Ухвала суду № 102356531, 30.12.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/402/19

провадження №1-кп/619/267/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2021 м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого - судді Овсяннікова В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Матлахової Т.С.,

прокурорів - Харченко С. Г., Костяного Д.О.,

представника потерпілої - Єршова В.М.,

захисника - Супрун А.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження №12018220280001680 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільшани Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2021 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_1 за фактом скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

У судове засідання з`явилися прокурор, представник потерпілої, захисник, обвинувачений, які отримали пам`ятку про їхні права та обов`язки.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на 2 місяці, яке обґрунтовано наявністю обґрунтованої підозри та тим, що не перестали існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Представник потерпілої клопотання прокурора підтримав.

Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечував, просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, зокрема на домашній арешт, та відмовити в задоволенні клопотання прокурора, зазначив, що не визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, це була самооборона. Зазначив, що має на утриманні батьків, які потребують його догляду та вказав, що вже значний час перебуває під вартою.

Захисник також просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбаченні п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.11.2021 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.01.2021.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України встановлені мета і підстави застосування запобіжних заходів. Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

В обгрунтування клопотання прокурор посилається на ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими передбачено наступне:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка .

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Станом на момент проведення судового засідання не допитані потерпіла, обвинувачений, допитані не всі свідки, не досліджені матеріали справи, обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, при цьому суд вважає, що існують ризики, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з цим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити.

Прокурор не довів наявність ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки матеріали кримінального провадження вже передані суду, у зв`язку з тим, що обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_1 переглядається судом після скасування вироку від 20.03.2019.

Суд не приймає заперечення обвинуваченого, виходячи з наступного.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» зазначено, що факти, які підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення.

Виходячи з наведеного вище суд доходить висновку про наявність достатніх підстав для висновку про обгрунтовану підозру ОСОБА_1 з урахуванням правових позицій, що містяться в наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини.

На теперішній час відсутні підстави вважати, що підозра є необгрутованою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Щодо продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України суд виходить з наступного.

Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за яке може бути призначене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років.

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що його злочинні дії були направлені на позбавлення життя іншої людини, шляхом нанесення не менше семи ударів лезом сокири в область голови потерпілого за обтяжуючої покарання обставини - у стані алкогольного сп`яніння, на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Крім того, відповідно до матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, офіційно ніде не працює, тобто не має постійного джерела доходу, не одружений, що додатково підтверджує наявність ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Щодо посилання обвинуваченого на наявність на його утриманні матері похилого віку, в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов`язків, в разі обрання щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 вже тривалий час тримається під вартою, тому, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, суд доходить висновку про можливість продовження альтернативного запобіжного заходу у виді застави визначеного ухвалою суду від 10.11.2021.

У зв`язку з викладеним, суд продовжує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та альтернативного запобіжного заходу у виді застави, в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних громадян.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 194, 315, 392 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 19 лютого 2022 року включно, утримуючи в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Визначений ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.11.2021 в якості альтернативи запобіжний захід, в якості застави, в розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 454 000 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі) гривень - продовжити - до 19 лютого 2022 року включно.

У випадку внесення застави ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошено в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 30.12.2021 о 12 годині 00 хвилин.

Суддя В. С. Овсянніков