Рішення № 102282463, 29.12.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4415/20

Номер провадження 2/623/221/2021

РІШЕННЯ

іменем України

29 грудня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Бєссонової Т.Д.

з участю секретаря: Телешевської В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі цивільну справу № 623/4415/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

21.12.2020 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ “ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 40617,14 гривень, посилаючись на те, що 25.12.2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н згідно до якого відповідачеві було надано кредит. Ліміт кредитного розміру збільшився до 28000,00 гривень.

Відповідач умов договору належним чином не виконує та станом на 15.10.2020 року має заборгованість 40617,14 грн., яка складається з наступного:

-28845,96 грн. – заборгованість за тілом кредиту в т.ч.:

-0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредита;

-28845,96 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита;

-0,00 грн.- заборгованість за нарахованоми відсотками;

-11771,18 грн. – заборгованість за простроченими відсотками;

- 0,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625;

- 0,00 грн. – нарахована пеня;

- 0,00 грн. нарахована комісії.

Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 40617,14 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00 гривень.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року суддя прийняла до свого провадження справу за правилами загального позовного провадження та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву. ( а.с. 83)

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, в позовній заяві просили про розгляд справи у їх відсутності. (а.с. 4)

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, представником відповідача ОСОБА_3 на електронну адресу суду направила 29.12.2021 року заяву про розгляд справи без їх участі, заперечують проти позовних вимог у повному обсязі.

Також 07.12.2021 року представником відповідача ОСОБА_3 подано заяву про стягнення судових витрат в розмірі 8237,28 гривень за проведення експертизи.(а.с.184)

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з частинами 1, 3 статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За правилами статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності з частинами 1, 2 статті 207 ЦК, яка регулює правила додержання письмової форми правочинів, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Згідно Висновку судового експерта від 26.10.2021 року № 23743 за результатами проведення судово-почеркохзнавчої експертизи за цивільною справою № 623/4415/20 - підпис від імені ОСОБА_4 в «Анкете-заявлении о присоединении к Условиями Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від 25.12.2014, розташований у рядку «Клиент:» - виконаний не ОСОБА_1 , в іншою особою. (а.с. 166-171).

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» або Банк) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій Банк просить стягнути з заборгованість за кредитним договором в сумі 40617,14 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00 гривень.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 25.12.2014 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, додаючи до первісного позову копію вказаної зави-анкети. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 28000,00 гривень.

Разом з тим, відповідно до п. 8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; … зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте наведені вимоги закону Банк не виконав та не зазначив у позові нічого щодо наявності у нього або іншої особи оригіналу вище вказаної заяви, якою оформлено кредитні відносини сторін,

Крім того, відповідно до ч.ч. 2, 5,6 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього… Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу… Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

ОСОБА_1 стверджує, що не підписувала Заяву № б/н від 25.12.2014 року , копія якої долучена до позовної заяви. Наявний в доданій до позову Анкеті-заяві підпис ОСОБА_4 не відповідає її дійсному підпису, що підтверджується висновком експерта.

Оскільки Заява № б/н від 25.12.2014 року, складена від імені ОСОБА_1 та нібито підписна нею, не містить її власного підпису, остання не відповідає вимогам до письмової форми правочину, викладеним в ст. 207 ЦК України, у зв`язку з чим кредитний договір, оформлений шляхом її подання як договір приєднання підлягає визнанню недійсним як нікчемний правочин.

Так, Банк стверджує, що ОСОБА_1 отримала кредит, ліміт якого збільшився до 28000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок згідно з Заявою № б/н від 25.12.2014 р. При цьому укладаючи Договір, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Такими формулярами та стандартними формами, на думку Банку, є «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, відповідно до яких Банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт нібито отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Крім того, Банк стверджує, що саме Заявою № б/н від 25.12.2014 р. підтверджується факт повної проінформованості ОСОБА_1 про умови кредитування в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до вступної частини Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку Банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, в зв`язку з чим публікує Умови та правила надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, зокрема, сума кредиту та річна відсоткова ставка за кредитом.

Частиною 2 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

У Рішенні КСУ по справі № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року зазначається, що споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги. Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Зміст зазначеного рішення Конституційного Суду України вказує на те, що у таких правовідносинах і виявляється ризик позивача придбати непотрібні кредитні послуги - без чіткого визначення їх умов.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того,згідно ч.3ст.203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В свою чергу, відсутність факту підписання позивачем Умов та Правил надання банківських послуг говорить про відсутність у відповідача волевиявлення на укладення договору на умовах, вказаних відповідачем.

Суд дійшов висновку, що позивачем АТ КБ «Приватбанк» не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факту укладення із відповідачем договору на умовах, зазначених позивачем, та факту видачі кредитних коштів, наявність заборгованості за кредитом в розмірі 40617,14 грн., що свідчить про недоведеність порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч.1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з квитанцій №0.0.2204114942.1 від 20.07.2021 року, ОСОБА_5 за проведення експертизи, сплатила 8237,28 грн. (а.с.140).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 необхідно стягнути витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 8237,28грн.

Керуючись ст. ст.10, 11,12,13,19, 77,141, 258,263, 268, 273,274, 354 ЦПК України; ст. ст. 526; 527; 530; 610; 615; 1054 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094, п/р № НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 8237,28 гривень (вісім тисяч двісті тридцять сім гривень 28 копійок)

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т. Д. Бєссонова