Рішення № 102297683, 16.12.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3028/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень", м. Харків до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 376808,00 грн. за участю представників:

позивача - Коваленко А.В., адвокат;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія кольорової поліграфії "Україна-Юнь-Чень", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків, про стягнення невиплаченого страхового відшкодування за договором майнового страхування від 06.04.2020, в розмірі 376808,00 грн. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 5652,12 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що всупереч положенням договору страхування, відповідач не сплатив на його користь другу частину страхового відшкодування, яка відповідно до розрахунків відповідача, з урахуванням сплаченої першої частини страхового відшкодування в розмірі 185592,00 грн., і становить ціну позову.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3028/21. Розгляд справи № 922/3028/21 призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на12.08.2021 о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 03 листопада 2021 року.

Ухвалою господарського суду від 13.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3028/21 до судового розгляду по суті на 27.10.2021 о 10:45 год.

Протокольними ухвалами від 27.10.2021, 10.11.2021 в судових засіданнях оголошувалась перерва, на підставі ч. 2 ст.216 ГПК України.

Враховуючи звернення позивача до суду із клопотанням про призначення судової експертизи, яке не було заявлено з поважних причин на стадії підготовчого провадження та проханням, з метою вирішення даного клопотання, повернутись до розгляду справи у підготовчому провадженні (вх. № 26614), суд, ухвалою від 17.11.2021 повернувся до розгляду справи № 922/3028/21 у підготовчому провадженні та призначив підготовче засідання по справі № 922/3028/21 на 24.11.2021 о 12:55 год.

Ухвалою господарського суду від 24.11.2021, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі судової експертизи. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.12.2021 о 10:30 год.

У судовому засіданні 16.12.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Як вбачається із матеріалів справи, ухвали суду, тому числі від 03.08.2021 про відкриття провадження у справі № 922/3028/21 направлялись судом на юридичну адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були отримані повноважним представником відповідача, про що свідчать наявні у справі поштові повідомлення про вручення поштового відкладення.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.12.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

06 квітня 2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь-Чень» (позивач) був укладений договір ДКО 2010005 від 06.04.2020 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) (оптимальний).

За умовами п. 1.1 договору, страховик взяв на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 2.3. договору був застрахований в тому числі ризик «Г» - п. 2.1.4. договору – пошкодження (знищення) або втрата ТЗ (транспортного засобу) внаслідок незаконного заволодіння ТЗ шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу під час його знаходження в будь-якому місці.

Згідно з додатком №1 до договору застрахованим транспортним засобом є Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_1 .

В період дії договору на протязі часу з 05.06.2020 19-00 по 06.06.2020 09-00 за адресою м. Харків, пр. Московський, 264, невстановлена особа заволоділа транспортним засобом Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_1 .

Вказана подія зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 07.06.2020 за номером 12020220530001209, що підтверджується відповідним витягом від 12.06.2020.

Про факт настання події, що має ознаки страхового випадку, позивач повідомив відповідача в телефонному режимі 06.06.2020, та на виконання п. 4.4.7. договору позивач 10.06.2020 направив на адресу відповідача письмове повідомлення з наданням відповідних підтверджуючих документів.

10.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати страхового відшкодування на підставі наданих документів та події, що сталася в період часу з 05.06.2020 19-00 год. по 06.06.2020 09-00 год. за адресою м. Харків, пр. Московський, 264.

Положеннями п. 6.7.1. договору визначається, що виплата страхового відшкодування здійснюється впродовж 10 банківських днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, яке приймається протягом 30 календарних днів, з моменту отримання всіх необхідних належним чином оформлених документів за переліком, визначеним в 6.3. договору. Документи, передбачені вищевказаним пунктом, були надані позивачем в якості додатків до повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п. 6.21. договору виплати за ризиком угон (ризик Г) провадяться наступним чином:

6.21.1. страховик сплачує страхувальнику (вигодонабувачу) в строк, передбачений п. 6.7.1. договору, 33% страхового відшкодування за умови порушення кримінальної справи з приводу настання події, передбаченої ризиком Г (угон) та пред`явлення страхувальником (вигодонабувачем) довідки органу досудового розслідування або витягу з реєстру досудових розслідувань.

6.21.2. частину страхового відшкодування, що залишилась, страховик сплачує страхувальнику (вигодонабувачу) впродовж 2 місяців після закінчення розслідування (в тому числі судового провадження, якщо справу передано до суду) або закриття кримінального провадження по справі, але не пізніше ніж через 8 місяців після першої частини страхового відшкодування.

Відповідач листом за вих. №2997 від 22 липня 2020 року повідомив позивача про те, що розмір заподіяної шкоди становить 592000 грн., франшиза за умовами договору становить 5% від розміру страхової суми. Також було здійснено розрахунок 33% суми страхового відшкодування, розмір якого склав 185592,00 грн. Частина страхового відшкодування, що залишилась буде виплачена відповідно до умов договору.

Перша частина страхового відшкодування в розмірі 185592,00 грн. була сплачена відповідачем на користь позивача 29.07.2020, що підтверджується випискою по банківському рахунку АТ «Укрексімбанк» м. Київ.

На даний час, всупереч положенням п. 6.21.2. договору, частина несплаченого страхового відшкодування, відповідачем на користь позивача сплачено не було, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ст. 25 вказаного Закону, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 ЦК України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Ч. 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На підставі вищевказаних норм права, суд дійшов до висновку, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору страхування щодо сплати другої частини страхового відшкодування.

Суд погоджується та вважає вірним розрахунок ціна позову, здійснений позивачем: 592000,00 грн. (розмір матеріального збитку) – 185592,00 грн. (перша частина страхового відшкодування) – 29600,00 (безумовна франшиза 5% від розміру збитку) = 376808,00 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не спростував заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості та не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором страхування від 06.04.2020 в сумі 376808,00 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У відповідності до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК судові витрати покладаються при задоволенні позову - на відповідача. Тому сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в розмірі 5652,12 грн.

Позивачем також заявлені судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.126 ГПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, останнім надано належним чином засвідчені копії документів. А саме: договору про надання правової допомоги від 19.07.2021, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреності №7 від 19.07.2021, платіжного доручення про сплату вартості правової допомоги.

Позивачем також долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 28.07.2021, , надано додатково детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 28.07.2021 року. Відповідно вказаних письмових доказів вартість наданих адвокатських послуг складає 5000,00 грн.

Таким чином, дослідивши подані позивачем документи, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. доведений та документально підтверджений. У зв`язку з чим, заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню та покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 41/2, корп. 8, оф. 1-12, ідентифікаційний код 31236795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» (61099, Україна, м. Харків, вул. Свистуна 4, код ЄДРПОУ 31632557 ) страхове відшкодування у розмірі 376808,00 грн., 5652,12 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія кольорової поліграфії Україна-Юнь Чень» (61099, Україна, м. Харків, вул. Свистуна 4, код ЄДРПОУ 31632557).

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 41/2, корп. 8, оф. 1-12, ідентифікаційний код 31236795).

Повне рішення складено 28.12.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3028/21