Рішення № 102278591, 21.12.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2021 Справа №607/13633/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Івашків О. М.

учасників справи

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Молень Р. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.09.2009 в розмірі 14 858,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_3 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 08.09.2009, згідно якої отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Позивач свої зобов`язання виконав повністю, надавши останньому можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, а тому, спадкоємцем, яка постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_2 , в якої станом на дату смерті позичальника перед банком є заборгованість у розмірі 14 858,27 грн.

У зв`язку із не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, представник позивача просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.09.2009 в розмірі 14 858,27 грн. та судові витрати.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому вказав, що як вбачається із тексту позовної заяви, позивач обґрунтовує свої вимоги начебто існуванням у ОСОБА_3 якоїсь «заборгованості за кредитом» через підписання начебто ним Заяви № б/н від 08 вересня 2009 року про встановлення ліміту кредитної лінії на картковий рахунок. Однак, жодних кредитів від ПАТ «Приватбанк» ОСОБА_4 ніколи не отримував. Крім цього, у анкеті-заяві позичальника від 08 вересня 2009 року процентна ставка не зазначена. Також, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Ліміт отримання грошей – 500 грн. Тобто стягнення понад 500 грн має іншу правову підставу ніж вказана в позові. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку начебто отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08 вересня 2009 року, посилається на Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. З тих же підстав не можна вважати складовою частиною кредитного договору витяг з Тарифів банку, оскільки вони також не містять підпису позичальника. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08 вересня 2009 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Жодних належних та допустимих доказів відкриття карткового рахунку в ПАТ «Приватбанк», надання картки, як спеціального платіжного засобу та надання будь-яких коштів, в тому числі кредитних, - матеріали позовної заяви не містять. Доказів того, що надані позивачем Умови кредитування були розміщені на сайті ПАТ «Приватбанк» саме в такій редакції, як роздруковано позивачем, - немає жодних. Підпису позичальника на наданих позивачем Умовах кредитування немає, відтак, з огляду на вищенаведені норми матеріального права кредитний договір, який би передбачав можливість надання мені кредиту, - є неукладеним. Матеріали позовної заяви не містять жодних письмових повідомлень про неможливість подання доказів разом з позовом, відтак, з аналізу документів позовної заяви вбачається, що є очевидним безпідставність позовних вимог. Жодних кредитних коштів від ПАТ «Приватбанк» ОСОБА_3 не отримував, в матеріалах справи докази зворотнього відсутні, відтак позов є очевидно безпідставним. Банк звернувся до ОСОБА_2 як до спадкоємиці ОСОБА_3 , при цьому не надаючи жодних доказів щодо цієї обставини. Позивач суперечливо викладає обставини, що викликає сумніви у своєчасності звернення до суду. Позивач станом на 21.12.2020 року знав , що ОСОБА_3 – помер (вказує в претензії додатком свідоцтво про смерть, яке невідомим чином опинилось у нього), до суду позивач звернувся 02.07.2021 року. І оскільки банк пропустив шестимісячний строк, то боргові зобов`язання спадкоємця перед банком припиняються. Оскільки Заява-анкета підписана відповідачем ще 08 вересня 2009 року, а до суду позивач звернувся лише 02 липня 2021р., тобто з пропуском строку позовної давності, а тому, просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , - відмовити за безпідставністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказав, що договір між банком та ОСОБА_3 був укладений 08.09.2009. Виконання договору позивачем щодо надання можливості використання кредитного ліміту підтверджується випискою по рахунку, де зазначені відповідні операції, зокрема, операції щодо часткового повернення коштів, тобто виконання договору позичальником. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком та позичальником було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Крім цього, банком надані докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних зобов`язань, а саме, копія кредитного договору, розрахунок заборгованості, копія паспорта позичальника, виписка по рахунку. Також, позивач вказує, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позичальник частково сплачував заборгованість за договором, а тому, дані докази є допустимими та належними. Банк не заявив вимог про стягнення неустойки, а тому, заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги. Щодо кола спадкоємців та строку пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємців та позовної давності вказав наступне. В даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача. Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від прийняття спадщини у строк з 05.04.2018 по 05.10.2018. Однак, у встановлений строк відповідач не подала заяву про відмову від прийняття спадщини, а тому, вважається такою, що прийняла спадщину. Щодо застосування строків позовної давності, то необхідно заперечити, оскільки у даній справі у підставах та предметі позову йдеться про спадкові відносини, а тому, у даній категорії судових спорів не застосовуються статті загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України), а застосовуються норми спеціальної статті 1281 ЦК України. Банк, у встановлений ч. 3 ст. 1281 ЦК України строк, заявив претензійні вимоги до спадкоємців боржника, шляхом направлення 12.01.2021 претензії кредитора до Другої Тернопільської державної нотаріальної контори, та 22.01.2021 отримана відповідь, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, за місцем заведення спадкової справи, та 26.01.2021 отримана відповідь. 16.06.2021 до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Отже, вимога про погашення заборгованості була пред`явлена до спадкоємців через нотаріуса, а отже позивачем не пропущено строк пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємця померлого.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, обґрунтованих в позовній заяві та відповіді на відзив, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні, з підстав наведених у відзиві на позов.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.09.2009 між банком та ОСОБА_3 укладено договір кредиту, який складається із анкети-заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до умов договору ОСОБА_3 були надані грошові кошти у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення.

Судом встановлено, що банк виконав свої зобов`язання згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується у разі невиконання зобов`язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 05.04.2018 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 569.

21.12.2020 банком було направлено претензію кредитора до Другої Тернопільської державної нотаріальної контори, з метою надання інформації чи заводилася спадкова справа після померлого боржника та хто є її спадкоємцем.

22.01.2021 позивачем було отримано відповідь від нотконтори, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, за місцем заведення спадкової справи.

26.01.2021 позивачем було отримано відповідь від Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що претензія кредитора долучена до спадкової справи № 699/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

04.06.2021 до відповідача ОСОБА_2 було направлено лист-претензію про погашення заборгованості, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, однак даний лист залишився без відповіді.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому, необхідно враховувати, що спадкування – це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України, у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Верховний Суд зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.

Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За змістом вказаних норм, спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя при умові наявності спадкового майна та пред`явлення вимоги в межах строку, визначеного статтею 1281 ЦК України. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.

Крім того, суд звертає увагу сторону відповідача на те, що встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право, а не є строками позовної давності.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки, це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року (справа №522/407/15-ц, провадження №14-53 цс 18) зазначила, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК, які визначають преклюзивні строки пред`явлення таких вимог.

Вимога може бути пред`явлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, приймає претензії кредиторів від спадкодавця.

Разом з тим, оскільки АТ КБ «ПриватБанк», як кредитор, заявив вимоги до спадкоємців померлого боржника шляхом направлення претензії кредитора на адресу нотконтори, 26.01.2021 позивачем було отримано відповідь від Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що претензія кредитора долучена до спадкової справи № 699/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а отже, 04.06.2021 до відповідача ОСОБА_2 було направлено лист-претензію про погашення заборгованості, а тому, позивачем не пропущено строк пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємця померлого.

Судом з`ясовано, що станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить 14 858,27 грн., з яких: 14 858,27 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Враховуючи наведене, банк просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом на загальну суму 14 858,27 грн.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором.

Положенням ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

В силу вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь банку заборгованості в розмірі 14 858,27 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача.

Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1281, 1282 ЦК України, суд, –

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість в розмірі 14 858,27 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім гривень 27 копійок) та сплачений судовий збір в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 28 грудня 2021 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко