Рішення № 102346713, 28.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – позивач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області) до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ) в якій позивач просить стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 65 345,26 грн.

В обґрунтування поданого позову Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення вказаної суми у судовому порядку є несплата відповідачем у добровільному порядку сум грошових зобов`язань нарахованих контролюючим органом.

Частиною 1 ст. 26 КАС України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Судом, з метою встановлення місця проживання або перебування ОСОБА_1 , зроблено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області.

23 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь, згідно якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25 листопада 2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позовна заява не підлягає задоволенню в зв`язку з невірним застосуванням норм ПК України зокрема ст. 164.2.17, ст. ст. 102, 179.7 ПК України. Відповідач повернув основну суму кредиту. Тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні. Сума боргу була анульована у 2013 році. Це вбачається з листа ПАТ «ВТБ Банк», який позивач приховав від суду. Відповідно податок, навіть якщо б зобов`язання відносно його сплати існували, повинен був сплачений до 01 серпня 2014 року. З цього випливає, що право податкової самостійно визначити суму грошових зобов`язань Відповідача та звернутися з позовом припинилося з 01.08.2017 року.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

На обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області перебуває ОСОБА_1 , як платник податків та за яким рахується податковий борг у розмірі 65345,26 грн., який виник у результаті несплати у встановлені терміни сум грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Так, в період з 17.01.2017 року по 19.01.2017 року позивачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013р.

Перевіркою встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації платник податків - фізична особа ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Так, згідно з відомостями з Центральної бази даних ГУ ДФС України, в період з 01.01.2013 по 31.12.2013, платник податків-фізична особа ОСОБА_1 фактично отримував доходи від ПАТ "ВТБ БАНК" (код за ЄДРПОУ 14359319) у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у сумі 308056,54 грн. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання (у випадках коли таке подання є обов`язковим) податкових декларацій встановлено, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надавалась в порушення пп.49.1, пп..49.2 ст.49 Податкового кодексу України. Таким чином фізичною особою-платником ОСОБА_1 порушено пп.49.1, пп..49.2 ст.49, пп.49.18.4 Податкового кодексу України в частині не надання до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік. Перевіркою повноти сплати (перерахування) суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено, що податок на доходи з фізичних осіб до бюджету не перераховувався.

На підставі проведеної перевірки було складено акт №150/04=36-13-03/ НОМЕР_1 від 26.01.2017 року, яким були зафіксовані порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164. пп. 168.4.5 п. 168.4 ст.168 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 52140,21 грн.

- пп.49.1, пп. 49.2 ст.49, пп.49.18.5 п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України в частині не надання до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік.

16.03.2017 року, на підставі висновків викладених у Акті перевірки, Головним управлінням були винесені:

- податкове повідомлення-рішення №0003061303 за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 65175,26 грн. (52140,21 грн. – за податковим зобов`язанням, 13035,05 грн. – за штрафними санкціями).

- податкове повідомлення-рішення №0003071303, яким позивачу донарахованих штрафних санкцій у сумі 170 грн.

Податкові повідомлення-рішення направлялися на адресу відповідача, проте ним не отримані. На адресу позивача повернувся конверт із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку вище перелічених податкових повідомлень – рішень відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу направлено рекомендованим листом за адресою відповідача податкову вимогу від 26.05.2017 року №3701-17/66, яку направлено на адресу відповідача, проте ним не отримано. На адресу позивача повернувся конверт із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

В зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку сум грошових зобов`язань нарахованих контролюючим органом, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (стаття 36 ПК України).

Відповідно до підпункту 179.1 статті179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 ПК України).

Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 ПК України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормамирозділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Як зазначалося вище в період з 17.01.2017 року по 19.01.2017 року позивачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013р.

Перевіркою встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації платник податків - фізична особа ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримував доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Так, згідно з відомостями з Центральної бази даних ГУ ДФС України, в період з 01.01.2013 по 31.12.2013, платник податків-фізична особа ОСОБА_1 фактично отримував доходи від ПАТ "ВТБ БАНК" (код за ЄДРПОУ 14359319) у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) у сумі 308056,54 грн. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання (у випадках коли таке подання є обов`язковим) податкових декларацій встановлено, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надавалась в порушення пп.49.1, пп..49.2 ст.49 Податкового кодексу України. Таким чином фізичною особою-платником ОСОБА_1 порушено пп.49.1, пп..49.2 ст.49, пп.49.18.4 Податкового кодексу України в частині не надання до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік. Перевіркою повноти сплати (перерахування) суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником самостійно, встановлено, що податок на доходи з фізичних осіб до бюджету не перераховувався.

За результатами перевірки, на підставі акта №150/04=36-13-03/ НОМЕР_1 від 26.01.2017 року, були зафіксовані порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 : пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164. пп. 168.4.5 п. 168.4 ст.168 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на суму 52140,21 грн., пп.49.1, пп. 49.2 ст.49, пп.49.18.5 п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України в частині не надання до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та були винесені: податкове повідомлення-рішення №0003061303 за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 65175,26 грн. (52140,21 грн. – за податковим зобов`язанням, 13035,05 грн. – за штрафними санкціями), податкове повідомлення-рішення №0003071303, яким позивачу донарахованих штрафних санкцій у сумі 170 грн.

З метою погашення податкового боргу відповідно до статті 59 ПК України позивачем надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 26.05.2017 року №3701-17/66, яку було направлено на адресу відповідача, проте ним не отримано. На адресу позивача повернувся конверт із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).

У свою чергу, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що “податкова вимога” - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 36.1-36.2 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Також, відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до положень пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.

Врахувавши викладені обставини даної справи, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 16.03.2017 року №0003061303, №0003071303 ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржені та не скасовані, а відтак є чинними.

Таким чином, грошові зобов`язання позивача згідно податкових повідомлень-рішень від 16.03.2017 року №0003061303, №0003071303 на момент розгляду даної справи є узгодженими, а відтак становлять податковий борг.

Суд при вирішені спору керується правовою позицією Верховного Суду визначеною у постановах від 21.08.2019 року у справі №2340/4023/18, від 12.02.2019 року у справі №817/429/16, від 24.04.2020 року у справі №818/263/16, від 10.04.2020 року у справі №813/7758/14, від 21.11.2019 року у справі № 821/1126/16, 09.10.2019 року у справі №803/1101/15-а.

Згідно до даних інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 65345,26 грн.

При цьому, суд зазначає, що в межах даної справи не встановлюється правомірність або протиправність податкових повідомлень-рішень від 16.03.2017 року №0003061303, №0003071303, не надається оцінка діям позивача в рамках проведеної перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.03.2017 року №0003061303, №0003071303.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості, а також докази оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.03.2017 року №0003061303, №0003071303, на підставі яких така заборгованість виникла, в зв`язку із чим, суд вважає, що факт порушення відповідачем вимог податкового законодавства України доведений.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням відсутності доказів оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.03.2017 року №0003061303, №0003071303, на підставі яких така заборгованість виникла та доказів сплати, з огляду на наявність боргу, суд доходить висновку, що позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи позивач, як суб`єкт владних повноважень, не мав судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та/ або проведенням експертиз, що виключає підстави для присудження таких витрат на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 242-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості, – задовольнити.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 65 345 (шістдесят п`ять тисяч триста сорок п`ять) грн. 26 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса