Рішення № 102342086, 22.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за участю представників:

позивача: Пономаренко В.Ю., адвокат;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Лісовський Віталій Іванович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі про стягнення 788 400,00 грн. основного боргу, 76199,52 грн. інфляційних нарахувань та 23 797,14 грн. 3% річних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір 13 325,96 грн. та 34 000,00 витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю товару №27042101 від 21.04.2020. Позивач вказує, що розрахунки за поставлений товар відповідачем були здійснені не в повному обсязі та з порушенням строків, встановлених цим договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2021 позовну заяву залишено без руху, зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати докази сплати судового збору у розмірі 13 325,96 грн.

11.10.2021 позивачем разом заявою (вх.№23884) усунено недоліки, які були підставою для винесення ухвали від 04.10.2021.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.10.2021 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.11.2021 об 10:30.

08.11.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№26205), в якому з посиланням на належне здійснення ним відповідно до умов договору оплати отриманого товару заперечує проти задоволення позовних вимог. Також, просить поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та долучення його до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 10.11.2021 згідно до ч.1 ст.119 ГПК України поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, відзив долучено до матеріалів справи; відкладено підготовче засідання на 24.11.2021 о 10:00.

22.11.2021 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№7194), в якому наголошує на тому, що відповідачем розрахунки за отриманий товар за Договором №27042101 від 21.04.2020 проведені не у повному обсязі, докази повної та своєчасної оплати товару відповідачем до суду не надані.

Протокольною ухвалою від 24.11.2021 відкладено підготовче засідання на 08.12.2021 о 12:00.

08.12.2021 надав клопотання (вх.№7599) в якому позивач вказує на те, що у зв`язку із частковою сплатою відповідачем 11.10.2021 заборгованості у розмірі 18 400,00 грн, сума основного боргу , що підлягає стягненню з останнього становить 770 000,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 08.12.201 на підставі п.2 ч.2 ст.46 ГПК України прийнято клопотання позивача про зменшення позовних вимог до провадження, закрито підготовче провадження по справі та розгляд справи по суті призначено на 22.12.2021 о 14:10.

У судовому засіданні 22.12.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги, розмір яких був викладений ним в клопотанні (вх.№7599 від 08.12.2021) та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 22.12.2021 не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання (вх.№30182 від 22.12.2021) про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку із неможливістю прибуття на слухання справи.

Розглянувши відповідне клопотання, суд виходить з наступного.

Приписами статті 194 ГПК України унормовано, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ч.2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, з`являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Згідно з ч. 1ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Обставини, на які посилається представник відповідача, як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними та господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участі в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Як визначив Європейський Суд з прав людини у справі "Ноймайстер проти Австрії" (1968 рік) кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу УкраїнитаЗакону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Представник відповідача до власного клопотання, всупереч вимог ст. ст.73-74,76-77 ГПК України не надав суду належних та допустимих доказів неможливості прибуття на дане судове засідання будь-якого іншого уповноваженого представника. При цьому, суд також наголошує на обмеженість розгляду цієї справи по суті строками, які встановлені ст.195 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання є таким, що не підлягає задоволенню.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

21.04.2020 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (відповідач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Лісовським Віталієм Івановичем (позивач, постачальник) було укладено договір про закупівлю товару №27042101, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю вироби з дроту (комплекти тимчасових огорож для проведення ремонтних робіт на проїжджій частині дороги) (далі-товар), а покупець отримати та своєчасно оплатити товар. (п.1.1 Договору)

Відповідно до п.1.3 Договору обсяг поставки товару складає 1322 шт.

Згідно з п.3.1 Договору, ціна Договору становить 2 908 400,00 грн. (без ПДВ)

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки проводяться покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника після отримання Покупцем товару згідно видаткової накладної протягом 90 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до п.5.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити товар протягом 1 робочого дня з моменту отримання заявки від Покупця.

Покупець зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар. Приймати поставлений товар згідно з видатковими накладними (п.6.1 Договору)

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну вартість 1 588 400,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: видатковою накладною №6 від 20.05.2020 року на суму 440 000, 00 грн., видатковою накладною №14 від 22.06.2020 на суму 488 400,00 грн, видатковою накладною №24 від 18.08.2020 на суму 660 000,00 грн.

Позивач вказує, що свої зобов`язання в частині проведення повного та своєчасного розрахунку за поставлений за договором товар КП "Харківські теплові мережі" не виконало.

Згідно платіжних доручень №12653 від 19.10.2020 на суму 20 000,00 грн, №11492 від 28.09.2020 на суму 20 000,00 грн, №6103 від 21.05.2020 на суму 100 000,00 грн., №7075 від 22.06.2020 на суму 150 000,00 грн., №16900 від 29.12.2020 на суму 200 000,00 грн, №1953 від 19.02.2021 на суму 300 000,00 грн., №11996 від 07.10.2020 на суму 10 000,00 грн. та виписки по рахунку позивача від 11.10.2021 про сплату 18 400,00 грн. відповідачем була здійснена оплата за товар на загальну суму 818 400,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 770 000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК Українипередбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України(далі -ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положенняЦК Українипро договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 ЦК Україниза договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно дост.655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором про закупівлю товару №27042101 від 21.04.2020 виконав повністю та поставив відповідачу товар за видатковими накладними №6 від 20.05.2020 року, №14 від 22.06.2020, №24 від 18.08.2020, за який Відповідач, у свою чергу, у повному обсязі не розрахувався.

Кінцевий строк оплати згідно до п.4.1 Договору за видатковою накладною №6 від 20.05.2020 є 18.08.2020, за видатковою накладною №14 від 22.06.2020 є 21.09.2020, за видатковою накладною №24 від 18.08.2020 є 15.11.2020.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК Українисуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно за ст.525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно дост.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно дост.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннямумов, визначених змістом зобов`язання(неналежне виконання).

У відповідності до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано суму основного боргу 770 000,00 грн за поставлений товар, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату залишку суми заборгованості у розмірі 770 000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних у розмірі 23 797,14 грн та інфляційного нарахування у розмірі 76 199,52 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 797,14 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 76 199,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннямист.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просив суд покласти на відповідача 34 000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію Договору №01/07/2021 про надання правової допомоги від 01.07.2021, детальний опис послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги на суму 34 000,00 грн., копію свідоцтва Серія МК №001290 про право на заняття адвокатською діяльністю, копію Ордеру від 23.09.2021р. що підтверджує повноваження адвоката Пономаренко В.Ю.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійнуправничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 34 000,00 грн.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України,ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.525,526,530,549,610,611,625,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.4,11,12,13,73,74,76-79,86,91,123,129,232,233,236,237,238,240,241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, будинок 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь фізичної особи-підприємця Лісовського Віталія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 770 000 грн. 00 коп. основного боргу, 76 199 грн. 52 коп. інфляційних нарахувань, 23 797 грн. 14 коп. 3% річних, 13 325 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору та 34 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "30" грудня 2021 р.