Вирок № 102329806, 30.12.2021, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2407/19

Пр. № 1-кп/621/31/21

ВИРОК

Іменем України

30 грудня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

за участі: секретарів судового засідання - Акулової А.М., Лацько А. В.,

прокурора – Гетьман С.А.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

представника потерпілої – Сергієнко С.М.,

обвинуваченої – ОСОБА_2 ,

захисника - Калюжної Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019220300000468 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, є громадянкою України, має вищу освіту, одружена, не працює, зареєстрована в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у злочині, передбаченому частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

01 червня 2019 о 21:30 годині поблизу під`їзду №1, будинку АДРЕСА_3 , у ОСОБА_2 , на грунті особистих неприязнених стосунків виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Того ж числа та часу, реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_2 , підійшла зі спини до ОСОБА_1 , нанесла один удар в потилицю від якого остання впала на землю, в подальшому ОСОБА_2 сіла зверху та нанесла ОСОБА_1 , не менше 10 ударів кулаками правої та лівої руки в область обличчя, підвівшись ОСОБА_2 , нанесла близько 10 ударів ногами в область голови, шиї, тулуба та удар п`ятою в грудну клітину ОСОБА_1 , після чого дії ОСОБА_2 , намагались зупинити ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , які стримували останню, здійснюючи опір особами, які намагались припинити її дії, ОСОБА_2 , нанесла удар двома ногами в голову ОСОБА_1 , яка лежала на землі схопившись за лавку, чим завдала їй тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден на обличчі; ділянки травматичного набряку м`яких тканин на обличчі; забиті рани на обличчі та на слизовій оболонці нижньої губи праворуч та ліворуч; множинні садна на правій та лівій бічній поверхні шиї, травматичне похитування 1-го зуба на верхній щелепі праворуч; посттравматичну кісту 11 зуба; закритий перелом кісток носа без зміщення, посттравматичний перелом краніальної частини головки мищелкового відростку скронево-нижньощелепного суглоба ліворуч, підвивих 1-го шийного відділу хребта, що ускладнилося в своїй течії розвитком вираженого больового синдрому, декомпенсації, вегетативно-судинної дистонії по змішаному типу з вегетативними пароксизмами, з лікворно-гіпертензіонним, цефалічним та астено-невротичним синдромами.

По ступеню тяжкості: синці та садна на обличчі та в області шиї, набряк м`яких тканин на обличчі, як в сукупності так і кожне окремо, відноситься до легких тілесних ушкоджень; травматичне похитування 1-го зуба на верхній щелепі праворуч, посттравматична формируюча кіста 11 зуба до легких тілесних ушкоджень, які призвели до втрати загальної працездатності на 10%; забиті рани на обличчі та на слизовій оболонці нижньої губи праворуч та ліворуч, закритий перелом кісток носа без зміщення, як в сукупності так і кожне окремо, відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний здоров`я; посттравматичний перелом краніальної частини головки мищелкового відростку скронево-нижньощелепного суглоба ліворуч, підвивих 1-го шийного відділу хребта, що ускладнилося в своїй течії розвитком вираженого больового синдрому, декомпенсації, вегетативно-судинної дистонії по змішаному типу з вегетативними пароксизмами, з лікворно-гіпертензіонним, цефалічним та астено-невротичним синдромами, як у сукупності, так і кожне окремо кваліфікуються, як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за тривалістю розладу здоров`я, характерні для цього виду травми та її тяжкості.

Зазначеними діями ОСОБА_2 , вчинила умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обвинувачена ОСОБА_2 , під час судового розгляду частково визнала себе винуватою в інкримінованому їй злочині, та показала, що дійсно між нею та потерпілою виникли неприязнені відносини. У вказаний день вона з чоловіком та дітьми проходила біля будинку де побачила ОСОБА_1 , вирішила поспілкуватися з нею, підійшовши взяла її за спину на що ОСОБА_1 потягла її за волосся, вони впали на землю в ході чого, як вона так і потерпіла наносили один одному удари долонями. Ударів ногами вона потерпілій не спричиняла, не заперечувала, що її діями ОСОБА_1 , було завдано легкі тілесні ушкодження.

Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_2 , її вина у повному обсязі підтверджується наступними доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_1 , показала про обставини, за яких ОСОБА_2 , 01.06.2019 спричинила їй тілесні ушкодження, а саме про те, що у вказаний день, близько 21:30 год., вона перебувала біля під`їзду свого будинку та відчула раптовий удар в потилицю, від тримання за волосся вона впала на спину та побачила, що це ОСОБА_2 , яка сіла на неї зверху та почала наносити численні удари руками та ногами, у тому числі в область голови та тулубу. Конфлікт був припинений сторонніми особами, ким саме вона не пам`ятає. Після вказаних протиправних дій обвинуваченої вона відчувала нестепний біль та через два дні була госпіталізована до лікарні.

Свідок ОСОБА_3 , показав суду про місце розташування та механізм нанесення ударів обвинуваченою, а саме про те, що 01.06.2019 року з балкону своєї квартири почув крик про допомогу та вийшов на вулицю де побачив як ОСОБА_2 , наносила ОСОБА_1 , тілесні ушкодження руками, ліктями, ногою в область голови, тулубу та намагався припинити конфлікт, який тривав близько 15 хвилин. Після припинення дій ОСОБА_2 , потепілій була надана допомога, оскільки самостійно підвестись вона не мала змоги.

Свідок ОСОБА_5 , показала про те, що почувши крик про допомогу вийшла на балкон де побачила ОСОБА_1 , яка лежала на землі, а зверху дівчину, яка наносила останній удари.

ОСОБА_6 , суду показала, що 01.06.2019 з балкону квартири побачила бійку між двома дівчатами, одна з яких наносила іншій удари руками та ногами та сусіда ОСОБА_3 , який намагався припинити вказані дії. Після події спілкувалась з ОСОБА_1 , та бачила у останньої тілесні ушкодження – синці.

ОСОБА_7 , допитаний у якості свідка, повідомив суду про те, що почувши крик про допомогу підійшов до будинку та побачив, як ОСОБА_2 , наносила потерпілій ОСОБА_1 , яка лежала на землі тілесні ушкодження, в тому числі й ногами, потерпіла опору не чинила, а лише прохала про допомогу.

ОСОБА_8 , показав суду, що безпосереднім свідком бійки не був, почувши крик сусідки вийшов на вулицю, де побачив дружину, яка лежала на землі та дізнався, що його дружині тілесні ушкодження спричинила ОСОБА_2 . В подальшому дружині була надана медична допомога, лікарі швидкої пропонували госпіталізацію, однак, з огляду на стан ОСОБА_9 вони на той час відмовилися. В подальшому дружина мала вкрай погане самопочуття, пригнічений стан, відчувала біль та страх, через декілька днів вони звернулись за медичною допомогою до м. Харків.

ОСОБА_4 , показав, що він з дружиною ОСОБА_2 , 01.06.2019 у вечірній час, йшли додому, жінка йшла позаду, коли він повернувся то побачив дружину та ОСОБА_1 , які лежали на землі та тримали одна одну за волосся, спричинення ударів він не бачив.

01.06.2019 потерпіла ОСОБА_1 , звернувся до ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області із заявою, в якій повідомила про спричинення ОСОБА_2 їй тілесних ушкоджень (т. 2 а. п. 122,124).

Висновками судово-медичної експертизи №12-14/103-Зм/19 від 20.07.2019 та додаткової судово-медичної експертизи №12-14/124-Зм/19 від 05.08.2019 підтверджується, що у потерпілої ОСОБА_1 , мали місце синці та садна на обличчі; ділянки травматичного набряку м`яких тканин на обличчі; забиті рани на обличчі та на слизовій оболонці нижньої губи праворуч та ліворуч; множинні садна на правій та лівій бічній поверхні шиї, травматичне похитування 1-го зуба на верхній щелепі праворуч; посттравматичну кісту 11 зуба; закритий перелом кісток носа без зміщення, посттравматичний перелом краніальної частини головки мищелкового відростку скронево-нижньощелепного суглоба ліворуч, підвивих 1-го шийного відділу хребта, що ускладнилося в своїй течії розвитком вираженого больового синдрому, декомпенсації, вегетативно-судинної дистонії по змішаному типу з вегетативними пароксизмами, з лікворно-гіпертензіонним, цефалічним та астено-невротичним синдромами. Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від неодноразової дії тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею по механізму удару або механізму удару об такі, а вищевказані садна утворилися по механізму тертя – ковзання, індивідуальні особливості яких своїй травмуючій поверхні не відобразилися, можливо, внаслідок завдання ударів руками та озутими ногами нападаючої і могли бути отримані у строк та при обставинах, вказаних потерпілою та як вказано в ухвалі суду. По ступеню тяжкості: синці та садна на обличчі та в області шиї, набряк м`яких тканин на обличчі, як в сукупності так і кожне окремо, відноситься до легких тілесних ушкоджень; травматичне похитування 1-го зуба на верхній щелепі праворуч, посттравматична формируюча кіста 11 зуба до легких тілесних ушкоджень, які призвели до втрати загальної працездатності на 10%; забиті рани на обличчі та на слизовій оболонці нижньої губи праворуч та ліворуч, закритий перелом кісток носа без зміщення, як в сукупності так і кожне окремо, відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний здоров`я; посттравматичний перелом краніальної частини головки мищелкового відростку скронево-нижньощелепного суглоба ліворуч, підвивих 1-го шийного відділу хребта, що ускладнилося в своїй течії розвитком вираженого больового синдрому, декомпенсації, вегетативно-судинної дистонії по змішаному типу з вегетативними пароксизмами, з лікворно-гіпертензіонним, цефалічним та астено-невротичним синдромами, як у сукупності, так і кожне окремо кваліфікуються, як середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за тривалістю розладу здоровя, характерні для цього виду травми та її тяжкості. Діагнози : забій м`яких тканих обличчя то голови, шийного та грудного відділу хребта, грудної клітки, м`яких тканин поперекової області, а також стани захворювання – цервікокраніалгія, дорзалгія. Внаслідок полісегментарногоостеохондроза, спондіоартроза, ознаки двосторонньої дифузної фиброзно-кистозної мастопатії та патологічне вогнище в правій молочній залозі (гематома?) – при оцінці ступеня тяжкості не враховувались, оскільки вони оцінювалися на підставі суб`єктивних факторів, та не підтверджуються об`єктивними судово-медичними даними. Свідчення ОСОБА_1 , дані нею у якості потерпілої, в ході проведення слідчого експерименту за її участі, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, як в механізму нанесення їй тілесних ушкоджень, так і в спосіб їх спричинення, і відповідають об`єктивним судово-медичним даним, отриманим в ході судово-медичної експертизи. (т. 2 а.п.143-145; 152-153)

Показання потерпілої ОСОБА_1 , надані під час слідчого експерименту 23.07.2019, в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, як в механізмі нанесення тілесного ушкодження, так і в способі його спричинення (т. 2 а.п. 147- 150).

Доводи ОСОБА_2 , якими остання спростовувала факт спричинення ОСОБА_1 , саме середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд сприймає критично та розцінює їх як спосіб ораного захисту від пред`явленого обвинувачення, та як такі, що жодним чином не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду з сукупності досліджених доказів.

Факт реєстрації 03.06.2019 заяви ОСОБА_2 , в ЄРДР за № 12019220300000474, спричинення їй легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, виходячи з доводів сторони захисту, не є доказами у даному кримінальному провадженні в розумінні положень статті 84 КПК України та не узгоджується з приписами статті 337 КПК України.

Не вбачає суд на фотознімках місця події та тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , які надані потерпілою, доказового значення, оскільки вказані відомості не встановлюють та не спростовують наявність фактів та обставин в контексті норм Кримінального процесуального законодавства, яким регламентовано порядок зібрання доказів.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, які є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності та взаємозв`язку достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що в межах обвинувачення ОСОБА_2 , є винуватою в умисномусередньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, і її дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України.

