Рішення № 102309639, 29.12.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/12463/21

Провадження № 2/643/4637/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.2021

29 грудня 2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до Московського районного суду м. Харкова з вищевказаним позовом, яким, з урахуванням уточнень, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн щомісячно, із дня звернення до суду з цим позовом і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4 600,00 грн.

Обґрунтовуючи доводи позову, позивач посилається на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 27.11.2010. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2021 шлюб розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем та перебуває на її повному матеріальному утриманні. Батько дитини участі в її утриманні не приймає, матеріальної допомоги не надає.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова дану справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в якій роз`яснено порядок подання клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

З боку сторін клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину в сумі 3 000,00 грн. Свою позицію обґрунтовує тим, що з серпня 2019 року він проживає у цивільному шлюбі з дружиною ОСОБА_4 , від якого у них народилася спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач повністю матеріально утримує свою родину. Постійного місця роботи та постійного стабільного заробітку не має. З липня 2018 року зареєстрований як Фізична особа-підприємець та займається підприємницькою діяльністю. Як ФО-П має нерегулярний, мінливий дохід, залежно від наявності замовлень на послуги. Також відповідач зазначив, що вимога позивача про стягнення з нього витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано до суду підтверджень понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, вивчивши доводи позову та відзиву на позовну заяву, суд вважає вимоги позову такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до положення ч. 1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Позивач у своєму позові посилається на те, що з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.11.2010. Шлюб розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2021.

Однак, на підтвердження вказаних доводів позивача ОСОБА_1 з боку останньої не надано суду жодних доказів.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Червонозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 13.10.2011, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком є ОСОБА_2 , матір`ю є ОСОБА_1 (а.с.16).

Судом встановлено, що після розірвання стосунків між батьками, позивач мешкає та зареєстрована з дитиною окремо, самостійно її виховує і утримує, відповідач із сім`єю не проживає, матеріальної допомоги не надає.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також, враховуючи, що право позивачки на матеріальне утримання дитини з боку батька порушене та підлягає судовому захисту, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України, за домовленістю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Положеннями ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання їх дитини, суд виходить з такого.

За змістом ст. 141 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», який прийнято 15.12.2020 та який набрав чинності 01.01.2021, встановлений такий розмір прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року – 2395,00 гривень, з 1 липня 2021 року – 2510,00 гривень, з 1 грудня 2021 року – 2618,00 гривень.

Таким чином, виходячи з мінімального розміру аліментів, встановлених Сімейним кодексом України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину віком від 6 років на цей час не може бути меншим, ніж 1309,00 гривень (тобто 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).

Згідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд, враховуючи положення ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймає до уваги наявність у відповідача іншої неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого останнім надано до суду копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.05.2021, актовий запис № 1201 (а.с.53).

Враховуючи, що спільна дитина позивача та відповідача проживає разом з матір`ю, яка нею опікується постійно, і об`єктивно несе більші витрати на її утримання, та ураховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки належить визначити в твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Визначений судом розмір аліментів буде відповідати принципу пропорційності витрат, які повинні нести обоє батьків та забезпечувати участь батька в наданні допомоги позивачеві щодо матеріального утримання дитини.

Такий висновок суд зробив на підставі тих доказів, які надані суду позивачем, а саме: копій паспортів (а.с.12-14,36), копії картки фізичної особи – платника податків (а.с.15,37), копії свідоцтва про народження дитини (а.с.16), копій документів на підтвердження повноважень представника (а.с.8-11), копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с.38), а також на підставі тих доказів, які надані суду відповідачем: копії свідоцтва про народження дитини (а.с.53), копії відповіді на запит (а.с.52).

Інших доказів, які б підтверджували саме такий розмір аліментів на утримання дитини як 10 000,00 грн, про який просить позивач ОСОБА_1 , з боку останньої суду не надано.

Зазначене не позбавляє сторони в подальшому при зміні обставин, передбачених ст. 192 Сімейного кодексу України, звернутись до суду з позовом про зміну розміру аліментів.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на необхідність стягнення з відповідача аліментів саме в сумі 10 000,00 грн оскільки вона постійно несе витрати на медичні обстеження, лікування дитини, розвиток спортивних та творчих здібностей дитини, літнього відпочинку дитини, тощо.

Суд не приймає до уваги такі твердження позивача, оскільки витрати на утримання дитини, які викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо),не відносяться до аліментів, а є додатковими витратами на утримання дитини у розумінні статті 185 Сімейного кодексу України.

У разі наявності потреби та доказів, позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, в порядку ст. 185 Сімейного кодексу України.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягають частковому задоволенню, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. Аліменти стягувати від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 09.07.2021.

Далі, ОСОБА_1 у прохальній частині позову просить суд покласти стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 4 600,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки, всупереч вимог ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, позивачем не подано до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також жодних доказів сплати позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 4 600,00 грн.

Згідно із статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір включено до складу судових витрат.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2,6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, стягує ці витрати з відповідача на користь держави в сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180-182, 184, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 133, 137, 141, 258, 263, 259, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 09.07.2021, до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь держави - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Розмір аліментів визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах оплати платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова