Рішення № 102320019, 29.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6540/20 провадження №2/489/897/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Єлишевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про поділ спільного майна подружжя

встановив:

У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, а саме просив визнати ј частку квартири АДРЕСА_1 спільним сумісним майном, набутим в період шлюбу, частки в якому сторін є рівними по 1/8 кожного.

Як на підставу позовних вимог вказав, що у період часу з березня 2010 року по лютий 2016 року сторони перебували у зареєстровану шлюбі, від якого в них народилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час народження дитини власного нерухомого майна у сторін не було. Тому через деякий час відповідач вирішила зареєструвати дитину у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка на той час була неприватизована та в якій окрім відповідача проживали мати ОСОБА_3 та рідна сестра ОСОБА_4 22.03.2012 вказана квартира була приватизована на чотирьох осіб в рівних частках, в тому числі на відповідача на спільну дитину сторін, про що не було відомо позивачу. Через погіршення відносин шлюб між сторонами було розірвано в судовому порядку. На при кінці червня 2020 року між сторонами сталася сварка, ініційована новим чоловіком відповідача, вході якої в ультимативній формі було наказано більше не з`являтися до квартири, а також доведено коли зможу забирати дитину до себе на квартиру. Саме це змусило у вересні 2020 року звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, який знаходиться на розгляді в Ленінському районному суді міста Миколаєва, справа № 489/4090/20. З отриманого від представника відповідача по вказаній справі відзиву на позов та доданих до нього документів, серед яких були правовстановлюючі документи на квартиру стало відомо, що відповідач та спільна дитина – ОСОБА_5 брали участь в приватизації квартири та кожен з них є співвласником квартири по ј частки.

Оскільки про набуття права власності на часку в квартирі позивача не повідомляла, так як розуміла, що належна їй частка квартири, може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та про набуття права власності відповідачем на яку позивачу стало відомо в ході розгляду судом іншої справи, позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва суду від 24.12.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою цього суду від 24.12.2020 забезпечено позов.

Ухвалою суду від 12.07.2021 відмовлено представнику відповідача в зупиненні провадження у справі, у зв`язку із смертю третьої особи - співвласника спірної квартири ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засіданні, призначене на 23.12.2021, учасники справи не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

У поданій до суду заяві представник позивача – адвокат Разумовський О.А. просив розглянути справу та не переносити судове засідання на іншу дату, про що безпідставно просить представник відповідача у поданій до суду заяві.

Представник відповідача – адвокат Іванова Т.В. у заяві від 21.12.2021 просила перенести судове засідання на іншу дату в зв`язку із сімейними обставинами та виїздом адвоката за межі України.

Інші учасники справи причину неявки в судове засіданні не повідомили.

Розглянувши заяву представника відповідача, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки представником заявника не надано доказів поважності причини неможливості явки в судове засідання. Суд, також враховує розмінність строків розгляду справи та те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, що не вимагає обов`язкової їх участі в судовому засіданні. Крім того, незважаючи на обізнаність відповідача про розгляд справи та неодноразове відкладення судового засідання, відповідач правом на надання відзиву на позов чи інших письмових заяв щодо суті позову не скористалася.

За такого суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та ухвалити рішення на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що сторони з березня 2010 року по лютий 2016 року перебували у зареєстровану шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.02.2016.

Як зазначає позивач, на час народження в сторін дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , власного нерухомого майна вони не мали. Після розірвання шлюбу дійшли згоди, що дитина проживатиме разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , в якій окрім відповідача проживала її мати ОСОБА_3 та рідна сестра ОСОБА_4 .

Також позивач зазначив, що про приватизацію квартири, яка була проведена 22.03.2012, відповідач його ніколи не повідомляла та про неї він дізнався з відзиву на позов і доданих до нього правовстановлюючих документів, наданих відповідачем у цивільній справі № 489/4090/20 про визначення місця проживання дитини.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.12.2020 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , частки яких складають по ј кожного. Державна реєстрація права власності проведена на підставі свідоцтва про право власності від 22.03.2012, виданого Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради.

Таким чином, разом з іншими членами родини спірна квартира була приватизована відповідачем 22.03.2012, тобто в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі, та частка відповідача в квартирі складає 1/4.

Саме цю частку позивач просить визнати спільної сумісною власністю подружжя та здійснити її поділ, визнавши за кожним по 1/8 частки.

Згідно частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша).

За частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статей 1-3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. До об`єктів приватизації належать, зокрема квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація здійснюється шляхом, зокрема безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

За змістом наведених правових норм власником приватизованого житла стає особа (особи), яка в установленому законом порядку взяла участь у його приватизації.

Законом України від 11.01.2011 № 2913-VІ «Про внесення змін до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08.02.2011, вказану правову норму було доповнено частиною п`ятою, згідно з якою об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Законом України від 17.05.2012 № 4766-VІ «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13.06.2012, частину п`яту статті 61 СК України було виключено. Натомість кодекс було доповнено, зокрема, пунктом 4 частини першої статті 57 СК України, згідно з яким житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Отже, з урахуванням наведених змін до СК України правовий режим приватизованого житла змінювався. При цьому лише у період часу з 08.02.2011 до 12.06.2012 включно житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя.

В інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації.

Такий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18), на яку посилався позивач у своєму позові, застосування якого здійснюється судом відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

У ході розгляду справи встановлено, що приватизація відповідачем та її родиною квартири проведена 22.03.2012, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, тобто в період з 08.02.2011 до 12.06.2012 коли житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, визнавалося законодавством спільною сумісною власністю подружжя.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення, оскільки набута відповідачем в порядку приватизації ј частка квартири, відповідно до чинного на час набуття права власності нерухомого майна, вважається сумісною власністю подружжя, частки в якої сторін є рівними, оскільки іншого не встановлено судом.

Так як позов задоволено, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

У порядку поділу майна подружжя визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 та припинити право власності ОСОБА_2 на 1/8 частку в вказаному майні.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 29.12.2021.

Суддя І.В.Коваленко