Рішення № 102345201, 30.12.2021, Чернівецький районний суд Вінницької області

"30" грудня 2021 р.

Справа №150/478/21

Провадження по справі №2/150/153/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2021 року Чернівецький районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Цимбалюк Л.П.

при секретарі Вітковській О.С.,

розглянувши у підготовчомузасіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабчинецької сільської ради Могилів - Подільського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною власністю,-

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 з вище вказаним позовом.

Позивач в підготовче засідання не з'явилася, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подано заяву про розгляд справи у її відсутність, свої вимоги підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідачем - Бабчинецькою сільською радою Могилів - Подільського району подано відзив на позовну заяву, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення. Скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, клопоче про розгляд справи у його відсутність.

Частиною 3 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 ЦПК України (ч.4 ст.200 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 , постійно, безперервно, відкрито, з 2008 року (тобто, протягом тринадцяти років) проживає та володіє нерухомим майном, а саме житловим будинком (будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Моївського старостинсъкого округу Бабчинецької сільської ради №1314 від 03.09.2021 року, випискою з погосподарської книги №1317 від 03.09.2021 року, викопіюванням з погосподарських книг.

Зазначеним житловим будинком позивач заволоділа у 2007 році шляхом домовленості про проживання в даному житловому будинку зі своєю знайомою ОСОБА_2 , на той час жителькою с.Моївка Чернівецького району Вінницької області та, як було відомо позивачу зі слів останньої, зазначений житловий будинок, який є предметом спору, вона отримала в спадок від своєї померлої бабки ОСОБА_3 .

Дозвіл на проживання ОСОБА_2 надала з умовою забезпечення утримання даного житлового будинку з подальшим його переоформленням (реєстрацією права власності) на ім`я ОСОБА_1 . Однак, у 2009 рці ОСОБА_2 змінила місце проживання (переїхала з с.Моївка до Київської області, не повідомивши точного місця проживання). Контактних даних ОСОБА_2 не залишила, до сьогоднішнього дня на зв`язок не виходить.

Із довідки №778 від 08.09.2021 року, виданої комунальним підприємством «Могилів - Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», вбачається. що власником вище зазначеного житлового будинку, являється ОСОБА_4 , а право на спадщину на спадковий будинок ОСОБА_2 не переоформила, тому фактично розпорядником майна не була.

ОСОБА_2 про вказаний факт не повідомила ОСОБА_1 , а усно стверджувала, що являється власником будинку. Вказана обставина підтверджує те, що при заволодінні майном (житловим будинком, що є предметом спору) ОСОБА_5 не знала і не могла знати про відсутість у ОСОБА_1 підстав для набуття права власності, оскільки, достовірно не знала хто являється власником вищезазначеного житлового будинку, що свідчить про добросовісне володіння ОСОБА_1 житловим будинком за адресою АДРЕСА_1

Позивачем за час проживання в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 було знайдено технічний паспорт на зазначений будинок від 1987 року на ім`я ОСОБА_5 та заповіт ОСОБА_5 від 25.03.1997 року, зареєстрований за номером 010246. Із зазначеного слідує, що будинок, належний ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 дійсно заповідався ОСОБА_2 , яка могла вважати себе його власником та розпорядником.

Із оглянутої копії спадкової справи №516/2008 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , наданої Чернівецькою державною нотаріальною конторою Вінницької області на виконання ухвали суду від 24.09.2021 року щодо витребування доказів, вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 09.12.1997 року Моївською сільською радою. Спадкодавцем ОСОБА_5 за життя 25.03.1997 року складено заповіт, зареєстрований за номером НОМЕР_2 , відповідно до якого усе належне їй на день смерті майно вона заповіла ОСОБА_2 . Як свідчить довідка, видана виконкомом Моївської сільської ради від 22.08.2008 року за №949 (що міститься в матеріалах копії спадкової справи) спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 являється ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину в березні 1998 року. 28.10.2008 року державними нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Ординським Ю.С. було видано ОСОБА_2 (яка на час видачі свідоцтва мешкала по АДРЕСА_2 ) свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадкове майно складається із земельної ділянки № НОМЕР_3 , кадастровий номер 0524984800040010108, площа 2,01 га, цільове призначення якої - товарне сільськогосподарське виробництво, розташованої на території Моївської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, що належала спадкодавцеві ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ВН №025608, виданого 28.03.2001 року.

Як свідчить повідомлення Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області від 22.12.2021 №421/01-16, надане на виконання ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 16.12.2021 щодо витребування доказів, Чернівецькою держнотконторою Вінницької області після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилася (а.с. 86).

Згідно повідомлення Могилів - Подільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 18.10.2021 за №1945/21.24-53, наданого на виконання ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 24.09.2021 щодо витребування доказів, перевіркою актових записів про державну реєстрацію смерті по відділу виявлено запис про смерть ОСОБА_4 , 1895 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за №37 від 09.12.1997, складений виконавчим комітетом Моївської сільської ради Чернівецького району Вінницької області. Відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, смерть, шлюб занесено з 1945 року по т.ч. Враховуючи вік матері та дочки (тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ), перевірити факти народження за даними ДРАЦСГ немає можливості. Якщо такі записи і існували, вони мали бути передані на зберігання до Державного архіву Вінницької області (термін зберігання у відділах ДРАЦС - 75 років). Ідентифікувати осіб без дати їх народження ( а вони необхідні для пошуку реєстрації шлюбу та смерті осіб як у Державному архіві, так і у Реєстрі ДРАЦСГ), також неможливо (а.с. 59).

Факт того, що позивач по справі ОСОБА_1 , дійсно добросовісно заволоділа та відкрито користується спірним житловим будинком, а також постійно та безперервно володіла з 2008 року (що складає 13 років нерухомим майном - будинком садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (житловим будинком), розташованого за адресою АДРЕСА_1 підтверджується довідкою Моївського старостинського округу Бабчинецької сільської ради №1314 від 03.09.2021 року.

Окрім цього, те, що позивач по справі ОСОБА_1 проживає в будинку за адресою АДРЕСА_3 підтверджено випискою з погосподарської книги №1317 від 03.09.2021 року.

Вище зазначені обставин також доводять викопіювання з погосподарських книг Моївської сільської ради за 2011-2015 роки та 2016-2020 роки.

Факт проживання ОСОБА_1 в зазначеному спірному будинку протягом тринадцяти років підтверджують квитанції щодо сплати послуг з водопостачання за 2009, 2012, 2015, 2020 роки.

Як свідчить довідка №1377 від 14.09.2021 року, видана виконкомом Бабчинецької сільської ради (Моївського старостинського округу) житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не перебуває на балансі та не є в комунальній власності Бабчинецької сільської ради.

Факти, підтверджені вищевказаними документами (довідками, виписками, викопіюваннями, платіжками, квитанціями, а також показами свідків (очевидцями подій, що відбувалися протягом останніх тринадцяти років з 2008 по 2021 роки), які сформовані та видані рядом підприємств, установ та організацій (сільською радою, ГО «Теплиця» (сільський водогін), БТІ), свідчать про відкритість, добросовісність, безперервність володіння спірним житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 , оскільки, позивач по справі ОСОБА_1 заволоділа спірним житловим будинком добросовісно; не приховувала факт знаходження зазначеного нерухомого майна в її володінні, безперервно проживала в ньому протягом 13 років (тобто, всього строку набувальної давності), в тому числі,0 здійснювала ремонтні роботи будинку, сплату комунальних послуг, несла інші необхідні фінансові витрати; житловим будинком заволоділа добросовісно, оскільки, не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Набувальна давність - одна з підстав набуття права власності.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч. 3 ст. 344 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Частиною 1 статті 398 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Володільцем може бути будь - яка фізична чи юридична особа, яка може бути суб`єктом права власності. Фактичне володіння може виникнути в тієї чи іншої особи на підставі різних фактичних обставин. Це може бути будь - яке придбання речей (майна) на підставі фактів, що не породжують правових наслідків, наприклад, придбання майна без належного правового оформлення (нотаріального посвідчення, державної реєстрації тощо).

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

У пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року, №5 зазначається, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року, №5 встановлено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України).

Враховуючи положення статтей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК України).

За останніх тринадцять років (з 2008 року) фактичного володіння ОСОБА_1 житловим будинком АДРЕСА_4 , ніхто як власник зазначеного майна, не звертався до неї із вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, що є самостійною підставою вважати ОСОБА_1 добросовісним набувачем вище вказаного житлового будинку.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року (пункт 11 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, №5). При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Суд вважає обґрунтованими обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю.

На підставі вище викладеного, суд в силу статті 89 ЦПК України, беручи до уваги роз`яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року, №5, приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

На підставі ст., ст. 328, 344, 397 ЦК України, ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_4 ), право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_4 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст.354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено відповідно до вимог ч.6 ст.259 ЦПК України.

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК