Вирок № 102334011, 30.12.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1260/21

№ провадження 1-кп/588/113/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.12.2021 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Щербаченко М. В.,

за участю секретарів судового засідання Безкоровайної А.С., Горлянд С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тростянці кримінальне провадження № 12020200270000311 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бахмач Чернігівської області, громадянина України, з повно вищою військовою освітою, проходить військову службу на посаді заступника командира бригади військової частини А4104, зареєстрований за адресою: мікрорайон авіатор 163 м.Чугуїв Харківська область, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора Лимар Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Попп А.М.,

потерпілого ОСОБА_3 ,

цивільного позивача ОСОБА_4 ,

У С Т А Н О В И В :

Заступник командира бригади військової частини А4104 підполковник ОСОБА_2 30.12.2020 на 65+200 км автодороги Н-12 "Суми - Полтава" між населеними пунктами м.Тростянець та с.Климентове, керуючи автомобілем «КІА-RІО», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який йому належить на праві приватної власності, рухаючись в бік м.Тростянець, розпочав маневр обгону попутнього автомобіля марки «DAF-FA 95/430» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що пересувався із причепом «KOGEL-AWE 18», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 . В цей час у зустрічному до них напрямку, на автомобілі марки «FIAТ-LINEA», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рухався водій ОСОБА_3 , який на передньому сидінні перевозив пасажира - ОСОБА_6 .

Водій ОСОБА_2 в порушення вимог п.п. 14.2 «в» та 14.6 «г» Правил дорожнього руху, розпочавши маневр обгону попутнього ватажного автомобіля на ділянці дороги із обмеженою оглядовістю, не переконався у тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, внаслідок чого допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «FIAТ-LINEA» реєстраційний номер НОМЕР_4 , після чого указаний транспортний засіб у некерованому стані зіткнувся із автомобілем марки «DAF-FА 95/430» реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В результаті виниклої дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «FIAТ-LINEA» реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_6 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних підшкірних крововиливів верхніх та нижніх кінцівок, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №28 від 19.03.2021 відносяться до легких тілесних ушкоджень що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також тілесних ушкоджень у вигляді: забою шийного відділу хребта, забою грудини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля «FIAT-LINEА», реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_3 , отримав тілесне ушкодження у вигляді: закритого перелому основи зовнішнього бугорка проксимального метаепіфізу правої великогомілкової кістки без зміщення фрагментів, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи №27 від 19.03.2021 відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження, як таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/119-21/4730-ІТ від 30.04.2021 допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.п. 14.2 «в» Правил дорожнього руху (перед початком обгону водій повинен переконатись в тому, що зустрічна смуга руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані) та 14.6 «г» Правил дорожнього руху (обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості) знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали у виді заподіяних водію ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 за пред`явленим йому обвинуваченням за частиною 1 статті 286 КК України винним визнав себе повністю і суду показав, що не оспорює обставин пред`явленого обвинувачення. ОСОБА_2 під час допиту суду показав, що 30.12.2020 року вранці їхав на власному автомобілі «КІА-RІО», реєстраційний номер НОМЕР_1 з м.Харків до м.Бахмач. На ділянці дороги між с.Климентове та м.Тростянець в умовах поганої видимості на засніженому дорожньому покритті, ОСОБА_2 почав маневр обгону попутнього вантажного автомобіля «DAF», перед яким ще були вантажні автомобілі. Під час обгону пізно побачив зустрічний автомобіль, яким керував потерпілий ОСОБА_3 , з яким відбулось зіткнення, після чого відбулось зіткнення автомобіля останнього та вантажного автомобіля «DAF», що належить ОСОБА_4 . ОСОБА_2 повідомив, що після пригоди інші водії викликали швидку, поліцію, обвинувачений також не залишив місце пригоди, надавав необхідну допомогу, був до завершення огляду місця пригоди. ОСОБА_2 вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, брав участь у всіх слідчих діях, просив суд не призначати суворого покарання.

Визнавши на підставі частини 3 статті 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та потерпілим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, враховуючи думку прокурора, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, матеріалів, необхідних для вирішення питання про долю речових доказів та процесуальних витрат та для вирішення цивільних позовів.

За встановлених обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 , будучи особою яка керувала транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження та його діяння суд кваліфікує за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за статтею 286 КК України суди повинні враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Чинна на час вчинення ОСОБА_2 30.12.2020 кримінального правопорушення, редакція частини 1 статті 286 КК України передбачала альтернативне основне покарання та обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри основного покарання, керуючись правом судового розсуду, підстави та межі якого визначені КК України, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до нетяжких злочинів з необережною формою вини до наслідків у виді тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, доказів притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху суду не надано. ОСОБА_2 є особою віком 34 роки, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_7 , 2014 року народження, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, громадський порядок не порушував (а.с.230-243 том 1).

Обвинувачений є військовослужбовцем, проходить військову службу на посаді заступника командира військової частини А4104, має військове звання підполковника та класну кваліфікацію «Льотчик-інструктор 1 класу», за місцем служби характеризується позитивно, зарекомендував себе дисциплінованим, вимогливим та принциповим офіцером (а.с.230 том 1). ОСОБА_2 у травні 2014 року та травні – липні 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей та м.Краматорськ (а.с.234 том 1), з 29.01.2019 має статус учасника бойових дій (а.с.239).

Як пом`якшуючі вину обвинуваченого обставини суд відповідно до статті 66 КК України вважає: 1) щире каяття обвинуваченого, який висловив критичну оцінку своєї поведінки шляхом повного визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність; 2) активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_2 не встановлено.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що є підстави призначити обвинуваченому основне покарання у виді 1 року обмеження волі, проте з урахуванням обставин цієї справи та особи обвинуваченого, який є військовослужбовцем, а також ураховуючи думку потерпілого, суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_2 замість обмеження волі покарання із застосуванням статті 58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 рік із відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми його грошового забезпечення.

Посилання прокурора Лимар Р.А. на можливість призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі на 6 місяців та на підставі статті 58 КК України на можливість призначення службового обмеження на цей самий строк не узгоджується із приписами частини 2 статті 61 КК України, яка передбачає мінімальний строк обмеження волі тривалістю 1 рік. При цьому навіть при застосуванні судом при призначенні покарання частини 1 статті 69 КК України суд не має права призначати покарання, нижче від найнижчої межі, встановленого для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 1 статті 286 КК України, суд виходить з таких мотивів.

Захисник обвинуваченого адвокат Попп А.М. просив суд не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Як вже було зазначено судом санкція частини 1 статті 286 КК України у редакції станом на 30.12.2020 року передбачала обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Частина 2 статті 69 КК України встановлює, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_2 має бути призначене покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, санкція якої передбачає основне покарання, у тому числі, у виді штрафу у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підстави для застосування при призначенні ОСОБА_2 додаткового покарання частини 2 статті 69 КК України відсутні.

За таких обставин, обвинуваченому слід призначити, крім основного покарання, також обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на мінімальний строк, передбачений частиною 1 статті 55 КК України, тривалістю один рік.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 , який є власником транспортного засобу «DAF-FA 95/430» реєстраційний номер НОМЕР_2 було подано цивільний позов, в якому він просив стягнути на свою користь з Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти (страхову виплату) в сумі 130000,00 грн., а з обвинуваченого ОСОБА_2 24376,30 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Позов ОСОБА_4 мотивував тим, що допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п.14.2 «в» та 14.6 «г» Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали від дорожньо-транспортної пригоди від спричинення йому матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №291 від 25.02.2021 року, виконаної Сумським відділенням Харківського НДІСЕ ім.. М.С.Бокаріуса вартість матеріального збитку власнику автомобіля «DAF-FA 95/430» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 30.12.2020 року склала 154376,30 грн. (а.с.35-45 том 1)

Потерпілий ОСОБА_3 також подав цивільний позов, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 30.09.2021, просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 237297,96 грн. та з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50000 грн. (а.с.141-150 том 1). Майнова шкода ОСОБА_3 за змістом позовної заяви складається із 173420 грн., шкоди, пов`язаної із пошкодженням його автомобіля, 56877,96 грн. витрат на лікування потерпілого та його дружини ОСОБА_6 , 7800 грн. медичних маніпуляцій проведений потерпілому та 7000 грн. витрат, понесених на транспорт для відвідування лікарень.

Ураховуючи поданий представником Моторного (транспортного) страхового бюро України відзив потерпілий ОСОБА_3 у відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях зазначив, що шкода завдана пошкодженням його автомобіля з урахуванням звіту оцінювача ОСОБА_8 складає не 173420 грн. як указано у позовній заяві, а 164036 грн. 50 коп., а загальні витрати на його лікування та лікування дружини разом складають не 56877,96 грн., а 54478,59 грн., що потерпілий у судовому засіданні пояснив арифметичною помилкою при сумуванні витрат на лікування на підставі фіскальних чеків. При цьому з 54478,59 грн. витрат на лікування, 48148,18 грн. складають витрати на лікування потерпілого, а 6330,41 грн. – витрати на лікування дружини потерпілого ОСОБА_6 (а.с.68-74, 144-156 том 2).

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 посилався на те, що тілесні ушкодження завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суттєво вплинули на фізичний і психологічний стан. Замість святкування Нового року потерпілий з дружиною 30.12.2020 опинились в лікарні зі значними ушкодженнями. Невизначеність щодо періоду лікування, можливості відновлення здоров`я та обсягів витрат на реабілітацію пригнічувала та негативно впливала на морально-психологічний стан та процес одужання взагалі, оскільки доводилось не лише терпіти фізичний біль, а і відчувати депресивний стан, погіршення сну, роздратованість, втрату апетиту тощо. Почуття настороги та напруги під час водіння автомобіля, страх потрапляння в нову дорожньо-транспортну пригоду вимагає для потерпілого значних зусиль для повернення до нормального життя.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Попп А.М. не подали письмові відзиви на цивільні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Під час судового розгляду обвинувачений зазначив, що визнає позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної школи в сумі 50000 грн. Проти вимог ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 24376,30 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди обвинувачений та його захисник заперечили, посилаючись на те, що не погоджуються з розміром завданої ОСОБА_4 матеріальної шкоди, яка вказана у висновку судової автотоварознавчої експертизи, суми шкоди, яку має виплатити МТСБУ в розмірі 130000 грн. на думку сторони захисту достатньо для відшкодування.

Цивільний відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України надіслало відзиви та заперечення на цивільні позови (а.с.117-120 том 1, а.с.33-62 том 2).

Заперечуючи повністю проти цивільного позову ОСОБА_4 , МТСБУ посилалось на те, що останній ні, у визначений статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961) строк, ні на час розгляду судом справи не звернувся з відповідними документами для отримання страхового відшкодування, доданий до позову висновок автотоварознавчої експертизи № 291 від 25.02.2021 не містить додатків, а копія посвідчення НОМЕР_5 є копією з копії, що не відповідає вимогам закону

Заперечуючи повністю проти цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 , МТСБУ посилалось на те, що заявлений розмір матеріальної шкоди в сумі 173420 грн. внаслідок пошкодження автомобіля «FIAT-LINEА», реєстраційний номер НОМЕР_4 є необґрунтованим належними доказами, оскільки ґрунтується на інформації з інтернету щодо вартості подібного транспортного засобу, а не на звіті про оцінку транспортного засобу. Після подання до суду потерпілим ОСОБА_3 звіту оцінювача ОСОБА_8 про оцінку його автомобіля на момент ДТП та вартості його ремонту, МТСБУ заперечило проти вимог ОСОБА_3 в цій частині, посилаючись на перевищення заявленої суми ліміта страхового відшкодування у розмірі 130000 грн.

Щодо вимог ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої здоров`ю МТСБУ посилаючись на те, що із заявлених 56887,96 грн. не підтверджено платіжними документами вимоги на суму 8416,87 грн. та 849 грн. Крім того, надані платіжні документи на суму 44411,09 грн. та 2923 грн. не підтверджують, що такі витрати були здійснені саме ОСОБА_3 або його дружиною і саме для лікування тілесних ушкоджень заподіяних внаслідок ДТП, а копії деяких платіжних документів неналежної якості. Витрати в сумі 7000 грн. на транспорт для відвідування лікарень на думку цивільного відповідача не підтверджені доказами.

Вирішуючи вимоги цивільних позивачів до обвинуваченого та МТСБУ суд виходить з таких мотивів.

Статтями 1166, 1167 ЦК України визначено, що майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних норм зобов`язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов`язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.

При цьому нормами глави 82 ЦК України, крім прямого обов`язку винної особи відповідати за спричинену шкоду, визначені також певні випадки, коли залежно від обставин події, за яких її завдано, та особи заподіювача, потерпілому замість заподіювача шкоди або спільно із ним відшкодовує шкоду інша особа.

Положеннями частини 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 ЦК України).

Як установлено судом ОСОБА_4 та ОСОБА_9 шкода була завдана джерелом підвищеної небезпеки, тобто внаслідок діяльності, пов`язаної з використанням транспортного засобу, яким керував обвинувачений ОСОБА_2

Дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого відповідно до статті 6 Закону № 1961 є страховим випадком.

Учасники бойових дій, які особисто керують належними їм транспортними засобами, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом (пункт 13.1 статті 13 Закону № 1961).

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону ( підпункт «г» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV).

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових, особисто керував належним йому автомобілем «КІА-RІО», реєстраційний номер НОМЕР_1 , то відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час вчинення ДТП (30 грудня 2020 року), він був звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

У цій справі деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає МТСБУ, обсяг відповідальності якого обмежений розміром страхових сум, визначеним розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 року (зі змінами), яким передбачено, що розмір страхових сум за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 130000 гривень на одного потерпілого, а за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 260000 гривень на одного потерпілого.

Цивільний позивач ОСОБА_4 на підтвердження шкоди, завданої його майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 30.12.2020 з вини ОСОБА_2 , надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , яке підтверджує належність йому з 30.03.2017 на праві приватної власності спеціалізованого вантажного контейнеровоза «DAF-FA 95.430» реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.39 том 1) та висновок автотоварознавчої експертизи № 291 від 25.02.2021 року, відповідно до якого розмір матеріальної шкоди завданої власнику вантажного автомобіля «DAF-FA 95.430» реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 30.12.2020 становить 154376,30 грн. (а.с.136-224 том 1).

Указані докази суд визнає належними та допустимими, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та наявність підстав для стягнення з МТСБУ на його користь 130000 грн. у межах визначеного максимального розміру страхової суми за шкоду завдану майну, а з обвинуваченого на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути різницю між фактичним розміром завданої майнової шкоди указаному цивільному позивачу і сумою страхового відшкодування, тобто в розмірі 24376,30 грн. (154376,30 грн. – 130000 грн.).

Заперечення захисника Попп А.М. проти стягнення з обвинуваченого указаної різниці в розмірі 24376,30 грн. є необґрунтованими, жодних доказів на спростування розміру майнової шкоди спричиненої ОСОБА_4 , який визначений висновком автотоварознавчої експертизи №291 від 25.02.2021 року стороною захисту суду не надано. В силу приписів статті 1194 ЦК України ОСОБА_2 з огляду на недостатність страхової виплати для повного відшкодування завданої ним ОСОБА_4 шкоди, зобов`язаний компенсувати цю різницю.

Доводи представника МТСБУ Бондаря В.Б. про те, що ОСОБА_4 у визначений статтею 35 Закону № 1961 строк не звернувся з відповідними документами для отримання страхового відшкодування спростовуються наданими цивільним позивачем копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 30.12.2020, яке було подано 05.01.2021 до МТСБУ та копією заяви ОСОБА_4 від 05.01.2021 до МТСБУ про здійснення шляхом перерахування на його рахунок належного йому страхового відшкодування (а.с.11-13 том 2).

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к дійшла висновку про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961, не є обов`язковим.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування. Особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Відтак, цивільний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_9 на підтвердження шкоди, завданої його майну (автомобілю «FIAT-LINEА», реєстраційний номер НОМЕР_4 ) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 30.12.2020 з вини ОСОБА_2 , надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , яке підтверджує належність ОСОБА_3 з 12.03.2019 автомобіля, з яким відбулось зіткнення автомобіля обвинуваченого (а.с.151 том 1) та Звіт № 100-21 від 12.07.2021, складений на замовлення МТСБУ суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 , який дійшов висновку, що вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «FIAT-LINEА», реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок пошкодження дорівнює його ринковій вартості на дату ДТП в сумі 164036 грн. 50 коп. (а.с.76-114 том 2).

Належність та допустимість указаного Звіту № 100-21 від 12.07.2021 як доказу розміру завданої ОСОБА_3 майнової шкоди ні МТСБУ, ні сторона захисту не оспорили, клопотань про призначення судом судової автотоварознавчої експертизи не подали, тому суд дійшов висновку, про те, що розмір шкоди завданої майну ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 30.12.2020 з вини ОСОБА_2 є обґрунтованим на суму 164036 грн. 50 коп., а не на 173420 грн. як указано у позовній заяві.

Проте потерпілий ОСОБА_3 у позові просив всю суму шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля стягнути з МТСБУ. Разом з тим, оскільки як уже зазначалось судом обсяг відповідальності МТСБУ обмежений розміром страхових сум, визначеним розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 566, з МТСБУ на користь ОСОБА_3 слід стягнути 130000 грн. шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля. При цьому з огляду на встановлений ліміт відповідальності МТСБУ підстави для стягнення на користь ОСОБА_3 різниці між указаною сумою страхової виплати та розміром шкоди, відсутні.

Різницю між фактичним розміром завданої ОСОБА_3 майнової шкоди і сумою страхового відшкодування в розмірі 34036,50 грн. (164036,50 грн. – 130000 грн.) повинен компенсувати потерпілому обвинувачений ОСОБА_2 .

Цивільний позов у кримінальному провадженні суд розглядає за правилами КПК та ЦПК України і не має права в силу принципу диспозитивності, визначеного статтею 13 ЦПК України, вийти за межі заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, інакше це порушить права сторони захисту.

Отже, оскільки ОСОБА_3 не заявив вимогу про стягнення з обвинуваченого різниці між фактичним розміром завданої ОСОБА_3 майнової шкоди і сумою страхового відшкодування в розмірі 34036,50 грн., тому суд не має права самостійно ухвалити таке рішення, що не позбавляє потерпілого права звернутись з такою вимогою до обвинуваченого в порядку цивільного судочинства з окремими позовом.

На підтвердження шкоди завданої здоров`ю потерпілого та його витрат на лікування разом з дружиною ОСОБА_6 , яка також в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_2 зазнала тілесних ушкоджень, потерпілий подав виписки з історії хвороби під час перебування з 30.12.2020 по 12.01.2021 у травматологічному відділенні КНП «Тростянецька міська лікарня» з діагнозом закритий внутрішньосуглобовий перелом зовнішнього виростку правої великогомілкової та малогомілкової кістки без зміщення, пошкодження внутрішньої колатеральної зв`язки правого колінного суглобу. В указаній виписці наведені всі аналізи, у тому числі крові на ІФА Sars-COV-2 та рентгенографії колінного суглобу, та отримане ОСОБА_3 лікування, який був виписаний з рекомендацією амбулаторного лікування у сімейного лікаря, МРТ правого колінного суглобу, фіксацією суглобу гіпсовою шиною та ходінням на милицях (а.с.155-171 том 1)

У ТОВ «МДЦ Експерт» 12.01.2021 потерпілий пройшов МРТ колінного суглобу (а.с.157 том 1).

Відповідно до виписки з медичної картки хворого ОСОБА_3 у КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради потерпілий з 13.01.2021 по 04.02.2021 та з 13.02.2021 по 27.05.2021 перебував на лікуванні у зв`язку із травмою отриманою у ДТП 30.12.2020 – суглобові переломи та пошкодження внутрішньої колатеральної зв`язки правого колінного суглобу, а також тромбоемболією в басейні обох легеневих артерій та інфарктом-пневмонією правої легені. За змістом указаної виписки 05.02.2021 стан ОСОБА_3 різко погіршився і він був шпиталізований до КНП СОР «Сумський обласний клінічний кардіодиспансер», де перебував до 12.02.2021 (а.с.158, 171 том 1).

В указаний період ОСОБА_3 пройшов ЕхоКС 08.02.2021, КТ легень з контрастом, отримав консультацію судинного хірурга у центрі «Медея», тричі УЗД нижніх кінцівок у центрі «Флоріс», магнітотерапію та парафінотерапію нижніх кінцівок тощо, в процесі лікування отримував Ксарелто, нормовен, остеогенон, застосовував компресійну панчоху, детралекс, ліогель, мумійо, ОСОБА_10 кардіо, отримав рекомендації повторного обстеження МРТ, нагляду у судинного хірурга та кардіолога.

Крім того, відповідно до консультативного висновку від 14.09.2021 року КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради ОСОБА_3 пройшов лікування 03, 10, 17, 26 серпня 2021 року у зв`язку з постравматичною котрактурою правого колінного суглоба, больовий синдром, в ході якого ОСОБА_3 у правий колінний суглоб уведений два ендопротези синовіальної рідини, загальна вартість яких склала 11800 грн. (а.с.174, 175 том 1)

Дружина потерпілого ОСОБА_6 з 30.12.2020 по 12.01.2021 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Тростянецька міська лікарня» з діагнозом струс головного мозку, закритий перелом остистого відростку СЗ без зміщення, забій грудини, множинні підшкірні крововиливи верхнії та нижніх кінцівок. У виписці з історії хвороби № 002501 наведено перелік аналізів ОСОБА_6 , рентгенологічних досліджень, вжитих хворою препаратів (анальгін, димедрол, дексалгін, гліцесед, фезам, тіоцетам, натрія хлорид, дексаметазон, L-лизину есцинат, біфрен, армадін, Магне Б6), викладено рекомендації щодо лікування у сімйеноголікаря, проведення МРТ головного мозку,та шийного відділу хребта, фіксації комірцем шанца, тощо (а.с.191 том 1).

Крім того, з 13.01.2021 по 01.03.2021 ОСОБА_6 перебувала на амбулаторному лікуванні у КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» Сумської міської ради (а.с.192 том 1).

За змістом виписки із медичної карти ОСОБА_6 в період амбулаторного лікування остання 12.01.2021 пройшла МРТ шийного відділу хребта та головного мозку, 13.01.2021 рентгенографію, отримала консультації лікарів ортопеда-травматолога, невропатолога, нейрохірурга, їй було рекомендовано електрофорез, реабілітаційний масаж, парафінотерапію, ЛФК на комірцеву зону, та вживання препаратів прамістар, неовітам, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ревмоксикам, нормовен, неовит, пентотрен, L-лизин з фізрозчином, тізолуд, медоксикам, пірацетам, мелсі (а.с.196 том 1).

Понесені потерпілим ОСОБА_3 витрати на лікування після 30.12.2020 у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, на загальну суму 48148,18 грн. з урахуванням вартості ендопротезів синовіальної рідини та його витрат на лікуванні дружини в сумі 6033,41 грн. підтверджуються наданими суду копіями платіжних документів, які узгоджуються з призначенням, які викладено у наданих суду консультативних висновках (а.с.175-190, 197-199 том 1).

Ураховуючи доводи представника МТСБУ Бондаря В.Б. щодо неналежної якості платіжних документів, ОСОБА_3 додатково до його відповіді на відзив надані належної якості копії платіжних документів на підтвердження його витрат на лікування (а.с.115-118 том 2), оригінали яких також були оглянуті судом піл час судового розгляду.

Доводи представника МТСБУ Бондаря В.Б. про те, що надані платіжні документи на суму 44411,09 грн. та 2923 грн. не підтверджують, що такі витрати були здійснені саме ОСОБА_3 або його дружиною і саме для лікування тілесних ушкоджень заподіяних внаслідок ДТП, суд вважає необґрунтованими. Представник цивільного відповідача не конкретизував які саме витрати на суму 44411,09 грн. та 2923 грн. не узгоджуються з даними з виписок з карт хворого ОСОБА_3 та його дружини, з консультативних висновків спеціалістів щодо проведеного лікування та рекомендацій, що позбавляє суд можливості перевірити указані неконкретні доводи.

Потерпілий ОСОБА_3 надав детальний опис кожного фіскального чека з посиланням на призначення лікарів (а.с.146-155 том 2), який узгоджується з наданими суду копіями платіжних документів. Указаний детальний розрахунок понесених потерпілим витрат на власне лікування та лікування дружини представник МТСБУ не спростував. Відсутність прізвища потерпілого як платника у деяких фіскальних чеках про придбання медичних препаратів в аптеках не свідчить про те, що такі витрати поніс не потерпілий. Сам факт наявності у розпорядженні потерпілого оригіналів платіжних документів, які він надав суду для огляду свідчить про здійснення таких витрат саме потерпілим.

Отже, вимоги потерпілого про стягнення з МТСБУ в рахунок компенсації шкоди завданої його здоров`ю та здоров`ю дружини на загальну суму 54478,59 грн. (48148,18 грн. + 6033,41 грн.) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У наданих суду письмових поясненнях, які містять детальний перелік витрат потерпілого ОСОБА_3 (а.с.146-155 том 2), а також у позовній заяві також вказано про понесення ним, крім витрат на загальну суму 54478,59 грн., також витрат на маніпуляції в сумі 7800 грн. (КТ з контрастом 3500 грн. + 3500 грн., аналіз на СOVID 19 в сумі 400 грн., УЗД кінцівок в сумі 400 грн.). Проте, указані витрати на суму 7800 грн. не підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними документами, у письмових поясненнях та позовній заяві відсутнє посилання на реквізити відповідних платіжних документів, а тому указані витрати в сумі 7800 грн. не можуть бути стягнуті з МТСБУ.

Також суд погоджується з доводами представника МТСБУ Бондаря В.Б. про відсутність підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 7000 грн. на транспорт для відвідування лікарень, оскільки до позову ним не надано жодних доказів понесення таких витрат. Оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленого розміру моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування

Внаслідок вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення ОСОБА_3 зазнав моральної шкоди, яка очевидно проявилась у фізичному болю від отриманих у момент пригоди ушкоджень, та після неї у період лікування. Перебування потерпілого на стаціонарному та амбулаторному лікуванні тривалий час очевидно внесло в його життя вимушені зміни, які зазначені в його позові, обмежило його у можливості повноцінно пересуватись.

Ураховуючи вимоги розумності і справедливості, тривалість лікування і відновлення потерпілого, характер отриманих ушкоджень, характер та обсяг перенесених потерпілим страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, суд вважає обгрунтованим заявлений ОСОБА_3 розмір завданої йому моральної шкоди в сумі 50000 грн.

Проте указаний розмір моральної шкоди, ураховуючи приписи Закону № 1961 не може бути стягнутий повністю з обвинуваченого зважаючи на такі мотиви.

Відповідно до положень статті 26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Викладена норма свідчить про те, що МТСБУ у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону несе обов`язок відшкодування потерпілому моральної шкоди у вказаному розмірі, який залежить від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Як установлено судом у цій справі МТСБУ відшкодовує у цій справі шкоду завдану ОСОБА_2 на підставі підпункту «г» пункту 41.1 статті 41 Закону.

Страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_3 становить 48148,18 грн., а тому суд дійшов висновку, що моральна шкода в обсязі 2407,41 грн. (48148,18 грн. х 5%) має бути компесована потерпілому МТСБУ. Разом з тим, оскільки таких вимог щодо моральної шкоди потерпілий до МТСБУ не пред`явив, суд не має права стягнути таку суму з цього цивільного відповідача, що не позбавляє ОСОБА_3 права на подання відповідного позову у порядку цивільного судочинства.

Відтак з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого слід стягнути різницю між фактичним розміром завданої ОСОБА_3 моральної шкоди і сумою страхового відшкодування в сумі 47592,59 грн. (50000 грн. - 2407,41 грн.).

Отже, позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в частині стягнення з МТСБУ130000 грн. шкоди завданої майну та 54478,59 грн. витрат, пов`язаних з лікуванням та в частині стягнення з обвинуваченого 47592,59 грн. моральної шкоди.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судових експертиз на загальну суму у розмірі 6292,80 грн. коп. на підставі статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, зокрема, транспортні засоби, свідоцтва про його реєстрацію повернути власникам.

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 31.12.2020 року накладено арешт на транспортні засоби потерпілого та обвинуваченого та свідоцтво про реєстрацію, який на підставі частини 4 статті 174 КПК України з огляду на відсутність підстав для спеціальної конфіскації слід скасувати.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 368-374, 392, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 286 КК України та призначити йому основне покарання із застосуванням статті 58 КК України у вигляді службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми його грошового забезпечення з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Початок строку відбування основного покарання відраховувати з дня видання командиром частини відповідного наказу на підставі розпорядження суду про виконання вироку, що набрав законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_13 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код 21647131, адреса: Русанівський бульвар,8 м.Київ, 02002) на користь ОСОБА_13 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ) 130000 грн. страхової виплати за шкоду заподіяну майну та 54478 грн. 59 коп. страхової виплати за шкоду заподіяну здоров`ю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_13 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ), 47592 грн. 59 коп. моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

В іншій частині цивільний позов ОСОБА_13 – залишити без задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_14 - задовольнити повністю.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (код 21647131, адреса: Русанівський бульвар,8 м.Київ, 02002) на користь ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ) 130000 грн. страхової виплати за шкоду заподіяну майну.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ) 24376 грн. 30 коп. матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в сумі 6292 грн. 80 коп.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 31.12.2020 року на: 1) автомобіль «FIAT-LINEA», реєстраційний номер НОМЕР_4 ; 2) автомобіль «KIA-RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 , виданого ТСЦ 6341 16.11.2017.

Речові докази:

- автомобіль марки «FIAT-LINEA» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області – повернути власнику ОСОБА_15 ;

- автомобіль марки «KIA-RIO» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області - повернути власнику ОСОБА_16 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 видане ТСЦ 6341 від 16.11.2017, зберігається у Відділенні поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області - повернути власнику ОСОБА_16 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя М. В. Щербаченко