Рішення № 102313175, 20.12.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/27/18

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2021 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Фольварковій Н.О.,

за участю: відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача- Гавриш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2018 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з первісним позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, який, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог від 16.12.2020 ( Т.2 а.с.152), мотивовано тим, що 21.09.2012 між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №б/н, згідно до умов якого, відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначив, що щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Вказує, що підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Зазначив, із посиланням на п.п.2.1.1.5.5-2.1.1.5.6, 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, ст.ст.509, 526, 527, 530, 610,1054 ЦК України, що Банк виконав умови договору в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Але відповідач в порушення своїх зобов`язань за кредитним договором, умови договору виконувала неналежно, в результаті чого станом на 15.11.2017 року у неї утворилася заборгованість перед позивачем на загальну суму 26 005 (двадцять шість тисяч п`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок, яка складається з наступного: 7 687,51 гривень - тіло кредиту; 8 231,50 гривень - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 8 372,41 гривень - нараховано пені; а також штрафи: 500, 00 гривень - штраф (фіксована частина), 1 214,57 гривень - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19.06.2018 (а.с.75-77) позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (адреса: 49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, № 50, код ЄДРПОУ - 14360570, МФО - 305299; рах. № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.09.2012 року, станом на 15.11.2017 року в загальній сумі: 26 005 ( двадцять шість тисяч п`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок, яка складається з наступного: 7 687,51 гривень - тіло кредиту; 8 231,50 гривень - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 8 372,41 гривень - нараховано пені; а також штрафи: 500, 00 гривень - штраф (фіксована частина), 1 214,57 гривень - штраф (процентна складова).

11.11.2020 відповідачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про перегляд вищезазначеного заочного рішення (а.с.87-91) та ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 07.04.2021 (а.с.176-178) скасовано заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19.06.2018 року по даній цивільній справі №128/27/18, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Крім цього, 16.12.2020 на адресу Вінницького районного суду Вінницької області від представника позивача надійшла заява, з якої убачається, що позивач бажає зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором №б/н від 21.09.2012 в розмірі 18 315,36 грн., а саме: 16 060,80 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 254,56 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а також понесені позивачем судові витрати.

20.12.2021 у судове засідання представник позивача не з`явився, по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Оскільки у первісному позові представником позивача ОСОБА_3 зазначено , що у разі неявки представника позивача позивач не заперечує проти розгляду справи у його відсутності ( Т.1 а.с.2 зворотна сторінка), тому суд х урахуванням міркування присутніх учасників справи, які не заперечували, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представника позивача.

Представник відповідача – адвокат Гавриш С.І., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, оскільки вважає його необґрунтованим, так як заява-анкета не є умовами договору, а загальні Умов і правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, взагалі не доводилися до відома ОСОБА_1 , вказані умови не є індивідуальними, а також не підписані останньою. Вважає, що розрахунки заборгованості надані позивачем, не відповідають Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Вказує, що з заяви-анкети не вбачаються істотні умови кредитного договору, зокрема, відсоткової ставки, суми кредиту, терміну кредитного договору, а лише визначено місце роботи позивача та її анкеті дані, також у відповідній графі не зазначено, яку саме картку отримала ОСОБА_1 . Зазначила, що позивачем нараховувалися відсоткові ставки, штрафні санкції, а внески щодо погашення відповідачем тіла кредиту йшли на погашення саме штрафних санкцій, які були безпідставними, тому вважає, що у відповідача зобов`язання перед позивачем відсутні, а АТ КБ «ПриватБанк» належним чином не доведено наявності заборгованості у відповідача, оскільки не надано документів, які б підтверджували даний факт, а тому позовні вимоги позивача підлягають відмові у задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позицію свого представника, суду доповнила, що після підписання заяви-анкети, вона отримала на банківську картку грошові кошти у розмірі 5 000 грн. Зазначила, що вона здійснювала внесення коштів на погашення кредитної заборгованості в розмірі 250 грн. щомісячно. Пояснила, що після того, як вона у 2016 році пішла у декретну відпустку, АТ КБ «ПриватБанк» заблоковав її банківську карту, у зв`язку з чим вона зверталася в банк щодо добровільного погашення заборгованості, однак позивач не погодився. Просила відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши позов, заяву про зменшення розміру позовних вимог, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 21.09.2012 ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 21.09.2012, що підтверджується копією анкети-заяви за підписом сторін даного договору (а.с.8).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua (а.с.9, 10-24).

З розрахунку наданого позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, вбачається, що станом на 15.11.2017 року за відповідачем ОСОБА_2 рахується заборгованість перед позивачем за кредитним договором, в загальній сумі 26 005 ( двадцять шість тисяч п`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок, яка складається з наступного: 7 687,51 гривень - тіло кредиту; 8 231,50 гривень - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 8 372,41 гривень - нараховано пені; а також штрафи: 500, 00 гривень - штраф (фіксована частина), 1 214,57 гривень - штраф (процентна складова) (а.с.5-7).

Також з розрахунку, наданого позивачем в обґрунтування заяви про зменшення розміру позовних вимог, убачається, що станом на 29.11.2020 за відповідачем ОСОБА_2 рахується заборгованість перед позивачем за кредитним договором, в загальній сумі 18 315,36 грн., з яких: 16 060,80 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 254,56 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України (а.с.153-161).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти) і прийняття пропозиції ( акцепту) другою стороною.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В свою чергу, анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка підписана відповідачем 21.09.2012, не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Ця анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, окрім особистих даних та підпису відповідача, в тому числі не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 5 000 грн. на умовах, про які зазначено в позові. У анкеті-заяві у відповідному розділі не обрано вид карти, яку бажає оформити на своє ім`я клієнт, та не зазначено суму бажаного кредитного ліміту (а.с.8).

Разом з тим, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 21.09.2012 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 21.09.2012, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_2 станом на 29.11.2020, не може бути підтвердженням існування заборгованості, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, так як не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Відповідно до підпункту 14 пункту 1 цього Положення первинним є документ, що містить відомості про операцію.

Пунктом 6 Положення встановлено, що саме банк зобов`язаний забезпечити: 1) документування всіх операцій, що здійснюються його відокремленими підрозділами (складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку); 2) своєчасне, повне та достовірне відображення в регістрах бухгалтерського обліку всіх операцій, які здійснюють його відокремлені підрозділи; 3) дотримання відокремленими підрозділами вимог облікової політики банку; 4) виконання відокремленими підрозділами потрібних процедур внутрішнього контролю; 5) формування та зберігання відокремленими підрозділами первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України; 6) формування звітності в розрізі відокремлених підрозділів; 7) надання інформації в розрізі відокремлених підрозділів банку зовнішнім користувачам (Національному банку України, органам статистики та іншим органам відповідно до вимог законодавства України).

Згідно з пунктами 43, 44 Положення первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

При цьому первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Положення).

Відповідно до пункту 52 Положення первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Крім цього, доданий розрахунок не містить посади, прізвища та підпису посадової особи банку, яка здійснила цей розрахунок, а тому цей розрахунок не є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 21.09.2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту та заборгованість за простроченими відсотками, згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд, не бере до уваги Умови та правила надання банківських послуг в сукупності з Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", які не були підписані сторонами та з яких неможливо встановити конкретний вид банківських послуг, обраний відповідачем, в тому числі неможливо встановити строк повернення кредиту (строк виконання зобов`язання), позивачем не доведено час прострочення боржника за укладеним договором про надання банківських послуг, а тому підстав для стягнення відсотків відповідно до ст.625 ЦК України, суд не вбачає.

Згідно Постанови Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 191/2648/17, "Вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а також штрафів є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів, пені, комісій не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розумів саме ці умови та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті:https://privatbank.ua не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такого висновку дійшов Верховний суд у складі Великої палати 03.07.2019 при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням наведеного, правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, у розмірі 2 254,56 грн. – відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредити в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту, суд виходить з наступного.

У заяві-анкеті від 21.09.2012, на яку посилається банк, обґрунтовуючи наявність кредитних зобов`язань ОСОБА_2 , як зазначалося вище, відсутні будь-які дані про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки та строку її дії. Дана анкета-заява також не містить даних щодо обрання відповідачем конкретної банківської послуги, крім особистих даних та підпису відповідача, в тому числі, не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 5 000,00 грн. на умовах, про які зазначено в позові.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитного ліміту у розмірі обумовленому у позові, що є його процесуальним обов`язком, то відсутні правові підстави для покладання на відповідача обов`язку сплатити на користь банку заборгованість за тілом кредиту, в тому числі заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 16 060,80 гривень.

А тому , в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати по сплаті судового збору підлягають залишенню за позивачем, оскільки у задоволені позову позивачу відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст.141, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості про стягнення кредитної заборгованості , - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28.12.2021.

Суддя Олена САЄНКО