Рішення № 102280140, 23.12.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9268/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Буглакової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

у с т а н о в и в :

03.06.2021 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав, у якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 11.08.2007 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб. Під час шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому сімейне життя не склалось, відповідач перестав піклуватись про дитину, фактично все зводилось до ігнорування ним сина, в результаті чого дитина перебувала в занепокоєному стані, почастішали напади агресії. Шлюб між сторонами розірваний за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 року. Наразі дитина проживає разом з позивачем, а відповідач ще с початку перебування в офіційному шлюбі зовсім не цікавиться долею та життям свого сина, не контактує з ним та не виражає жодних спроб для спілкування з дитиною та піклування про неї, тобто взагалі не приймає участі у її вихованні. Навпаки, своєю поведінкою відповідач наносить шкоду дитині, зчиняючи з позивачем постійні сварки та скандали в присутності дитини, що відображається на психологічному стані сина. Однією з причин такої поведінки відповідача послугувало те, що за його заявою було проведене генетичне дослідження, відповідно до якого ймовірність батьківства відповідача до дитини дорівнює 0%. З цієї причини відповідач задекларував позицію, що приймати у участь у вихованні та утриманні дитини він не буде, оскільки це не його син, а тому в нього немає жодного обов`язку по відношенню до дитини. Таким чином, відповідач не допомагав матеріально утримувати дитину, після розлучення кошти на утримання дитини ним не сплачувались ані в добровільному, ані в примусовому порядку. Батько фактично протягом останнього року взагалі не цікавиться життям дитини та наносить шкоду психологічному здоров`ю сина. Відповідач по справі жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця проживання дитини, а з боку позивача ніколи не створювались перешкоди у спілкуванні дитини з ним та прийнятті участі батька у вихованні, проте відповідач протягом останнього року взагалі не приймає участі у вихованні дитини та ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. На момент подання позову, відповідач має фактично іншу родину та прямо вказує про своє небажання займатись вихованням сина. Як на обґрунтування позову позивачка також посилається на те, що за проведеним генетичним дослідженням відповідач з ймовірністю 100% не є батьком дитини. В процесі розірвання шлюбу між сторонами та після цього, відповідач не виконував своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Жодних дій з боку відповідача не вчинено, які б підтверджували, що він має дійсний намір спілкуватись з дитиною, приймати участь в її вихованні та розвитку, утримувати її та бажає якнайшвидше з`явитись в житті сина. Враховуючи, що батько самоусунувся від виховання сина і ухиляється від вказаного обов`язку, то наявна зазначена у п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстава для позбавлення його батьківських прав, так як вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відповідачем відносно дитини батьківські обов`язки, покладені на нього чинним законодавством України.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації і витребувано від вказаного органу опіки та піклування письмовий висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

15.09.2021 року до суду надійшла заява відповідача про визнання позову, у якому відповідач зазначає, що повністю визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

04.11.2021 року до суду надійшла заява відповідача, у якій останній просить при прийнятті рішення про позбавлення батьківських прав зобов`язати позивача внести зміну запису у свідоцтві про народження ОСОБА_3 у частині запису по батькові ОСОБА_4 .

До початку проведення судового засідання позивачка та відповідач звернулись до суду з заявами про розгляд справи без їх участі, обидві сторони спору позов підтримують.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2007 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

У вказаному шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого зазначені: батько - ОСОБА_2 ; мати - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2020 року у справі №757/27774/20-ц шлюб мі сторонами у справі був розірваний.

За змістом наявної в матеріалах справи копії результату дослідження №27877 аналізу ДНК на батьківство, ймовірність батьківства ОСОБА_2 до дитини ОСОБА_3 становить 0%.

Згідно свідоцтва про зміну імені виданого 09.02.2021 року серії НОМЕР_3 , позивачка змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 24.11.2021 року, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, квартира АДРЕСА_1 належить позивачці. Квартира затишна, охайна, простора. Для дитини та матері відведена окрема кімната, в якій є двоспальне ліжко, ліжко для дитини, комод, шафа для одягу. Дитина навчається у спеціалізованій школі №9, відвідує плавання. Під час обстеження у квартирі перебували дитина та мати. За місцем проведення обстеження створено гарну умови для проживання, навчання, відпочинку та розвитку малолітньої дитини.

За змістом висновку про доцільність позбавлення батьківських прав №105/01-2347/В-140 від 23.12.2021 року: «Зазначене питання двічі виносилось на розгляд засідання комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, рішення прийнято 21 грудня 2021 року. На засіданні присутні мати та батько. З пояснень матері відомо, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 серпня 2007 року. У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, через розбіжності у поглядах на сімейне життя шлюб між ними розірвано 22 вересня 2020 року Печерських районним судом. Дитина залишилась проживати з матір`ю, яка особисто займалась вихованням, навчанням та утриманням. На даний час мати з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою проведено обстеження житлово-побутових умов та з`ясовано, що для проживання дитини створено всі необхідні умови. Для дитини та матері відведена окрема кімната, загальною площею - 15 кв.м. в якій є двоспальне ліжко для дитини, комод, шафа для одягу. Матір`ю надані документи на підтвердження участі у вихованні та утриманні дитини, а саме: довідку про доходи від 05 жовтня 2021 року, довідку про заробітну плату за січень-серпень 2021 року, договір про надання послуг у фітнес-клубі « GALACТICA », довідку про навчання малолітнього ОСОБА_3 в спеціалізованій школі №9 міста Києва на неповному державному забезпеченні. Також, матір`ю надано результат дослідження №27877 від 15 вересня 2020 року аналізу ДНК на батьківство, який виключає гр. ОСОБА_2 як біологічного батька малолітнього ОСОБА_3 . Гр. ОСОБА_2 на засіданні комісії повідомив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав, так як він не являється біологічним батьком дитини. Вивчивши матеріали даної справи, взявши до уваги думку батьків, враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дитини від 21 грудня 2021 року, керуючись статтею 164 Сімейного кодексу України та діючи в інтересах малолітньої дитини, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Відповідно до положень ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч. 5 ст. 19 СК України подає суду письмовий висновок щодо розв`язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

У даному випадку суд в повній мірі погоджується із наданим висновком органу опіки та піклування стосовно доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , оскільки судом встановлено невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, що і не заперечувалось стороною відповідача.

Як роз`яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У рішенні Європейського суду від 18 грудня 2008р. по справі "Савіни проти України" зазначається "що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини."

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Встановивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав, які б вказували на можливість відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, оскільки наявні у справі докази свідчать про невиконання батьком своїх батьківських обов`язків та про його усвідомлене небажання їх виконувати й надалі, адже відповідач вважає, що не є біологічним батьком дитини, а тому не вважає за необхідне займатись вихованням та утриманням дитини.

Оцінивши наявні у справі докази та встановлені судом обставини, суд вважає обґрунтованими та доведеними підстави позовних вимог про позбавлення батьківських прав і приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав в повній мірі відповідатиме інтересам неповнолітньої дитини.

Стосовно прохання відповідача щодо внесення змін до актового запису про народження дитини, суд роз`яснює, що такі питання не можуть бути вирішені в межах цієї справи, оскільки зустрічного позову відповідачем не заявлялось.

Поряд із цим, статтею 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням положень ст.ст. 141, 142, ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений позивачем судовий збір у сумі 454,00 грн. (50%), а інша частина в сумі 454,00 грн. (50%) має бути повернута позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 142, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 5, 7, 19, 121, 122, 141, 150, 164, 165 СК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., який сплачено згідно квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 25.05.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.12.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Краківська, 20, код ЄДРПОУ 37397237);

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, 15, код ЄДРПОУ 37401206).

Суддя -