Рішення № 102340524, 21.12.2021, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

За позовом Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій;

до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (третя особа 1);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (третя особа 2);

про визнання договору таким, що продовжує свою дію.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Горяйнова Т.В., уповноважена особа;

Від відповідача: Онищенко Т.О., уповноважена особа;

Від третьої особи 1: Ковальчук Т.М. уповноважена особа;

Від третьої особи 2: Ігнатенко В.І. уповноважена особа.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Український гідрометеорологічний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій з позовом до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), в якому просить визнати договір № 709-1 від 14.07.2017 таким, що продовжує свою дію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13702/21 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 05.10.2021 року. Також вказаною ухвалою постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація".

30.09.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в кому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 постановлено залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державну службу України з надзвичайних ситуацій (третя особа 2).

12.10.2021 до суду надійшли пояснення КП "Київжитлоспецексплуатація", в якому третя особа просила відмовити у задоволенні позову.

Через канцелярію суду 02.11.2021 від Державної служби України з надзвичайних ситуацій надійшли письмові пояснення щодо позову, відповідно до якого третя особа просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Через канцелярію суду 29.11.2021 представник позивача подав заяву про зміну предмету позову.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заяву про зміну предмету позову позивач заявив в установленому законодавством порядку з дотриманням процесуальних вимог, така заява була прийнята до розгляду судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/13702/21 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті 21.12.2021 р. представник позивача та представник третьої особи 2 підтримали позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2021 надав усні пояснення, просив у позові відмовити, оскільки вважає, що права позивача жодним чином порушені не були та заявлені позовні вимоги є безпідставними і не обґрунтованими.

Представник третьої особи 1 надав усні пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

14.07.2017 р. між Департаментом комунальної власності м. Києва (орендодавцем) та Українським гідрометеорологічним центром Державної служби України з надзвичайних ситуацій (орендарем) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство балансоутримувач) укладено договір про передачу майна територіально громади міста Києва в оренду від 14.07.2017 №709-1.

Згідно п.1.1. договору орендодавець, на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 27.12.2016 року протокол №37 (ч. Ш п.8, ч.V п.5) та від 28.03.2017 року протокол №44 (п.5 ч.ІІ) передає , а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: місто Київ. вул. Золотоворітська, №6 літера Б для розміщення бюджетної установи, яка утримується за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.2.1. договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 2 269,50 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять цілих п`ять десятих) кв.м., в т.ч. підвал - 514,70 (п`ятсот чотирнадцять цілих сім десятих) кв.м., 1 поверх - 580, 40 (п`ятсот вісімдесят цілих чотири десяті) кв.м., 2 поверх - 585,10 (п`ятсот вісімдесят п`ять цілих одна десята) кв.м., 3 поверх - 589,30 (п`ятсот вісімдесят дев`ять три десяті) кв.м.

У відповідності до положень п.2.2. договору оренди, вартість об`єкта оренди згідно із затвердженим 29.06.2017 року висновком про вартість майна станом на 31.03.2017 року становить: за 1 кв.м. 43 789 грн. 95 коп. сорок три тисячі сімсот вісімдесят дев`ять грн. 95 коп., всього 99 381 300 грн. 00 коп. дев`яносто дев`ять мільйонів триста вісімдесят одна тисяча триста грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. договору оренди визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 року №415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди травень 2017: 3 грн.73 коп. за 1 кв.м., що в цілому складає: 8 464 грн. 95 копійок (вісім тисяч шістдесят чотири грн. 95 коп.).

Пунктом 3.1.1. договору оренди встановлено, що окрім орендної плати, орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, яка за травень 2017 року складає 127 грн. 77 коп. на місяць.

Крім того, пунктом 4.2.20. договору передбачено, що для продовження дії цього договору оренди, орендар за три місяці до дати закінчення цього договору має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта.

Розділом 9 договору оренди, сторони погодили строк чинності договору, умови зміни та припинення договору.

Таким чином, даний договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 14.07.2017 по 12.07.2020 р. включно (п.9.1. Договору).

У відповідності до п.9.3. договору оренди, одностороння відмова від договору не допускається, крім випадків передбачених п.5.1.3. договору. Лист з відмовою від договору направляється поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням орендаря. Договір є розірваним з дати одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, або за дати повернення орендодавцю відмови від договору з відміткою відділення зв`язку про відсутність орендаря за вказаною адресою.

Пунктом 5.1.3. договору передбачено, що орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Як встановлено судом, відповідно до положень п.9.4. договір припиняється в разі: ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендодавця); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що договір може бути розірвано за погодженням сторін. Договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати договір, але не раніше дати повернення підприємству-балансоутримувачу об`єкта за актом приймання-передачі.

