Рішення № 102356830, 29.12.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/10818/21

РІШЕННЯ

іменем України

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в здійсненні переведення позивачки на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачці до стажу державної служби період роботи в податковій службі з 18.10.1995 по 31.03.2016 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати з 15.07.2021 пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60% від заробітку зазначеного у довідці Головного управління ДПС у Хмельницькій області "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №82/Р/22-01-10-02-07 від 02.07.2021 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №111/Р/22-01-10-02-07 від 12.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом. Тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Позивачка вважає, що її стаж держаної служби на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) становить 20 років 5 місяців 18 днів. Це зумовлює наявність в неї права на переведення на пенсію державного службовця (по інвалідності) відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ).

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.08.2021 №6820-5970/Р-03/8-2200/21 позивачку повідомлено про відсутність підстав щодо переведення з пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу", оскільки останнім не передбачено призначення вказаного виду пенсії, а також тому, що у позивачки відсутній стаж державної служби.

Відповідач вказує, що імперативною вимогою, з якою закон пов`язує право на пенсію виходячи з пунктів 10 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII та частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ, є досягнення позивачкою, 1964 року народження, віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV. При цьому, станом на 15.07.2021 (дата звернення до пенсійного органу) позивачка зазначеного віку не досягла.

Відповідач зазначає, що період роботи позивачки з 18.10.1995 по 31.03.2016 в державній податковій службі не належить зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. Так, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

На думку відповідача, оскільки в позивачки відсутнє право на її переведення на пенсію державного службовця (по інвалідності) відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, то, відповідно, немає підстав для задоволення інших позовних вимог.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2021 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.12.2021 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 з 10.04.2013 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0149284, виданої 10.04.2013, позивачці довічно встановлено 2 групу інвалідності.

Згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала з 18.10.1995 по 31.03.2016 в Державній податковій інспекції по Кам`янець-Подільському району Хмельницької області, Кам`янець-Подільській державній податковій адміністрації, Кам`янець-Подільській державній податковій інспекції Хмельницької області, Кам`янець-Подільській ОДПІ Хмельницької області Державної податкової служби, Кам`янець-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, Кам`янець-Подільській ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Відповідно до записів, які містяться в вказаній трудовій книжці позивачці 01.11.1995 присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІІ рангу, 01.10.1999 - спеціальне звання "Інспектор податкової служби ІІ рангу", 15.11.2004 - спеціальне звання "Інспектор податкової служби першого рангу", 27.06.2013 - тринадцятий ранг державного службовця, 01.01.2014 - спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу. Також зазначено, що 18.10.1995 позивачка прийняла присягу державного службовця.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою від 15.07.2021 щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності згідно з Законом України "Про державну службу" з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №82/Р/22-01-10-02-07 від 02.07.2021 та №111/Р/22-01-10-02-07 від 12.08.2021.

Листом від 04.08.2021 №6820-5970/Р-03/8-2200/21 відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для задоволення її заяви.

Позивачка, вважаючи порушеними її права, звернулася з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Закон №889-VIII набрав чинності 01.05.2016, згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Як встановив суд, підставою для відмови позивачці в переведені з пенсії по інвалідності, розрахованої відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889-VIIІ, слугували, зокрема, висновки відповідача про відсутність необхідного стажу державної служби.

Щодо не зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 18.10.1995 по 31.03.2016 в Державній податковій інспекції по Кам`янець-Подільському району Хмельницької області, Кам`янець-Подільській державній податковій адміністрації, Кам`янець-Подільській державній податковій інспекції Хмельницької області, Кам`янець-Подільській ОДПІ Хмельницької області Державної податкової служби, Кам`янець-Подільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, Кам`янець-Подільській ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області, суд зазначає та враховує наступне.

Спеціальним законом, що визначав статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності (в частині спірного періоду) був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII).

Цим законом визначено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Суд звертає увагу на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону №509-ХІІ та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (далі - Порядок №839) посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Зі змісту наведених норм слідує, що посадові особи контролюючих органів, у цьому випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто, з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Таким чином, в органах державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця.

Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 у справі №21-275а13 вказано, що аналіз положень ст. 37 Закону № 3723, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (чинного на час роботи позивача в податковому органі) дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723.

Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями з спеціальним статусом, а тому, період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Що ж до посилань відповідача на те, що займані позивачкою посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, оскільки їй як посадовій особі контролюючих органів присвоювались спеціальні звання, а не ранги державної служби, суд зазначає наступне.

Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Як встановлено статтею 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Відповідно до статті 343 ПК України посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.

Отже, суд дійшов висновку, що період роботи позивачки в органах державної податкової служби з 18.10.1995 по 31.03.2016 слід зарахувати до стажу державної служби.

Як встановив суд з матеріалів пенсійної справи позивачки та з урахування встановленої судом необхідності зарахування спірних періодів, її стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 становить понад 20 років.

Оскільки позивачка є інвалідом ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, суд дійшов висновку, що вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону №3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13.02.2019.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено.

Зважаючи на це, суд вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість призначення позивачці обраного нею виду пенсії, а також висновок про те, що вона набуде право на пенсію державного службовця лише за умови досягнення пенсійного віку, оскільки відповідна норма не поширюється на інвалідів І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності.

Із викладеного слідує, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо переведення позивачки на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправною.

Щодо вимоги позивачки здійснити обрахунок і виплату пенсії державного службовця з 15.07.2021, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Оскільки позивачка з заявою про переведення на пенсію за іншим законом звернулася до пенсійного органу 15.07.2021, нарахування та виплата такої пенсії повинно проводитись саме з дня звернення з відповідною заявою, тобто, з 15.07.2021.

Також суд звертає увагу на те, що за змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивачки в таких типових справах є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача призначити, здійснити нарахування та виплату позивачці з 15.07.2021 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області №82/Р/22-01-10-02-07 від 02.07.2021 та №111/Р/22-01-10-02-07 від 12.08.2021.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивачки від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період з 18 жовтня 1995 року по 31 березня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 15 липня 2021 року пенсії державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Хмельницькій області №82/Р/22-01-10-02-07 від 02.07.2021 та №111/Р/22-01-10-02-07 від 12.08.2021, з урахуванням виплачених сум пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.