Ухвала суду № 102276934, 22.12.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/17707/21

Провадження №2/523/5333/21

У Х В А Л А

"22" грудня 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання Сирф Ю.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позовупо цивільній справі № 523/17707/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Н.В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої О.В., державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В., третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді від 21 жовтня 2021 року відкрите провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Н.В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої О.В., державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В., третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на нерухоме майно.

30.11.2021 року до суду було подано ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, якою останній просить: накласти арешт на нерухоме майно – житловий будинок (літ. Б) та складові частини нерухомого майна – будівлі гаражу (літ. Н), будівлі сараю (літ. О), будівлі сараю (літ. П), вбиральні (літ. Р), мостіння (літ. І) та огорожі 1-4, 5-7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1274495851101), зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 , заборонивши його перереєстрацію та відчуження на користь третіх осіб; заборонити органам державної реєстрації прав та їх посадовим особам здійснювати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також вносити до Державного реєстру записи про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову, заявник посилається на те, що існують підстави вважати, що будинок який являється предметом позову, буде відчужений на користь третіх осіб, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_4 вживає заходів спрямованих на незаконне оформлення на своє ім`я земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Спосіб забезпечення позову, який просить застосувати заявник, він вважає співмірним предмету позову, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно жодним чином не позбавляє власника права володіння та користування таким майном.

Відповідно до ч.3 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Відповідно до ч.4 ст. 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову з викликом сторін було призначено судом на 22.12.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 до судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до судового засідання не з`явились, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява від адвоката відповідачів - ОСОБА_6 , згідно якої останній просив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування заяви, адвокат посилався на наступне: позивачем до позову не додано жодного доказу свого права власності на майно, що є предметом позову; ОСОБА_2 побудувала будинок, який є предметом спору, разом із сином позивача, постійно проживала в ньому, та прийняла спадщину після його смерті; позивачем не надано доказів у підтвердження наміру відчуження ОСОБА_4 домоволодіння.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява від адвоката відповідача – Козирєвої Н.В., згідно якої остання просила відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування заяви, адвокат посилалася на наступне: в заяві відсутні підстави забезпечення позову, наведені лише припущення; відповідач ОСОБА_4 являється законним набувачем майна за договорами купівлі-продажу, вказане майно є його єдиним об`єктом права власності, набувалось для проживання; у відповідача ОСОБА_4 відсутній намір на відчуження майна. В підтвердження відсутності у ОСОБА_4 на праві власності нерухомого майна, адвокат додала до заяви – Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стосовно ОСОБА_4 , станом на 21.12.2021, згідно якого за її довірителем не зареєстровано на праві власності іншого майна, ніж те яке являється предметом позову.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір стосовно законності набуття відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 права власності на житловий будинок (літ. Б) за адресою: АДРЕСА_1 із прилеглими прибудовами. Позивачем заявлені майнові позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, витребування майна та визнання права власності.

У провадженні СВ Відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області розслідується кримінальне провадження, розпочате за ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2021 року щодо зобов`язання внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про те, що невстановлені особи, використовуючи підроблені документи, шахрайським шляхом заволоділи будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві спадщини належить ОСОБА_1 .

Дана інформація стала відома суду із Єдиного державного реєстру судових рішень. Згідно рішення РСУ № 55 від 25.11.2021 року " Про використання суддями ЄДРСР у режимі повного доступу" повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судді можуть використовувати безпосередньо для здійснення правосуддя.

Обставини законності набуття права власності відповідачами права власності на майно, будуть предметом дослідження судом під-час розгляду даної справи.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19).

З урахуванням наведеного, доводи представників відповідачів – адвоката Козирєвої Н.В. та адвоката Непомнящого Д.В. про те, що: позивачем до позову не додано жодного доказу свого права власності на майно, яке є предметом позову; ОСОБА_2 побудувала будинок, який є предметом спору, разом із сином позивача, постійно проживала в ньому, та прийняла спадщину після його смерті; відповідач ОСОБА_4 являється законним набувачем майна за договорами купівлі-продажу, вказане майно є його єдиним об`єктом права власності, набувалось для проживання, судом приймаються до уваги.

Разом із тим, зазначені доводи будуть предметом безпосереднього дослідження судом під-час розгляду спору по суті. Виходячи зі змісту наведеної позиції Верховного Суду, що викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19), зазначені вище доводи представників відповідачів не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Судом встановлено, що позивачем в суді оспорюється законність набуття відповідачами права власності на нерухоме майно – житловий будинок (літ. Б) із складовими частинами нерухомого майна. Обставини шахрайського заволодіння будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві спадщини належить ОСОБА_1 , розслідуються СВ Відділенням поліції № 2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області в рамках кримінального провадження.

Ухвалою Слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 06.08.2021 року по справі №523/8237/21, на підставі пункту 3 ч.2 ст.167 та ч.1 та ч.3 ст.170 КПК України, з метою збереження предмету злочину в кримінальному провадженні №12021167490000210 від 05 травня 2021 року, за ознаками ч.4 ст.190 КК України, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1274495851101).

Разом із тим, з Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих як позивачем, так і адвокатом Козирєвою Н.В., стосовно об`єкта нерухомого майна який є предметом позову, вбачається відсутність будь яких арештів та заборон.

Співмірним, адекватним, достатнім та необхідним заходом забезпечення позову щодо наведеного майна, суд вважає захід у вигляді - заборони суб`єктам державної реєстрації прав у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав на наведене вище нерухоме майно.

Виходячи із системного аналізу наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновків про необхідність часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, лише в частині заборони відчуження житлового будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1274495851101) із прилеглими прибудовами.

При цьому, вирішуючи питання щодо співмірності та адекватності зазначених заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, та висновки Верховного Суду у постанові від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19.

Також, з матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову не вбачається, що застосуванням судом вищевказаних заходів забезпечення позову можуть бути порушені права та інтереси третіх осіб.

Суд вважає, що зазначений вид забезпечення позову відповідає позовним вимогам, є співмірним предмету позову, не порушує прав відповідача ОСОБА_4 , оскільки не позбавляє його права володіння та користування майном. До такого висновку суд дійшов із урахуванням правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.

Одночасно, суд не знайшов підстав для заборони органам державної реєстрації прав та їх посадовим особам здійснювати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 також вносити до Державного реєстру записів про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку, оскільки земельна ділянка не являється предметом позову. Крім того, позивачем не надано суду доказів в підтвердження наведених у заяві обставин вчинення ОСОБА_4 дій, направлених на незаконне оформлення на своє ім`я земельної ділянки.

Суд виходить із того, що застосування вищезазначеного виду забезпечення позову сприятиме зокрема запобіганню невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, виключить можливість відчуження чи передачі спірного майна іншим особам на час розгляду справи, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Доводи представників відповідачів – адвоката Козирєвої Н.В. та адвоката Непомнящого Д.В., що заявником (позивачем) не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, на думку суду не є спроможними, оскільки метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Крім того, забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.

За викладених обставин, суд дійшов висновків, що забезпечення позову у даній справі, в наведений спосіб, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди як сторонам по справі, так і третім особам.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

За висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача та можливих третіх осіб. Невжиття таких заходів може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду, за винятком випадків, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України (постанова КЦС ВС від 30.05.2019 року, справа № 456/2438/17).

Інформація щодо наявності підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову, в матеріалах справи не міститься.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову предмету позову, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149-154, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, якою останній просить: накласти арешт на нерухоме майно – житловий будинок (літ. Б) та складові частини нерухомого майна – будівлі гаражу (літ. Н), будівлі сараю (літ. О), будівлі сараю (літ. П), вбиральні (літ. Р), мостіння (літ. І) та огорожі 1-4, 5-7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1274495851101), зареєстроване на ім`я ОСОБА_4 , заборонивши його перереєстрацію та відчуження на користь третіх осіб; заборонити органам державної реєстрації прав та їх посадовим особам здійснювати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також вносити до Державного реєстру записи про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

-заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна – житлового будинку (літ. Б) та складових частин нерухомого майна – будівлі гаражу (літ. Н), будівлі сараю (літ. О), будівлі сараю (літ. П), вбиральні (літ. Р), мостіння (літ. І) та огорожі 1-4, 5-7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1274495851101), зареєстрованих на ім`я ОСОБА_4

У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Зазначена ухвала є підставою для внесення відомостей до Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Черняховського, 6).

Суддя: К.О. Далеко