Рішення № 102342087, 22.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Махонін О.С., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Торгівельна мережа № 1" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати 353 320,54 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м.Харкова, площею 0,1924 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 по просп. Московському, 259 у м.Харкові у період з 01.07.2019 по 31.08.2021 на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 04.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03.11.2021 о 10:30.

22.10.2021 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№24748),в якому заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування наданого до суду відзиву зазначає, що він є власником лише нежитлових приміщень, а не всієї нежитлової будівлі літ. "У-1" по просп. Московському, 259 у м. Харкові; твердження позивача про використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 площею 0,1924 га не підтверджується належним технічним документом. Вказує на недоведеність здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів за 2020 рік, оскільки нормативно-грошова оцінка земельної ділянки за цей період позивачем не запитувалась; земельний податок у 2021 року було сплачено у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем; розрахунок позивача є невірним та не відповідає дійсності.

Протокольною ухвалою від 03.11.2021 відкладено підготовче засідання на 24.11.2021.

03.11.2021 позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив (вх.№25854), в якій не погоджується з доводами відповідача, вважає іх необгрунтованими та такими, що спростовуються наданими доказами.

Протокольною ухвалою від 24.11.2021 на підставі ч.1 ст.119 ГПК України поновлено процесуальний строк на подання відповіді на відзив (вх.№25854 від 03.11.2021) у зв`язку із чим її було долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 01.12.2021 закрито підготовче провадження по справі та розгляд справи по суті призначено на 22.12.2021 о 12:00.

Позивач у судове засідання 22.12.2021 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2021 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, Харківською міською радою, відповідно до вимог статті189 Земельного кодексу України, були здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.09.2021 №275193704 право власності на нежитлові приміщення №1, 7-13 першого поверху загальною площею 1256,7 кв.м., №2-6 першого поверху площею 81,8 кв.м. та приміщення антресолі №14-18 площею 77,0 кв.м у нежитловій будівлі літ. "У-1" по просп. Московському, 259 у м.Харкові з 19.03.2018 зареєстроване за ПП "Компанія "Торгівельна мережа №1" на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2012 №2016 та висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 05.03.2018 №181628863101.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 22.04.2021 №НВ-0006702062021 земельна ділянка по просп. Московському, 259 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 сформована як об`єкт цивільних прав 04.02.2005; площа земельної ділянки 0,1924 га; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код ЦВПЗ - 03.15); вид використання - для експлуатації та обслуговування овочесховища.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2021 №276482909 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 перебуває у комунальній власності з 03.11.2014.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2021 № 276482909 земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 площею 0,1924 га по просп. Московському, 259 у м.Харкові перебувала в оренді ТОВ "Компанія НС" на підставі договору оренди землі від 26.11.2004 №85114/04, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Компанія НС".

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.09.2021 № 276482909 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 площею 0,1924 га по просп. Московському, 259 у м.Харкові припинено 24.07.2017 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 20.06.2017 у справі №922/1545/17.

Статтею 189 ЗК України визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Відповідно до п.2.2 Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контрою у сфері благоустрою населених пунктів.

Пунктом 3.1.1 цього Положення визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства.

Пунктом 3.1.4 цього Положення передбачено, що Департамент здійснює контроль за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова фізичними та юридичними особами, виявляє та фіксує факти використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку, виявляє та фіксує факти неотримання доходів у результаті безпідставного збереження коштів землекористувачами при використанні земельних ділянок комунальної форми власності з порушенням вимог земельного законодавства.

Відповідно до п.п. 3.2.1.-3.2.5 Положення Департамент має право: обстежувати земельні ділянки комунальної форми власності міста Харкова з метою здійснення самоврядного контрою за використанням та охороною земель комунальної власності, самоврядного контролю у сфері благоустрою населенних пунктів ; складати акти обстеження земельних ділянок за результатами заходів самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; здійснювати фото та відеозйомку, застосовувати інші технічні засоби фіксування фактів порушення земельного законодавства.

В матеріалах справи міститься Акт обстеження земельної ділянки за адресою:м.Харків, просп. Московський, 259 (кадастровий номер 6310138500:06:003:0507) від 05.08.2021, яким на підставі витягу з Державного земельно кадастру про земельну ділянку від 22.04.2021 року № НВ-0006702062021 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 по просп. Московському, 259 у м.Харкові використовується ПП "Компанія "Торгівельна мережа №1" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "У-1" без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.10.2019 у справі №922/2278/19 з ПП "Компанія Торгівельна мережа №1" стягнуто на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 196 542,24 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 по просп. Московському, 259 у м.Харкові за період з 01.08.2017 по 30.06.2019.

Відповідно до положень ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За твердженнями позивача, у період з 01.07.2019 року по 31.08.2021 року земельна ділянка використовувалась без реєстрації речового права на неї та за відсутності правовстановлюючих документів, а відповідач за період з 01.07.2019 року по 31.08.2021 року не сплачував за користування земельною ділянкою по просп. Московському, 259 у м.Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати. У зв`язку із чим, позивачем було здійснено розрахунки розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Московському, 259 у м.Харкові (кадастровий номер 6310138500:06:003:0507) від 02.05.2019 № 786/0/45-19 та від 26.04.2021 №1993 у загальному розмірі 353 320,54 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача з відповідним позовом до суду. При цьому позовні вимоги Харківської міської ради обґрунтовано наявністю підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу Україниу комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

Згідно зі статтями16,60 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Статтями 12,122 Земельного кодексу Українивстановлено, що до повноважень міських рад у сфері земельних відносин на території міст належить розпорядження землями комунальної власності та контроль за їх використанням та охороною, додержання земельного законодавства.

Згідно зістаттею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування Україні", до відання міських рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Таким чином, міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - брати участь у реалізації державної політики у сфері земельних відносин та здійснювати контроль за використанням земель, у т.ч. шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів за фактичне використання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту від 05.08.2021 року обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп.Московський, 259 (кадастровий номер 6310138500:06:003:0507) по теперішній час відповідач використовує земельну ділянку площею 0,1924 га без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України (а.с. 42-43).

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі "У-1", власником якої є ПП "Компанія "Торгівельна мережа №1".

Харківська міська рада посилається на те, що відповідач який фактично користувався земельною ділянкою без укладання договору оренди та за рахунок власника земельної ділянки зберіг грошові кошти у розмірі орендної плати, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставістатті 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 2 статті 152 Земельного кодексу Українивласник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положеньглави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку із чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1статті 1212 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, за відповідачем було зареєстровано право власності на нерухоме майно по просп. Московському, 259 у м.Харкові з 19.03.2018 року (а.с.32-33).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований уЗемельному кодексі України. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2статті 120 Земельного кодексу України).

Частиною 1статті 93 Земельного кодексу Україниунормовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати.

При цьому, зобов`язання щодо внесення плати за фактичне користування земельною ділянкою за своїм змістом є кондикційними. Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі№ 629/4628/16-ц(провадження № 14-77цс18),а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Належним способом захисту у цьому випадку є стягнення безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею на підставі (в порядку) глави 83 Цивільного кодексу України.

Як встановлено приписами частини 1, 3, 4, 9 статті 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006702062021 з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 дата реєстрації земельної ділянки 04.02.2005 року (а.с. а.с.34), а отже земельна ділянка площею 0,1924 по проспекту Московський, 259 у м.Харкові є сформованою з 04.02.2005 року.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 названого Закону).

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту288.5.1статті288 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті20, частина 3 статті23 Закону України "Про оцінку земель").

З огляду на вказані приписи положень чинного законодавства України нормативна грошова оцінка вартості земельної ділянки є обов`язковим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення такої справи, зокрема щодо площі земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, а також щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.

При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 року у справі № 922/3607/18).

З огляду на вищевикладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц,від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 11.06.2019 року у справі № 922/551/18.

Перевіривши надані позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01.07.2019 року по 31.08.2021 року (а.с.39-41) на загальну суму 353 320,54 судом встановлено, що відповідні нарахування здійснено із урахування витягів із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 02.05.2019 №786/0/45-19 та від 26.04.2021 №1993 (а.с.37-38), виданих Відділом у м.Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа земельної ділянки складає 0,1924 га.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку.

Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель",не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі № 922/2843/19.

Щодо заперечень відповідача , викладених у наданому до суду відзиві на позовну заяву,що оренда земельної ділянки можлива лише за умови укладання договору оренди землі та реєстрації його у встановленому порядку не приймаються судом, оскільки є такими, що спростовуються викладеними вище нормами.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Представником відповідача у письмових заперечення та в судовому засіданні наголошувалось про те, що позивачем у розрахунках не були враховані всі платежі, які були здійснені відповідачем за 2021 рік у вигляді сплати земельного податку за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 63101138500:06:003:0507.

Судом встановлено, що відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області Державної податкової служби України (а.с.46) станом на 15.06.2021 відповідачем було сплачено земельний податок за 2019 рік у розмірі 40 189,87 грн. Вказаний розмір сплаченого земельного податку був врахований позивачем при здійснені розрахунку безпідставно збережених коштів.

З наданих відповідачем копій платіжних доручень №4273 від 25.02.2021 на суму 8037,97 грн, №4296 від 12.03.2021 на суму 8037,97 грн., №4354 від 22.04.2021 на суму 8037,97 грн.,№4373 від 11.05.2021 на суму 8037,97 грн., №4373 від 23.06.2021 на суму 8037,97 грн., №4429 від 16.07.2021 на суму 8037,97 грн, №4465 від 17.08.2021 на суму 8037,97, №4493 від 16.09.2021 на суму 8037,97 грн. (а.с.67-74) вбачається, що за період до звернення позивача з вказаним позовом до суду (27.09.2021) ПП "КОМПАНІЯ "ТОРГІВЕЛЬНА МЕРЕЖА №1" було сплачено земельний податок на загальну суму 64 303,76 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при здійснені розрахунку розміру безпідставно збережених коштів не було враховано сплаченого відповідачем земельного податку на суму 24113,89 грн. (64303,76 - 40 189,87= 24113,89 грн.)

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Торгівельна мережа № 1" безпідставно збережених коштів підлягають частковому задоволенню у розмірі 329 206,65 грн.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, ст. 224 ГК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Торгівельна мережа №1» (вул. Польова, 18, м.Лозова, Харківська обл.., 64600, код ЄДРПОУ 36224999) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку ІВАN - UА698999980314090611000020649, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - ГУК Харків. обл./МТГ Харків) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 329 206 грн. 65 коп. за використання земельної ділянки комунальної власності м.Харкова площею 0,1924 га з кадастровим номером 6310138500:06:003:0507 по просп. Московському, 259 у м.Харкові у період з 01.07.2019 по 31.08.2021.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Торгівельна мережа №1» (вул. Польова, 18, м.Лозова, Харківська обл., 64600, код ЄДРПОУ 36224999) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; р/р UА518201720344240012000032986, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м.Київ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4938 грн. 11 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "30" грудня 2021 р.