Рішення № 102333273, 29.10.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2021 Справа №607/2721/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Комінярської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі – ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 грудня 2017 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 124318, предметом якого є страхування автомобіля «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 31 березня 2018 року у м. Тернополі, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 та автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Згідно з повідомленням про ДТП (Європротоколу) від 31 березня 2018 року, в даній дорожньо-транспортній пригоді, виною особою є відповідач. 02 квітня 2018 року до позивача звернувся потерпілий з заявою про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору. Позивач на підставі страхових актів, розрахунків суми страхового відшкодування до них та виходячи із рахунків здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілого двома частинами, а саме: 1-шу частину в розмірі 135 361 гривень 72 копійки, 2-гу частину в розмірі 58 012 гривень 16 копійок. Цивільну відповідальність відповідача, який керував забезпеченим транспортним засобом «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було застраховано у ПрАТ «СК «Євроинс Україна» згідно Полісу №АМ/1799316. Позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Остання здійснила виплату відшкодування в межах ліміту відповідальності, а саме у розмірі 50 000,00 грн. На теперішній час залишається несплаченою різниця між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, а саме 143 373,88 грн. На адресу відповідача було направлено претензію щодо виплати суми (різниці) страхового відшкодування. Зазначена вимога була проігнорована та жодних дій спрямованих на врегулювання даного питання в досудовому порядку з боку відповідача не було здійснено, а тому просить стягнути вищевказану суму шкоди в судовому порядку.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 березня 2021 року провадження у зазначеній справі було відкрите та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08 квітня 2021 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позов, згідно якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог страхової компанії виходячи з наступного. Згідно матеріалів справи ДТП трапилась 31 березня 2018 року, експертне дослідження було проведено 04 квітня 2018 року, що підтверджується протоколом технічного огляду. Згідно з даним протоколом виявлено наступні пошкодження: передній бампер, подряпини, відірване кріплення; диск колеса, глибокі подряпини; кріплення бампера верхнє ліве, розлом; форсунка омивача, розлом; решітка радіатора, розлом; накладка крила, зломані кріплення. Відповідно до акту виконаних робіт №1002 від 12 червня 2018 року вартість усунення (заміни) вищезазначених пошкоджень становить 65 521,10 грн. Однак, з незрозумілих підстав 19 квітня 2018 року складено додатковий протокол огляду в якому зазначено інші пошкодження, виявити які не було б складно і при первинному огляді, якщо б такі були, зокрема: фара головного світла права, протитуманна фара ліва, паркувальний датчик передній та інше. Вважає, що вищезазначені протоколи технічного огляду від 04 квітня 2018 року та від 19 квітня 2018 року не можуть бути належним доказом для підтвердження розміру відшкодування заподіяної ним шкоди, оскільки вказані документи за інформацією, зазначеною у них, складені однією і тією ж особою ( ОСОБА_4 ), однак різним почерком, що викликає сумнів у їх достовірності. Тому, протокол технічного огляду від 19 квітня 2018 року, складений аж через 15 днів після складання першого протоколу, тобто поза межами строку, визначеного статтею 34 Закону України «Про обов`язком страхування цивільно-правової відповідальності власників наземне транспортних засобів та за його відсутності, не може бути доказом того, що зазначені у ньому пошкодження автомобіля виникли саме з його вини. Поряд з цим, згідно з інформацією, зазначеною у заяві про настання страхового випадку від 02 квітня 2018 року пробіг автомобіля «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 47000 км., а згідно з інформацією, зазначеною у звіті про оцінку 47417 км. Зазначене свідчить про те, що після ДТП даний автомобіль продовжував експлуатуватися, а тому не виключено, що міг зазнати додаткових пошкоджень від інших осіб.

Протокольною ухвалою суду від 11 червня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання представник позивача ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не з`явився надіславши на адресу суду заяву про розгляд справі за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Сивак Т.М. заперечили щодо задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. В останнє судове засідання не з`явились, проте від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини:

31 березня 2018 року в місті Тернополі трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Повідомленням про настання ДТП (Європротоколом) ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

За нормою частини першої ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №124318 від 21 грудня 2017 року укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2

02 квітня 2018 року до позивача звернувся водій транспортного засобу - автомобіля «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із заявою про настання страхового випадку по договору страхування.

04 квітня 2018 року ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_5 складено протокол технічного огляду автомобіля «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в ході якого встановленні такі пошкодження: передній бампер - подряпини, відірване кріплення; диск колеса - глибокі подряпини; кріплення бампера верхнє ліве - розлом; форсунка омивача - розлом; решітка радіатора - розлом; накладка крила - зломані кріплення.

18 квітня 2018 року ОСОБА_4 складено додатковий протокол технічного огляду автомобіля «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в ході якого встановленні інші пошкодження: фара головного світла права, протитуманна фара ліва, паркувальний датчик передній та інше.

23 квітня 2018 року на замовлення ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» оцінювачем ОСОБА_4 складено звіт №SOS-180402-2960480 про оцінку вартості (розміру) збитків спричинених пошкодженням транспортного засобу «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка відбулася 31 березня 2018 року.

Згідно вказаного звіту вартість збитків заподіяних транспортному засобу «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 205 503,28 грн.

02 травня 2018 року позивачем було складено страховий акт №UA2018033100012/L01/02 та розрахунок страхового відшкодування до страхового акту згідно яких розмір страхового відшкодування становить 135 361,72 грн.

20 липня 2018 року позивачем було складено страховий акт №UA2018033100012/L01/03 та розрахунок страхового відшкодування до страхового акту згідно яких розмір страхового відшкодування становить 58 012,16 грн.

Відповідно до платіжного доручення №15630 від 04 травня 2018 року на рахунок потерпілого ОСОБА_2 ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в якості страхового відшкодування перераховано кошти в розмірі 135 361,72 грн., а 26 липня 2018 року перерахована сума в розмірі 58 012,16 грн., що вбачається з платіжного доручення №18939.

11 грудня 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до страховика відповідача ПрАТ «Євроинс Україна» із заявою про страхове відшкодування на їх користь 193 373,88 грн.

В ході судового розгляду встановлено, що ПрАТ «Євроинс Україна» здійснило часткове відшкодування шкоди на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі — Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, — це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

У випадку, якщо вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

У своїх запереченнях сторона відповідача вказує на неналежність доказів наданих стороною позивача для підтвердження розміру відшкодування заподіяної ним шкоди, оскільки звіт про оцінку вартості матеріальних збитків, як ключовий доказ розміру завданої шкоди, складений на підставі протоколів технічного огляду транспортного засобу, у яких пошкодження автомобіля різняться між собою, що може свідчити про експлуатацію транспортного засобу безпосередньо після ДТП та можливість отримання додаткових пошкоджень внаслідок дій інших осіб.

Суд вважає дані заперечення слушними та приймає їх до уваги, оскільки в силу ч. 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Як вбачається з матеріалів справи перший огляд транспортного засобу «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснено експертом Картавовим Ю.О. 04 квітня 2018 року у м. Рівне по вул. Київська, 101 А в той час як дорожньо-транспортна подія відбулася 31 березня 2018 року в м. Тернополі.

Будь-яких доказів того, що автомобіль одразу після події було доставлено до місця здійснення ремонту чи у первинному пошкодженому вигляді передано на відповідальне зберігання власнику автомобіля в матеріалах справи відсутні.

Також позивачем не надано доказів, що всі пошкодження, які були наявні на транспортному засобі «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , наявність яких відображена у протоколі технічного огляду від 04 квітня 2018 року та встановлена в ході проведення технічного огляду оформленого протоколом від 19 квітня 2018 року, були отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 31 березня 2018 року за участі автомобіля «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 .

Представлений суду Звіт №SOS-180402-2960480 від 23 квітня 2018 року, як один з доказів підтвердження розміру завданої шкоди не дозволяє встановити, чи визначена експертом вартість ремонтно-відновлювальних робіт направлена на усунення саме цих пошкоджень внаслідок ДТП чи якихось інших. Відтак, дані обставини, як такі, що не встановлені та заперечуються стороною відповідача, в силу ст. 77 ЦПК України входять до предмету доказування.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_6 , який був очевидцем події, яка відбулася 31 березня 2018 року за участю забезпечених транспортних засобів. Суду пояснив, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди у автомобіля «VОLVО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не були пошкодженні фари, паркувальний датчик та решітка радіатора.

При цьому, як вбачається з ремонтної калькуляції №195198 від 25 квітня 2018 року, яка є додатком до Звіту №SOS-180402-2960480 від 23 квітня 2018 року, до вартості робіт включено вартість ремонту фар, вартість заміни гратки радіатора та датчика паркування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами того, що саме ті механічні пошкодження, яких зазнав автомобіль позивача у ДТП, потребують відновлювального ремонту на суму визначену експертом. Виходячи з цього, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку суброгації) – відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження – вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, код ЄДРПОУ – 20782312.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич