Ухвала суду № 102345844, 30.12.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5218/21

н\п 2-з/490/235/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши заяву, що подана ОСОБА_1 , про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третя особа - Акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання електронних торгів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третя особа - Акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання електронних торгів недійсними.

28.12.2021 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він зазначає що подає заяву від імені ОСОБА_2 на підставі Довіреності від 24.05.2021 року, посвідченої консулом Посольства України в Чорногорії Шматовим М.М., та просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 4810137200:12:039:001; заборонити вчиняти будь-які дії, що спрямовані на відчуження житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 4810137200:12:039:001.

Згідно протоколу 29.12.2021 року справу за вказаною заявою передано судді Саламатіну О.В. для розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звернутися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За приписам ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки визначені частиною 2 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Отже, законом визначена категорія справ, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, в яких представництво може здійснюватися особою, яка діє за довіреністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді від 07.07.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третя особа - Акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання електронних торгів недійсними, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого судового засідання.

Таким чином, згідно з вимогами чинного законодавства, дана цивільна справа відноситься до категорії справ, в яких представництво інтересів її учасників може здійснюватися виключно адвокатом.

Так, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (частина 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно частини 3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною 4 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Натомість, вищезазначена заява про забезпечення позову підписана ОСОБА_1 , який є представником ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 24.05.2021 року консулом Посольства України в Чорногорії Шматовим Михайлом Михайловичем та зареєстрованої в реєстрі за № 677.

Поряд з цим, матеріали справи та матеріали заяви про забезпечення позову не містять відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також щодо наявності укладеного з позивачкою Договору про надання правової допомоги та (або) виданого ордера.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Із зазначеною конституційною гарантією узгоджуються положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, згідно з якими кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з висновком Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 24.12.2004 № 22-рп/2004, головним обов`язком держави, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини; таке забезпечення, крім усього іншого, потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Тобто є порядок реалізації вимоги процесуального закону, який зобов`язує представника особи підтвердити суду наявність права вчиняти від імені такої особи певні процесуальні дії, зокрема, подавати позов, апеляційну та касаційну скарги.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заяву про забезпечення позову підписано особою, яка не має повноважень на її підписання, а підпис самої ОСОБА_2 в заяві відсутній, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву, що подана ОСОБА_1 , про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевіч Степана Вікторовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , третя особа - Акціонерне товариство «Універсал Банк», про визнання електронних торгів недійсними – повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін