Рішення № 102334578, 16.12.2021, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/668/21

Провадження № 2/743/279/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі Воєдило О.В.,

з участю: позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 , представника відповідача – ОСОБА_4 , третьої особи – ОСОБА_5 ,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ПАТ "НАСК "ОРАНТА", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_5 , про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.06.2020 щодо водія ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого остання, близько 18 год. 50 хв., на 0,6 км автодороги сполученням с. Мекшунівка - с. Гута, керуючи автомобілем HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 , в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, при зміні напрямку руху, не впевнилась в безпечності та здійснила зіткнення з автомобілем Chevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ст. 124 КУпАП. В подальшому, 04.09.2020 постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, було закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що дії водія ОСОБА_5 мають похідний характер від дій водія ОСОБА_2 . В той же час, в результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у автомобіля HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 було пошкоджено блок лівої фари, передній бампер, ліве крило. Ці технічні пошкодження знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з діями водія автомобіля Chevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , та підтверджуються фототаблицею. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 є брат позивача, ОСОБА_6 , однак позивач володіє даним автомобілем, у відповідності до ст. 398 ЦК України, на підставі зазначеного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Оскільки власником автомобіля Chevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.06.2020, є відповідач ОСОБА_3 , батько водія ОСОБА_5 , а позивач внаслідок винних дій останнього поніс витрати на проведення відновлювального ремонту свого автомобіля у розмірі 29 250 грн, просить їх стягнути з відповідача ОСОБА_3 , як з власника джерела підвищеної небезпеки. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які він зазнав внаслідок порушення його прав, у розмірі 5 000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Суть заперечень зводиться до того, що він під час розгляду судом справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не викликався навіть у якості свідка і до будь-якої відповідальності не притягався. Крім того, саме маневр водія ОСОБА_2 11.06.2020 спричинив технічні пошкодження автомобілів і вина останньої підтверджується тим, що автомобіль HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 отримав пошкодження лівої передньої фари, лівого переднього крила та бамперу з лівого боку, а автомобіль Сhevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 отримав пошкодження задньої частини правої двері та правого заднього крила, що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення серії № 221508 від 11.06.2020, на фототаблиці та на схемі місця ДТП. Більше того, в поясненнях до протоколу водієм ОСОБА_5 було вказано, що перед початком обгону ним було увімкнено вказівник лівого повороту і вже після завершення ним маневру, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 в`їхав у задню частину автомобіля, яким керував ОСОБА_5 . Також, останній, як водій автомобіля Сhevrolet Niva, не визнаний у законному порядку винуватцем ДТП, яка сталася 11.06.2020. Таким чином, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним, а тому не підлягає задоволенню.

Протокольною ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 23.09.2021 для участі у справі в якості співвідповідача було залучено ПАТ "НАСК "ОРАНТА".

У відзиві на позов представник відповідача ПАТ "НАСК "ОРАНТА" заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Суть заперечень зводиться до того, що вина у настанні страхового випадку-події ДТП страхувальника ПАТ "НАСК "ОРАНТА", а саме водія автомобіля Сhevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 (поліс АО/7023252) не підтверджена належним чином, адже відсутнє будь-яке рішення суду з цього приводу, а також належним чином оформлений Європротокол-повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка. Оскільки цивільно-правова відповідальність за вищезазначеним страховим полісом не настала, тому ПАТ "НАСК "ОРАНТА" не є належним відповідачем у справі. Крім того, ні позивач, ні уповноважена ним особа не зверталися до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, що свідчить про передчасність позовних вимог до страхової компанії. Більше того, строк на звернення позивача із вказаною заявою вже минув, що є підставою для відмови у виплаті йому страхового відшкодування. З врахуванням наведеного, заявлені позивачем вимоги до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" є необґрунтованим та безпідставним, а тому задоволенню не підлягають.

У відповіді на відзив представника відповідача ПАТ "НАСК "ОРАНТА" позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Вказав, що вина водія автомобіля Сhevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 у вчиненні ДТП підтверджується постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.09.2020, якою було закрито провадження у справі щодо ОСОБА_2 . Також позивач зазначив, що із заявою про виплату страхового відшкодуванням повинен був звертатися водій автомобіля Сhevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 , оскільки після ДТП протокол про адміністративне правопорушення був складений на ОСОБА_2 , тому потерпілим, на той час, був саме водій автомобіля Сhevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_2 додатково зазначила, що 11.06.2020 вона керувала автомобілем HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 , та оскільки дорога по якій вона їхала була в аварійному стані, вона, зменшивши швидкість, увімкнула вказівник лівого повороту, здійснювала маневр об`їзду перешкоди у вигляді вибоїни на дорозі, переконавшись, що автомобіль Сhevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 , який їхав позаду неї в попутному напрямку, знаходиться на значній дистанції від її автомобіля. Завершуючи свій маневр, автомобіль Сhevrolet Niva пришвидшився і раптово почав здійснювати маневр обгону її автомобіля та внаслідок не дотримання безпечного інтервалу, оскільки дорога по якій вони їхали, була вузькою, здійснив зіткнення з її автомобілем, спричинивши ДТП. Проте, працівники поліції, які оформлювали дану дорожньо-транспортну пригоду, не врахували всі обставини справи та склали протокол щодо неї, а не щодо водія Сhevrolet Niva. ОСОБА_2 зазначила, що після закриття судом справи щодо неї на підставі вказаного протоколу, вона зверталася до Ріпкинського ВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області з проханням притягнути до відповідальності за фактом вчинення вищезазначеної ДТП водія Сhevrolet Niva, ОСОБА_5 . Однак, оскільки останній був відсутній за місцем свого проживання та у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, Ріпкинське ВП надало відповідь про неможливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Також ОСОБА_2 зазначила, що, ні вона, ні позивач не зверталися до ПАТ "НАСК "ОРАНТА" із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку, оскільки на них не покладено такого обов`язку. А про настання ДТП вона 11.06.2020 повідомляла у телефонному режимі свого страховика.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 , у судове засідання не з`явився. У матеріалах справи є його заява, в якій він просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково зазначив, що вина водія автомобіля Сhevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , у вчиненні 11.06.2020 ДТП не підтверджується жодним доказом, натомість вина водія автомобіля HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , у вчиненні зазначеної ДТП, підтверджується висновком експерта, складеного за результатами проведення інженерно-транспортного дослідження. Відтак, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Представник відповідача ПАТ "НАСК "ОРАНТА", Сагаль С.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у його відзиві на позов. Додатково зазначив, що ні позивач, ні його представник, ні власник автомобіля HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 не зверталися до страхової компанії щодо вищезазначеної ДТП, що унеможливило здійснити дослідження її обставин, визначити вартість заподіяних збитків автомобілю. Таким чином, на день розгляду справи судом, відповідач ПАТ "НАСК "ОРАНТА" жодним чином не порушила прав позивача, а відтак позов є безпідставним.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Суть заперечень зводилась до того, що 11.06.2020 він, керував автомобілем Сhevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 та, впевнившись у тому, що зустрічна смуга вільна, а позаду жодний автомобіль не здійснює маневру обгону його автомобіля, увімкнувши вказівник лівого повороту, здійснив маневр обгону автомобіля HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 , який рухався попереду у попутному напрямку. Проте при завершенні зазначеного маневру, він відчув удар у задню праву частину його автомобіля, після чого відразу зупинився. Відтак, саме внаслідок винних дій водія автомобіля HYUNDAI SANTA FE сталася ДТП, а тому, позов ОСОБА_1 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, та матеріали справи про адміністративне правопорушення № 743/1144/20, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6 ст. 11 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8 та 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Водночас, ст. 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.

Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому, вина у завданні шкоди, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18) та інших.

Так, судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення сері ДПР18 № 221508 від 11.06.2020, водій ОСОБА_2 близько 18 год. 50 хв., 11.06.2020, на 0,6 км автодороги сполученням с. Мекшунівка - с. Гута, керуючи автомобілем HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 , в порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України, при зміні напрямку руху, не впевнилась в безпечності та здійснила зіткнення з автомобілем Chevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Дії ОСОБА_2 були кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

Власником автомобіля HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , є ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , дійсного до 10.09.2022, автомобіль HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 , 11.09.2019 зареєстрований для участі у міжнародному русі за позивачем у справі, ОСОБА_1 , який не є власником вказаного транспортного засобу.

Сторонами справи не оспорюється, що власником автомобіля Chevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 є відповідач у справі, ОСОБА_3 .

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/7023252, між ОСОБА_3 та ПАТ "НАСК "ОРАНТА" з 24.12.2019 до 23.12.2020 укладено договір страхування транспортного засобу Chevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 .

В той час, матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 743/1144/20 підтверджується, що автомобілем Chevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 11.06.2020 керував ОСОБА_5 , а автомобілем HYUNDAI SANTA FE д.н. НОМЕР_1 керувала ОСОБА_2 .

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.09.2020, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, було закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, у мотивувальній частині постанови судом було зазначено, що в даному конкретному випадку, дії водія ОСОБА_5 мають похідний характер від дій водія ОСОБА_2 .

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 30.07.2021 апеляційну скаргу адвоката Бредюка О.М., подану в інтересах ОСОБА_5 , на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.09.2020, було повернуто у зв`язку з пропущенням строку на апеляційне оскарження.

На підтвердження розміру заподіяної йому в результаті ДТП майнової шкоди, позивач надав копії квитанції серії 10-ААГ № 634671, виданої ФОП ОСОБА_7 від 10.09.2020, про сплату 20 300 грн, товарного чеку № 5958, виданого ФОП ОСОБА_8 від 15.09.2020, на суму 8 950 грн.

З листа Ріпкинського ВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 06.10.2020, адресованого ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_5 не можливо притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, так як строки накладення адміністративного стягнення закінчилися 11.09.2020.

У випадку ухвалення постанови у справі про адміністративне правопорушення про визнання відповідача винуватим у вчиненні адміністративного, вона була б преюдиційним судовим рішенням у цивільній справі про відшкодування ним шкоди і, відповідно, преюдиційним доказом.

Проте, у разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи.

Не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для її притягнення до цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Винність особи у вчиненні ДТП та завданні шкоди у цивільній справі повинна бути доведена у загальному порядку.

Така позиція, крім іншого, узгоджується і з висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 18.12.2019 (справа № 569/13962/17).

Отже, при вирішенні даного спору, вина у діях водіїв – учасників ДТП, як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_2 , підлягає встановленню у порядку цивільного судочинства та підлягає доведенню у порядку, визначеному ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначений процесуальний обов`язок кореспондується і з положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

З аналізу зазначених положень, вбачається, що учасники справи мають передбачені процесуальним законом права та обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю.

Так, у спірних правовідносинах відбулось зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки і кожна сторона звинувачує одна одну в порушенні ПДР і завданні шкоди.

Пред`явлення позову одним із власників джерела підвищеної небезпеки до іншого не надає йому перевагу у змагальності сторін і не звільняє від обов`язку доведення своїх позовних вимог (постанова ВС від 27 лютого 2020 року у справі № 560/898/16-ц).

Проте, своїх процесуальних обов`язків щодо доведення вини ОСОБА_5 у вчиненні ним ДТП за вищевказаних обставин, що, у свою чергу, є обґрунтованою підставою для пред`явлення вимог до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, позивач не виконав.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 на доведення своєї невинуватості у ДТП, надав суду висновок інженерно-транспортного дослідження від 21.10.2021, складений на його замовлення експертом Чернігівського НДЕКЦ МВС України, із якого вбачається, що в умовах місця події у діях водія автомобіля “Chevrolet Niva-21230”, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 під час події дорожньо-транспортної пригоди не вбачається невідповідностей п. 12.6 ґ), 14.2, 13.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, а також з технічної точки зору, у його діях не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору стали причиною та умовою виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, із висновку експерта вбачається, що водій автомобіля “Hyndai SantaFe”, реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_2 , повинна була діяти у відповідності до вимог п. 12.6 ґ), 10.1, 14.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, у її діях вбачається невідповідність вимогам п. 14.3 Правил дорожнього руху України, і ці дії з технічної точки зору стали причиною та умовою виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, невинуватість водія ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, що відбулася за його участі та участі ОСОБА_2 , доведена під час розгляду справи належним та допустимим доказом, висновки викладені у якому, не були спростовані позивачем.

За тих обставин, враховуючи, що позивачем до суду не було надано доказів, які б підтверджували, що саме внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_5 йому було завдано шкоду, тому ця шкода не може відшкодовуватись за рахунок відповідача.

Отже, недоведеність безпосереднього причинного зв`язку між ДТП та діями водія ОСОБА_5 , а саме складу у його діях цивільного правопорушення, є підставою для відмови у покладенні на відповідача ОСОБА_3 , як на власника автомобіля Chevrolet Niva д.н. НОМЕР_2 , та, відповідно, на відповідача ПАТ "НАСК "ОРАНТА", як страховика зазначеного транспортного засобу, обов`язку з відшкодування позивачу як майнової, так і моральної шкоди.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ПАТ "НАСК "ОРАНТА", про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ПАТ "НАСК "ОРАНТА" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д, код ЄДРПОУ: 00034186), про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 24 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Павленко