Рішення № 102318012, 29.12.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 2-1883/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2021 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І. ;

секретар судового засідання Карпа Г.М.;

Справа№2-1883/11

Учасники справи:

позивач ТзОВ Фінансова компанія

«Кредит-капітал»;

представник позивача Сухарик Тетяна Ігорівна;

відповідачі ОСОБА_1 ;

ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька цивільну справу, за правилами спрощеного позовного провадження, за позовною заявою ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Фінансова компанія «Кредит-капітал» визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

06.10.2011 ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просить суд стягнути з відповідачів солідарно прострочену заборгованість по кредиту у сумі 2 801,89 доларів США, заборгованість по сумі кредиту 1 860, 22 доларів США, відсотки 0,29 доларів США, пеня – 60,91 доларів США, а разом 4 723,31 доларів США. Також просить вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 09.07.2007 на суму кредиту 9 610,00 доларів США з терміном повернення до 08.07.2012 та відсотковою ставкою 12,5 % річних. Кредит було отримано для купівлі нового автомобіля. Оскільки позичальник не погашав кредит своєчасно, то 09.04.2009 банк звернувся з вимогою про погашення боргу, який станом на 23.08.2011 в загальному становив 4 723,31 доларів США. Також зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 09.07.2007 між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за умовами якого, вона зобов`язувалася за зобов`язаннями ОСОБА_1 у повному обсязі.

15.11.2012 до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до ПАТ «Універсал Банк» у якому просила суд визнати припиненим договір поруки від 09.07.2007 укладений між нею та банком.

Як на підставу свого позову, ОСОБА_2 посилалася на те, що банк пред`явивши вимогу 09.04.2009 до позичальника змінив дату повернення кредиту, крім того, звертався до суді із заявою про видачу судового наказу і 05.10.2009 суд видав такий судовий наказ про стягнення боргу за кредитним договором. А тому, згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України сплив шестимісячний строк пред`явлення вимоги і пред`явив таку лише 09.09.2011, тобто після такого строку, а тому такий договір поруки є припиненим.

На підставі ухвали суду від 04.07.2013 провадження у справі було зупинено.

23.06.2017 до суду надійшла заява ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал» про заміну сторони у справі правонаступником, а саме замість ПАТ «Універсал Банк» ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.10.2021 справа передана даному складу суду.

Ухвалою судді від 28.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 18.11.2021 здійснено заміну сторони у справі, а саме замінено ПАТ «Універсал Банк» його правонаступником ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал», а зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судове засідання учасники судового розгляду не прибули.

Так, представник позивача в судове засідання не прибула, однак на адресу суду скерувала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув повторно, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи без її участі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

09.07.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11-1/455к-07 за умовами якого, позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 9 610,00 доларів США терміном на 60 місяців, тобто до 08.07.2012 і відсотковою ставкою 12,5 %.

Також, 09.07.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого, ОСОБА_2 поручилася за зобов`язаннями ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору №11-1/455к-07.

Заявою на видачу готівки від 10.07.2007 №634 доводиться, що ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 9610,00 доларів США.

Як видно з розрахунку заборгованості за кредитним договором №11-1/455к-07 від 09.07.2007 всього, заборгованість за договором станом на 23.08.2011 становить 4 723,31 доларів США, з яких заборгованість по кредиту у сумі 2 801,89 доларів США, заборгованість по сумі кредиту 1 860, 22 доларів США, відсотки 0,29 доларів США, пеня – 60,91 доларів США.

09.04.2009 ВАТ «Універсал Банк» звернувся до ОСОБА_1 з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором.

09.09.2011 ПАТ «Універсал Банк» звернувся до ОСОБА_2 з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором.

Судовим наказом судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 05.10.2009 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №11-1/455к-07 від 09.07.2007 у сумі 61 924, 67 грн.