Відповідно до п 9.7. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Також судом встановлено, що позивач, у відповідності до п.4.2.20., звернувся до відповідача зі звітом з незалежної оцінки об`єкта, що підтверджується листом №01-16/412 від 25.03.2020.

На засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань власності (протокол від 19.05.2020 №18/204) прийнято рішення щодо продовження позивачу строку дії договору оренди на нежитлові приміщення в будинку за адресою: м. Київ вул. Золотоворітська, 6, корпус Б загальною площею 2269,50 кв.м. на 2 роки 364 дні, орендну ставку встановлено в розмірі 3% від вартості орендованого майна, визначеної на підставі звіту про вартість майна, як для розміщення бюджетних установ та організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету, що передбачено в п.43 таблиці 2 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2020 №415/1280.

На виконання рішення Комісії нова редакція проекту договору про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду з додатками було надано позивачу 02.06.2020.

03.06.2020 позивач звернувся листом до Київського міського голови В.Кличка з проханням залишити орендну ставку в розмірі 0,1% від вартості орендованого майна, визначеної на підставі звіту про вартість майна.

За результатами розгляду вказаного звернення, була надана відповідь щодо неможливості залишити оренду ставку у розмірі 0,1%, оскільки не допускається внесення змін до діючого договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії.

Третя особа на стороні позивача звернулась з листом від 17.07.2020 №01-10507/214 до Київського міського голови, в якому повідомила, що у бюджеті позивача на 2020 рік коштів на орендну плату в розмірі 3% від вартості майна не передбачено, також вони не передбачаються і на 2021 рік бюджетною програмою «Гідрометеорологічна діяльність», з якої відбувається фінансування витрат позивача.

Листом від 10.08.2020 №001-2527 Київський міський голова надав відповідь третій особі на стороні позивача, що не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії, тому залишити орендну ставку у розмірі 0,1% від вартості майна не можливо.

Актами надання послуг по оренді (використанню) нежитлового приміщення за червень 2020 акт №6, акт №8 за серпень 2020, акт №9 за вересень 2020, акт №10 за жовтень 2020, акт №11 за листопад 2020, акт №1 за січень 2021, акт №3 за березень 2021, акт №4 за квітень 2021, акт №5 за травень 2021, акт №6 за червень 2021, підтверджується, що позивач продовжує сплачувати орендну плату у розмірі 0,1% вартості майна, передбаченому договором оренди №709-1 від 14.07.2017 по теперішній час.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послугу, сплатити грошу тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Положеннями ст.11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1. ст.627 ЦК України).

Приписами ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживної якості (неспоживча річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухому майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За умовами ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

В договорі оренди №709-1 від 14.07.2017 р. встановлено строк дії договору 2 роки 364 дні та сторонами погоджено його дію з 14.07.2017 по 12.07.2020 включно.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Як встановлено п.9.4. договору, чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди (7.5. договору).

Суд не може погодитись з відповідачем, що договір оренди закінчився 12.07.2020 р. і з цього моменту договір є припиненим, оскільки вважає, обґрунтованими твердження позивача про продовження договору після вищевказаної дати на той самий строк і на тих самих умовах, відповідно до п.9.7. договору оренди.

Як передбачено ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Подібні положення містяться і в ч.4 ст.284 ГК України та у ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р., а саме: «у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором».

Незаперечення орендодавцем можливості продовження договірних відносин може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар в силу закону вправі розраховувати, що договір оренди вважається поновленим.

Необхідно вважати, що за таких обставин договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк, тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди на інших умовах.

Отже, відповідно до наведених вище норм договір може бути пролонгованим, тобто продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, за відсутності у сторін відповідних заперечень щодо цього (за відсутності заяв про припинення або зміну умов договору).

При цьому, в таких випадках для «автоматичного» продовження дії договору, від сторін, за загальним правилом, не вимагається обов`язкового укладення нового договору оренди або внесення змін до вже існуючого шляхом підписання ними додаткового договору, договору про внесення змін тощо.

Разом з тим ст.777 ЦК України встановлює переважні права наймача.

Так, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін.

Правове регулювання переважного права орендаря здійснюється також і ч.3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р., визначаючи, що після закінчення терміну договору оренди, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Таким чином, підстави для поновлення договору оренди, вказані у ч.1 ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України, ч.ч.2 і 3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.777 ЦК України не пов`язані одна з іншою, а правові інститути (пролонгація договору на той же строк і на тих самих умовах і реалізація переважного права добросовісного орендаря) є взаємовиключними.

Згадана правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 16.09.2020 р. у справі №904/5126/19.

Пунктом 4.2.20. договору №709-1 від 14.07.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.2012) сторони погодили, що для продовження дії цього договору оренди орендар за три місяці до дати закінчення цього договору має надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об`єкта.

Згідно умов п.9.7. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною договору.

Суд вважає, що в п.9.7. договору оренди йдеться про автоматичну пролонгацію договору, про що свідчить те, що умовами для використання цього положення договору є відсутність заяв про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення строку його чинності, а також те, що положення договору визначають наслідки відсутності відповідних заяв саме продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах.

Вказані ознаки відповідають правовій природі інституту пролонгації договору, внаслідок мовчазної згоди сторін, відображеній в нормах ч.1 ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р.

Варто зазначити, що необхідність оформляти продовження договору додатковим договором є більш характерною для випадків реалізації орендарем свого переважного права, яке повинно здійснюватись у формі укладення договору, проте погодження сторонами в п.9.7. потреби додаткового оформлення пролонгації, що відбулася, окремим документом (відповідним договором) не суперечить інтересам сторін і держави, не шкодить правам інших осіб та є проявом вільного визначення умов договору.

Укладення відповідного договору для оформлення пролонгації, за умови існування законодавчої вказівки або домовленості сторін про це, не є забороненим і не свідчить про те, що угодою змінюються будь-які інші умови договору, крім строку, або про те, що оформлення відповідного договору якимось чином пов`язується з реалізацію орендарем свого переважного права.

Суд вважає за можливе згадати, що положеннями ст.33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла під час укладення та виконання договору оренди №42 від 10.03.2011 р. і до 16.01.2020 р.), який регулює схожі правовідносини у сфері оренди нерухомості, містила аналогічне до згаданих раніше положень (у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором), проте прямо передбачала, що у цьому випадку, здійснюється укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Виходячи зі змісту п.9.7. договору у його взаємозв`язку зі змістом законодавчих актів та враховуючи принцип свободи договору, суд вважає, що включення вищевказаних умов, визначальних для іншого способу продовження договору до положення договору, яке регулює відносини пролонгації, не змінює його суті та не свідчить про те, що у зв`язку з цим, сторони розуміли дане положення договору як таке, що стосується реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди.

За умовами договору та законодавства істотне значення для унеможливлення пролонгації договору і як наслідок, його припинення, має факт існування заперечень орендодавця у формі заяви, зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди та факт її надсилання та отримання іншою стороною у визначений строк.

Строк дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна закінчувався 12.07.2020 р., отже орендодавець мав право заявити заперечення стосовно продовження договору оренди протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди, тобто до 12.08.2020 р.

Як встановлено судом, відповідач протягом встановленого строку будь-яких заперечень та листів, спрямованих на припинення вказаного договору не надсилав.

Підсумовуючи наведене, станом на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку, було відсутнє заперечення орендодавця щодо продовження договору.

Отже, після закінчення строку договору №709-1 від 14.07.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, зокрема станом на час спливу одного місяця від такої дати, одночасно існували всі обставини, які в силу вказівки закону та договору разом становлять підстави для визнання договору продовженим на той самий строк і на тих же умовах:

- відсутність заяв сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (відсутність доказів направлення орендодавцем заяви про припинення та її отримання орендарем);

- продовження користування майном орендарем після закінчення строку договору оренди.

Позивач продовжує сплачувати орендну плату у розмірі 0,1% від вартості майна після закінчення строку договору оренди, а саме після 12.07.2020, відповідно до умов договору оренди №709-1 від 14.07.2017, що підтверджується актами про надання послуг по оренді наявними в матеріалах справи, при цьому, відсутні будь-які заперечення щодо сплати орендної плати у зазначеному розмірі.

Позивач як орендар не вимагає поновлення договору оренди нерухомого майна на інших умовах, ніж ті, які були погоджені в укладеному договорі оренди, а з наданих пояснень та матеріалів справи чітко вбачається, що підставою позову є те, що позивач вважає договір оренди пролонгованим на той самий строк та на тих же умовах.

За даних обставин, йдеться не про реалізацію орендарем переважного права на укладення договору найму на новий строк і необхідність узгодження сторонами конкретних умов нового договору в порядку, визначеному для укладення чи зміни договору, а про визнання оформленим відповідного договору, обов`язок укладення якого, у випадку пролонгації виник у сторін на підставі п.9.7. договору №709-1 від 14.07.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Слід зазначити, що в даному спорі звернення до суду для визнання укладеним відповідного (додаткового) договору не вимагає попереднього звернення до орендодавця, адже обов`язковість оформлення такого додаткового договору встановлена основним договором, і в такому разі додатковий договір є лише формальним підтвердженням факту пролонгації, оскільки містить лише одну умову щодо зміненого строку дії договору та не передбачає з`ясування відповідного волевиявлення орендодавця.

При цьому, позовна вимога про визнання договору оренди продовженим не є вимогою про встановлення юридичного факту у зв`язку з тим, що відповідач заперечує ці обставини, вважаючи договір припиненим.

Такої ж правової позиції дотримується Західний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 24.02.2021р. у справі № 914/1275/20.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у ст.16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення тощо.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом, у визначених законом випадках. При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Велика Палата Верховного Суду, неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Так і право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Продовження договору оренди в судовому порядку, в передбачений договором спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин, а й необхідності укладення додаткової угоди, як підстави продовження орендних прав і обов`язків, що було передбачено і погоджено сторонами п.9.7. договору.

Отже, суд зауважує, що у такому випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання продовженим договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом оформлення (укладення) відповідного додаткового договору, оскільки сама по собі вимога про визнання продовженим договору оренди не може забезпечити захисту порушеного права позивача, в силу вказівки умов договору оренди на обов`язковість оформлення поновлення договору саме шляхом укладення додаткового договору.

Позивач звернувся до суду за захистом свого оспорюваного права на продовження договору оренди із дотриманням відповідної процедури та порядку, зміна ж предмету позову мала на меті конкретизувати формулювання позовної вимоги, а не змінити її суть.

Суд встановив наявність усіх підстав для визнання договору продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, що тягне за собою визнання додаткового договору укладеним на умовах, запропонованих позивачем.

Згідно з ч.9 ст.238 ГПК України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до ч.2 ст.187 ГК України, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо передоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

В запропонованому позивачем проекті додаткового договору серед реквізитів договору не вказано рік та залишено порожнім місце для зазначення дати укладення додаткового договору.

Суд, не допускаючи проявів надмірного формалізму, вважає за можливе викласти резолютивну частину рішення з текстом визнаного укладеним договору без вказівки на дату договору.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 ст.86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.2012 №709) №709-1 від 14.07.2017 р., укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Українським гідрометеорологічним центром Державної служби України з надзвичайних ситуацій і Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 364 дні, шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №701-1 від 14.07.2017 (в новій редакції договору про передачу майна територіальної громади міста Києва) в наступній редакції:

Договір

про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.07.2017 №709-1

(нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.20212 №709)

місто Київ «_»__

Ми, що нижче підписалися, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Орендодавець, код ЄДРПОУ 19020407, місцезнаходження: вул. Хрещатик, 10, м. Київ, 01001, в особі першого заступника директора Шмуляра Олега Васильовича, який діє на підставі положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) від 29 грудня 2012 року №2383 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.07.2020 року №983), Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 21 квітня 2015 № 415/1280 та наказу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 травня 2016 №238, з одної сторони, та

Український гідрометеорологічний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Орендар, код ЄДРПОУ 25836018, місцезнаходження: вул. Золотоворітська, 6, корпус В, м. Київ, 01601, в особі директора Кульбіди Миколи Івановича, який діє на підставі положення, з другої сторони, а також

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» - Підприємство-балансоутримувач, код ЄДРПОУ03366500, місцезнаходження: вул. Володимирська, 51-а, м. Київ, 01001, в особі заступника начальника Мусієнко Віри Василівни, яка діє на підставі Статуту та Наказу від 28.10.2013 №168, уклали даний договір про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №709-1 (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.09.2012 №709), а саме:

1. Пункт 9.1. Розділу 9 «Строк дії договору» викласти в наступній редакції:

«п.9.1. Цей Договір укладено строком на 2 роки 364 (триста шістдесят чотири) дні, що діє з 13.07.2020 по 12.07.2023 включно».

2. Цей договір про внесення змін складений в 3 (трьох) примірниках: по одному примірнику для кожної із сторін, кожен з яких має однакову юридичну силу.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Перший заступник директора О.Шмуляр

ОРЕНДАР

Український гідрометеорологічний центр Державної служби України з надзвичайних ситуацій

Директор М.Кульбіда

ПІДПРИЄМСТВО-БАЛАНСОУТИРМУВАЧ

Комунальне підприємство «Київжитлоексплуатація»

Заступник начальника В.Мусієнко»

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на користь Українського гідрометеорологічного центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.12.2021 р.

Суддя О.В. Мандриченко