Рішення № 102318924, 29.12.2021, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2-о/470/18/21

Справа № 470/703/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Михалюк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Березнегуватський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі Березнегуватський районний сектор УДМС України в Миколаївській області),

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2021 року заявник звернувся до суду із відповідною заявою в якій зазначив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новоукраїнка Березнегуватського району Миколаївської області і все своє життя знаходився на території України. Навчався в Новоукраїнській школі де закінчив 10 класів, після цього працював у радгоспі "Жовтневий" помічником комбайнера у відділенні с.Новоукраїнка, в березні 1983 року закінчив ПТУ №1 м.Миколаєва. Потім проходив строкову військову службу у збройних силах РА, а після служби працював на заводі в м.Миколаєві. Факт його знаходження та проживання (без реєстрації) у с.Новоукраїнка Баштанського району Миколаївської області з 1992 року по теперішній час підтверджується довідкою старости Новоукраїнського старостинського округу №4 Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області. Заявник мав паспорт громадянина колишнього СРСР, який втратив. В отриманні нового паспорта громадянина України йому відмовлено, так як він не має підтвердження факту свого постійного проживання на території України за станом на 21 серпня 1991 року або факту проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року і даний факт можливо встановили лише в судовому порядку. Посилаючись на викладене, заявник просив суд встановити факт його постійного, безперервного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Заявник та його представник – адвокат Терлецька Т.О. ( за договором про надання правової допомоги № 307 від 15.09.2021 року) в судове засідання подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, вимоги викладенні в заяві підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник Березнегуватського районного сектору УДМС України в Миколаївській області, проти вимог заявника не заперечувала та просила вирішити справу на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.

З матеріалів справи, а саме копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 виданого 21 жовтня 1964 року Новоукраїнською сільською радою Баштанського району, заявник народився на території України 21 вересня 1964 року в с.Новоукраїнка Баштанського району Миколаївської області ( а.с.5).

З 1971 року по 1981 року заявник навчався в Новоукраїнській ЗЗОС І-ІІІ ступенів ( а.с.10).

За записами його трудової книжки НОМЕР_2 з 26 червня 1981 року по 01 вересня 1981 року він працював у Радгоспі «Жовтневий» в с.Новоукраїнка (за даними трудової книжки Совхоз "Октябрьский") помічником комбайнера, а з 01 вересня 1981 року по 03 березня 1983 року навчався в Технічному училищі № 1 м.Миколаєва ( а.с.11).

З квітня 1983 року по квітень 1985 року проходив строкову військову службу, про що свідчить довідка Центрального районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12 листопада 2021 року № 1/1/4244 ( а.с.12).

З 20 червня 1985 року по 26 березня 2003 року заявник постійно працював на різних посадах на заводі "Ордена Леніна ім.61 комунара" у м.Миколаєві, що підтверджується довідкою виданою 20 жовтня 2021 року відділом кадрів Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» ( а.с.14).

З 10 жовтня 1987 року по 19 липня 2000 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 який було зареєстровано виконавчим комітетом Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, актовий запис № 17, про що свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб. Крім цього з вказаного повного витягу № 00034319692 убачається, що на час укладення шлюбу заявник мав паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_3 , виданий ВВС Березнегуватського райвиконкому Миколаївської області 26 серпня 1981 року та проживав за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.20,33-34). За інформацією Березнегуватського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області від 22 грудня 2021 року за вих. № 682/117-21 заявник є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження якої було складено виконавчим комітетом Петрівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ( а.с.32).

За довідками виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради Миколаївської області від 16 вересня 2021 року заявник постійно проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 ( а.с.16-17).

За даними заяви заявника паспорт громадянина колишнього СРСР було втрачено. Березнегуватським районним сектором УДМС України в Миколаївській області заявнику було відмовлено у видачі паспорта громадянина України через не підтвердження належності до громадянства України та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення акту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року, належність заявника до громадянства будь – якої держави також встановлено не було ( а.с.7-9).

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Отже, на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюється набуття громадянства України.

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дослідивши зібрані у справі докази, зокрема копію свідоцтва про народження заявника, витяг про укладення шлюбу на території України, довідки з місця роботи, копію трудової книжки, народження дитини на території України, вважає доведеним факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року, що є підставою для задоволення заяви.

Оскільки метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання заявником паспорта громадянина України, суд доходить висновку, що встановлення зазначеного факту має для нього юридичне значення.

Керуючись статтями 76-89,263-265,268,273,315-319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до Березнегуватського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про встановлення факту постійного, безперервного проживання на території України – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець села Новоукраїнка Баштанського (Березнегуватського) району Миколаївської області, постійно проживав на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 – адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа по справі: Березнегуватський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області: адреса місцезнаходження: вул. 1 Травня,89 смт.Березнегувате Миколаївська область, індекс 56203, ЄДРПОУ 37844163.

Суддя С. Ф. Орлова

Повне рішення суду складене 29 грудня 2021 року.