Рішення № 102331079, 23.12.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

23.12.21

23.12.21

Справа №521/10646/21

Провадження №2/521/4180/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді – Роїк Д.Я.

при секретарях судового засідання Коноваловій К.О., Гончаревській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася із вищевказаними позовом в якому просить: визнати дійсним договір №1505/97 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме – однокімнатної квартири загальною площею 30,7 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м. під АДРЕСА_1 , укладений 15.10.1997 року на Одеській Новій Біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які діяли від себе особисто та від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 .

Також, просить визнати право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, просить визнати право особистої власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входять по ј частині квартири АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцям. Спадкодавці за час свого життя не складали заповіт. Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 та, відповідно онукою ОСОБА_6 , а тому вона є спадкоємицею першої черги щодо спадкування майна ОСОБА_5 та спадкоємицею першої черги за правом представлення щодо спадкування майна ОСОБА_6 . Інших спадкоємців першої черги немає. Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її тата – ОСОБА_5 та після смерті її бабусі – ОСОБА_6 , оскільки на момент смерті кожного із спадкодавців вона постійно проживала із ними та вчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

01.06.2011 року ОСОБА_1 отримала від приватного нотаріуса ОМНО Горецької В.М. лист №66, в якому позивача було повідомлено, що вона не може оформити спадкові права та видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ј (одну четверту) частину квартири під АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 , оскільки ніхто зі спадкоємців ОСОБА_5 не може надати оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно, у зв`язку з його відсутністю.

13.05.2021 року ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної державним нотаріусом Малиновської нотаріальної контори у місті Одесі Михальовою Л.І.

Дана постанова обґрунтована тим, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належить ОСОБА_6 неможливо оскільки Договір купівлі-продажу №1505/97 від 15.10.1997 року не відповідає правовим нормам законодавства, які діяли на час реєстрації договору. При реєстрації даного договору були порушенні ст.ст.45, 47 ЦК України (1963 року), ст.ст.1, 8, 15,16 Закону України «Про товарну біржу».

Крім того, державний нотаріус вказала на те, що в даному договорі в числі учасників правочину є неповноліття дитина, яка не могла бути членом біржі, тому згідно ст.11 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов`язки (цивільна дієздатність) виникла у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.

У зв`язку з тим, що оформити спадщину та отримати свідоцтва про право на спадщину після смерті батька – ОСОБА_5 та бабусі – ОСОБА_6 неможливо, ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. У зазначений строк недоліки усунуто.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31.08.2021 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

12.10.2021 року Малиновський районний суд м. Одеси виніс ухвалу про витребування доказів та витребував у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горецької Валентини Миколаївни належним чином посвідчені копії всіх матеріалів спадкової справи №11-201, заведеної щодо спадкового майна, яке відкрилося після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребував у державного нотаріуса Малиновської нотаріальної контори у місті Одесі Михальової Лідії Іванівни належним чином посвідчені копії всіх матеріалів спадкової справи №89/2021, заведеної щодо спадкового майна, яке відкрилося після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, витребував у Одеської Нової Біржі оригінал договору №1505/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 15.10.1997 року.

07.12.2021 Малиновським районним судом м. Одеси підготовче провадження по справі було закрито та призначено розгляд справи до слухання по суті.

23.12.2021 року представник позивача надав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував у постановленні заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_3 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Втім, ОСОБА_3 надано до суду заяву про визнання позову від 17.08.2021 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б., зареєстровану в реєстрі №526, якою відповідач у повному обсязі визнає позовні вимоги ОСОБА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, суд, зі згоди позивача, відповідно до ст.280 ЦПК України, вважає за можливе постановити рішення при заочному розгляді справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

З`ясувавши обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлено, що 15 жовтня 1997 року, на Одеській Новій біржі, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які діяли від себе особисто та від імені і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 , було укладено договір №1505/97.

Відповідно до умов вищевказаного договору, ОСОБА_2 було продано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загально площею 30,7 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м.

Відповідно до п.6 Договору №1505/97 від 15.10.1997 року вищевказана квартира буда продана за 4 200,00 (чотири тисячі двісті) гривень нуль копійок, які були отримані ОСОБА_2 до підписання даного договору.

Договором №1505/97 від 15.10.1997 року встановлено, що даний договір в відповідності до вимог, які встановлені ст.15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Одеській Нові Біржі в «Журналі реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомості», реєстраційний номер 1505/97 від 15.10.1997 року.

23 жовтня 1997 року, на підставі вищевказаного договору, було зареєстроване право власності покупців в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі №228пр. стор.181, №104, що підтверджується відповідними штампом на самому договорі купівлі-продажу та довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №523048.36 від 29.04.2021 року.

Право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалось, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №265240417 від 09.07.2021 року.

Починаючи з 29.10.1997 року та до теперішнього часу (майже 24 роки) сім`я Круть постійно проживає у вказаній квартирі, що підтверджується відомостями №Д1-591108-ю/л про зареєстрованих особі у житловому приміщенні/будинку від 18.03.2021 року, відповідно до яких ОСОБА_5 також постійно проживав та був зареєстрований у вказаній квартирі з 29.10.1997 року і по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою (випискою з домової книги про склад сім`ї та прописку) №751 від 17.05.2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим повторно 03.08.2010 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №198.

Позивач є рідною донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно 15.12.1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Малиновської райадміністрації виконкому Одеської міськради, актовий запис №969.

ОСОБА_6 була рідною матір`ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00029601777 від 17.02.2021 року.

07 серпня 2010 року ОСОБА_6 отримала лист 117/02-14 від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горецької В.М. Даним листом ОСОБА_6 було повідомлено, що їй у строк до 11.08.2010 року необхідно з`явитися в нотаріальну контору з метою подання заяви про прийняття спадщини.

07 серпня 2010 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , як спадкоємці першої черги, звернулися до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горецької В.М. із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 .

На підставі вищевказаних заяв, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М. була заведена справа №11-2010 від 07.08.2010 року, що підтверджується листом №66 від 01.06.2011 року.

Також, листом №66 від 01.06.2011 року, приватним нотаріусом ОМНО Горецькою В.М. було повідомлено ОСОБА_1 , що вона не може оформити спадкові права та видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ј (одну четверту) частину квартири під АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 , оскільки ніхто зі спадкоємців ОСОБА_5 не може надати оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно, у зв`язку з його відсутністю.

З вищевикладеного вбачається, що на момент відкриття спадкової справи №11-2010 (07.08.2010 року), до майна померлого ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину були двоє осіб: донька померлого – ОСОБА_8 та його мати ОСОБА_6 .

07 серпня 2016 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 07.08.2016 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис 1277.

У зв`язку з укладенням шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 23.02.2021 року повторно Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), актовий запис №7737.

ОСОБА_6 починаючи з 29.10.1997 року і по день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Довідкою №Д1-59094-ю/л про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси від 18.03.2021 року.

06.02.2021 року ОСОБА_3 , як спадкоємець другої черги за правом представлення після смерті своєї тітки ОСОБА_6 звернулась до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі з заявою про прийняття спадщини.

06.02.2021 року державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі Махильовою Л.І. було заведено спадкову справу №89/2021, що підтверджується витягом №63464056.

05.03.2021 року позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за правом представлення після смерті свого батька, звернулась до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину №412 від 05.03.2021 року.

05.03.2021 року ОСОБА_1 отримала від державного нотаріусу Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі Михальової Л.І. лист №1074/02-14 від 05.03.2021 року.

Даним листом, ОСОБА_1 було повідомлено, що у провадженні Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі знаходиться спадкова справа №89/2021 до майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт заведення спадкової справи підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63464056 від 06.02.2021 року.

Проте, 13 травня 2021 року державним нотаріусом Малиновської нотаріальної контори у місті Одесі Михальовою Л.І. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Дана постанова обґрунтована тим, що видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало ОСОБА_6 , неможливо оскільки Договір купівлі-продажу №1505/97 від 15.10.1997 року не відповідає правовим нормам законодавства, які діяли на час реєстрації договору. При реєстрації даного договору були порушені ст.ст.45, 47 ЦК України (1963 року), ст.ст.1, 8, 15, 16 Закону України «Про товарну біржу».

Крім того, державний нотаріус зазначила, що в даному договорі в числі учасників правочину є неповнолітня дитина, яка не могла бути членом біржі, тому згідно ст.11 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов`язки (цивільна дієздатність) виникає у повному обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 20.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.4 ЦК Української РСР в редакції від 27.12.1996 року, цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 41 ЦК Української РСР в редакції від 27.12.1996 року було передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Ст.224 ЦК Української РСР в редакції 27.12.1996 року було встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.225 ЦК Української РСР в редакції від 27.12.1996 року, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтю 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Згідно до ч.1 ст.328 ЦК України в чинній редакції, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 227 ЦК Української РСР в редакції від 27.12.1996 року, передбачала, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Частиною 2 статті 47 ЦУ Української РСР в редакції від 27.12.1996 року, було передбачено, що якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічні норма міститься і на теперішній час в ч.2 ст.220 ЦК України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсними. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Біржова угода купівлі-продажу нерухомого майна №1505/97 від 15.10.1997 року була укладена відповідно до вимог законодавства, що діяло на час її укладення.

На момент укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири був чинним Закон України «Про товарну біржу» в редакції від 16.02.1993 року, відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин купівлі-продажу було вчинено з дотримання вимог діючого на той час законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції Закону від 16.02.1993 року, яка діяла на момент укладення договору №1505/97 від 15.10.1997 року встановлено, що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасники є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійснення угоди дня.

Згідно ч.2 та ч.4 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції Закону від 16.02.1993 року угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з вищевикладеного, позивач є правомірним власником вищевказаної квартири, користується, володіє нею, однак позбавлена права розпорядження власним майном та, зокрема, позбавлена права оформити спадщину після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що в свою чергу ставить позивача в скрутне матеріальне становище та завдає їй значної шкоди.

Згідно ч.1, 3, 4 ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання права договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державні реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виконали всі умови, передбачені біржовою угодою №1505/97 від 15.10.1997 року та набули права власності на об`єкт купівлі-продажу з моменту укладення вказаної угоди і реєстрації її на біржі та з моменту реєстрації права власності в ОМБТІ та РОН. Тому покупці є добросовісними набувачами нерухомого майна.

На підтвердження того, що позивач та члени сім`ї позивача дійсно купили квартиру АДРЕСА_1 ще в 1997 році та дійсно проживають в спірній квартирі, позивачем було надано до суду заяви ОСОБА_11 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_12 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Зі змісту заяв вбачається, що родина Круть в складі: ОСОБА_6 (на даний час померла), ОСОБА_5 (на даний час помер), ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купили квартиру АДРЕСА_5 в 1997 році та з цього час постійно проживаю у вказаній квартирі. З родиною ОСОБА_13 у ОСОБА_11 та ОСОБА_14 склалися добросусідські відносини. Родина Круть характеризуються, як порядні люді, які дотримуються правил проживання в багатоквартирному будинку.

З квитанцій про оплату комунальних послуг за період з січня 2020 року і по листопад 2021 року вбачається, що позивач постійно проживає в спірній квартирі, сплачує комунальні послуги та користується спірною квартирою.

При укладенні договору №1505/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 15.10.1997 року всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало їх внутрішній волі на досягнення правових наслідків, визначених в даній угоді, а саме купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством, яке діяло на момент його укладення

При цьому, зі змісту договору №1505/97 від 15.10.1997 року вбачається, що членами Одеської Нової Біржі були: Продавець – ОСОБА_2 ; Покупці – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

В договорі №1505/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 15.10.1997 року немає посилань на те, що неповнолітня на той час ОСОБА_15 була учасником Одеської Нової Біржі.

З пункту 1 Договору №1505/97 купівлі-продажу нерухомого майна від 15.10.1997 року вбачається, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які діяли від свого імені і від імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 купили квартиру під АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК Української РСР від 1963 року за неповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу №1505/97 нерухомого майна від 15.10.1997 року є дійсним.

Щодо вимог позивача про визнання права власності на майно у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Виходячи із змісту ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 4.12 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року (далі по тексту - Порядок) встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно до п.4.14 Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Відповідно до п.4.15 Порядку, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно до п.4.18 Порядку, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

В серпні 2010 року ОСОБА_16 та ОСОБА_6 , спадкоємці першої черги, звернулися до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горецької В.М. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 .

На підставі вищевказаних заяв, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М. була заведена спадкова справа №11-2010 від 07.08.2010 року, що підтверджується листом №66 від 01.06.2011 року.

Також, листом №66 від 01.06.2011 року, приватним нотаріусом ОМНО Горецькою В.М. було повідомлено ОСОБА_1 , що вона не може оформити спадкові права та видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ј (одну четверту) частину квартири під АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_5 , оскільки ніхто зі спадкоємців ОСОБА_5 не може надати оригінал правовстановлюючого документу на нерухоме майно, у зв`язку з його відсутністю.

Судом встановлено, що з метою відновлення правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зверталася до компетентних органів з відповідними запитами та заявами про надання дублікату договору купівлі-продажу №1505/97 від 15.10.1997 року.

12.08.2011 року ОСОБА_16 отримала відповідь №3097-К-01-19 від Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради про те, що документи Одеської Нової Біржі не передавалися на зберігання в департамент. Відомостями про їх місцезнаходження департамент не володіє.

Також, 12.08.2011 року ОСОБА_16 отримала відповідь К-1175 від Державного архіву Одеської області про те, що документи Одеської Нової Біржі на зберігання до Державного архіву Одеської області не надходили, у зв`язку з цим видати копію договору купівлі-продажу №1505/97 нерухомого майна від 15.10.1997 року (продавець – ОСОБА_2 ; покупці – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) є неможливим.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, оскільки оригінал договору купівлі-продажу №1505/97 нерухомого майна від 15.10.1997 року був втрачений, а відновити або отримати дублікат даного договору є неможливим, оскільки біржа фактично відсутня, хоча й зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а в архів документи не передавалися, у зв`язку з цим позивач позбавлена можливості виконати вимоги п.п.4.12, 4.14, 4.15, 4.18 Порядку та надати державному нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно, що унеможливлює отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на майно у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу, підлягають задоволенню.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 392 ЦК України передбачено право власника майна на пред`явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Щодо вимог про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входять по ј частині квартири АДРЕСА_1 , які належали спадкодавцям. Спадкодавці за час свого життя не складали заповіт.

Позивач є донькою ОСОБА_5 та, відповідно онукою ОСОБА_6 , а тому вона є спадкоємицею першої черги щодо спадкування майна ОСОБА_5 та спадкоємицею першої черги за правом представлення щодо спадкування майна ОСОБА_6 .

Матеріалами справи підтверджено, що інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 немає. Позивач прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її тата – ОСОБА_5 та після смерті її бабусі – ОСОБА_6 , оскільки на момент смерті кожного із спадкодавців вона постійно проживала із ними та вчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином, суд доходить до висновку, що позивач прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті її батька та її бабусі і спадщина належить позивачці з часу її відкриття.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ч.1 та ч.2 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно до ст..1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ч.1261 у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1262 ЦК України встановлено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно з до ч.3 ст.1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити.

Визнати дійсним договір №1505/97 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме – однокімнатної квартири під АДРЕСА_1 (загальною площею 30,7 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м.), укладений 15.10.1997 року на Одеській Новій Біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які діяли від себе особисто та від імені і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 .

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 ).

Відповідачі: ОСОБА_2 (паспорт сері НОМЕР_6 , виданий Малиновським РВ УМВС України в Одеській області 05.02.1997 року).

ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_7 )

Третя особа: Одеська Нова Біржа (Ідентифікаційний код: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_8 ).

Суддя: Д.Я. Роїк