Рішення № 102331632, 29.12.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/899/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Кюсєвої Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 46051 грн. 86 коп., вказуючи, що що відповідно до договору № б/н, укладеного 18 січня 2006 року відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 6300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 18 січня 2006 року, станом на 31 січня 2017 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4946 грн. 72 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 35436 грн. 00 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3 000 грн., фіксованої частини штрафу у розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу у розмірі 2169 грн. 14 коп., а всього 46051 грн. 86 коп., а також відшкодувати витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 1600 грн.

24 березня 2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовомПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18 січня 2006 року у розмірі 40382 грн. 72 коп., яка складається з такого: - 4946 грн. 72 коп. – заборгованість за кредитом; - 35436 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп. (а.с. 39-41).

Ухвалою Костянтинівського міськрайнного суду Донецької області від 06 вересня 2021 року скасовано заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у цивільній справі № 233/899/17 від 24 березня 2017 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні (а.с. 114).

03 грудня 2021 року позивачем АТ КБ «ПриватБанк» до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до ОСОБА_1 (а.с. 192), згідно якої на підставі ч. 2 ст. 13 ЦПК України позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором б/№ від 18 січня 2006 року у розмірі 11600 грн. 23 коп., яка складається з: - 4946, 72 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 4946,72 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 6653,51 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; а також вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою Костянтинівського міськрайнного суду Донецької області від 13 грудня 2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 208).

У судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у відсутність представника, уточнені позовні вимоги підтримує (а.с. 213), також надав до суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 88-98), письмові пояснення (а.с. 130-136).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, звернулась із клопотанням про розгляд цивільної справи у її відсутність (а.с. 123а), надала письмове заперечення (а.с. 118-121), з якого вбачається, що за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані їй Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем витяги з Умов та правил надання банківських послуг та правила користування платіжною карткою не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку із наведеним, на переконання відповідача, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий позивачем розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного зобов`язання та є неналежним доказом. Матеріали справи не містять підтвердження що саме доданий до позову Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач, ознайомилася з ними, підписуючи заяву-анкету, а також що вказані документи на момент отримання грошових коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування вказаними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірі і порядках нарахування. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави вважати що при укладенні договору банк дотримався вимог закону про повідомлення щодо умов кредитування та узгодження саме тих умов, які вважав узгодженими банк, а тому відсутні підстави для стягнення з неї відсотків на користь позивача. Вважає, що у даному випадку стягненню підлягає лише частково сума кредиту, отримана відповідачем від позивача. На підставі виданого на виконання рішення суду виконавчого листа у виконавчому провадженні № 57053021 станом на 14 вересня 2021 року з неї на користь позивача вже утримано 8080 грн. (а.с. 122), а станом на 29 вересня 2021 року – 9280,00 грн. (а.с. 127), що просить врахувати при вирішенні справи. З заявою позивача про зменшення позовних вимог не погоджується з викладених раніше підстав (а.с. 212).

У письмових поясненнях на заперечення відповідача (а.с. 130-136) позивач зазначив, що у даному випадку зміст кредитного договору, укладеного в письмовій формі, зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 15 років, позичальник не звертався до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про його обізнаність щодо розміру процентних ставок і згоди із ними, що підтверджується фактом підписання договору, користуванням кредитними коштами та частковим погашенням заборгованості. Підписавши анкету-заяву позичальник підтвердив, що був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. З доданої до позову «Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Тобто, сторонами при укладенні договору були узгоджені всі його істотні умови. У відповідності із умовами укладеного кредитного договору банк має право змінювати тарифи та інші умови обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. Тобто відповідач мала можливість самостійно знайомитися з балансом рахунку та змінами тарифів. Позивач вважає, що відповідачем не виконано належним чином свої зобов`язання перед банком. Враховуючи викладене, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

З`ясувавши позицію сторін, їх представників, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 18 січня 2006 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та виявила бажання про оформлення на своє ім`я банківської послуги Кредитка «Універсальна», у якій зазначила свої персональні дані. Відповідач підтвердила факт ознайомлення та згоди з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, надала свою згоду на те, що дійсна заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (а.с.8-16).

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 270 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦКК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В поданій позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що 18 січня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» надало відповідачці кредитні кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості.

Як вбачається з наданої позивачем довідки, відповідачу ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором 07 грудня 2005 року було відкрито кредитну картку № НОМЕР_1 , терміном дії до червня 2015 року (а.с. 107 зворот).

Відповідно до довідки позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 108), 07 грудня 2005 року мав місце старт карткового рахунку, 18 січня 2006 року - встановлення кредитного ліміту – 1700,00 грн; 18 вересня 2008 року – зміна кредитного ліміту (збільшення) – 2300,00 грн.; 31 січня 2009 року – зміна кредитного ліміту (зниження) - 1540,00 грн.; 11 лютого 2009 року – зміна кредитного ліміту (збільшення) – 1600,00 грн.; 22 лютого 2009 року – зміна кредитного ліміту (зниження) – 1380,00 грн.; 18 квітня 2009 року - зміна кредитного ліміту (зниження) – 1280,00 грн.; 16 червня 2009 року - зміна кредитного ліміту (зниження) – 1190,00 грн.; 07 червня 2011 року - зміна кредитного ліміту (збільшення) – 1390,00 грн.; 20 липня 2011 року - зміна кредитного ліміту (збільшення) – 1590,00 грн.; 25 липня 2011 року - зміна кредитного ліміту (збільшення) – 2000,00 грн.; 15 листопада 2012 року - зміна кредитного ліміту (збільшення) – 5000,00 грн.; 25 грудня 2012 року - зміна кредитного ліміту (збільшення) – 6000,00 грн.; 30 липня 2013 року - зміна кредитного ліміту (збільшення) – 6300,00 грн.; 14 травня 2014 року - зміна кредитного ліміту (зменшення) – 5000,00 грн.; 15 січня 2020 року - зміна кредитного ліміту (зниження) – 0,00 грн.

На підтвердження використання коштів відповідачем позивачем до суду надано виписку за договором б/н за період 07 грудня 2005 року по 26 липня 2021 року (а.с. 100 зворот – 107).

Згідно з наданим банком розрахунком уточнених позовних вимог (а.с. 182, 205) заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 січня 2006 року станом на 17 листопада 2021 року становить: заборгованість за простроченим тілом кредита – 4946 грн. 72 коп., заборгованість за простроченими процентами – 6653 грн. 51 коп., а всього – 11600 грн. 23 коп.

На підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію заяви відповідача (а.с. 8), Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 9-10),Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 11-16).

Разом з тим, зазначені документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування.

Як вбачається з поданих матеріалів, ані «Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», ані витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку підпису ОСОБА_1 не містять.

Матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов і Правил надання банківських послуг ознайомилася і погодилася ОСОБА_1 , підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, а тому, відповідно, вказані Умови та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 18 січня 2006 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, у яких зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

З урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, до правовідносин, що виникли у даному випадку, неможливо застосувати правила частини першої ст. 634 ЦК України.

В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів»).

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 січня 2006 року шляхом підписання заяви-анкети.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Окрім того, з наданих позивачем документів вбачається, що строк дії картки на ім`я позичальника ОСОБА_1 сплинув у червні 2015 року, при цьому позивач продовжував нараховувати за кредитним договором відсотки, що вбачається з наданого до уточненої позовної заяви розрахунку (а.с. 175-181, 182, 193-199, 200).

Нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору суд вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

За таких обставин, уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитом до задоволення не підлягають.

Однак, враховуючи, що факт одержання кредитних коштів фактично відповідачем не оспорюється, такі кошти були отримані та використані позичальником, однак в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що згідно уточнених позовних вимог складає 4946, 72 грн. (а.с. 192).

При цьому, відповідно до довідки Костянтинівського ВДВС у Краматорському районі Донецької області від 14 вересня 2021 року (а.с. 122), довідки Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного УПФУ Донецької області від 29 вересня 2021 року № 9952 (а.с. 127), на підставі виданого на виконання рішення суду виконавчого листа № 233/899/17 у виконавчому провадженні № 57053021 з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк на час розгляду справи стягнуто у загальному розмірі 9280,00 грн., що має бути враховано судом при вирішенню даного спору (а.с. 127).

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку, що у відповідача ОСОБА_1 станом на теперішній час відсутня заборгованість за кредитним договором б/н від 18 січня 2006 року перед позивачем АТ КБ «ПриватБанк».

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відмовою у задоволенні позовних вимог витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача (а.с. 1).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тощо, тому позивачу слід роз`яснити його право звернутися до суду із клопотанням про повернення суми судового збору у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 599, 612, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 29 грудня 2021 року.

Суддя :