Рішення № 102294201, 13.12.2021, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1765/21

Провадження № 2/419/333/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О. М.,

при секретарі – Московченко О. В.,

за участю: позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Щастинської міської військово - цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: Щастинська державна нотаріальна контора,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Щастинської міської військово - цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: Щастинська державна нотаріальна контора.

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її співмешканець ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у складі сім`ї один.

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_2 , яка належала йому на підставі договору купівлі-продажу квартири. За життя ОСОБА_3 заповіту не склав, тому спадкування належного йому майна має відбуватися за законом.

З 2004 р. позивач проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу. ОСОБА_3 та позивач у зареєстрованому шлюбі не перебували, дітей у ОСОБА_3 не має. Весь період спільного проживання ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 мешкали у належній позивачу квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

Поховання ОСОБА_3 також здійснила позивач за власні кошти.

При зверненні позивача до нотаріуса з метою успадкування майна померлого, їй було повідомлено, що вона може бути спадкоємцем, якщо в судовому порядку буде встановлено факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю на протязі не менше ніж 5 (п`ять) років до його смерті.

Крім того, позивач зазначила, що нею пропущений встановлений законом строк для прийняття спадщини, узв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 11.08.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 03.11.2021 р. підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 03.11.2021 р. в порядку ст. 84 ЦПК України від Щастинської державної нотаріальної контори та з Новоайдарського відділу ДРАЦС у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) витребувано докази. Ухвала суду виконана.

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 26.11.2021 р. в порядку ст. 84 ЦПК України з Новоайдарського відділу ДРАЦС у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) витребувано докази. Ухвала суду виконана.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лободюк Н. І. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, позивач надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, а саме пояснила, що ОСОБА_3 розірвав шлюб зі своєю дружиною у 2006 р. Разом вони проживали як чоловік та дружина з 2001 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, вона сплачували комунальні послуги за його квартиру. Всі оригінали правовстановлюючих документів ОСОБА_3 знаходяться у неї. На поховання ОСОБА_3 з родичів нікого не було, дітей також. ОСОБА_3 за дітей їй ніколи нічого не говорив.

Представник відповідача Щастинської міської військово-цивільної адміністрації у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень з приводу позовних вимог до суду не надав.

Третя особа – державний нотаріус Щастинської державної нотаріальної контори Луганської області Харченко О. у судове засідання не з`явилась, заперечень щодо позовних вимог суду не надала, справу просила розглядати за її відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони обґрунтовані і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.6).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 29.07.2004 р. (а.с.9), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10).

Згідно акту про фактичне проживання від 29.03.2021 р., ОСОБА_3 проживав з серпня 2004 року та до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_3 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_1 , 1954 р.н., в квартирі присутні його особисті речі (а.с.11).

Поховання ОСОБА_3 здійснила позивач за власні кошти, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 157 від 18.12.2020 р. (а.с.14), копією рахунка-замовлення № 157 від 18.12.2020 р. (а.с.15), копією свідоцтва про поховання (а.с.13).

Згідно з копією довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 14.07.2021 р. да додатків до неї, ОСОБА_1 здійснювала платежі за газ, електроенергію, вивіз сміття, за технічне обслуговування, оплату за опалення та підігрів води, за водовідведення, водопостачання, електропостачання (а.с.22-59).

З інформації, наданої державним нотаріусом Щастинської державної нотаріальної контори Луганської області Харченко О. С. вбачається, що з заявою про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 до нотаріальної контори ніхто не звертався (а.с.91).

З інформації, наданої Новоайдарським відділом ДРАЦС у Щастинському районі Луганської області від 10.11.2021 р. вбачається, що актовий запис №1374 про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений 29.07.1977 р., Відділом державної реєстрації шлюбів та народжень реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, шлюб розірвано (а.с.85).

Відповідно до інформації Новоайдарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Щастинському районі Луганської області від 06.12.2021 р., в результаті проведеної перевірки в архіві відділу по первинних та поновлених актових записів про розірвання шлюбу відносно громадян ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по смт Новоайдар та Новоайдарському районі, відомостей про розірвання шлюбу не виявлено. Крім того, згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про розірвання шлюбу вищевказаних громадян, також не виявлено. Проте, виявлено актовий запис про шлюб №1374 від 29.07.1972 р., складений відділом державної реєстрації шлюбів та народжень реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, в якому є відмітка про розірвання цього шлюбу, а саме: а/з про розірвання шлюбу №353 від 13.07.2004 р., складений Артемівським в/ЗАГС м. Луганська (а.с.101).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , показав, що він знайомий з позивачкою на протязі більше 20-ти років та проживають в одному будинку, як сусіди з 2004 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина, без реєстрації шлюбу з 2004 р., разом вели господарство, їздили відпочивати. Похованням ОСОБА_3 займалася ОСОБА_1 . Спільних дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мали, ОСОБА_1 від першого шлюбу має доньку, а ОСОБА_3 має двох дорослих дітей доньку та сина, світлини яких, він показував за життя, проте вони з ним спілкувалися лише телефоном, до м. Щастя вони не приїздили, він їх не бачив.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , показала, що з ОСОБА_1 знайома з моменту заселення в будинок, а саме з 1981 р., спілкуються кожного дня як сусіди. ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_3 приблизно у 2001 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мешкали разом як чоловік і дружина, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки, відносини між ними були дуже гарними. Похованням ОСОБА_3 займалася ОСОБА_1 ОСОБА_3 має двох дітей, проте вона їх жодного разу не бачила.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , показала, що з ОСОБА_1 знайома з 1980 р., а з 2004 року ОСОБА_1 постійно мешкає в їх будинку, вони спілкуються кожного дня як сусіди. ОСОБА_1 з 2001 р. мешкала з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік і дружина, вели спільне господарство, у них були дуже гарні взаємовідносини. ОСОБА_1 має доньку, а ОСОБА_3 має доньку та сина, проте вона жодного разу їх не бачила. Вони разом їздили відпочивати в 2011-2013 роках. Похованням ОСОБА_3 займалася ОСОБА_1 .

Суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , враховує як докази, підстав для сумніву у їх правдивості у суду не має, оскільки їх свідчення є повідомленням про відомі їм обставини, які мають значення для справи, ґрунтуються на їх обізнаності щодо певної обставини, є послідовними та не суперечать один одному та іншим письмовим доказам.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За правилами статті 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони, покладається на кожну із сторін.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

У відповідності до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в порядку позовного провадження при наявності спору про право цивільне.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Виходячи з наведених норм, кожна людина має право на сімейне життя, при цьому, укладання шлюбу між чоловіком та жінкою не є обов`язковою умовою для створення їхньої сім`ї. Сім`я може бути створена на будь-яких підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

І хоча проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, але між особами, які проживають однією сім`єю без шлюбу виникають певні сімейні права та сімейні обов`язки, які в деяких випадках прирівнюються до прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги може належати жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Так, у листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 зазначено, що до заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо).

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №5-рп/99 від 03.06.1999 року зазначено таке. До членів сім"ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв"язках. Обов"язковою умовою для визнання їх членами сім"ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Слід зазначити, що згідно правових позицій Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справах № 643/6799/17-ц, № 522/25049/16-ц проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов"язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Отже, із наведеного випливає, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Разом із тим, для підтвердження проживання однією сім`єю необхідно підтвердити факт спільного проживання, ведення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально не менш як п"ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено та підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, позивач та свідки підтвердили, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільні витрати щодо харчування, купівлі майна, приймали спільну участь у витратах на утримання житла, його ремонту, надавали взаємну допомогу. Крім того, до матеріалів справи долучені сімейні світлини зі свят та відпочинку на яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом (а.с.64-66).

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 521/16365/15, провадження N 61-28987св18, що для встановлення факту спільного проживання не має значення те, що спадкодавець та позивач ніколи не були зареєстровані за однією адресою (Постанова від 12 серпня 2019 року).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно дост.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст.77, 78, 79, 80 ЦПК України обставини справи підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу суду дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачем доведений належними і допустимими доказами факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки встановлено факт ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, що свідчить про те, що між ними склались та мали місце протягом більш п`яти років усталені відносини, які притаманні подружжю і є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах.

Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17.

Що ж стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, то суд приходить до наступного.

Для прийняття спадщини згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач зазначила, що вона пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки в квітні 2021 р. вона зверталася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, але заява була повернута їй.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини пропустила з поважної причини, оскільки не був підтверджений факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а тому їй необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

На підставі ст. ст. 3, 21, 25, 36 Сімейного кодексу України, ст. 1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 19,81,89,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Щастинської міської військово - цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: Щастинська державна нотаріальна контора – задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з серпня 2004 року по день смерті ОСОБА_3 – до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у 6 (шість) місяців, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення подається до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.12.2021 р.

Головуючий: О. М. Іванова