Рішення № 102313172, 17.12.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/700/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17 грудня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Літневської А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Хижинецька сільська рада Сокиринецької об`єднаної громади Вінницького району Вінницької області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Хижинецька сільська рада Сокиринецької об`єднаної громади Вінницького району Вінницької області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2010 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку йому належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1150 га у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,135 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Земельні ділянки сторін межують між собою.

Після придбання у власність земельної ділянки сторонами, зі слів відповідача, була визначена межа між земельними ділянками і встановлена огорожа.

Восени 2017 року позивачем була продана одна з придбаних у 2010 році земельних ділянок.

Новим власником земельної ділянки були викликані спеціалісти з земельних питань, якими було встановлено невідповідність визначених меж земельних ділянок.

Позивачем було запропоновано відповідачеві визначити нові межі між земельними ділянками відповідно до розмірів земельних ділянок, які перебувають у власності кожного, однак відповідач відмовилась це робити.

В зв`язку з тим, що відповідач відмовилась вирішити питання щодо встановлення межі між земельними ділянками в добровільному нігтику, позивач змушений був звернутись з відповідною усною заявою до сільської ради.

На таке звернення позивача була створена земельна комісія з метою посвідчення факту встановлення межі між земельною ділянкою позивача та ділянкою відповідача інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр».

Комісією при вивченні спірного питання було виявлено, що відповідачеві на праві власності належить земельна ділянка площею 0,135 га, а позивачу земельна ділянка площею 0,115 га; вказані земельні ділянки мають спільну межу, по якій встановлено металеві стовпчики, які обнесені металевою сіткою.

Інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» за допомогою спеціальних інструментів було проведено встановлення (відновлення) межі земельної ділянки відповідача, внаслідок чого було встановлено факт неправильного розташування паркану, як по межі між ділянками, так і по межі земельної ділянки від вулиці.

Комісією було встановлено, що відповідно до проведених інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» розрахунків ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площа якої становить близько 0,15 га, що майже на 0,002 га більше, ніж передано їй у власність за рахунок земельної ділянки, яка передана у власність позивачу, площа якої зменшилась на 0,002 га відповідно.

Також було встановлено, що конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на землю не відповідає тій конфігурації, що є в натурі (на місцевості) майже по всьому периметру.

Інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» було запропоновано ОСОБА_2 за рахунок підприємства привести межі у відповідність, на що вона не погодилась.

В зв`язку з цим комісія вирішила рекомендувати відповідачу привести у відповідність документи на земельну ділянку з наявною її конфігурацією, ОСОБА_2 та позивачу привести у відповідність до встановленої інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» межі спільних земельних ділянок з проведенням робіт по встановленню огорожі.

На неодноразові пропозиції виконати рішення комісії та привести у відповідність до встановленої інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» межу спільних земельних ділянок з проведенням робіт по встановленню огорожі відповідач не реагує, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою площею 0,1150 га у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які чиняться ОСОБА_2 , шляхом відновлення за рахунок ОСОБА_2 межових знаків, встановлення огорожі між земельною ділянкою площею 0,1150 га, кадастровий номер 0520684900:04:004:0060, у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельною ділянкою площею 0,135 га, кадастровий номер 0520684909:04:004:0059, у межах згідно з планом, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та повернення незаконно вилученої частини земельної ділянки; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

На вказану позовну заяву відповідачем було надано відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне.

На підтвердження обставин, викладених в позові, позивач ОСОБА_1 надав лише акт земельної комісії Хижинецької сільради Сокиринецької об`єднаної громади Вінницького району від 22.11.2017 року, в якому зазначено, що на місці розташування земельних ділянок інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-Центр» за допомогою спеціальних інструментів було проведено встановлення (відведення) меж земельної ділянки ОСОБА_2 , внаслідок чого було встановлено факт неправильного розташування паркану, як по межі між ділянками, так і по межі земельної ділянки на вулиці.

Далі вказано, що відповідно знову ж таки до проведених інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-Центр» розрахунків, виявилося, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площа якої становить 0,15 га, що майже на 0,02 га більше, ніж передано їй у власність, а земельна ділянка ОСОБА_1 за рахунок цього зменшилася на 0,02 га і т.д.

Разом з тим, в акті, який слугує основним письмовим доказом по справі, не вказано, звідки, на підставі якого документу, ким і коли складеного вбачається така думка інженерів та спеціалістів ЦЕП ПП «Сервіс-Центр» з приводу того, що відповідачем порушені межі земельних ділянок шляхом встановлення паркану.

Крім того, не надано доказів того, хто саме, коли і яким чином встановив, що конфігурація земельної ділянки відповідача, вказаної в Державному акті, не відповідає тій конфігурації, що є в натурі (на місцевості) майже по всьому периметру.

Не надано доказів того, де саме, на якій із частин земельної ділянки відповідач посунула паркан на 0,02 га і взагалі ким це встановлено.

Як вбачається з акту, складеного земельною комісією сільради, представники ЦЕП ПП «Сервіс-Центр» участі в роботі земельної комісії по врегулюванню спору між сторонами по справі не приймали, акт не підписували, ніяких письмових висновків, план-схем спірних земельних ділянок та запропоновану конфігурацію земельної ділянки відповідача не надали; не робила цього і земельна комісія.

Тому, суд сам, на свій розсуд, не може встановити, яким шляхом чи яким чином відповідач мала б перенести паркан, на яку саме відстань і т.д.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не надав суду необхідні та переконливі докази на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.

Не можна погодитись зі змістом вищезгаданого акту земельної комісії від 22.11.2017 року, оскільки перевірка земельною комісією була проведена не повно, зокрема, не перевірено шляхом проведення відповідних замірів, чи площа земельних ділянок, власниками яких є сторони по справі, вказана в Державних актах на право власності на земельні ділянки, відповідає фактичній площі земельних ділянок, які перебувають у їх власності і якими вони користуються в даний час.

Крім того, в 2008 році відповідач зі згоди сільського голови с. Хижинці ОСОБА_3 по межі із землями сільської ради, тобто від літери «Б» до літери «В» та від літери «В» до літери «Г», як вказано в Державному акті на право власності на земельну ділянку, викорчувала багаторічні дерева, чим збільшила загальну площу власної земельної ділянки. Але її фактичний розмір і вказані обставини не були враховані земельною комісією при складанні акту від 22.11.2017 року.

Поза увагою земельної комісії залишилось і те, що спірний паркан сторони встановили за взаємною згодою з позивачем ще в 2010-2011 р.р. і з того часу ніяких спорів між ними з приводу порядку користування земельними ділянками не виникало.

Спір виник лише після того, як позивач продав частину своєї земельної ділянки іншим особам і з того часу площа його земельної ділянки не задовольняє потреби ОСОБА_1 , але він з невідомих причин вирішив збільшити площу земельної ділянки за рахунок земельної ділянки відповідача.

За договором купівлі-продажу частини земельної ділянки, від загальної площі 0,2500 га відповідач придбала у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на два роки раніше, ніж придбав свою земельну ділянку площею 0,1150 га ОСОБА_1 також у продавця ОСОБА_4 .

Тому, державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я відповідача було видано також раніше, а саме: 11.11.2008 року.

Межі земельної ділянки були погоджені зі всіма суміжними землевласниками, а саме: з ОСОБА_5 , Парпуровецькою сільрадою та ОСОБА_4 3 листопада 2008 року межі земельної ділянки відповідача залишилися незмінними.

В 2010 році той же землевласник ОСОБА_4 продав частину належної йому земельної ділянки ОСОБА_1 з тими самими межами, які існували на момент вчинення правочину від 01.04.08 року.

Це також вбачається з плану меж земельних ділянок, які є в державних актах на право власності на земельні ділянки, які видані відповідно на ім`я ОСОБА_1 та ім`я відповідача.

