Рішення № 102357578, 15.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Київ № 640/1220/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представники позивача - адвокат Зорін О.В., адвокат Багнюк Б.Б.,

представник відповідача - Макаренко Ю.С.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2019 №00005430502.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 24.01.2020 - відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів, призначено підготовче судове засідання; від 09.09.2020 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті; від 12.04.2021 замінено відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позов обґрунтовано тим, що висновки перевірки про безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн" є необґрунтованими, позаяк правомірність складення податкової звітності підтверджується первинними документами. Також позивач зазначив, що відповідачем неправомірно визнано оплату за товар, отриману від вказаних контрагентів, безповоротною фінансовою допомогою та допущено подвійне оподаткування одного і того ж доходу.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Перша Чарівна Скриня", оскільки у ході проведеної документальної планової виїзної перевірки останнього встановлено здійснення транзитних операцій, операцій, які фактично не здійснюються, а супроводжуються лише документальним оформленням, із ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн", у наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1158215 грн.

Розглянувши заяви по суті, дослідивши докази, судом установлено.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 05.07.2019 №9447 та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 09.09.2019 №366 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Перша Чарівна Скриня" (код 35791225) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.

За результатами такої перевірки контролюючим органом складено акт від 16.09.2019 №26/26-15-14-02-04/35791225 (т. 1 а.с. 24-100) (акт перевірки) яким встановлено наступні порушення:

- пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, зі змінами та доповненнями, (ПК України) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1961647 грн, в т.ч. за 2016 рік у сумі 1801587 грн, за 2017 рік у сумі 160060 грн;

- пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого порушено дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають надання покупцям - платникам податку на додану вартість;

- пункту 1 частини 2 статті 6 та абзацу 1 пункту 8 статі 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-V (зі змінами) та пункту 6 частини 3 розділу IV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, відповідно до якого, суми єдиного внеску нараховані за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату за лютий 2016 року.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення від 01.10.2019 вих. №0110-2019/01.

Головне управління ДПС у м. Києві листом від 11.10.2019 №24428/10/26-15-05-02-04 заперечення ТОВ "Перша Чарівна Скриня" залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2019 №00001870502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2452059 грн (за податковим зобов`язанням - 1961647 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 490 412 грн.).

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням від 17.10.2019 №00001870502ТОВ "Перша Чарівна Скриня" подало скаргу від 30.10.2019 вих. №LD-324/10-19 до Державної податкової служби України.

Рішеннями ДПС України від 24.12.2019 №14351/6/99-00-08-05-01скаргу ТОВ "Перша Чарівна Скриня" задоволено частково: оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.10.2019 №00001870502 скасовано в частині взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Клін капітал сервіс" та штрафні санкції у відповідній частині, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки та рішення Державної податкової служби України від 24.12.2019 №14351/6/99-00-08-05-01 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято нове податкове повідомлення-рішення від рішення від 27.12.2019 №00005430502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1447769 грн (за податковим зобов`язанням - 1158215 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 289 554 грн.).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За змістом наведених норм ПК України, платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних взаємовідносин, Закон України №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних взаємовідносин, Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складанні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

За усталеною практикою Верховного Суду, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, незначні помилки в оформленні первинних документів при оформленні операцій з постачання товару самі по собі не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. В той же час у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Із матеріалів справи встановлено, що у період, за кий здійснено перевірку, між ТОВ "Перша Чарівна Скриня" (постачальник) та ТОВ "АПЄ" (покупець) укладено договір поставки товару від 15.12.2016 №15/12/16-КК (т. 1 а.с. 145- 148), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити покупцю товар, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар у відповідності до умов, визначених цим договором. Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями. Асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначається у видаткових накладних. Товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання покупцем накладних, які свідчать про факт отримання товару. Конкретні ціни за одиницю товару визначені у видаткових накладних. Оплата партії товарів здійснюється Покупцем у формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування всієї суми, згідно з рахунком на оплату на розрахунковий рахунок постачальника, визначений в реквізитах договору, на умовах передоплати.

На підтвердження здійснення господарських операцій та поставки товару позивачем надано копії видаткових накладних від 22.12.2016 №4084, від 23.12.2016 №4121, від 20.01.2017 №197, від 26.01.2017 №243, від 26.01.2017 №244, від 26.01.2017 №245, від 21.02.2017 №623, від 21.02.2017 №624 (т. 1 а.с. 149 - 156) на загальну суму 1217027,52 грн (у т.ч. ПДВ 202837,92 грн) та копію виписки по рахунку за період з 16.12.2016 по 16.02.2017 (т. 1 а.с. 157 - 159).

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що на підставі договору від 15.12.2016 №15/12/16-КК ТОВ "Перша Чарівна Скриня" здійснювало поставку на адресу ТОВ "АПЄ" товарів: кока-кола, швепс тонік, швепс лимон, Бонаква негазована, Фанта апельсин, Бонаква газована, Спрайт, Берн, Фанта лимон, Фанта мандарин.

На підтвердження наявності товару, який було реалізовано на адресу ТОВ "АПЄ" за вказаним договором поставки та ділової мети взаємовідносин позивачем надано суду копії товарно-транспортних накладних (т. 1 а.с. 178-250, т. 2 а.с. 1-11) на отримання такого товару від постачальника-нерезидента Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" та копію договору на комплексне логістичне обслуговування із ТОВ "ДСВ Логістика" на зберігання товару на складі останнього (т. 3 а.с. 169-176).

Судом установлено, що на підставі договору від 01.08.2016 №0108-16/01 (т. 1 а.с. 160 - 166) ТОВ "Перша Чарівна Скриня" (постачальник) здійснювало поставку товарів на адресу ТОВ "Мартейн" (покупець). За умовами договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар у відповідності до умов Договору. Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями. Асортимент, найменування, одиниці виміру, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються у специфікації, яка є невід`ємним додатком до договору. Конкретні ціни за одиницю товару визначаються на кожну партію поставки та узгоджуються у специфікації і видаткових накладних. Оплата партії переданих товарів здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 60 днів з дня поставки товарів. Постачальник передає товар покупцю разом з наступними документами: видаткова накладна; рахунок на оплату; сертифікат якості товару; гігієнічний висновок. При відсутності зауважень до партії товарів покупець підписує видаткову накладну. Датою поставки товарів та перехід права власності на товари є дата підписаної Сторонами видаткової накладної. Покупець за власний рахунок та власним (або найманим) транспортом здійснює транспортування товару зі складу постачальника. навантажувально-розвантажувальні роботи за договором, покупець здійснює самостійно та за власні кошти.

На підтвердження факту поставки товару на адресу покупця та розрахунку за договором позивачем надано копії видаткових накладних від 16.08.2016 №2392, від 25.08.2016 №2478, від 29.08.2016 №2518, від 04.10.2016 №3027 (т. 1 а.с. 172-175) на загальну суму 5217500,16 грн (у т.ч. ПДВ 869583,36 грн) та копію виписки по рахунку за період з 17.08.2016 по 13.10.2016 (т. 1 а.с. 167-171).

Як вбачається із видаткових накладних, на підставі договору від 01.08.2016 №0108-16/01 ТОВ "Перша Чарівна Скриня" здійснювало поставку наступних товарів: капучіно ICS "Ірландський віскі", кава в зернах "Dolce" (100% Arabica), чай, капучіно, шоколадний напій, молоко, вершки, кава в зернах, капсули.

На підтвердження факту наявності товару, який було реалізовано на адресу ТОВ "Мартейн" за вищевказаним договором, та ділової мети таких взаємовідносин позивачем надано суду копії митних декларацій, інвойсів та CMR транспортної накладної, ветеринарного свідоцтва (т. 2 а.с. 12-250, т. 3 а.с. 1-3).

З урахуванням наведених первинних документів, судом установлено, що зміст проаналізованих господарських операцій полягав у тому, що позивач закуповував товари за кордоном, поставляв їх на склад, здійснював їх продаж резидентам, які самостійно повинні були забирати товар зі складу.

На думку суду, наведене свідчить про наявність ділової мети у таких господарських операцій, яка пов`язана з отриманням прибутку внаслідок реалізації придбаних товарів. Відповідачем в акті перевірки не зазначено про реалізацію товарів за ціною, яка б ставила під сумнів ділову мету таких господарських операцій. Також не заперечувалось відповідачем отримання позивачем коштів за реалізований товар.

Щодо розумної обачності позивача у виборі контрагента, то суд зазначає, що визначальним, у даному випадку, для позивача є здатність контрагентом здійснити оплату за придбаний товар на умовах договору, що контрагентами й було зроблено. При цьому станом на час існування договірних відносин інформація про ТОВ "Мартейн" та ТОВ "АПЄ" містилась у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідачем не надано доказів, що вказаним товариствам саме у відповідний період анульовано свідоцтва платників податків чи інші докази у відкритих джерелах, якими б міг скористатись позивач, для можливості врахування такої інформації з метою дотримання "розумної обачності у виборі контрагента".

Представники позивача звернули увагу суду, що перевірка контрагентів здійснювалась шляхом отримання реєстраційних документів, паспортних даних директорів. Наприклад, стосовно ТОВ "Мартейн" отримано: копія паспорта серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_1 (керівник ТОВ "Мартейн"); копія картки фізичної особи - платника податків, видана ОСОБА_1 ; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата формування 29.06.2016); витяг з реєстру платників податку на додану вартість; наказ від 24.06.2016 №24/06/16 (щодо початку виконання обов`язків ОСОБА_1 як директором TOB "Мартейн"); протоколу Загальних Зборів Учасників TOB "Мартейн" від 29.04.2016 №1; протокол Загальних Зборів Учасників TOB "Мартейн" від 23.06.2016 №23/06/16; відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (дата надання відомостей - 07.07.2016).

Відносно ТОВ "АПЄ", то представники позивача пояснили про відсутність таких документів, оскільки після здійснення господарських операцій спливло багато часу.

В акті перевірки та у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що ТОВ "АПЄ" останній звіт подано з податку на додану вартість за червень 2017 року, по податку на прибуток - за 2016 рік, а відповідно до поданих звітів (форма 1-ДФ) за 1-2 квартали 2017 року кількість працюючих на підприємстві складала 3 особи; свідоцтво платника ПДВ анульовано 04.09.2018 (причина анулювання - 22 ненадання декларацій протягом року). ТОВ "Мартейн" останній звіт подано по податку на додану вартість за березень 2017 року, з податку на прибуток - за 2016 рік, також вказано про неподання фінансових звітів, відсутність земельних ділянок, майна, основних засобів та трудових ресурсів (до такого висновку відповідач прийшов у зв`язку із неподанням товариством звітності до контролюючого органу), Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Мартейн" анульовано 26.04.2018 (причина анулювання - 22 ненадання декларацій протягом року).

Тобто, в період існування взаємовідносин у позивача з ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн" ці товариства були платниками податку на додану вартість та звітували до контролюючого органу щодо податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів відсутності основних фондів, трудових ресурсів у ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн". Судом не застосовувався принцип офіційного з`ясування вказаних обставин, позаяк відповідачем не подано клопотань з цього приводу чи доказів неможливості їх подання на підтвердження обґрунтованості власного рішення. Необхідно врахувати, що відповідні висновки в акті перевірки зроблені на підставі інформації, яка міститься в базах даних контролюючого органу, сформованої згідно з поданою платниками податків бухгалтерською, податковою звітністю, чи внаслідок вчинених контролюючим органом дій на виконання своїх повноважень, доступ до таких баз даних у суду чи позивача відсутній.

Під час судового розгляду справи, на думку суду, представники позивача не змогли чітко пояснити процедуру обліку товарів, їх зберігання та відвантаження покупцям, водночас первинні документи не розкривають відповідних процедур, тому судом застосовано принцип офіційного з`ясування обставин справи шляхом допиту свідка, який підписував первинні документи, директора ТОВ "Перша Чарівна Скриня" ОСОБА_2 .

Свідок пояснив, що в період кінець 2016 року-початок 2017 року зберігання облік та відвантаження товару здійснювалось на території складів, які розташовані в місті Києві по вулиці Казимира Малевича (поруч з офісом товариства) та на вулиці Сім`ї Сосніних , що належить ТОВ "ДСВ Логістика". Так само збереження товарів та їх реалізації на цих складах здійснюється позивачем і до теперішнього часу

За твердженнями свідка, прийняття та відвантаження товарів здійснювалося на підставі первинних документів (накладні), працівниками складів. Якщо це був склад на вулиці Казимира Малевича, то менеджер супроводжував покупця до складу, де відвантажувався товар. Якщо товар реалізовувався зі складу на вулиці Сім`ї Сосніних, то товар міг відпускатись працівниками ТОВ "ДСВ Логістика" за первинними документами, які видавались покупцю або за посередництвом менеджера, який міг зустрічати покупця на складі. Особа, яка отримувала товар встановлювалась на підставі паспорта, надавались також довіреності на отримання товару.

Директор також зазначив, що його роль зводилась до підписання договорів, пошук контрагентів здійснювався менеджером, працівники бухгалтерії готували накладні. Облік товару ТОВ "ДСВ Логістика" відбувався на підставі документів про облік товарів (заявки) та на підставі накладних.

Представники позивача пояснили, що облікові документи в паперовій формі не збереглись, однак надали документи, які видрукувані з системи обліку ТОВ "ДСВ Логістика", зокрема, заявки від 16.12.2016 РЛ №170-16, від 23.12.2016 РЛ №176-16, від 20.01.2017 РЛ №13-16, від 26.01.2017 РЛ №17-17, від 26.01.2017 РЛ №16-16, від 21.02.2017 РЛ №33, від 21.02.2017 РЛ №34 щодо обліку та відвантаження товарів зі складу за адресою: 03148, місто Київ, вул. Сім`ї Сосніних, літера "Д" (т. 3 а.с. 213)

Зі змісту заявок убачається, що на склад приймались товари (кола, швепс лимон, швепс тонік, бонаква, фанта, бьорн, спрайт, "99-17" різної ємності із зазначенням дати таномера заявок, кількості упаковок, виду товару, зони приймання, комірки, а також заявки містять аналогічну інформацію на відвантаження товару.

З твердженнями представників, на складі, який знаходиться за адресою: 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 86, літера П, облік товарів здійснювався за первинними документами без додаткових заявок, оскільки відсутній відповідний програмно-апаратний комплекс.

Під час судового розгляду справи представник відповідача не вказував про встановлення відсутності товарів на складах позивача, відповідний висновок відсутній в акті перервірки.

Належність обліку товарів у спірний період підтверджена висновком судово-економічної експертизи від 19.02.2020 №489/02/2020 (т. 3 а.с. 20-53), складеного експертом Германюк Іриною Володимирівною (свідоцтво від 25.11.2016 №1844, дійсне до 25.10.2022).

Зокрема, зі змісту висновку експерта вбачається дослідження банківських випискок позивача за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, довіреностей ТОВ "Мартейн" (від 04.10.2016 №0410-1, від 16.08.2016 №1608-1, від 25.08.2016 №2508-1, від 29.08.2016 №2908-1), карток рахунку 361 (за квітень 2016 року - березень 2019 року щодо ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн"), а також податкової звітність та договорів, укладених позивачем з ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн".

У висновку експертом проаналізовано облік товарів позивачем згідно з бухгалтерськими рахунками, отримання коштів від ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн", складення позивачем податкової звітності за наслідками відповідних господарських операцій та зроблено висновок про необґрунтованість тверджень контролюючого органу в акті перевірки про заниження позивачем податку на прибуток у відносинах з ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн".

Не зважаючи на те, що висновок експерта, на думку суду, не є достатнім доказом правомірності формування податкової звітності позивачем за наслідками відносин з ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн" стосовно витрат, експертом установлено отримання позивачем коштів за реалізований товар та облік таких товарів у бухгалтерській звітності. Такі висновки експерта не суперечать змісту акту перевірки та не спростовувались відповідачем під час судового розгляду адміністративної справи. Як уже вказувалось судом, доводи відповідача зводилися до неможливості контрагентами позивача здійснити задекларовані позивачем господарські операції з купівлі у нього товарів.

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими доводи представників позивача про відсутність доказів, які б ставили під сумнів чи спростовували наявність у позивача товарів, які на виконання вимог договорів могли бути реалізовані ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн".

Однією з підстав заперечень зазначено складення працівниками ГУ ДФС у Харківській області облікових карток суб`єкта фіктивного підприємництва: №552/21-22-21-12-05 від 15.03.2017 щодо ТОВ "Мартейн" та №7964/9 від 08.08.2017 щодо ТОВ "АПЄ" та наявність у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Київського районного суду міста Харкова від 24.07.2018 у справі №640/12292/18 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017220000000062 від 18.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 КК України.

На думку суду, доводи податкового органу в частині посилання на матеріали досудового розслідування та наявність облікових карток суб`єкта фіктивного підприємництва є недостатніми для висновку про нездійснення позивачем реалізації товарів, за наслідками чого складені бухгалтерська та податкова звітність. Наведені твердження можуть породжувати сумніви щодо тих чи інших доводів чи під час оцінки доказів, що повинно спонукати сторін для надання суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень чи на спростування відповідних сумнівів.

Судом досліджено вирок Деснянського районного суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №754/12007/17 (т. 3 а.с. 4-7), відповідно до якого. ОСОБА_1 отримав фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Мартейн" здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, але не мав наміру на його використання, оскільки перереєстрував вказане підприємство на прохання невстановленої особи та за грошову винагороду, підписав документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи ТОВ "Мартейн". Фіканюка Б.І. визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 2 статті 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців).

Допитаний під час судового розгляду адміністративної справи за клопотанням представника відповідача свідок ОСОБА_1 не зміг нічого пригадати з приводу реєстрації ТОВ "Мартейн", підписання документів щодо господарської діяльності цього товариства, заперечив своє перебування у місті Києві.

Такі покази свідка суперечать встановленими вироком суду від 23.10.2017 у справі №754/12007/17 обставинам щодо передачі ОСОБА_1 документів ОСОБА_3 для реєстрації ТОВ "Мартейн", який на підставі довіреності вчинив дії з реєстрації товариства. Вироком також встановлено, що саме на підставі підписаних ОСОБА_1 документів була здійснена реєстрація ТОВ "Мартейн".