Як видно з постанови державного виконавця від 27.06.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві, на виконанні у ВДВС перебував судовий наказ від 05.10.2009 і такий виконано частково за рахунок реалізації заставного майна – автомобіля за ціною 18 000,00 грн.

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 11.05.2017 та витягу з акту приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань до цього договору, право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 перейшло від ПАТ «Універсал Банк» до ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал».

Вирішуючи даний спір суд виходив з наступних мотивів та положень закону.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання, параграфом 2 Глави 71 "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вказано у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, встановлено факт отримання коштів за договором кредиту та факт їх неповернення у відповідності до умов договору, то суд дійшов висновку про підставність позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, які передбачені умовами кредитного договору.

Визначаючи суму заборгованості, яку необхідно стягнути за договором кредиту суд виходив з того, що згідно розрахунку банку, який доданий до позову, такий датований 23.08.2011 і визначає сукупну суму боргу на рівні 4 723,31 доларів США.

Водночас, судовим наказом від 05.10.2009 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №11-1/455к-07 від 09.07.2007 у сумі 61 924, 67 грн., що необхідно відняти від суми боргу з метою недопущення подвійного стягнення.

Станом на момент ухвалення судового рішення у справі 4 723,31 доларів США за офіційним курсом НБУ (27,23) становить 128 615,73 грн. Від цієї суми необхідно відняти суму, яка вже була стягнута на підставі судового наказу від 05.10.2009 у розмірі 61 924, 67 грн., а тому сума боргу в національній валюті становить 66 691,06 грн., що станом на момент ухвалення рішення у справі, за офіційним курсом НБУ становить 2 449, 17 доларів США, що і підлягає стягненню на користь позивача з позичальника.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з поручителя, суд виходить такого.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як видно з умов договору кредиту, датою погашення кредиту є 08.07.2012, а згідно п. 10.3. цього договору кредиту, банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та штрафних санкції, якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені договором.

Як видно з обставин справи, 09.04.2009 банк звертався до позичальника ОСОБА_1 з вимогою сплатити суму боргу за кредитним договором, а тому реалізував своє право на зміну строку виконання основного зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до 19 жовтня 2016 року) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 12 договору поруки зазначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань по кредитному договору боржником чи поручителем.

Таким чином, умовами договору поруки не визначено строку поруки, який би визначався відповідно до положень ст. 251 та 252 ЦК України і застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 559 ЦК України про пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (провадження № 4-680цс19) зазначила, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у вказаній редакції, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання зі спливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Як видно з обставин справи, позовну заяву позивач скерував до суду 05.10.2011 і така була зареєстрована у суді 06.10.2011, тобто з пропуском шестимісячного строку, який визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За таких умов, позивач, як кредитор втратив право вимагати стягнення з поручителя суми заборгованості за кредитом, внаслідок пропуску преклюзивного шестимісячного строку, а тому у задоволенні позовних вимог до поручителя необхідно відмовити.

Водночас, встановлення таких обставин справи та їх оцінка судом не дає підстав для задоволення зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим.

Велика Палата Верховного Суду у п. 62 постанови №522/1528/15-ц від 26.01.2021 вказала, що наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічної позовної вимоги про визнання договору поруки припиненим, так як такий спосіб захисту не є ефективним у даних конкретних обставинах справи, оскільки кредитор вже звернувся до суду з позовом про стягнення боргу і саме у цій справі відповідачу як поручителю необхідно доводити відсутність підстав для стягнення боргу.

Відтак, позовні вимоги за первісним позовом підлягають до задоволення частково, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити повністю.

Судові витрати необхідно вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 141, 258, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал» суму заборгованості за кредитним договором від 09.07.2007 у розмірі 2 449, 17 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал» суму сплаченого державного мита у сумі 376,52 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 120,00 грн.

У задоволенні позовних вимог ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Фінансова компанія «Кредит-капітал» визнання договору поруки припиненим – відмовити.

Повний текст рішення складено 29.12.2021.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 36676934, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя Т.І. Котормус