Рішення № 102340531, 24.12.2021, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

За позовом Житомирського міського центру зайнятості

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про стягнення 11 634,74 грн.

Суддя О.В. Мандриченко

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житомирський міський центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 11 634,74 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.1, 2 Закону України "Про зайнятість населення", ст.35, 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" обґрунтовані тим, що в зв`язку з поновленням за рішенням суду на попередній роботі громадянки ОСОБА_1 , відповідачем повинно бути відшкодовано позивачу виплачену допомогу по безробіттю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/11328/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

12.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р. по справі № 806/537/16 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору нагляду за учасниками ринку цінних паперів у Житомирській області Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 05 жовтня 2015 року, зобов`язано Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 жовтня 2015 року. Тому, на думку відповідача, в разі задоволення позову в даній справі, буде мати місце подвійне стягнення з Державного бюджету України.

10.09.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

08.10.2015 р. до Житомирського міського центру зайнятості (далі-центр зайнятості) звернулася ОСОБА_1 , якій було надано статус безробітного 08.10.2015 р. та призначено допомогу по безробіттю з 15.10.2015 р.

Перед настанням страхового випадку ОСОБА_1 працювала у Центральному територіальному департаменті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та була звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України 05.10.2015 р.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р. по справі № 806/537/16 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а саме:

- визнано протиправним та скасувано наказ Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.10.2015 року № 135-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору нагляду за учасниками ринку цінних паперів у Житомирській області Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 05 жовтня 2015 року;

- зобов`язано Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 жовтня 2015 року.

Згідно з довідкою Житомирського МЦЗ від 28.04.2021 р. сума допомоги по безробіттю, що була виплачена ОСОБА_1 у період з 08.10.2015 р. по 19.04.2016 р., становить 11 634,74 грн.

Також матеріали справи свідчать, що 30.04.2021 р. центр зайнятості надіслав до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку претензію з вимогою сплатити кошти в сумі 11634 грн. 74 коп. виплачені ОСОБА_1 у вигляді допомоги по безробіттю.

Оскільки відповідач не відшкодував позивачу кошти сплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 08.10.2015 р. по 19.04.2016, Житомирський МЦЗ звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Приписами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, положеннями ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 р. по справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 р. по справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 р. по справі № 914/1875/17.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р. по справі № 806/537/16 було визнано протиправним та скасувано наказ Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.10.2015 року № 135-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору нагляду за учасниками ринку цінних паперів у Житомирській області Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 05 жовтня 2015 року; зобов`язано Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 жовтня 2015 року.

Обов`язок працедавця відшкодувати фонду соціального страхування суму виплат по безробіттю та наданих соціальних послуг виникає за наслідком прийняття судового рішення про поновлення працівника на роботі (постанова Верховного Суду у складі колегії КГС від 06.07.2018 року по справі № 921/220/17-г/16).

Таким чином обов`язок роботодавця відшкодувати Центру зайнятості вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Враховуючи, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р. по справі № 806/537/16, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 05.10.2015 року № 135-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста сектору нагляду за учасниками ринку цінних паперів у Житомирській області Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з 05 жовтня 2015 року, суд вважає, що позивач правомірно звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача суми виплаченого забезпечення безробітному.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У даному випадку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є роботодавцем ОСОБА_1 у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому саме на відповідача покладено обов`язок з відшкодування позивачу коштів допомоги по безробіттю, сплачених ОСОБА_1 .

Доводи відповідача про те, що відсутні підстави для відшкодування позивачу сплаченої допомоги ОСОБА_1 , оскільки Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку вже виплатила кошти за час вимушеного прогулу на виконання рішення адміністративного суду у справі № 806/537/16, суд до уваги не приймає, виходячи з того, що положення ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначають саме правову підставу для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі ухвалення судового рішення про поновлення працівника на роботі, що не пов`язується з виплатою заробітної плати, яка має іншу правову природу.

За таких обставин, оскільки відповідач доказів, які б підтверджували відшкодування позивачу коштів у сумі 11 634,74 грн., сплачених Центром зайнятості ОСОБА_1 у якості допомоги по безробіттю за період з 08.10.2015 р. по 18.04.2016 р., не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Житомирського МЦЗ є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову усі витрати, пов`язані з розглядом спору, зокрема, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8, корп. 30, код ЄДРПОУ 37956207) на користь Житомирського міського центру зайнятості (10009, м. Житомир, площа Польова, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 13561251) 11 634 (одинадцять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 74 коп. грошових коштів та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко