Рішення № 102289820, 14.12.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1423/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Цибулько О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним та виселення з приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним та виселення з приміщення. Свої вимоги мотивує тим, що 27 жовтня 2018 р. між ОСОБА_1 , який діяв по довіреності в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич X. В. Позивач вважає вказаний договір протиправним та незаконним, оскільки приміщення АДРЕСА_1 є частиною цілісного майнового комплексу, а саме бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та знаходиться до даного часу у державній власності. Це приміщення ЛНМУ нікому і ніколи не відчужував, оскільки не є власником цього будинку, користується ним на праві оперативного управління. Будинок АДРЕСА_1 зареєстрований як наукова Бібліотека ЛНМУ відповідно до Реєстраційного свідоцтва № 56 від 16 червня 1976 року, виданим Львівським міським відділом культури. Відтак, статус будинку, а відповідно і приміщень у ньому не змінювався. Цей будинок, а також приміщення у ньому ніколи не набували статусу житлових,будинок не належить ні до державного житлового фонду, ні до відомчого житлового фонду. Крім того, відповідно до Закону України "Про бібліотеки та бібліотечну справу" будівлі, споруди, приміщення, майно, бібліотечні фонди, закріплені за державними бібліотеками на праві оперативного управління є державною власністю незалежно від місця їх знаходження і не підлягають приватизації. Також, відповідно до охоронного договору рішенням Львівського облвиконкому № 130 від 26.02. 1980 року будинок АДРЕСА_1 , який використовується під бібліотеку, передано, як об`єкт культурної спадщини-пам`ятку архітектури у користування та на збереження ЛНМУ. Тому позивач вважає, що наведені обставини унеможливлюють набуття права власності ( у тому числі шляхом приватизації) на будинок або окремі приміщення у ньому будь-якій фізичній чи юридичній особі.

У приміщенні АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього дане приміщення було опечатано, на двері повішено додаткову колодку, оскільки планувалося його використовувати під зберігання книжок.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2011 року ОСОБА_4 було відмовлено у приватизації приміщення АДРЕСА_1 . У цьому рішенні встановлена належність будинку АДРЕСА_1 до приміщення наукової бібліотеки, а не до житлового фонду. Крім цього, у вказаному рішенні є посилання на інші рішення судів різних інстанцій, якими встановлено, що цей будинок ( а також приміщення у ньому) не належить до житлового фонду і приватизації не підлягають.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 25. лютого 2010 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м. Львова стосовно її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у якій також зазначено, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не відноситься до державного житлового фонду, як і до відомчого житлового фонду.

26.02.2020 р. директором бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Надрагою Мартою Степанівною до Галицького відділу поліції ГУНИ у Львівській області була подана заява про вчинення протиправних дій невідомою особою , який зламав опечатані двері приміщення бібліотеки аза адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що набути право власності на вказане приміщення ОСОБА_3 не міг у зв`язку з наведеними обставинами та відповідно не мав права укладати договір купівлі-продажу на приміщення, яке не належало йому на праві власності. Також, приватний нотаріус Куйбіда-Кришкевич X. В. зобов`язана була перевірити правомірність набуття права власності на це нерухоме приміщення, яке стало предметом договору купівлі-продажу. Просить позовні вимоги задовольнити.

17.05.2021 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27.10.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Куйбідою - Кришкевич Х.В.; позбавити відповідача ОСОБА_1 права користування приміщенням бібліотеки ЛНМУ імені Данила Галицького за адресою: АДРЕСА_1; виселити відповідача ОСОБА_1 з приміщення бібліотеки ЛНМУ імені Данила Галицького за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

22.04.2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково та заборонено відповідачу ОСОБА_1 право розпорядження та відчуження приміщення на АДРЕСА_1 до винесення рішення по суті у даній справі.

17.05.2021 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

03.08.2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про заміну одного заходу забезпечення іншим.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.08.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_6 про заміну одного заходу забезпечення позову іншим - задоволено. Замінено захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.04.2021 року, про заборону відповідачу ОСОБА_1 права розпорядження та відчуження відносно приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Накладено арешт на приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1 до винесення рішення по суті у даній справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. Відзиву на позов, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідачів до суду не надходило.

Оскільки, відповідачі та їх представники у судове засідання не прибули, хоча повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позов, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідачів та їх представників до суду не надходило. Тому, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

27 жовтня 2018 р. між ОСОБА_1 , який діяв по довіреності в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич X. В.

Будинок АДРЕСА_1 зареєстрований як наукова Бібліотека ЛНМУ відповідно до Реєстраційного свідоцтва № 56 від 16 червня 1976 року, виданим Львівським міським відділом культури / а. с. 6/.

Відповідно до охоронного договору рішенням Львівського облвиконкому № 130 від 26.02. 1980 року будинок АДРЕСА_1 , який використовується під бібліотеку, передано, як об`єкт культурної спадщини-пам`ятку архітектури у користування та на збереження ЛНМУ.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2011 року ОСОБА_4 було відмовлено у приватизації приміщення АДРЕСА_1 . У цьому рішенні встановлена належність будинку АДРЕСА_1 до приміщення наукової бібліотеки, а не до житлового фонду. Крім цього, у вказаному рішенні є посилання на інші рішення судів різних інстанцій, якими встановлено, що цей будинок ( а також приміщення у ньому) не належить до житлового фонду і приватизації не підлягають.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19.08.2019 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про визнання права користування квартирою та визнання наймачем квартири відмовлено.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.08.2019 року стосовно її реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у якій також зазначено, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не відноситься до державного житлового фонду, як і до відомчого житлового фонду.

26.02.2020 р. директором бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Надрагою Мартою Степанівною до Галицького відділу поліції ГУНИ у Львівській області була подана заява про вчинення протиправних дій невідомою особою , який зламав опечатані двері приміщення бібліотеки аза адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 203892214 від 12.03.2020 року відомості про власника відсутні, що вказує на те, що дане приміщення перебуває у державній власності.

З листа Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» від 23.02.2021 року вбачається таке. Комунальна установа «Львівський міський центр приватизації держаного житлового фонду» не є органом приватизації державного житлового фонду , не є правонаступником ліквідованих районних відділів приватизації державного житлового фонду, а є органом з оформлення документів по приватизації державного житлового фонду, та виконує свої повноваження з 01.04.2016 року, та не володіє інформацією щодо приватизації зазначеної квартири. Комунальна установа може надати запитувану інформацію при наявності номера та дати розпорядчого документа, на підставі якого було прийнято рішення по приватизації зазначеного об`єкту нерухомого майна, згідно архіву, який знаходиться в комунальній установі. Інформуємо, що за період 2016-2021 роки документи щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 до комунальної установи не надходили.

Відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 27.10.2003 року вбачається таке. Міністерство охорони здоров`я розглянуло лист щодо приватизації приміщень, які знаходять у будинку наукової бібліотеки, що знаходиться на АДРЕСА_1 та порвідомило таке. Згідно пункту 2 статті 2 Закону України від 19.02.92 «Про приватизацію державного житлового фонду» та доповнення до нього від 22.02.94 квартири-музеї, квартири (будинки) розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників., кімнати у гуртожитках, квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані, в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей, квартири ( кімнати, будинки) віднесені в установленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС не підлягають приватизації. Враховуючи, що мешканці проживають в приміщеннях будинку наукової бібліотеки, який знаходиться на території університету, то відповідно Закону України "Про приватизацію житлового фонду" дані приміщення приватизації не підлягають.

З листа Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» від 24.05.2021 року вбачається, що відповідно до архівних даних, інформації, чи видавалось Виконавчим комітетом Львівської міської ради свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 20.06.1995 року і документів, які стали підставою для видачі цього свідоцтва немає / а. с. 155/.

Згідно листа Архівного відділу Львівської міської ради від 11.06.2021 року вбачається, що в облікових даних Архівного відділу ЛМР рішення Львівської міської ради №Г-02340 від 20.06.1995 року не значиться / а. с. 161/.

З листа Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду» від 17.06.2021 року вбачається, що будинок АДРЕСА_1 не належить до комунальної власності міста, тому юридичний департамент Львівської міської ради не є органом приватизації державного житлового фонду, який знаходиться у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, організацій, установ ( стаття 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»). У зв`язку з тим, комунальна установа інформацією про приватизацію квартири АДРЕСА_1 не володіє / а. с. 162/.

Згідно листа Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 02.07.2021 року вбачається, що згідно архівних даних станом на 29.12.2012 року інформацією про реєстрацію квартири АДРЕСА_1 - бюро не володіє /а. с. 163/.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно з зазначеною нормою, продавцем за договором може виступати особа, що є власником товару. Це випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 317 ЦК України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир ( будинків ), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів та належних до них господарських споруд і приміщень державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. ст. 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.ст. 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - припинення дії, яка порушує право, і відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. 1-3 та ч. 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконанні робіт, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існували на момент відшкодування.

Відповідно до Закону України "Про бібліотеки та бібліотечну справу" будівлі, споруди, приміщення, майно, бібліотечні фонди, закріплені за державними бібліотеками на праві оперативного управління є державною власністю незалежно від місця їх знаходження і не підлягають приватизації.

Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України, зокрема:майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (військове майно), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров`я системи екстреної медичної допомоги;надра, корисні копалини загальнодержавного значення, території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, водні ресурси, лісові ресурси, інші природні ресурси, які є об`єктами права власності Українського народу;системи створення та збереження золотовалютних резервів;емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;об`єкти, що забезпечують зв`язком органи законодавчої та виконавчої влади, у тому числі радіотелевізійні передавальні центри;майно Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) та акції, що належать державі у статутному капіталі НСТУ;засоби урядового, фельд`єгерського та спеціального зв`язку;державні реєстри, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету;майно державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" (МПІУ);Національний архівний фонд, архіви (архівні установи), документи з них, архівні підрозділи, архівні відділи та бібліотеки, об`єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, а також об`єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення;пам`ятки, включені до переліку пам`яток, що не підлягають приватизації;пам`ятки археології;пам`ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання);документи Державного бібліотечного фонду України;вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у фільмофонді;запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження;підприємства, що здійснюють виробництво об`єктів космічної діяльності;заклади освіти, що фінансуються з державного бюджету;наукові об`єкти, включені до Державного реєстру наукових об`єктів, що становлять національне надбання, та наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави;ядерні матеріали, ядерні установки і об`єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення;спеціально відведені місця чи об`єкти, призначені для захоронення відходів (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами;майно Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій;майно та матеріали Державного інформаційного геологічного фонду України;майно, матеріали та дані Державного картографо-геодезичного фонду України, топографо-геодезичні і картографічні матеріали;державні еталони, інші об`єкти, що забезпечують функціонування Державної метрологічної служби;автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження їх за межами території таких підприємств);магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої (які функціонують), що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;метрополітен;майно, що забезпечує цілісність об`єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що виконують функції захисту від техногенних катастроф;магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;майнові комплекси підрозділів пожежної охорони (пожежні депо, пости, адміністративні приміщення), транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійного лиха;об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов`язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод;державні газорозподільчі мережі;акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об`єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;аеродроми та аеродромні об`єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв`язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів);водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об`єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем;місця поховання;захисні споруди цивільного захисту;підприємства з виготовлення, ремонту технічних та інших засобів реабілітації для осіб з інвалідністю;об`єкти спортивної інфраструктури, державні спортивні споруди, що забезпечують проведення всеукраїнських та міжнародних спортивних змагань, тренувань спортсменів з олімпійських видів спорту і видів спорту осіб з інвалідністю;державні заклади охорони здоров`я, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади охорони здоров`я;державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.12.2008 року та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2009 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького про визнання права на приватизацію квартири АДРЕСА_4 - встановлено, що будинок АДРЕСА_1 не є житловим, а є приміщенням наукової бібліотеки, а тому приватизації не підлягає. Аналогічні обставини встановлено у рішенні суду від 28.12.2007 року за позовом мешканця квартири 12 - ОСОБА_9 якому в задоволенні позову відмовлено та ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.03.2008 року рішення залишено без змін. Рішенням Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 22.11.2004 року у задоволенні аналогічного позову ОСОБА_10 про визнання права на приватизацію квартири АДРЕСА_5 відмовлено.

Крім цього, при розгляді вказаних справ судами встановлено, що відповідно до акту від 1.12.1939 року до постанов ради народних Комісарів УРСР від 9.02.1940 року 3196 «Про виділення з складу Львівського університету медичного факультету у самостійний Львівський державний медичний інститут» за цим інститутом закріплено корпус №2 спірний будинок - для організації робітничого факультету фундаментальної бібліотеки, згідно п.3-1 цього акту з фундаментальної бібліотеки Львівського державного університету було вилучено всю медичну літературу для організації фундаментальної бібліотеки Львівського медичного інституту. Після організації бібліотеки її правовий статус не змінювався і відповідно до реєстраційного свідоцтва №56 від 16.06.1976 року у будинку АДРЕСА_6 знаходиться наукова бібліотека державного медичного інституту.

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У договорі купівлі-продажу від 27.10.2018 року зазначено, що квартира АДРЕСА_1 належить продавцю, тобто ОСОБА_3 , на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Виконавчим комітетом Львівської міської ради 20.06.1995 року за №Г-02340. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Однак з матеріалів справи вбачається, що облікованих даних у архівному відділі ЛМР про рішення (свідоцтва) Львівської міської ради №Г-02340 від 20.06.1995 року не значиться.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення АДРЕСА_1 є частиною цілісного майнового комплексу, а саме бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та перебуває у державній власності. Будинок АДРЕСА_1 не є житловим, а є приміщенням наукової бібліотеки та приватизації не підлягає, відповідно ОСОБА_3 не міг набути право власності та отримати свідоцтва про право власності на дане приміщення. Крім того з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 203892214 від 12.03.2020 року відомості про власника відсутні, що вказує на те, що дане приміщення перебуває у державній власності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю та визнати договір купівлі-продажу від 27.10.2018 року недійсним, оскільки такий суперечить нормам визначеним у ЦК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, адже ОСОБА_3 не є власником нежитлового приміщення та відповідно не мав права володіння та розпоряджання ним. Окрім цього, відповідача ОСОБА_1 слід позбавити права користування нежитловим приміщенням та виселити з приміщення АДРЕСА_1 , у зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу від 27.10.2018 року недійсним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 6, 16, 203, 215, 216, 236, 321, 328, 329, 386, 387, 391, 628, 655, 658 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір-купівлі продажу квартир АДРЕСА_1 від 27.10.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Куйбідою-Кришкевич Х.В.

Позбавити ОСОБА_1 права користування приміщенням бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1 з приміщення бібліотеки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького 2270, 00 грн. судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 14.12.2021 року.

Суддя О.Р. Юрків.