обґрунтоване право власності на земельні ділянки загальною площею 2,00 у межах згідно з планом, які розташовані на території Журавнівської селищної ради, яке набув у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , однак позбавлений можливості юридично оформити це право у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим і звернувся до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1233, 1235, 1236, 1268 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: Івано-Франківська область, Калуський район, с. Дубовиця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: Івано-Франківська область, Калуський район, с. Дубовиця), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Територіальна громада селища Журавно в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, смт. Журавно, площа С.Бандери,2, ідентифікаційний код юридичної особи 04374890) про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у с.Дубовиця Калуського району Івано-Франківської області (день смерті ОСОБА_5 ).

Встановити факт належності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Калуш Івано-Франківської області, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №091243 від 11.04.2000, виданого на підставі рішення Журавненської селищної ради від 11.04.2000 на ім`я ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,00 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Журавненської селищної ради, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІV-ЛВ №091243 від 11.04.2000, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №282.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 30 грудня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів