Рішення № 102272185, 20.12.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2021 Справа №607/10595/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі питання про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс» (далі – ДП «Люкс–1» ПП «Люкс») про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ДП «Люкс–1» ПП «Люкс» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, в розмірі 9 517,00 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн.

10 грудня 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області зареєстровано заяву представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Пацули В. О. про ухвалення додаткового рішення, у якому він просить стягнути з ДП «Люкс–1» ПП «Люкс» на користь позивачки витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн та витрати на виготовлення звіту з оцінки вартості ремонтно–відновлювальних робіт у розмірі 3 500 грн.

На підтвердження даних обставин представником позивача до позовної заяви було додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1018841, договір про надання правової допомоги від 22 березня 2021 року та договір № 3–06–04–21 на проведення оцінки майна від 06 квітня 2021 року.

Суд не вбачає, що участь сторін та інших учасників справи при вирішенні питання про стягнення витрат позивача на правничу допомогу є необхідною, а тому ухвалює додаткове рішення з цього питання у їх відсутності.

За вказаних обставин, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, виходячи з наступного.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23–рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23–рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою–четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2021 року між адвокатом Пацулою В. О. і Іванець Л. В. укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання правової допомоги клієнту в цивільній справі про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири (п. 1.1.). Розмір гонорару за даним договором складає 4 000 грн і сплачується одночасно із підписанням даного договору (п. 3.1.)

Окрім наведеного вище Договору та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1018841, матеріли не містять даних про обґрунтування розміру витрат позивача на правничу допомогу та реальність їх понесення ОСОБА_1 .

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник особи - адвокат надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 2 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 2 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Проаналізувавши надані суду документи в обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, норми процесуального закону та позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою факту понесення нею витрат на правничу допомогу, а тому вимога ОСОБА_1 про стягнення 4 000,00 грн на правничу допомогу залишається судом без розгляду.

Щодо решти вимог заяви адвоката Пацули В. О., то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

06 квітня 2021 року між ОСОБА_1 (замовник) та суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою–підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір № З–06–04–21 із умов якого вбачається, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо виконання робіт з проведення незалежної оцінки вартості ремонтно–відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень трикімнатної квартири загальною площею 62,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1. Договору), дата оцінки 10 травня 2021 року ( п. 1.2. Договору), вартість робіт з оцінки майна за цим договором становить 3 500,00 грн (п. 3.1. Договору).

Згідно рахунку на оплату роботи з оцінки збитків та квитанції № 11 від 06 квітня 2021 року ОСОБА_1 здійснила оплату в сумі 3 500 грн за виконання роботи з проведення оцінки вартості збитків від залиття приміщень квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначені витрати позивача є витратами, пов`язаними із забезпеченням доказів у справі в розумінні статті 133 ЦПК України.

Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3 500, 00 грн витрат на виготовлення звіту з оцінки вартості ремонтно–відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири позивачки.

Керуючись ст. ст. 263–265, 270 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Стягнути із дочірнього підприємства «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс» на користь ОСОБА_1 витрати на виготовлення звіту з оцінки вартості ремонтно–відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири позивачки у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: дочірнє підприємство «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс», код ЄДРПОУ: 32079993, адреса місцезнаходження: просп. Злуки, буд. 55, м. Тернопіль, 46023.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська