Рішення № 102305128, 29.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 грудня 2021 року Справа № 280/10375/21 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до - Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 9 ДПС-ФС від 07.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з акту перевірки, який покладений в основу оспорюваної постанови, видно, що підставою притягнення позивача до відповідальності стало не рішення суду, а акт ДПС №6232/08/01/07/09/ НОМЕР_1 від 14.07.2021, яким не встановлено факт використання позивачем праці ОСОБА_2 , як найманого працівника на постійній основі, без належного офіційного оформлення відповідно до трудового законодавства. Перевірка була проведена без присутності Позивача, а в присутності ОСОБА_3 - особи, яка здійснювала роботу за цивільно-правовим договором. Висновками акту перевірки не встановлено порушення ПКМУ від 17.06.2015 № 413 в частині неподання до органів ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу та ст. 24 КЗпП України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору. Пояснення як від Позивача так і від ОСОБА_3 працівниками ГУ ДПС в Запорізькій області) відібрано не було, про складений акт перевірки Позивач дізналася лише отримавши його поштою. Тобто, Позивач на момент перевірки була відсутня на місці провадження діяльності, копію посвідчення (направлення) на проведення перевірки Позивачу надано не було, перевірка проводилась без її відома та присутності. Уповноваженою посадовою особою Відповідача не повідомлено Позивача про місце і дату розгляду справи про накладення штрафу, внаслідок чого було порушено її право на участь у прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень. Крім цього, уповноваженою посадовою особою Відповідача не досліджені всі питання, що були предметом здійснення контрольного заходу, не отримано копії відповідних документів. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

04 листопада 2021 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі №280/10375/21 за правилами спрощенного позовного провадження та призначено судове засідання на 01.12.2021 о/об 12 год. 00 хв.

18.11.2021 від позивача через канцелярію суду (вх. №67655) подано клопотання про розгляд справи без участі позивача, на задоволенні позовних вимог наполягає та просить суд позов задовольнити.

01.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №70776), в якому зазначено наступне. При винесені даної постанови посадовими особами Головного управління цілком було дотримано процедуру накладення штрафу за Постановою КМУ №509.

Позивач мотивує свою заяву тим, що проведена перевірка ДПС не відповідає фактичним обставинами викладені у акті факти не відповідають дійсності. Позовних вимог щодо порушення процедури накладення штрафу чи незаконних дій уповноважених осіб Держпраці не зазначено. З урахуванням цього, позовні вимоги не можуть бути задоволені у зв`язку з відсутністю обгрунтування дій та прийнятих рішень з богу Держпраці. Позовні вимоги щодо процедури проведеної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області не можуть бути пред`явлені до Головного управління Держпраці у Запорізькій області. Постанова про накладення штрафу виносить на підставі Акту фактичної перевірки, що є розпорядчим документом уповноваженого органу. Відповідач не несе відповідальності за прийняття рішень уповноважених осіб іншого органу. Тому, питання щодо законності проведеної перевірки та дотримання процедури її проведення це питання виключно компетенції ГУ ДПС у Запорізькій області та може бути розглянуто в іншому позовному провадженні та/або у разі залучення ГУ ДПС у Запорізькій області, як співвідповідача у даній справі. Позиція Позивача з приводу недотримання вимог даного Закону незрозуміла, оскільки, в самому позові Позивач наголошує на тому, що процедуру накладення штрафів за актами перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю визначено Постановою № 509. Також, позиція Позивача щодо відсутності пояснень ОСОБА_2 та відсутності повідомлення Головного управління про розгляд справи про накладення штрафу не відповідає дійсності, оскільки, в матеріалах справи наявні як пояснення ОСОБА_2 , так і наявний лист Головного управління, яким було повідомлено Позивача про розгляд справи та відстеження даного поштового відправлення, яке підтверджує факт отримання даного листа 20.08.2021 ФОП ОСОБА_1 . З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ураховуючи обставини, які були встановлені під час фактичної перевірки, порушення в частині оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - є, оскільки, ні під час інспекційного відвідування, ні під час надання документів на вимогу інспектора, ні після проведення інспекційного відвідування жодних документів та підтверджуючих фактів оформлення трудового договору. ОСОБА_6 допущено до роботи без належного оформлення, що призвело накладення штрафу у розмірі 60000,00 грн. Таким чином, Головне управління Держпраці у Запорізькій області, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України. Прийняті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам закону. Проведене невиїзне інспектування Позивача здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та з належним дотриманням прав Позивача. Просить в задоволенні позову відмовити.

01.12.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №70867) подана заява про розгляд справи без участі представника відповідача у письмовому порядку, проти позову заперечує.

16 грудня 2021 р. від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач просить суд позов задовольнити.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_7 , є фізичною особою підприємцем, про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис,

Дата запису: 15.01.2020 Номер запису: 20990000000024076. Вид діяльності - 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний).

14.07.2021 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності; АДРЕСА_1 де посадовими особами Державної податкової служби, про що складено відповідний Акт, яким встановлено порушення вимог ст. 24 КЗпП, а саме:

Так в приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » особа ОСОБА_3 виконував обов`язки бармена. Під час здійснення перевірки особою ОСОБА_3 було здійснено продаж 100 грамів горілки 'Nemiroff' та 0,5 л сидру без використання проведення контрольно-розрахункових операцій на загальну суму 30,00 грн.

Відповідно до наданих письмових пояснень ОСОБА_3 , під час продажу вищезазначеної продукції не було надано фіскального чеку, оскільки, касовий апарат не був увімкнений зранку, на всі документи знаходяться у підприємця. Дані письмові пояснення, було надано власноруч ОСОБА_3 05.07.2021.

27.07.2021 зазначений акт надійшов до відповідача.

07 вересня 2021 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В. прийнято постанову про накладення штрафу № 9ДПС - ФС у розмірі 60 000, 00 грн за порушення вимог ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413 - допуск ОСОБА_2 до виконання функцій бармена без належного оформлення трудових відносин та неповідомлення уповноважені органи про прийом працівника на роботу.

Як вбачається, підставою для винесення оскаржуваної постанови Відповідача став акт фактичної перевірки від 14.07.2021 №6232/08/01/07/09/ НОМЕР_1 в якому зазначено, що на момент перевірки 05.07.2021 об 14 год. 50 хв.трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оформлені, трудовий договір між ними не укоалався; повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_2 на роботу підприємцем не надано.

Не погодившись із правомірністю постанови про накладення штрафу уповноваженою особою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Крім того, частиною 2 статті 259 КЗПП України установлено, що податкові органи мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати контроль за додержанням законодавства про працю на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Згідно з вимог ч.1 ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці 1947 №81 «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV - інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і у будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується.

Відповідно до ч. 2 ст.12 Конвенції у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Головне управління Держпраці у Запорізькій області діє відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 № 84 (далі - Положення), у відповідності до п. 1 якого, Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, повноваження Головного управління поширюється на територію Запорізької області.

У відповідності до пп. 4 п. 3 Положення, Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

У відповідності до пп.50 п.4 Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржене рішення відповідачем прийняте на підставі висновків посадових осіб ГУ ДПС у Запорізькій області, викладених в акті (довідка) фактичної перевірки від 14.07.2021 №6232/08/01/07/09/2790720121, в якому зафіксовані порушення:. ст. 24 Кодексу законів про працю України, а також вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 3 ст. Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається із Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ч. 1 ст.21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, Верховний Суд України у постанові від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 висловив позицію, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Згідно з ч.ч. 2, 3 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України

Трудовий договір може бути:1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст.23 Кодексу законів про працю України).

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Так, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. В той же час, за цивільно-правовим договором, процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою такого договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду, при цьому, такий виконавець повинен нараховувати та сплачувати податки і збори за таким договором самостійно та відповідач не виступає у такому договорі податковим агентом виконавця за нормами податкового законодавства, на відміну від трудового договору.

Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства, установи організації, фізичної особи-підприємця. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, метою такого договору є отримання певного кінцевого результату після чого цивільні відносини припиняються.

Верховний Суд у постанові 04.07.2018 у справі № 820/1432/17 зазначив, що визначальним для спірних правовідносин є наявність ознак трудових відносин між позивачем та фізичними особами.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що позивачем порушено норми ч.1 та ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме, зафіксовано факт допущення працівника до роботи без укладення трудового договору.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі № 818/584/17 підставою для накладення штрафу відповідно до ст.265 Кодексу законів про працю України є акт перевірки про виявлені факти порушення вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, незалежно від їх подальшого усунення.

Частиною 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3 та 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 17.07.2013 (далі Порядок №509).

Так, абзацом 1 п. 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту).

Відповідно до абзацом 2 п. 2 Порядку №509, штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, уході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку (п. 3 Порядку №509).

Абзац 2 п. 4 Порядку №509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

В силу положень ст.259 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є акт перевірки ДПС, її територіального органу. Акт перевірки ГУ ДПС у Львівській області і підпадає під визначення «здійсненням заходу державного нагляду (контролю)», в даному випадку мало місце державний нагляд.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, 14.07.2021 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності ; АДРЕСА_1 де посадовими особами Державної податкової служби, про що складено відповідний Акт, яким встановлено порушення вимог ст. 24 КЗпП, а саме:

Так в приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » особа ОСОБА_2 виконував обов`язки бармена. Під час здійснення перевірки особою ОСОБА_3 було здійснено продаж 100 грамів горілки «Nemiroff» та 0,5 л сидру без використання проведення контрольно-розрахункових операцій на загальну суму 30,00 грн.

Відповідно до наданих письмових пояснень ОСОБА_3 , під час продажу вищезазначеної продукції не було надано фіскального чеку, оскільки, касовий апарат не був увімкнений зранку, на всі документи знаходяться у підприємця. Дані письмові пояснення, було надано власноруч ОСОБА_2 05.07.2021.

Надання копії цивільно-правового договору №1 (строк діз з 01.07.2021 по 15.072021), згідно з яким ОСОБА_2 повинен був виконувати малярні роботи, судом до уваги не приймаються, оскільки ОСОБА_2 були надані письмові пояснення, зі змісту яких випливає, що станом на час проведення фактичної перевірки, саме ОСОБА_2 було виконано обов`язки бармена та реалізована продукція без заключення відповідного договору та повідомлення органів ДПС.

При цьому, суд критично сприймає посилання позивача на те, що ОСОБА_2 лише заміняв позивача в момент її відлучення по особистих потребах, як на обставини, що позбавляють позивача обов`язку виконання вимог ч. 1. ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 № 413 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Таким чином, з огляду на викладене, перед допуском працівника до роботи, з ним повинен бути укладений трудовий договір, а також повинно бути повідомлено орган ДФС про прийняття працівника на роботу до початку виконання роботи працівником за укладеним трудовим договором.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №822/723/17 (провадження №К/9901/3264/17).

Щодо покликання позивача, про неповідомлення про розгляд справи суд зазначає наступне.

Уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Запорізькій області повідомлено ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу листом від 30.07.2021 №08/03.4-06/77852 (Ідентифікатор міжнародного поштового відправлення 6906704627182). Відповідно до відстеження поштового направлення (додається), отримано даного листа Позивачем 20.08.2021 року, тобто, до спливу 45-денного строку з дня, що настає за днем одержання Головним управлінням Акту фактичної перевірки та інших документів. Як визначено п.3 Порядку № 509. Відповідно Позивач, не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи про накладення штрафу.

Щодо порушення процедури фактичної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області, то такі підстави не можуть бути пред`явлені до Головного управління Держпраці у Запорізькій області. Постанова про накладення штрафу виносить на підставі Акту фактичної перевірки, що є розпорядчим документом уповноваженого органу. Відповідач не несе відповідальності за прийняття рішень уповноважених осіб іншого органу. Тому, питання щодо законності проведеної перевірки та дотримання процедури її проведення це питання виключно компетенції ГУ ДПС у Запорізькій області та може бути розглянуто в іншому позовному провадженні та/або у разі залучення ГУ ДПС у Запорізькій області, як співвідповідача у даній справі.

що перевірка проводилася з порушенням вимог законодавства, .

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено достатніми та допустимими доказами те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 перебували з позивачем у трудових відносинах.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з чим, враховуючи доведеність належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем таких порушень, суд вважає, що оскаржувана постанова є такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки судом у задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписане суддею 29.12.2021.

Суддя Р.В. Сацький