Так, наприклад, в плані меж земельної ділянки з кадастровим номером 0520684909:04:004:0059, яка належить відповідачу, електронні проміри від літери «Г» до літери «А» (межа з ОСОБА_4 ) становлять: 19,85; 27,34; 11,25, а в плані меж земельної ділянки з кадастровим номером 0520684900:04:004:0060, власником якої є ОСОБА_1 на межі з земельною ділянкою відповідача, яка зазначена від літери «А» до літери «Б» електроні проміри становлять: 19,85, 27,34 та 11,26 (проти 11,25, що зазначено в плані меж моєї земельної ділянки), майже такі самі, за виключенням останнього показника.

Тому, відповідач вважає, що не виключена можливість похибки при встановленні меж земельних ділянко, які були продані після 2008 року та межують із земельною ділянкою позивача.

В акті, складеному 22.11.2017 року пропонується перенести паркани сторін і винести його за межі земель, що межують із сільрадою.

Відповідач дійсно відмовляється від такої пропозиції, оскільки вказана межа (землі Парпуровецької сільради ) є нічим іншим, як центральною АДРЕСА_2 . Для того, щоб перенести паркан на 0,02 га, відповідачу необхідно захопити частину вулиці, електричний стовп та кабель телефонного зв`язку, на що сільський голова, керівництво РУЗ та РЕМ ніколи не дадуть своєї згоди.

За таких обставин відповідач вважає, що пред`явлений позов не може бути задоволений.

В свою чергу позивачем ОСОБА_1 надано суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач зазначає, що у відзиві на позов відповідач вказує, що на підтвердження обставин, викладених в позові ним було надано лише акт земельної комісії Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної громади Вінницького району від 22.11.2017 року, в якому зазначено, що на місці розташування земельних ділянок інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» за допомогою спеціальних інструментів було проведено встановлення (відновлення) межі земельної ділянки ОСОБА_2 , внаслідок чого було встановлено факт неправильного розташування паркану, як по межі між ділянками, так і по межі земельної ділянки від вулиці. Крім того, відповідно до проведених інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» розрахунків виявлено, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площа якої становить близько 0,15 га, що майже на 0,02 га більше, ніж передано їй у власність за рахунок земельної ділянки, яка передана у власність позивачу, площа якої зменшилась на 0,02 га відповідно.

У відзиві відповідач вказує, що в акті, який слугує основним письмовим показом по справі, не вказано, звідки, на підставі якого документу, ким і коли складеного, вбачається така думка інженерів та спеціалістів ЦЕП ПП «Сервіс- Центр» з приводу того, що ОСОБА_2 порушені межі земельних ділянок шляхом встановлення паркану, не надано доказів того, хто саме, коли і яким чином встановив, що конфігурація її земельної ділянки, вказаної в Державному акті не відповідає тій конфігурації, що є в натурі (на місцевості) майже по всьому периметру.

Так, восени 2017 року позивачем була продана одна з придбаних у 2010 році земельних ділянок і новим власником земельної ділянки були викликані спеціалісти з земельних питань, якими було встановлено невідповідність визначених меж земельних ділянок.

Позивач запропонував відповідачеві визначити нові межі між земельними ділянками відповідно до розмірів земельних ділянок, які перебувають у власності кожного, однак відповідач відмовилась це робити.

В зв`язку з тим, що відповідач відмовилась вирішити питання щодо встановлення межі між земельними ділянками в добровільному порядку, позивач змушений був звернутись з відповідною усною заявою до сільської пади.

Відповідно до виготовленого спеціалістами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» кадастрового плану земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 встановлено, що частина земельної ділянки позивача площею 0,0198 га перебуває в користуванні відповідача ОСОБА_2 . Розміри вказаної земельної ділянки по периметру складають 58,24 (19,85+27,34+11,25) метри, 4,44 метри, 59,08 метри, 2,75 метри.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 безпідставно користується земельною ділянкою площею 0,0198 га по всій довжині межі між земельними ділянками (по лінії від «А» до «Г» ширина захвату складає 4,44 метри, а по лінії від «Б» до «В» ширина захвату складає 2,75 метри).

Спеціалісти ЦЕП ПП «Сервіс-центр» дійсно не приймали участі в роботі земельної комісії, однак земельна комісія використовувала їх розрахунки для складання акту земельної комісії від 22.11.2017 року.

У відзиві відповідач критично оцінює акт земельної комісії від 22.11.2017 року, оскільки, як вказано у відзиві, перевірка земельною комісією була проведена не повно, зокрема, не перевірено шляхом проведення відповідних замірів, чи площа земельних ділянок, власниками яких є сторони по справі, вказана в Державних актах на право власності на земельні ділянки, відповідає і фактичній площі земельних ділянок, які перебувають у власності сторін і якими вони користуються в даний час.

Земельною комісією для складання акту земельної комісії використовувались матеріали геодезичних вимірювань та схема розташування встановлених межових знаків з лінійними промірами та площами земельних ділянок, складених інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-Центр», про що наявне відповідне посилання в акті земельної комісії.

Згідно з кадастровим планом, виготовленим спеціалістами ЦЕП ПП Сервіс-центр», відображені межі земельної ділянки відповідача, які відповідають межам, вказаним на плані земельної ділянки, наявному в Державному акті на право власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку та відображена частина земельної ділянки позивача, яка перебуває в користуванні відповідача, а тому її доводи у відзиві, що розмір її земельної ділянки збільшився за рахунок того, що вона викорчувала багаторічні дерева, є безпідставними. Площа земельної ділянки відповідача збільшилась за рахунок земельної ділянки позивача.

Позивач не заперечує проти того, що після придбання у власність земельної ділянки між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 була визначена межа і встановлена огорожа, про що він зазначає у позові.

Однак, межа між земельними ділянками сторін була визначена зі слів відповідача ОСОБА_2 і лише після того, як позивач у 2017 році продав одну з земельних ділянок, стало відомо, що відповідач безпідставно користується частиною його земельної ділянки.

Позивач вважає, що час придбання земельних ділянок не має значення для вирішення виниклого спору.

Дійсно, відповідач придбала земельну ділянку раніше позивача на 2 роки і можливо межі її земельної ділянки були погоджені зі всіма суміжними землевласниками. Однак, погоджувались межі земельної ділянки, визначені в плані меж земельної ділянки, наявному в Державному акті на право власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку, а на даний час встановлено, що фактичні межі земельної ділянки відповідача, не відповідають межам, визначеним в плані меж земельної ділянки, наявному в Державному акті на право власності відповідача на земельну ділянку.

В акті земельної комісії від 22.11.2017 року вказано, що ОСОБА_2 та позивачу необхідно привести у відповідність до встановленої інженерами ЦЕП ПП Сервіс-Центр» межі спільних земельних ділянок з проведенням робіт по встановленню огорожі, тобто мова йде про встановлення межі між земельною ділянкою позивача та земельною ділянкою відповідача відповідно до правовстановлюючих документів.

На підтвердження обставин, викладених у відповіді на відзив позивачем також надано ксерокопію схеми земельних ділянок та ксерокопію кадастрового плану земельних ділянок.

В ході судового розгляду, на підставі ухвали суду, експертами Вінницької торгово – промислової палати по даній справі було проведено судову земельно – технічну експертизу.

Також, в ході судового розгляду, з огляду на висновок судової земельно – технічної експертизи, позивачем було уточнені позовні вимоги, згідно яких він просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою загальною площею 0,115 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520684900:04:004:0060, шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0190 га, зазначеної як «ділянка № НОМЕР_1 » на план-схемі в додатку 8 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № ОС-405 від 30 липня 2021 року та перенесення за рахунок ОСОБА_2 паркану на межу з належною їй суміжною земельною ділянкою загальною площею 0,135 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520684909:04:004:0059, по крайнім поворотним точкам 5-6-7-8, зазначеним на план-схемі в додатку 8 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № ОС-405 від 30 липня 2021 року; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в загальному розмірі 18704 грн. 80 коп., в тому числі судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 11000 грн. та витрати, пов`язані із оплатою винагороди за виконану роботу експерта в розмірі 7000 грн.

В судове засідання 17.12.2021 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Говор Д.І. не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи в його відсутність та у відсутність позивача ОСОБА_1 , уточнені позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Будучи присутніми в попередніх судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали, зокрема, позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що коли він купував хату і земельну ділянку, попередній власник не показував йому земельну ділянку, паркану не було тоді ще. Відповідач ОСОБА_2 обманула його, самовільно захопивши землю. При зведенні паркану він звертався до земельної комісії. Коли мав намір вже продавати землю, то склав технічну документацію: 21.11.2017 року викликав комісію, зробили обміри і було 9 соток, хоча по факту має бути 11, вважає, що 2 сотки захопила відповідач з чоловіком.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Зінченко А.А. в судове засідання 17.12.2021 року не з`явився по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Будучи присутнім в попередніх судових засіданнях представник відповідача уточнені позовні вимоги не визнав, заперечував щодо їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної громади Вінницького району Вінницької області в судове засідання 17.12.2021 року не з`явився по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Однак, будучи присутнім в попередніх судових засіданнях представник Хижинецької сільської ради Сокиринецької об`єднаної громади Вінницького району Вінницької області зазначив, що вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими, усі фактичні обставини, викладені в позовній заяві є правдивими, а тому позов підлягає до задоволення.

В ході судового розгляду судом також був допитаний свідок ОСОБА_7 , який суду показав, що він приймав участь в обстеженні та встановленні (відновленні) межі земельної ділянки ОСОБА_2 . Зокрема, було встановлено факт неправильного розташування паркану, оскільки фактичний розмір її земельної ділянки був більший, ніж розмір, який передано у власність. Також було запропоновано ОСОБА_2 відновити межі земельної ділянки, однак остання на дану пропозицію не погодилася.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначив, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Таким чином, враховуючи практику ЄСПЛ, положення ст.223 ЦПК України, вважаю за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.11.2010 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку позивачу належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1150 га у межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (т.1 а.с. 9 - 12).

Відповідачу ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,135 га, що розташована по АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 16 – зворот, 120 - 153).

Земельні ділянки сторін межують між собою.

Після придбання у власність земельної ділянки сторонами, зі слів відповідача, була визначена межа між земельними ділянками і встановлена огорожа.

Восени 2017 року позивачем була продана одна з придбаних у 2010 році земельних ділянок.

Новим власником земельної ділянки були викликані спеціалісти з земельних питань, якими було встановлено невідповідність визначених меж земельних ділянок.

Позивачем було запропоновано відповідачеві визначити нові межі між земельними ділянками відповідно до розмірів земельних ділянок, які перебувають у власності кожного, однак відповідач відмовилась це робити.

В зв`язку з тим, що відповідач відмовилась вирішити питання щодо встановлення межі між земельними ділянками в добровільному нігтику, позивач змушений був звернутись з відповідною усною заявою до сільської ради.

На таке звернення позивача була створена земельна комісія з метою посвідчення факту встановлення межі між земельною ділянкою позивача та ділянкою відповідача інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр».

Комісією при вивченні спірного питання було виявлено, що відповідачеві на праві власності належить земельна ділянка площею 0,135 га, а позивачу земельна ділянка площею 0,115 га; вказані земельні ділянки мають спільну межу, по якій встановлено металеві стовпчики, які обнесені металевою сіткою.

Інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» за допомогою спеціальних інструментів було проведено встановлення (відновлення) межі земельної ділянки відповідача, внаслідок чого було встановлено факт неправильного розташування паркану, як по межі між ділянками, так і по межі земельної ділянки від вулиці.

