Рішення № 102305976, 24.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/14631/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в :

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасуватии постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №215652 від 30.07.2021 року на 680,00 грн та №215653 від 30.07.2021 року на 34 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані постанови винесені із порушень вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки позивач не є тим суб`єктом господарювання, який здійснював перевезення вантажу. Вважає, що такі дії відповідача порушують його права, відтак, звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 13.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що внаслідок проведеної 02.06.2021 контролюючими особами Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки рейдової перевірки встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Щодо суб`єкта відповідальності вказав, що водій надав окрім посвідчення водія свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , що належить позивачу. Покликання ж останнього на довіреність від 26.06.2020, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 передав право управляти та розпоряджатися вказаним вище транспортним засобом фізичній особі ОСОБА_2 терміном до 26.06.2021, не заслуговує на увагу, оскільки довіреність не є правочином, який передає транспортний засіб у володіння чи користування іншої особи. Вважає винесені постанови правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому вказує на помилковість позиції відповідача з мотивів, аналогічним тим, що наведені у позовній заяві.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, встановив наступне.

ФОП ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

Контролюючими особами Південного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки Херсонської області 02.06.2021 проведено перевірку транспортного засобу марки марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є позивач. На момент проведення перевірки транспортним засобом керував водій ОСОБА_3 .

За результатами перевірки складено: акт проведення перевірки додержання вимог законодавстча про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №282246 від 02.06.2021; довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0051892 від 02.06.2021; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0050502 від 02.06.2021 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від 02.06.2021 № 0050502.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення перевезення вантажу згідно з накладною №000002084 від 01.06.2021 з перевищенням вагових обмежень, а саме – навантаження на одиничну вісь складає 16600 кг, чим порушено п.22.5 ПДР, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме – абзац 16 ч.1 – перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Західним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, якому була передана справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт ФОП ОСОБА_1 , 30.07.2021 винесено прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 215653 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу), у розмірі 34000,00 грн (а.с. 10), та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №215652 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (невиконання перевізниками або їхніми предаставниками приписів органів державного контролю), у розмірі 680,00 грн (а.с. 9).

Позивачка не погоджується із вказаними постановами відповідача, вважає її протиправними, а тому звернулася із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд керується наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Згідно з ст. 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 33 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно з ст. 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За правилами ст. 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Так, згідно з п.1 Додатку до постанови КМ України №207 від 25.02.2009 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» товарно-транспортна накладна є обов`язковим документом для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах у внутрішньому сполученні. В той же час, якщо перевезення вантажу здійснюється водієм юридичної особи або фізичної особи-підприємця для власних потреб, тоді замість товарно-транспортної накладної вимагається наявність товарної накладної чи іншого документа, що підтверджує право власності на вантаж (п.2 того ж Додатка). Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з

відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та

огляду технічного стану транспортного засобу.

Статтею 60 Закону № 2344 встановлено відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абз.13 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ за невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного законодавства застосовується штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як підтверджено матеріалами справи, під час здійснення перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено порушення наведених вище норм, що і стало підставою для винесення оскаржуваних постанови.

Зі змісту вказаної норми слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Отже, приписами ст. 60 Закону № 2344 передбачено наявність спеціального суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Згідно з визначеннями, наведеними у главі 1 Правил № 363, перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З долучених до відзиву на позовну заяву письмових доказів суд встановив, що при проведенні перевірки водієм серед іншого було надано видаткову накладну №000002084 від 01.06.2021, в якій зазначено постачальника – ТОВ «ПІК ДИСТРИБЬЮШН» та покупця – (наймача) ОСОБА_4 .

Вказаний документ, відповідно до постанови КМ України №207 від 25.02.2009 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», підтверджує право власності на вантаж та жодним чином не вказує на те, що надавалися послуги з перевезення вантажів, позаяк підтвердження таких здійснюється іншими документами, а саме – товарно-транспортною накладною, яка в матеріалах справи відсутня та на яку відсутнє покликання відповідача у долученому відзиві на позовну заяву, а також дорожній лист, який також не було надано уповноваженим особам відповідача, про відсутність якого вказано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Із аналізу змісту наведених вище письмових доказів слід дійти висновку, що такі не містять жодних відомостей про те, що перевізником виступав позивач – ФОП ОСОБА_1 , який надавав послуги з перевезення вантажів. Доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, позивач не може вважатися суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 13 та 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних постанов.

З огляду на викладене, суд не надає оцінки суті виявленим відповідачем порушень.

З урахуванням досліджених судом письмових доказів у справі, встановлених фактичних обставин цієї справи та відповідних їм правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 30.07.2021 не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргумента (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про повне задоволення адміністративного позову.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 215652 від 30.07.2021.

Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 215653 від 30.07.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.