Ухвала суду № 102355840, 30.12.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-с/537/64/2021

Справа № 537/3309/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2021 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дядечко І.І., розглянувши заяву представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Єгорова Сергія Анатолійовича про скасування судового наказу №537/3309/21 від 23 липня 2021 року,

установив:

Представник боржника ОСОБА_1 – адвокат Єгоров С.А. 28 грудня 2021 року звернувся до суду з заявою, згідно якої просить скасувати судовий наказ від 23 липня 2021 року по справі №537/3309/21 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КП «Теплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду в усмі 5 237,90 грн, нараховані на суму заборгованості 3% річних у сумі 42,86 грн, інфляційні у сумі 147,17 грн.

Окрім того просить поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу.

В обґрунтування заяви зазначено, що 23.07.2021 суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Фадєєва С.О. розглянула заяву КП «Теплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію та гарячу воду, та видала наказ яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь КП «Теплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду в сумі 5237, 90 грн, нараховані на суму заборгованості 3% річних у сумі 42,86 грн, інфляційні у сумі 147,18 грн та судовий збір. Даний судовий наказ з доданими до нього документами ОСОБА_1 не отримував, про існування даного судового наказу дізнався тільки 17.12.2021 при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження ВП№67806100, що було відкрито державним виконавцем Крюківського ВДВС у місті Кременчуці Північног – Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми). Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім того, ОСОБА_1 не погоджується з сумою боргу, нарахованими відсоткам та інфляційними втратами. Вважають, що стягнення пені та інфляційних втрат повинно проводитися за правилами позовного провадження, тому судовий наказ підлягає скасуванню.

Суддя розглянувши заяву про скасування судового наказу, встановив таке.

23 липня 2021 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області по справі №537/3309/21, провадження №2-н/537/1654/2021 за заявою КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь КП «Теплоенерго» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області заборгованість за спожиту теплову енергію та гарячу воду за період з 01.12.2020 по 31.03.2021 у розмірі 5237 грн 90 коп., нараховані на суму заборгованості 3 % річних в сумі 42 грн. 86 коп., інфляційні втрати в сумі 147 грн. 18 коп. та судовий збір з кожного по 75 грн 67 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Статтею 170 ЦПК України передбачено форму і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Положеннями частини 1 статті 127 ЦПК України, яка врегульовує питання поновлення та продовження процесуальних строків передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, ЦПК України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, за змістом статей 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) указано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Ryabykh v. Russia», заява № 52854/99, § 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі (справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) підстави для поновлення строків для оскарження, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Згідно ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 цього Кодексу, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, копію судового наказу у справі №537/3309/21 з доданими до нього документами направлялися боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням за його зареєстрованим місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , та одержаний останнім особисто 24.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доводи представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Єгорова С.А. щодо неотримання копії судового наказу з доданими до нього документами, оскільки боржник за вказаною адресою не проживає, а проживає за адресою: АДРЕСА_2 , належним чином не підтверджені, та спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому міститься підпис ОСОБА_1 про отримання судового наказу з доданими до нього документами 24.09.2021.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи а також те, що представником боржника ОСОБА_1 – адвокатом Єгоровим С.А. не надано належних доказів, які б свідчили про поважність порушення встановленого законом строку звернення до суду з заявою про скасування судового наказу, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу є необґрунтоване і задоволенню не підлягає.

Оскільки судом не знайдено підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, то суд вважає за необхідне повернути заявнику заяву про скасування судового наказу № 537/3309/21 від 23 липня 2021 року.

Керуючись ст. 81, 127, 171, 260 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити представнику боржника ОСОБА_1 – адвокату Єгорову Сергію Анатолійовичу в поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу №537/3309/21 від 23 липня 2021 року.

Заяву представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Єгорова Сергія Анатолійовича про скасування судового наказу №537/3309/21 від 23 липня 2021 року – повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.І.Дядечко