Рішення № 102301409, 23.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4107/21 Справа №754/5567/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Таран Н.Г.

з участю секретаря судового засідання Куценко Ю.

суддя Деснянського районного суду м. Києва розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості,

В с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», звертаючись з позовом до суду, просить солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № 4636.09.01.2017 від 03.10.2014 року в розмірі 18 722,97 грн., яка складається з: 16 424,73 грн. - сума заборгованості за кредитом; 2 298,24 грн. - відсотки; та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 1 872,29 грн. мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.

16.08.2021 р. ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Таран Н.Г. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце слухання повідомлений належним чином, в той же час подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов до суду не надав.

За даних обставин суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи за правилами Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України, проти чого не заперечувала представник позивача в своїй заяві.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 03.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4636.09.01.2017, згідно з яким Відповідачу було надано кредит у сумі 131 395,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером /випискою по рахунку.

Кредитні кошти надавались Відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.5 Кредитного договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 1 Договору Позивач зобов`язався надати у власність Відповідачу грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а Відповідач дов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому Договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору встановлено термін кредитування.

Відповідно до п. 5.2 Договору повернення суми кредиту, здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами за користування кредитом та комісією за обслуговування кредиту, у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п. 2.6 Кредитного договору).

Згідно з п. 3.3 Договору, Відповідач за користування кредитом сплачує Банку 11,99 % річних.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Відповідач сплачує Позивачу комісії в порядку, строки та розмірі.

Пунктом 4.2 Договору Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та/або додатками до нього.

03.10.2014 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки.

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язаний в повному обсязі за кредитним договором № 4636.09.01.2017 від 03.10.2014.

Відповідач не виконує свої зобов`язання за Договором, що призвело до порушення прав Позивача. В свою чергу Банк вправі вимагати повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів у разі порушення істотних умов Кредитного договору, невиконання Позичальником зобов`язань передбачених Кредитним договором.

03.02.2021 року на адресу Відповідача було направлено повідомлення-вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, яка Відповідачем повністю проігнорована, лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

04.02.2021 року було направлено повідомлення - вимогу, до поручителя що також проігноровано.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість за Договором Відповідачем не погашена.

Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до матеріалів позовної заяви вбачається, що загальна сума заборгованості по Договору становить 18 722,97 грн., яка складається з: 16 324,73 грн. - сума заборгованості за кредитом; 2 298,24 грн. - відсотки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 ЦК України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч.2 ст. 615 ЦК України)

Відповідно до частини першої статі 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із. суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Як роз`яснено у п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК України і виходити з того, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстрочення), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Правовими наслідками пред`явлення вимоги банку про повне дострокове погашення зобов`язання за кредитом є наступні: 1) дана вимога змінює строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором; 2) моментом виконання основного зобов`язання за кредитним договором стає дата, вказана в вимозі банку про повне дострокове погашення зобов`язання за кредитним договором; 3) з цього моменту банк втрачає право на нарахування відсотків за кредитним договором; 4) з цього моменту починається перебіг строку позовної давності; 5) з цього моменту починається відлік шестимісячного строку, в межах якого банк праві пред`явити вимогу до поручителя шляхом подання позову; 6) право на стягнення пені та інших видів відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зберігається до часу повного погашення боргу.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Таким чином, проценти можуть нараховуватись (сплачуватись) і за зобов`язаннями в разі прострочення платежу. В цьому разі підставою застосування процентів є порушення зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується наявними у справі доказами, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, оскільки відповідачем не проводились платежі по кредитному договору в частині погашення основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № 4636.09.01.207 від 03.10.2014 року, яка станом на 29.12.2020 року складає 18 722,97 грн. та включає в себе: заборгованість за кредитним договором у розмірі - 16 424,73 грн., заборгованість за відсотками у розмірі - 2 298,24 грн., суд при визначені суми заборгованості бере за основну надані позивачем розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалі справи, оскільки відповідач не скористалась процесуальним правом надати належні та допустимі докази на спростування заявлених позовних вимог в частині розміру заборгованості, яка виникла за час дії кредитного договору.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

11 лютого 2019 року між АТ «Кредобанк» та Адвокатським об`єднанням «Бізнес і Право» було укладено договір про надання правничої (правової, юридичної) допомоги б/н від 11.02.2019 року.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, враховучи відмову у задоволенні позову, співмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, та застосовуючи положення п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи співмірність витрат, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 872,29 грн., що підтверджено документально.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі, тому присуджує стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № 4636.09.01.2017 від 03.10.2014 року, в розмірі 18 722,97 грн.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2 270,00 грн., який сплачено позивачем за подання позову до суду, що підтверджується оригіналом платіжного доручення та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 872,29 грн., що підтверджено документально.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 258, 259, 261, 526, 612, 615, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, 263, 265, 274, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (ідентифікаційний код: 09807862, р/р НОМЕР_3 в ПАТ "КРЕДОБАНК", МФО 325365) заборгованість за Кредитним договором № 4636.09.01.2017 від 03.10.2014 року, в розмірі 18 722,97 грн. та понесені по справі судові витрати - судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1 872,29 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Суддя: Н.Г. Таран