Рішення № 102338368, 25.11.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.11.2021

Справа № 334/4225/20

Провадження № 2/334/634/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., за участю секретаря судового засідання Мазаєвої Д.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши в заяві, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву № б/н від 30.11.2010 року, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить умови договору банківського рахунку і кредитного договору.

Банк на підставі договору відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу видав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2500,00 грн.

Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, однак в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 30.04.2020 виникла заборгованість у розмірі 146007,05 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2261,50 грн., в тому числі заборгованості за поточним тілом кредиту у розмірі 0,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту 0,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 142245,55 грн., нарахованої пені 1500,00 грн.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 2261,50 грн. і заборгованість по процентам за період з 30.11.2010 року по 20.01.2020 року у розмірі 132589,89 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, вказуючи, що позов не визнає у повному обсязі, на відсутність у наданих позивачем доказах відомостей про наявність заборгованості у зазначеному розмірі та за вказаний період.

Просить також застосувати позовну давність, вказуючи, що останній платіж ним був здійснений 27.08.2014 року, а тому відповідно до умов п. 2.1.1.12.4 строк повернення кредиту у повному обсязі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості, тобто 25.03.2015 року. Банк звернувся з позовом у серпні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Також вказав, що надані позивачем тарифи обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку він не підписував, а тому вони є неналежними доказами.

З наведених підстав просить відмовити у позові у повному обсязі.

У грудні 2020 року та у березні 2021 року позивач звернувся до суду в порядку ст. 49 ЦПК України із заявами про зменшення позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 30.11.2020 року у розмірі 11322,26 грн., яка складається із тіла кредиту у розмірі 2261,50 грн., заборгованості по простроченим процентам у розмірі 4794,33 грн., заборгованості з пені у розмірі 4266,43 грн.

Представник позивача просив розглянути справу без їх участі на підставі наданих матеріалів, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, його представник в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, що підтверджується підписаною ним анкетою-заявою від 09.09.2008 року, за якою було видано кредитну картку зі строком дії до квітня 2009 року, і довідкою про умови кредитування, заявою про зміну персональних даних клієнта і підписаною анкетою-заявою від 30.11.2010 року, скрін-шотами з монітору комп`ютера банку на підтвердження отримання кредитних карток 09.09.2008, 26.11.2011, 11.06.2013.

Згідно матеріалів справи, остання картка номер НОМЕР_1 була видана 11.03.2013, термін дії – липень 2016 року, розмір кредитного ліміту – 300,00 грн.

12.06.2013 розмір кредитного ліміту збільшено до 2500,00 грн., 28.10.2014 кредитний ліміт зменшено до 2320,00 грн., 20.01.2020 – кредитний ліміт 0,00 грн.

З виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 11.06.2013 по 29.02.2020 вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, здійснював частково погашення заборгованості за кредитом.

Згідно виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, останнє погашення заборгованості за кредитним договором відбулося 19.06.2018 у сумі 579,60 грн.

Розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростовано, підтверджується, що станом на 30.09.2020 існує заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2261,50 грн.

Наявність заборгованості по процентам у розмірі 4794,33 грн., заборгованості з пені у розмірі 4266,43 грн. суд вважає недоведеним з огляду на наступне.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір, підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить умови договору банківського рахунку і кредитного договору.

Банк на підставі договору відкрив картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу видав кредитну картку.

На підтвердження умов кредитування, позивачем надано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг з Тарифами, які відповідачем не підписані, а відтак, відсутні підстави вважати, що вони є складовими частинами кредитного договору, які відповідно до ст.ст. 3, 207 ЦК України добровільно погодив відповідач, та взяв на себе відповідні зобов`язання.

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку підстави для задоволення заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності до всіх заявлених вимог відсутні, оскільки згідно наданих доказів, останнє погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 579,60 грн. було здійснено 19.06.2018, з позовом банк звернувся до суду 28.07.2020 року.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2261,50 грн., в іншій частині позов задоволенню не підлягає у зв`язку з його необґрунтованістю і недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 419,77 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 30.11.2010: за тілом кредиту у сумі 2261,50 грн. (дві тисячі двісті шістдесят одна гривня 50 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського буд. 1Д) судові витрати у розмірі 419,77 грн. (чотириста дев`ятнадцять гривень 77 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.