Комісією було встановлено, що відповідно до проведених інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» розрахунків ОСОБА_2 користується земельною ділянкою, площа якої становить близько 0,15 га, що майже на 0,002 га більше, ніж передано їй у власність за рахунок земельної ділянки, яка передана у власність позивачу, площа якої зменшилась на 0,002 га відповідно.

Також було встановлено, що конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 згідно з державним актом на право власності на землю не відповідає тій конфігурації, що є в натурі (на місцевості) майже по всьому периметру (а.с. 13).

Інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» було запропоновано ОСОБА_2 за рахунок підприємства привести межі у відповідність, на що вона не погодилась.

В зв`язку з цим комісія вирішила рекомендувати відповідачу привести у відповідність документи на земельну ділянку з наявною її конфігурацією, ОСОБА_2 та позивачу привести у відповідність до встановленої інженерами ЦЕП ПП «Сервіс-центр» межі спільних земельних ділянок з проведенням робіт по встановленню огорожі.

Згідно висновку судової земельно – технічної експертизи № ОС – 405 від 30.07.2021 року (т.2 а.с. 14 - 49) на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, при співставленні розмірів та конфігурації земельних ділянок, що розташовуються по АДРЕСА_1 , по фактичному користуванню та згідно правовстановлюючих документів шляхом порівняння розмірів та конфігурації земельних ділянок, що є об`єктами дослідження, за координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, з урахуванням результатів топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок, виконаної спеціалістами Центральної регіональної філії ДП «УкрДАГП» по фактичному користуванню, та наявних у матеріалах цивільної справи документів, встановлено, що земельна ділянка площею 0,0190 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №327952 від 24.02.2011 року, на дату проведення дослідження знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , що графічно відображено в Додатку 8 до висновку як Ділянка № 1.

На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, при співставленні розмірів та конфігурації земельних ділянок, що розташовуються по АДРЕСА_1 , по фактичному

користуванню та згідно правовстановлюючих документів шляхом порівняння розмірів та конфігурації земельних ділянок, що є об`єктами дослідження, за координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, з урахуванням результатів топографо - геодезичної зйомки земельних ділянок, виконаної спеціалістами Центральної регіональної філії ДП «УкрДАГП» по фактичному користуванню та наявних у матеріалах цивільної справи документів, встановлено, що земельна ділянка площею 0,0190 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 327952 від 24.02.2011року, на дату проведення дослідження знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , що графічно відображено в Додатку 8 до висновку, як Ділянка №1.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (частина перша статті 317 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Приймаючи до уваги те, що сторони не досягли згоди щодо користування земельними ділянками, згідно розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, а тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09.12.1994 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р.).

Такі висновки також викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 607/9865/16-ц.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (т.1 а.с.1), проведено оплату винагороди за виконану роботу експерта в розмірі 7000 грн. 00 коп. (т.2 а.с. 10).

Крім того, позивачем понесено витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 11 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с. 17, 186 - 192).

Враховуючи, повне задоволення вимог позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в загальному розмірі 18704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 391, 1218, 1261 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 4, 10, 16, 76, 133, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України ,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Зобов`язати ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) усунути перешкоди ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в користуванні належною йому земельною ділянкою загальною площею 0,115 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520684900:04:004:0060, шляхом звільнення належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0190 га, зазначеної як «ділянка № НОМЕР_1 » на план-схемі в додатку 8 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № ОС-405 від 30 липня 2021 року, та перенесення за рахунок ОСОБА_2 паркану на межу з належною їй суміжною земельною ділянкою загальною площею 0,135 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520684909:04:004:0059, по крайнім поворотним точкам 5-6-7-8, зазначеним на план-схемі в додатку 8 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № ОС-405 від 30 липня 2021 року.

Висновок судової земельно – технічної експертизи № ОС – 405 від 30.07.2021 року є невід`ємною частиною даного рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп., оплату винагороди за виконану роботу експерта в розмірі 7000 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. 00 коп., а всього: 18704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.12.2021.

Суддя О.І. Бондаренко