Рішення № 102301085, 29.12.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 127/3966/21

Провадження № 2/752/8153/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29 грудня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Венгерчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні Голосіївського районного суду в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи: ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення коштів в порядку реституції,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021р. позивачка ОСОБА_1 , діючи в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 , звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «ОТП Банк» про стягнення коштів в порядку реституції.

У позові зазначається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2016р. було відмовлено у позові ОСОБА_1 в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору. Постановою Вінницького апеляційного від 28.11.2019р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов було частково задоволено, визнано недійсними кредитний договір від 17.05.2006р. та договір іпотеки від 17.05.2006р., який укладався ОСОБА_2 з ПАТ «ОТП Банк». Постановою Верховного Суду України від 16.12.2020р. задоволено вимоги в частині застосування наслідків недійсності правочину, стягнуто з банку на користь ОСОБА_2 , опікуном якого є ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 4470,00 доларів США.

У позові вказується, що 17.11.2017р. з банком укладено позивачкою в інтересах недієздатного ОСОБА_2 договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 17.05.2006р. про прощення боргу, за умовами якого позивачкою сплачено 5400,00 доларів США на момент підписання договору, решта боргу прощалась. Оскільки, основний договір визнано недійсним, то і всі додатки до нього (угоди, договору) є також недійсними, відтак, як зазначає позивачка, вона має право стягнути з відповідача в порядку реституції сплачені 5400,00 доларів США.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.02.2021р. справу за територіальною підсудністю направлено до Голосіївського районного суду м.Києва (а.с.20).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08.07.2021р. вказану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін (а.с.56-57).

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 26.07.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду в поряду спрощеного позовного без виклику сторін (а.с.63,64).

Про розгляд справи сторони повідомлялись належним чином у спосіб, передбачений ст.128 ЦПК України.

Відповідачем з дотримання вимог ч.ч.3,4,5 ст.178 ЦПК України подано відзив на позовну заяву, в якому ставиться питання про поновлення строку на подачу відзиву на позову з тих підстав, що, після того як стало відмово з офіційного веб-сайту судового влади України про надходження справи до Голосіївського районного суду м.Києва, з позовом та додатками до нього представник ознайомився лише у листопаді 2021р.

За матеріалами справи представником банку 01.11.2021р. подано в електроном виді заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.66). Відзив на позовну заяву подано 12.11.2021р. (а.с.71-81).

За наведених обставин суд вважає можливим поновити строк на подання відзиву на позовну заяву і прийняти відзив до розгляду.

Позивачкою подано відповідь на відзив відповідача на позов (а.с.82,83,84), відповідь на позов подано без дотримання ч.3 ст.179 ЦПК України. Суду надано фіскальний чек Укрпошти, що не підтверджує відправлення відповіді на відзив та не дозволяє суду встановити які саме документи було відправлено відповідачу, якщо вони відправлялись.

За таких обставин надана позивачкою відповідь на відзив судом не приймається.

На підставі ст.ст.274-279 ЦПК України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін на підставі наданих суду доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у позові з наступних підстав.

Відповідно до положення ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді справи іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

За матеріалами справи, відповідно до постанови Вінницького апеляційного суду від 28.11.2019р. (справа № 127/27203/14-ц), у грудні 2014р. ОСОБА_1 , діючи в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом про визнання недійсними кредитного договору № МL-В00/078/2006 від 17.05.2006р. та договору іпотеки № МL-В00/078/2006 від 17.05.2006р., які укладались між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», із застосування реституції та стягнення коштів. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2016р. у позові було відмовлено (а.с.2-7).

При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , на рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції було становлено наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 19.05.2011р. (справа №2-о-125/11) ОСОБА_2 визнано недієздатним, рішення набрало законної сили 30.05.2011р. Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 24.10.2011р. (справа № 2-о-158/11), призначено позивачку ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 04.11.2011р.

В межах розгляду апеляційної скарги, ухвалою апеляційної інстанції від 21.12.2016р. призначалась стаціонарна судово-психіатрична експертиза відносно здоров`я ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції, враховуючи висновок судово-психіатричної експертизи № 1-п від 07.02.2017р., дійшов висновку про те, що кредитний договір і договір іпотеки від 17.05.2006р., укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», в момент, коли ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій і не міг ними керувати, внаслідок чого правочини судом визнано недійсними.

Постановою Верховного Суду України від 16.12.2020р. (справа № 127/27203/14-ц) було розглянуто касаційні скарги ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 .

Касаційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» залишено без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 28.11.2019р. в частині вирішення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким в частині застосування наслідків недійсності правочину задоволено, стягнуто з ПАТ «ОТП Банк», в порядку застосування наслідків недійсності кредитного договору № МL-В00/078/2006 від 17.05.2006р. та договору іпотеки № МL-В00/078/2006 від 17.05.2006р., на користь ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , грошові кошті в сумі 4470 доларів США (а.с.8-15).

Відповідно до Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 17.11.2017р. (про прощення боргу) до кредитного договору № МL-В00/078/2006 від 17.05.2006р., укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , підписаний від імені останнього опікуном ОСОБА_1 , сторони узгодили: зобов`язати позичальника сплатити борг у термін 17.11.2017р. 5400,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладання цього договору становить 142 972,60 грн.; банк, керуючись ст.605 ЦК України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 7002,89 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладання цього договору становить 185 411,37 грн., сума прощеного боргу (а.с.16,17).

У позові зазначається, оскільки основні договори кредиту та іпотеки судовими рішення визнано недійсним, відтак і вказаний договір про внесення змін та доповнень є недійсним, посилаючись на положення ч.1 ст.216 ЦК України, відповідно до якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Позивачкою зазначається, що вона має право на стягнення з відповідача в порядку реституції 5400,00 доларів США, які було сплачено на виконання умов Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 17.11.2017р. Водночас, вказується, що доказі оплати 5400,00 доларів США не зберіглося, оскільки минуло більше 3-х років. Позивачка вказує про необхідність дослідити докази щодо здійснення оплати і вважає доцільним витребувати від відповідача докази на підтвердження чи спростування факту зарахування вказаних грошових коштів. В прохальній частині позову зазначається лише про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з ПАТ «ОТП Банк» 5400,00 доларів США.

Отже, позивачка не зверталась до суду з клопотанням про витребування доказів в порядку положень ст.84 ЦПК України із зазначенням причин неможливості самостійно надати такі докази.

У відзиві на позовну заяву відповідачем не визнається оплата позивачкою 5400,00 доларів США і зазначається, що останньою не надано доказів на підтвердження здійснення оплати вказаної суми.

Відповідачем у відзиві вказується, що відповідно п.п.1 п. 1 Договору у про внесення змін та доповнень № 1 від 17.11.2017р., сторона позивача мала виконати його умови до 17.11.2017р.

Перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язаний його початок, як то визначено ст.253 ЦК України.

Приписами ст.257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю три роки.

Відповідачем вказується, що строк позовної давності для заявлених вимог сплив 17.11.2020р. Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, відповідачем заявляється про застосування строку позовної давності. Строк позовної давності застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим рішенням, а саме постановою Вінницького апеляційного суду від 28.11.2019р. визнано недійсними кредитний договір № МL-В00/078/2006 від 17.05.2006р. та договір іпотеки № МL-В00/078/2006 від 17.05.2006р., залишеним постановою Верховного Суду України від 16.12.2020р. в цій частині без змін. Договір щодо внесення змін та доповнень до кредитного договору укладено сторонами 17.11.2017р. Отже, після ухвалення постанови Верховного Суду України позивачу стало відомо про недійсність кредитного договору. Відтак, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачкою, за матеріалами справи не доведено обставини здійснення оплати в сумі 5400,00 доларів США відповідно до Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 17.11.2017р. (про прощення боргу) до кредитного договору № МL-В00/078/2006 від 17.05.2006р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у позові з підстав недоведеності заявлених вимог.

Керуючись ст.ст.12,81, 263-265,274- 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної особи: ОСОБА_2 , до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення коштів в порядку реституції, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В.Слободянюк