Рішення № 102343899, 21.12.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Музиченко В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Думчикової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу № 641/6199/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, АТ « Укрсоцбанк», АТ « Альфа - Банк», Міжрайонний відділ ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної Казначейської служби України про захист прав споживачів в якому просив суд: визнати протиправним позбавлення його права власності у розумінні Конституції України з боку відповідачів, порушення його права на мирне володіння майном з боку відповідачів; визнати дискримінацію його та не рівне відношення до нього з боку відповідачів; стягнути з винних осіб моральну шкоду пропорційно розміру вини в розмірі 1128254 грн.; стягнути з винних осіб на його користь матеріальну шкоду пропорційно розміру вини в розмірі 130594 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 0406.2008 року ним було укладено два договори відновлювальної кредитної лінії за номерами № 851/10/27-11/8-393, № 851/10/27-11/8-394 на споживчі цілі, а саме на купівлю автомобілю SEAT TOLEDO та на страхування. До 2011 року він намагався виконувати умови договору, але в нього закінчились кошти та він фактично став банкротом і не зміг виконувати зобов`язання за укладеними договорами. Приблизно в 2015 році, АТ «Укрсоцбанк» звернулось до третейського суду з позовом до нього, однак у банка були відсутні підстави для звернення до третейського суду. Третейський суд порушив його права та виніс рішення, яке протирічило ст. 19 Конституції України. Суд вирішив питання про його права без його участі. Кредитні кошти йому були видані в іноземній валюті, тому ця справа не може розглядатися в приватному порядку третейськими судами, оскільки наявна значна концентрація суспільно значимих публічних елементів. На той час курс долара США до гривні виріс на 50 % та з 4 грн. піднявся до 8 грн., а в 2014-2015 роках приблизно до 24 грн. Це в 6 разів більше вартість ніж була на момент коли він укладав кредитні договори. ПАТ «Укрсоцбанк» повинен був перевести його кредит у гривневий еквівалент. Вважає, що всі вимоги цивільного судочинства не були виконані державою України. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою третейського суду та видання виконавчого листа прямий. Наступним органом, який порушив його права стала виконавча служба, яка відкрила виконавче провадження. Дата завершення виконавчого провадження йому невідома, але це точно відбулось після 10.08.2017 року, коли був реалізований його автомобіль за ціною 110120,00 грн. Держава України у вигляді свого компетентного орану - виконавчої служби могла і повинна було відмовити у відкритті виконавчого провадження. Виконавча служба своїми діями позбавила його права власності на автомобіль. Всі ці дії призвели до моральних страждань та для відновлення своїх порушених прав він звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.08.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.09.2020 року позовну заяву повторно залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.09.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

06.10.2020 року представником відповідача Державної казначейської служби України подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач зазначив їх відповідачами у справі, однак з їх боку жодних прав позивача порушено не було. Відповідно до законодавства казначейство є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету та не може бути єдиним відповідачем у справі про відшкодування шкоди завданої посадовими особами державного органу, оскільки це перешкоджає встановленню обставин, що мають суттєве значення. Стягнення коштів з Казначейства є неприпустимими. Матеріальна та моральна шкода відшкодовуються особою, яка їх завдала за наявності вини. Позивачем не надано належних доказів спричинення йому шкоди. Посилання позивача на незаконність рішення Дніпровського районного суду м. Києва є безпідставні, оскільки у разі незгоди з ухваленим рішенням, він мав право оскаржити його до суді вищої інстанції. Судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Належним доказом протиправних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення або вирок суду, що набрали законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Позивач не надав суду жодного належного доказу. Просили у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.11.2020 року залучено до участі у справі в якості співвідповідачів АТ «Укрсоцбанк», АТ «Альфа-Банк», Міжрайонний ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та витребувані матеріали виконавчого провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

05.10.2021 року від відповідача АТ «Альфа-Банк» надійшли заперечення на позов в яких зазначено, що АТ "АЛЬФА-БАНК" є правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ "УКРСОЦБАНК" в тому числі прав та обов`язків у зобов`язанні за Кредитним Договором. Між ОСОБА_1 та ІІАТ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 851/10/27-11/8-393 від 04.09.2008 за умовами якого Первісний кредитор надав Позивачу в користування кредитні кошти на умовах строковості та цільового призначення, а Позивач зобов`язаний повернути вказані кредитні кошти Позивачу в строк вказаний в договорі. Позивач свої зобов`язання в строк не виконав, не повернув кредитні кошти, з нарахованими відсотками, таким чином первісний кредитор був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до третейського суду, у відповідності до умов кредитного договору. Згідно п. 6.2 кредитного договору Сторони керуючись ст. 5 Закон «Про третейській суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. М. Раскової, 15. Таким чином, позивач підписавши кредитний договір погодився з його умовами та був обізнаний зі змістом договору, і знав, що спір буде вирішуватись Третейським судом, тому його посилання є необґрунтованими та надуманими. Виконання державними органами своїх функцій, які покладені на них законодавством України не є нанесенням шкоди позивачу. В позовній заяві відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу діями співвідповідачів, було завдано моральну шкоду, та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача Державної Казначейської служби України надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила в задоволенні позову відмовити.

Представник АТ « Укрсоцбанк» в судове засідання не з`явився, за невідомих суду причин, відзив на позов не надав.

Представник відповідача АТ « Альфа - Банк» надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач Міжрайонний відділ ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав суду витребувані матеріали виконавчого провадження та просив розглядати справу за їх відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, прийшов до наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина друга статті 16 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 645/7, наданих на виконання ухвали суду.

30.10.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист № 755/17430/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту у сумі 26734 доларів США 99 центів США, що згідно курсу НБУ станом на 23.07.2015 р. становить 588493,11 грн. та стягнення судового збору у розмірі 6685,49 грн.

Постановою старшого державною виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ 26.05.2016 року було відкрито виконавче провадження за вищезазначеним виконавчим листом.

В ході виконання рішення суду були проведені електронні торги та реалізовано майно боржника, а саме автомобіль марки SEAT TOLEDO, 2007 року випуску, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 за ціною 104614,00 грн.

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 01.02.2018 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 755/17430/15-ц на підставі п. 15 ч.1 ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода.

Положеннями статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1ст.167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).

Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц).

Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Отже, зазначення судами у резолютивній частині рішення відомостей про суб`єкта його виконання, вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання, є помилковим.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними чи юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до положення ст. 56 Конституції України Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положення ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 частини 2 статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виклично судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається, а судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до Конституції України серед основних засад судочинства є - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, позивач має право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Чинне законодавство дає можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 року № 8 наголошується, відповідно до Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всі території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності суді і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядку у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

У п. 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Рішення суду про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором позивачем не оскаржувавсь, обставини викладені у рішенні суду не спростовані. Також позивачем не було оскаржено жодних дій державного виконавця з приводу виконання рішення суду. За таких обставин відсутні докази, які б підтверджували порушення прав позивача та спричинення йому моральної шкоди, тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України, АТ « Укрсоцбанк», АТ « Альфа - Банк», Міжрайонний відділ ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - Державна Казначейська служба України, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 37567646.

Відповідач: АТ « Укрсоцбанк», м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідач: АТ « Альфа - Банк», м. Київ вул. Велика Панасівська, 100, код ЄДРПОУ: 23494714.

Відповідач: Міжрайонний відділ ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Харків, м-н Захисників України, 7/8, 7 поверх, код ЄДРПОУ: 41430683.

Повний текст рішення суду виготовлений 30.12.2021 року.