Постанова № 102338941, 12.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2021 Справа №607/17354/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Комінярської О.М., представника позивача – адвоката Рукавця О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 044475 від 27 червня 2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Рукавець О.В. звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 044475 від 27 червня 2021 року якою його визнано винним за частиною другою статті 122, частиною другою статті 126 та частиною п`ятою статті 121 КУпАП на накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Зазначає, що вказана постанова є протиправною та такою, що постановлена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, вважає висновки інспектора неправдивими, необґрунтованими й такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, постанова складена за відсутності належних доказів, зокрема факт вчинення правопорушення не зафіксований відеореєстраторами патрульних автомобілів, при винесенні постанови позивачу не було роз`яснено його прав та обов`язків в тому числі право на захист. Крім того позивачу у встановленому законом порядку не було вручено копію постанови, оскільки розгляд справи відбувався в той час як ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому працівники поліції скористалися безпорадним станом останнього внаслідок чого позивач був позбавлений права своєчасно звернути до суду за захистом свого порушеного права. З огляду на викладене просить поновити строк для звернення з позовом до суду та скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою судді від 04 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 044475 від 27 червня 2021 року та вказано, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Згідно відзиву на позов, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області позову не визнає, заперечує проти нього та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки при складанні спірної постанови інспектор діяв виключно на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, тому постанова винесена з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права і до скасування не підлягає.

Представник позивача Рукавець О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Тернопільській області в судове засідання не з`явився, тому враховуючи, що представником попередньо був поданий відзив на позов у прохальній частинні якого останній просить розглянути справу за його відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Головного управління Національної поліції у Тернопільській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що згідно постанови серії БАБ №044475 від 27 червня 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 27 червня 2021 року о 21 год. 10 хв., керував автомобілем «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Центральна в с. Настасів, без посвідчення водія відповідної категорії та з не пристебнутим ременем безпеки, при цьому перед початком руху не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП з врахуванням вимог ч.2 ст.36 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як встановлено судом, причиною накладання інспектором поліції на позивача адмінстягнення було те, що останній керуючи автомобілем, не включив покажчик повороту відповідного напрямку, керував транспортним засобом без посвідчення водія та без пристебнутого ременя безпеки, чим вчинив адміністративні правопорушення передбаченні ч.2 ст.122, ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом у вид і накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У абз. 1 і 2 ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, саме відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність своїх дій під час складання оскаржуваної постанови та наявність у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого кожною із статтей.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні певного правопорушення, адже діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у встановлений судом строк не було надано до суду жодних доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог ПДР України та, як наслідок, підтверджували б факт скоєння саме ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП.

Разом з цим, оскаржувана постанова не містить посилання на пункти ПДР України порушення яких ставиться в вину позивачеві.

На думку суду, для підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до вимог статті 251 КУпАП зобов`язаний був надати відповідні докази. Проте, відповідач не надав жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.122, ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП, що свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

У відзиві на позов представником відповідача було заявлено клопотання про допит у якості свідка поліцейського СРПП ВП №1 (м. Тернопіль) ГУНП в Тернопрільській області сержанта поліції ОСОБА_2 , однак зважаючи на відсутність інших беззаперечних доказів, суд вважає таке клопотання безпідставним, оскільки такі особи є представниками суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №489/4827/16-а від 15.04.2020.

Отже, єдиним наданим доказом порушення позивачем ПДР та вчинення адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі проадміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така позиція суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Враховуючи вказане вище, суд, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, вказаних в оскаржуваній постанові від 27 червня 2021 року не підтверджується жодним допустимим доказом, окрім постанови про адміністративне правопорушення, складеної відповідачем без зазначення доказів правомірності винесення даної постанови.

Відповідно до положень частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.122, ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо складання оскаржуваної постанови, та вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа – закриттю.

Згідно із ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи, що позивачем пропущений строк на подання позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за поважних причин, суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк на подання позову, оскільки спірну постанову він отримав 17 вересня 2021 року після чого 28 вересня 2021 року звернувся до суду.

В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 454 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Національної поліції у Тернопільській області за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №044475 від 27 червня 2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн. - скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 454 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область.

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Тернопільській області, код ЄДРПОУ - 40108720, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич