Рішення № 102305127, 29.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 грудня 2021 року Справа № 280/7439/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до – Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Головного управління Державної Податкової Служби у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -47658-13 від 06.08.2021 Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо стягнення боргу штрафних санкцій та нарахування пені з ОСОБА_1 , зі сплати єдиного соціального внеску на суму - 8546.81 грн;

- скасувати суму боргу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені та зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області відобразити в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування скасованої суми боргу (недоїмки) в розмірі - 8546,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога від 06.08.2021 №Ф-47658-13 є протиправною та підлягає скасуванню на підставі наступного. Відповідач не виконуючи будь-яких дій щодо проведення виїзної документальної перевірки діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, не складаючи будь- яких Актів перевірки діючи упереджено та незаконно, вислав Вимогу про сплату боргу( недоїмки) про нарахування штрафу - 531,86 грн та пені - 8014,95 грн на загальну суму - 8546,81 грн за ЄСВ, хоча 02.12.2020 було внесена в реєстр інформація про припинення ФОП ОСОБА_1 , фактично не існує ніякої заборгованості. Зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності. З наведених підстав просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.09.2021 продовжено строк для усунення недоліків.

20.10.2021 позивачем подана заява про усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням судді Сацького Р.В. з 06.10.2021 по 19.10.2021 у відпустці згідно Наказу №314 від 06.10.2011, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2021 №64 та у зв`язку з перебуванням судді Сацького Р.В. з 17.10.2021 по 29.10.2021 на лікарняному, що підтверджується довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2021 №02-35/21/67 та листками непрацездатності №955736-2001593100-1, №955736-2001598520-1, №955736-2001812822-1, питання щодо подальшого руху справи вирішується суддею у перший робочий день, а саме 01.11.2021.

01 листопада 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі №280/7439/21 за правилами спрощенного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропонова 15 – денний строк для надання відзиву.

22 листопада 20021 року від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №68088) поданий відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що позов не визнає, посилаючись на законність формування та надіслання оскаржуваної вимоги. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 іпн НОМЕР_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.09.2020 по 01.12.2020 (повторна реєстрація) та здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 74.90 - «Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.». 01.09.2020 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник єдиного соціального внеску (реєстраційний номер 08/11-16554), пенсіонер який досяг пенсійного віку та їй призначена пенсія з 26.07.2018.

При попередній реєстрації ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 28.11.2005 по 30.01.2018 та здійснювала діяльність за КВЕД: 74.11.1 - «Адвокатська діяльність». 13.12.2010 ОСОБА_1 зареєстрована як платник єдиного соціального внеску (реєстраційний № 08/11-16554) за категорією страхувальника 230 - як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Як зазначено у відзиві відповідача, на дату підготовки відзиву на позов ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Головно управління ДПС у Запорізькій області (Дніпровський район м.Запоріжжя) у «11» стані - «ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ) (основне місце обліку)».

У період 01.01.2017 по 30.01.2018 встановлено наступні щомісячні суми сплати єдиного соціального внеску в залежності від розміру мінімальної суми заробітної плати:

- у 2017 році - 704,00 грн (3200,00 грн х 22%),

- у 2018 році - 819,06 грн (3723,00 грн х 22%).

У інтегрованій картці платника по коду платежу 71040000, здійснені наступні нарахування:

19.04.2018 - 2457,18 грн за 1 квартал 2018 року,

02.05.2018 - 8448,00 грн за 2017 рік,

19.07.2018 - 2457,18 грн за 2 квартал 2018 року,

19.10.2018 - 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року,

19.10.2020 - 1100,00 грн за вересень 2020 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 02.12.2005 по 30.01.2018, то у інформаційній системі «Податковий блок» за період з 01.02.2018 по 30.09.2018 здійснені зайві автоматичні нарахування в сумі 6552,48 грн (819,06 грн х 8 місяців), які було відкориговано (зменшено) 02.07.2019.

Також автоматичні нарахування ЄСВ 19.10.2020 в сумі 1100,00 грн за вересень 2020 року, період, коли фізична особа - підприємець ОСОБА_1 мала право на пільгу по сплаті єдиного соціального внеску у зв`язку з досягненням пенсійного віку та призначенням пенсії з 26.07.2018, були відкориговані (зменшені) 22.12.2020.

В інтегрованій картці платника інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 30.01.2018 нараховано до сплати єдиного соціального внеску у сумі 9267,06 грн, у тому числі:

-19.04.2018 - 819,06 грн за січень 2018 року,

-02.05.2018 - 8448,00 грн за 2017 рік (3200 грн х 22% х 12 місяців).

З урахуванням переплати станом на 01.01.2017 у сумі 7,81 грн загальна сума заборгованості на момент надання відзиву на позов складає 9259,25 грн. ОСОБА_1 24.03.2021 платіжним дорученням №314149 від 22.03.2021 сплачено 10359,25 грн єдиного соціального внеску, в результаті чого погашено суму заборгованості 9259,25 грн та здійснено оплату єдиного соціального внеску 1100,00 грн, яка зарахована як переплата.

На підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статгі 25 Закоу України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Вознесенівським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізький області до платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1631,86 грн (20% своєчасно не сплачених сум) та нараховано пеню в розмірі 8014,95 грн (0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу) згідно рішення застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату" (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.06.2021 №0087032406.

Зазначене рішення направлено на податкову адресу ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом з повідомленням провручення поштового відправлення, яке отримано платником 29.06.2021 (№ поштового відправлення 6909609040009).

Згідно інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (код платея 17040000) у період з 03.05.2018 до 24.03.2021 встановлено несвоєчасну сплату єдиного вне в сумі 8159,30 грн, у тому числі:

- 3244,90 грн несвоєчасно сплачена сума єдиного соціального внеску за 2017 рік, яка повинна була сплачена у термін до 02.05.2018, а фактично сплачена 24.03.2021 з затримкою платежу на 1057 днів;

- 2457,20 грн несвоєчасно сплачена сума єдиного соціального внеску за 2 квартал 2018 року, повинна була сплачена у термін до 19.07.2018, а фактично сплачена 24.03.2021 з затримкою платежу на 979 днів;

-2457,20 грн несвоєчасно сплачена сума єдиного соціального внеску за 3 квартал 2018 року; повинна була сплачена у термін до 19.10.2018, а фактично сплачена 24.03.2021, з затримкою платежу на 887 днів.

Вознесенівським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізький області відповідно до вимог чинного законодавства застосовано штрафні санкції та пеню ОСОБА_1 за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску і прийнято рішення про застосуваї штрафних санкцій від 18.06.2021 №0087032406 на загальну суму 9646,81 грн (1631,86 грн урозм 20% своєчасно не сплачених сум та нараховано 8014,95 грн пеню у розмірі 0,1 % суми недоплати кожний день прострочення платежу) за формою згідно з додатком 12 до зазначеної Інструкції №449.

Головним управлінням Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2021 №Ф-47658-13 на суму 8 546,81 грн (з урахуванням переплати - штраф - 531,86 грн + 1100,00 грн = 1631,86 грн, та пеня - 8014,95 грн), що надіслана поштою та 11.08.2021 отримана платником.

Вважаючи зазначену вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно п.14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.3 ст.4 вказаного Закону адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 іпн НОМЕР_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.09.2020 по 01.12.2020 (повторна реєстрація) та здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 74.90 - «Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.». 01.09.2020 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник єдиного соціального внеску (реєстраційний номер 08/11-16554), пенсіонер який досяг пенсійного віку та їй призначена пенсія з 26.07.2018.

При попередній реєстрації ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 28.11.2005 по 30.01.2018 та здійснювала діяльність за КВЕД: 74.11.1 - «Адвокатська діяльність». 13.12.2010 ОСОБА_1 зареєстрована як платник єдиного соціального внеску (реєстраційний № 08/11-16554) за категорією страхувальника 230 - як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Як зазначено у відзиві відповідача, на дату підготовки відзиву на позов ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Головно управління ДПС у Запорізькій області (Дніпровський район м.Запоріжжя) у «11» стані - «ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ) (основне місце обліку)».

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, а також порядок, строки подання звіту до фіскальних органів та його форму визначає та встановлює Закон України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ) та Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом від 14.04.2015 №435 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441.

Платниками єдиного внеску, згідно пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, п.5 ч.1 ст.4 вказаного Закону до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом в постанові від 05.12.2019 по справі №260/358/19 (адміністративне провадження №К/9901/22965/19) сформулювано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Частиною 5 статті 8 Закону 2464встановлено єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добутий розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Отже, конструкція вказаної норми встановлює обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі мінімального з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують для досягнення мети збору єдиного внеску.

Аналогічний по суті висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19, згідно якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, згідно ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а отже, позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 Закону №2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до IV "Порядок стягнення заборгованості з платників" "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 2 пункту 2 вказаного розділу Інструкції №449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Пунктом 3 Розділу VI;Порядок стягнення заборгованості з платників" Інструкції №449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сумнедоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується.

Згідно п. 4 Розділу VI Інструкції 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Відтак, нарахування сум заборгованості з єдиного соціального внеску здійнсювалося контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Таким чином, визначальним є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ фізичної особи-підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування та сплати єдиного внеску.

Суд зазнача, згідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи зміни у статті 7 Закону № 2464-VІ суд зазначає, що починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, У інтегрованій картці платника по коду платежу 71040000, здійснені наступні нарахування:

19.04.2018 - 2457,18 грн за 1 квартал 2018 року,

02.05.2018 - 8448,00 грн за 2017 рік,

19.07.2018 - 2457,18 грн за 2 квартал 2018 року,

19.10.2018 - 2457,18 грн за 3 квартал 2018 року,

19.10.2020 - 1100,00 грн за вересень 2020 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 02.12.2005 по 30.01.2018, то у інформаційній системі «Податковий блок» за період з 01.02.2018 по 30.09.2018 здійснені зайві автоматичні нарахування в сумі 6 552,48 грн (819,06 грн х 8 місяців), які було відкориговано (зменшено) 02.07.2019.

Також автоматичні нарахування ЄСВ 19.10.2020 в сумі 1100,00 грн за вересень 2020 року, період, коли фізична особа - підприємець ОСОБА_1 мала право на пільгу по сплаті єдиного соціального внеску у зв`язку з досягненням пенсійного віку та призначенням пенсії з 26.07.2018, були відкориговані (зменшені) 22.12.2020.

В інтегрованій картці платника інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 30.01.2018 нараховано до сплати єдиного соціального внеску у сумі 9267,06 грн, у тому числі:

- 19.04.2018 - 819,06 грн за січень 2018 року,

- 02.05.2018 - 8448,00 грн за 2017 рік (3200 грн х 22% х 12 місяців).

З урахуванням переплати станом на 01.01.2017 у сумі 7,81 грн загальна сума заборгованості на момент надання відзиву на позов складає 9259,25 грн. ОСОБА_1 24.03.2021 платіжний дорученням №314149 від 22.03.2021 сплачено 10359,25 грн. єдиного соціального внеску, в результаті чого погашено суму заборгованості 9259,25 грн та здійснено оплату єдиного соціального внеску 1100,00 грн, яка зарахована як переплата.

Необхідно зазначити, що ОСОБА_1 належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону №2464, а саме: єдиний внесок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки» встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно внесених змін до п.2 ч. 11 ст. 25 Закону М2464-УІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску, що виникли з 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

Також відповідно до п.10 ст.25 Закону України від 08.07.2010 № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Пеню нараховано в сумі 6890,67 грн.

Відповідно до абз. 2 пп. 2.2 п. 2 р. VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 ( далі - Інструкції) розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Як свідчать матеріали справи, на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статгі 25 Закону №2464 Вознесенівським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізький області до платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1631,86 грн (20% своєчасно не сплачених сум) та нараховано пеню в розмірі 8014,95 грн (0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу) згідно рішення від 18.06.2021 №0087032406.

Зазначене рішення направлено на податкову адресу ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано платником 29.06.2021 (№ поштового відправлення 6909609040009).

Згідно інтегрованої картки платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (код платея 17040000) у період з 03.05.2018 до 24.03.2021 встановлено несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 8159,30 грн, у тому числі:

-3244,90 грн несвоєчасно сплачена сума єдиного соціального внеску за 2017 рік, яка повинна була сплачена у термін до 02.05.2018, а фактично сплачена 24.03.2021 з затримкою платежу на 1057 днів;

-2457,20 грн несвоєчасно сплачена сума єдиного соціального внеску за 2 квартал 2018 року, повинна була сплачена у термін до 19.07.2018, а фактично сплачена 24.03.2021 з затримкою платежу на 979 днів;

-2457,20 грн несвоєчасно сплачена сума єдиного соціального внеску за 3 квартал 2018 року; повинна була сплачена у термін до 19.10.2018, а фактично сплачена 24.03.2021, з затримкою платежу на 887 днів.

Вознесенівським відділом податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізький області застосовано штрафні санкції та пеню ОСОБА_1 за несвоєчасну сплату сум єдиного внеску і прийнято рішення про застосуваї штрафних санкцій від

18.06.2021 №0087032406 на загальну суму 9646,81 грн (1631,86 грн урозм 20% своєчасно не сплачених сум та нараховано 8014,95 грн пеню у розмірі 0,1 % суми недоплати кожний день прострочення платежу) за формою згідно з додатком 12 до зазначеної Інструкції №449. Зазначене рішення направлено на податкову адресу ОСОБА_1 поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано платником 29.06.2021.

Відповідно до чинного законодавства та на підставі вищевказаних даних Головного управління Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.08.2021 №Ф-47658-13 на суму 8 546,81 грн (з урахуванням переплати - штраф - 531,86 грн + 1100,00 грн = 1631,86 грн, та пеня - 8014,95 грн), що надіслана поштою та 11.08.2021 отримана платником.

Відповідно до порядку, визначеного пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Також Верховний Суд у вищезазначеній постанові звертає увагу на тому, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує податковий орган здійснювати заходи для з`ясування причин невручення податкової вимоги, чи для вжиття додаткових заходів (як-то електронні засоби зв`язку, кур`єрська доставка і т.д.) щодо вручення податкової вимоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №140/30/20 податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги податкове законодавство не містить.

З огляду на вищенаведене, відповідачем було виконано вимоги статті 42 Податкового кодексу України в частині направлення позивачу засобами поштового зв`язку вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-47658-13 від 06.08.2021.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та допустимі докази на спростування вищенаведених у позові обставин, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 29.12.2021.

Суддя Р.В.Сацький