Під час призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано наступні обставини:

- ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є нетяжким злочином;

Суд не приймає до уваги щире каяття обвинуваченої ОСОБА_2 , виходячи з того, що щире каяття – це обставина, яка відображає психічний стан особи, котра вчинила злочин та передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління тощо.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_2 , в судових дебатах зазначала про каяття та зверталась до потерпілої з вибаченням, суд має критичну думку щодо щирості таких висловлювань, зовнішнього прояву переживань, шкодування про вчинене, засудження своєї поведінки та бажання виправитися з боку обвинуваченої судом не встановлено.

Таким чином, обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України немає;

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

- особу обвинуваченої, яка раніше не судима; на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебувала; одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; за місцем фактичного проживання скарг на її поведінку немає; у період з 08.12.2016 по 26.09.2017 працювала на посаді касира відділення «Слобожанське» АТ «Мегабанк» де зарекомендувала себе з позитивного боку; на даний час не працює.

Санкцією частини 1 статті 122 КК України передбачено такі покарання: виправні роботи на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Частиною 1 статті 57 КК України передбачено, що покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого.

ОСОБА_2 , не має місця роботи, тому їй неможливо призначити покарання у виді виправних робіт.

А відповідно до частини 3 статті 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Отже, до ОСОБА_2 , яка має неповнолітніх дітей:, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 неможливо застосувати покарання у виді виправних робіт та обмеження волі.

З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого злочину; відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання; відомостей, що характеризують особу обвинуваченої; висновки органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_2 , без позбавлення та обмеження волі, середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, відомості щодо її майнового та сімейного стану, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 , та попередження вчинення нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 1 статті 122 Кримінального кодексу України,і дійшов висновку про можливість її виправлення без відбування покарання та про наявність підстав для прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до положення статі 75 Кримінального кодексу України, з покладанням на неї обов`язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Приймаючи відповідне рішення, суд, окрім зазначеного вище, враховує факт того, що ОСОБА_2 , раніше не судима, має на утриманні двох малолітніх дітей, а також те, як те чи інше рішення суду може вплинути на подальшу долю особи, факт того, що покарання не має на меті кару, а слугує для виправлення та попередження вчиненню нових протиправних дій.

Відповідно до статей 127-129 Кримінального процесуального кодексу України, під час вирішення цивільного позову про відшкодування шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частин 1-4 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Потерпіла ОСОБА_1 , у позовній заяві просила стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 , на її користь 23445 грн. 64 к., матеріальної шкоди та 200000 грн. 00 к., на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування вимог щодо відшкодування моральної шкоди потерпіла зазначила, що вона внаслідок протиправних дій обвинуваченої перебуває у стресовому стані, погано спить, її стан здоров`я значно погіршений, їй спричинено душевні страждання, що виявилися у переживаннях, негативних змінах її життя.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 , та її представник ОСОБА_12 , наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому.

Обвинувачена ОСОБА_2 , цивільний позов потерпілої визнала частково, в частині витрат на лікування – стягнення матеріальної шкоди у сумі 23445 грн. 64 к., та заперечувала проти його задоволення в частині стягнення моральної шкоди.

Враховуючи, що розмір завданої матеріальної шкоди є обґрунтованим та підтверджується представленими потерпілою ОСОБА_1 , доказами (т. 1 а.п.38-58) , факт того, що ОСОБА_2 , цивільний позов в цій частині визнала у повному обсязі, є підстави для стягнення з ОСОБА_2 23445 грн. 64 к., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Незважаючи на заперечення обвинуваченої проти позову в частині стягнення моральної шкоди, потерпілою доведено факт спричинення їй моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких потерпіла зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Разом з тим, суд взяв до уваги згадані вище відомості про сімейний та майновий стан обвинуваченої, а також враховуючи вимоги розумності і справедливості, позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 10000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у злочині, передбаченому частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі статі 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частину 2 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи чи навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23445 (двадцять три тисячі чотириста сорок п`ять ) грн 64 к. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн 00 к. на відшкодування моральної шкоди.

У решті позову ОСОБА_1 - відмовити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: