Рішення № 102294200, 17.12.2021, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1842/21

Провадження № 2/419/347/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Іванової О. М.,

при секретарі – Московченко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернуся до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обгрунтування позовних вимог, посилається на те, що від шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 він має сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Новоайдарського районного суду Луганської області від 07.07.2021 р. з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.07.2021 р.

Позивач зазначив, що на теперішній час його матеріальний стан змінився, оскільки він сплачує аліменти на утримання дитини від першого шлюбу у розмірі майже 3000 грн, його звільнено з роботи та на утриманні має літніх батьків, які є пенсіонерами та потребують постійної матеріальної допомоги на придбання ліків.

На підставі вищезазначеного ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 20.08.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач – ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Разом із заявою надав до суду копію своєї трудової книжки (а.с.29-45), довідку Новоайдарського ВДВС у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.46-48), копію довідки про доходи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.49-50).

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у їх задоволенні. До заяви додала довідку УСЗН Щастинської РДА про отримання (неотримання) допомоги №6461 від 12.11.21 р.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно проаналізувавши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати), відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.6).

Судовим наказом Новоайдарського районного суду Луганської області від 07.07.2021 р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.07.2021 р. до досягнення дитиною повноліття (а.с.7).

Крім того, позивач також є батьком малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с.9).

Згідно довідки Новоайдарського РВ ДВС №10893 від 05.08.2021 р., яка видана ОСОБА_1 по виконавчому листу №2-300/11 від 18.06.2013 р., виданого Новоайдарським районним судом за період з 01.01.2021 р. по 30.06.2021 р. про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 600 грн, а з 28.08.2018 р. у розмірі відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини. За період з січня 2021 р. по липень 2021 р. включно нараховано 15192,50 грн, та сплачено 13300 грн. (а.с.10).

Згідно довідки Новоайдарського ВДВС у Щастинському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 отримувала аліменти по виконавчому листу №419/1487/21 від 07.07.2021 р. виданого Новоайдарським районним судом за період з 05.07.2021 р. по 26.10.2021 р. про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на її користь на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки всіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.07.2021 р. до досягнення дитиною повноліття. За період з липня 2021 р. по жовтень 2021 р. включно нараховано 8201 грн, а сплачено 3400 грн. (а.с.20).

З довідки УСЗН Щастинської РДА №6461 від 12.11.2021 р. вбачається, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку в УСЗН та їй відповідно допомогу не нараховано (а.с. 52).

Відповідач ОСОБА_2 працює в Муратівській гімназії та за період з травня 2021 р. по жовтень 2021 р. її дохід склав 17849,80 грн. (а.с.53).

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в Постанові №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», п.23 - відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів:а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналізуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143 цс 13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

З листа Новоайдарського ВДВС у Щастинському районі Луганської області від 23.11.2021 р. вбачається, що питання щодо сплати заборгованості за виконавчим листом №2-300/11 (на утримання ОСОБА_6 ), вирішується сторонами в особистому порядку. Боржник щомісячно надає до відділу квитанції про сплату аліментів стягувачу, шляхом поштових переказів, заборгованість відсутня. 16.09.2021 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого листа №419/1486/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , але так, як боржником надано до відділу копію трудової книжки з підтвердженням того, що з 18.08.2021 р. його звільнено з займаної посади та по теперішній час він не працевлаштований, державним виконавцем нараховується заборгованість (а.с.46).

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що добровільна сплата аліментів на іншу дитину не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання іншої дитини в розумінні ст.192 СК України, оскільки аліменти в добровільному порядку сплачувались позивачем і до винесення судового наказу про стягнення аліментів, відтак, його сімейний та матеріальний стан в цьому плані не змінився, тому суд вважає, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, оскільки це буде порушенням прав іншої дитини на необхідний рівень життєдіяльності, нормальний фізичний, культурний, духовний розвиток та навчання.

Крім того, позов пред`явлено до суду вже через місяць після винесення судового наказу, тобто через незначний період часу, не надавши докази, що саме після видачі судового наказу у позивача змінився майновий стан.

В позові позивач як одну з підстав для зменшення розміру аліментів зазначає знаходження на його утриманні батьків пенсіонерів, проте з наданих позивачем документів, не підтверджується той факт, що дійсно його батьки, які є пенсіонерами, потребують опіки та знаходяться на його утримані, також позивачем не надано жодного доказу щодо розміру витрат, які він несе на їх утримання, та відповідності цих витрат лікарським призначенням. Допомога своїм близьким в тяжкий час, є нормальним проявом людської гідності, проте не є вирішальним при розгляді даної справи.

Суд не приймає до уваги довідку голови Новоайдарської селищної ради І. Шопіна № 4177 від 06.08.2021 р., в якій останній підтверджує факт перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на утриманні їх сина ОСОБА_1 , оскільки інформація, викладена у довідці не підтверджена доказами та в ній не вказано на підставі яких документів підтверджено факт перебування вищевказаних осіб на утриманні. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, проте з довідки про доходи ОСОБА_4 вбачається, що остання перебуває на обліку в Старобільському об`єднаному управлінню ПФУ в Луганській області і отримує пенсію за віком, яка за період з червня 2021 р. по листопад 2021 р. включно склала 15446,04 грн (а.с.49), та з довідки про доходи ОСОБА_5 вбачається, що він також перебуває на обліку в Старобільському об`єднаному управлінню ПФУ в Луганській області і отримує пенсію за віком, яка за період з червня 2021 р. по листопад 2021 р. включно склала 30199,34 грн (а.с.50). Тобто, позивачем не надано доказів того, що його допомога є постійним і основним джерелом засобів до існування його батьків, так як і не надано доказів того, що позивач виконує обов`язок щодо утримання своїх батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Суд вважає, що та обставина, що позивача звільнено з роботи, що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_3 , в якій стоїть відмітка про звільнення на підставі наказу №2306 від 18.08.2021 р., не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки позивач є працездатною особою, а тому не позбавлений можливості влаштуватися на роботу, заробітна плата за яку могла б забезпечувати в повній мірі його потреби та право дитини на отримання аліментів у розмірі, визначеному рішенням суду та необхідному для її нормального розвитку.

Суд також зазначає, що даних про заробітну плату позивача на момент вирішення справи судом ним не надано.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст.192 СК України.

Так, належних та допустимих доказів того, що із моменту винесення судового наказу суттєво погіршився матеріальний стан позивача або стан його здоров`я, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, позивачем не надано.

Враховуючи те, що позивач працездатний, має задовільний стан здоров`я, будь-яких інших належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дитини позивач не надав, вказані в позові підстави для зменшення розміру аліментів не є істотними та достатніми доказами для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів, адже вказані факти не доводять мінливості його матеріального стану, а тому не можуть слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру, та те, що розмір стягуваних аліментів за судовим наказом не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України та позиції Верховного Суду України. Крім того, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів факт сплати позивачем аліментів на утримання дитини від першого шлюбу ОСОБА_6 , оскільки згідно документів, ця обставина була наявна на момент винесення судового наказу про стягнення з позивача аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , у зв`язку з цим, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Згідно судової практики ЄСПЛ суд повинен дотримуватись справедливого балансу між інтересами батьків та дитини, і приділяти першочергову увагу найкращим інтересам дитини.

Згідно п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Позивач звертається до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів, тому не підпадає під вимогу Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення від сплати судового збору.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пункт 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачає судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 184, 191, 192 СК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 258, 259, 263-265, 268-269, 272- 279, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_4 , судовий збір на користь держави у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. на наступні платіжні реквізити: «отримувач коштів ГУК у м. Києві м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя: О. М. Іванова