На думку суду, показання свідка ОСОБА_1 не лише суперечать встановленим вироком суду від 23.10.2017 у справі №754/12007/17 обставинам, а надані свідком з метою уникнення будь-якої іншої відповідальності щодо реєстрації та діяльності ТОВ "Мартейн".

З огляду на наведене, суд доходить висновок, що вирок суду від 23.10.2017 у справі №754/12007/17 не є достатнім доказом того, що первинні документи не підписувались ОСОБА_1 або іншою особою, на підставі довіреності виданої ОСОБА_1 , тому такі документи, за відсутності інших обставин, не можуть бути відхилені судом.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.10.2021 справа №2040/5181/18, наявність вироку в кримінальному провадженні не доводить порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.

Суд зауважує, що на час поставки товару на адресу ТОВ "Мартейн", позивач мав сподівання на добросовісність свого контрагента-покупця. Вирок у кримінальному провадженні щодо посадової особи ТОВ "Мартейн" ще не був винесений судом, а відтак у позивача не було підстав вважати, що господарська діяльність контрагента здійснюється за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Крім того, позивач як платник податків дотримався вимог податкового законодавства за результатами операції з поставки товару ТОВ "Мартейн". У свою чергу, відповідачем не доведено та надано відповідних доказів, які б свідчили про обізнаність позивача щодо протиправних дій контрагента та злагодженості дій між ними.

На думку суду, обґрунтованими є доводи адвокатів позивача, що за змістом акта перевірки відповідальність за порушення позивачем податкового законодавства внаслідок складання податкової звітності за результатами господарської діяльності з ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн" є неспроможність цих товариств виконати умови договорів з купівлі товарів. При цьому доказів на підтвердження інформації в базах даних відповідача не надано, клопотань про їх витребування чи неможливість подання не заявлено. Суд уже вказував про відсутність правових підстав для застосування принципу офіційного з`ясування цих обставин з огляду на пасивну поведінку відповідача та відсутність відповідних клопотань.

Крім того, визначальним для суду є те, що твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача ресурсів для купівлі товарів, не спростовує проаналізовані судом докази щодо наявності у позивача відповідних товарів, здійснення їх обліку на складах з відображенням у податковому обліку, продаж таких товарів за умовами договорів шляхом самостійного їх вивозу контрагентами зі складів позивача, отримання коштів за реалізований товар та їх облік. При цьому не встановлено, що позивач перебував у змові з посадовими особами ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн" чи іншими особами з метою уникнення оподаткування ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн".

За таких висновків суду, необхідно погодитись з підставами позову щодо покладення відповідальності на позивача внаслідок поведінки його контрагентів, щодо яких відсутні докази притягнення їх до фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства. З цих же підстав підлягають відхиленню доводи відповідача, що за наслідками аналізу номенклатури товару за податковими накладними, оформленими та зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних стосовно підприємств, які є покупцями ТОВ "Мартейн" встановлено, що номенклатура придбаних та реалізованих товарів не співпадає та вказує на підміну товарних позицій. Крім того, доказів на підтвердження цієї обставини відповідачем не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.

В акті перевірки вказано, що кошти, які ТОВ "Перша Чарівна Скриня" за наслідками вказаних операцій отримало від ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн", за своєю сутністю є безповоротною фінансовою допомогою.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

На думку суду, доводи контролюючого органу є помилковими, позаяк отримані позивачем кошти, з урахуванням їх відображення в податковому та бухгалтерському обліку, не є фінансовою допомогою в розумінні наведеної норми. Доказів того, що ці кошти є безповоротною фінансовою допомогою, тобто сумою коштів переданих позивачу за договорами дарування, іншими подібними договорами, сумою безнадійної заборгованості, сумою відшкодованою позичальником після списання безнадійної заборгованості, сумою заборгованості, сумою кредиту або депозиту, не надано.

Враховуючи наведені висновки, зроблені судом з урахуванням підстав позову, тверджень контролюючого органу наведених в акті перевірки, досліджених доказів, обґрунтованими є доводи позивача щодо правомірності податкового обліку за наслідками операцій з ТОВ "АПЄ" та ТОВ "Мартейн", тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі в розмірі 21020,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 10.01.2020 №2394023.

Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 21020,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 27 грудня 2019 року №00005430502.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві від 27 грудня 2019 року №00005430502.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" (ідентифікаційний код 35791225, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 86, літера П)

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19)

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 29 грудня 2021 року.

Суддя В.А. Донець