Рішення № 102272184, 07.12.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2021 Справа №607/10595/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до дочірнього підприємства «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс» (далі – ДП «Люкс–1» ПП «Люкс») про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири.

В обґрунтування доводів позовних вимог позивачка зазначила, що вона є власником трикімнатної квартири загальною площею 62,7 кв. м. в АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину № 60696465, виданого 24 травня 2017 року Першою тернопільською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 . 12 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернулася до управителя багатоквартирного житлового будинку, в якому вона проживає – ДП Люкс–1 ПП «Люкс», якому заявила про залиття своєї квартири, котра розташована на дев`ятому (останньому) поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 самотужки ліквідувала початкові наслідки залиття, а в подальшому звернулась до обслуговуючої організації для складання відповідного акту та відшкодування збитків. 23 лютого 2021 року комісія, що була утворена ДП «Люкс–1» в складі головного інженера Дячук Л. Н., майстра дільниці ОСОБА_4 , юриста Федчишин І. О. провели обстеження квартири позивачки на предмет затоплення 12 лютого 2021 року. При обстеженні було встановлено, що в кухні наявні сліди затікання по стіні, суміжній із спальнею та стіні справа від віконного пройому. В спальній кімнаті наявні сліди затікання в куті між стіною, суміжною із кухнею та стіною із віконним пройомом по висоті кімнати (проведено фотофіксацію). Причиною затікання є вихід із ладу розповітрювача. За результатами роботи комісії було рекомендовано провести заміну розповітрювача. Стосовно відшкодування шкоди жодних рішень відповідачем не приймалось.

Внаслідок залиття квартири позивачка зазнала збитків в розмірі вартості відновлювального ремонту, який, у відповідності до Звіту з оцінки вартості ремонтно–відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири АДРЕСА_3 на дату оцінки (10 травня 2021 року) складає 9 517 грн 00 коп. без ПДВ.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просить суд стягнути із ДП «Люкс–1» ПП «Люкс»матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири в розмірі 9 517 грн. 00 коп. та судові витрати.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ДП «Люкс–1» ПП «Люкс» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири.Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

23 липня 2021 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву відповідача ДП «Люкс–1» ПП «Люкс», у якому він просить у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. На підставі ст. 7 Закону України «Про житлово–комунальні послуги», рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 121 від 25 січня 2012 року ДП «Люкс–1»ПП«Люкс» було визнано виконавцем послуг з управління та утримання будинків і прибудинкових територій.

Послуги у будинку по АДРЕСА_2 надаються у відповідності до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово–комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, та рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1603 від 28 вересня 2011 року із затвердженою періодичністю надання послуг та структурою витрат в межах тарифу. Таким чином, в межах затвердженого тарифу підприємство зобов`язане здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж системи гарячого водопостачання із затвердженою періодичністю. Згідно п. 2.1. Правил, система технічного огляду будинків включає проведення планових і позапланових оглядів. Планові огляди розподіляються на загальні та профілактичні. Загальні огляди передбачають комплексне обстеження будинку з метою визначення їх технічного стану, а також готовності будинків до експлуатації на наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю 2 рази в рік – навесні та восени. При підготовці будинку по АДРЕСА_2 до опалювального періоду 2020–2021 років були проведені комплексні роботи по випробовуванню системи гарячого водопостачання у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином свої обов`язки, передбачені чинним законодавством та діючим тарифом з утримання будинку підприємство виконало в повному обсязі, адже перевірило під тиском систему і жодних зауважень з боку постачальника теплової енергії, в тому числі витоків води чи вихід з ладу елементів внутрішньо будинкової системи не було. Щодо виконання вимог чинного законодавства щодо граничних строків ліквідації несправностей елементів жилих будинків, то працівниками підприємства було їх дотримано в повному обсязі та в той же день ліквідовано.

Як вбачається із акту про залиття від 23 лютого 2021 року причиною затікання у квартиру позивача є аварійна ситуація, а саме «...вихід з ладу розповітрювача...», який знаходиться на мережі ГВ на технічному поверсі і слугує для ліквідації повітряних пробок у системі та забезпечення нормальної подачі гарячої води у квартири будинку, які під`єднані до централізованого постачання гарячої води. Однак встановити причину виходу його з ладу (потрапляння іржі, надмірний тиск гарячої води, стороннє втручання) як і передбачити час можливого виходу з ладу є неможливим. А за таких обставин, причиною залиття квартири є не бездіяльність підприємства чи його вина, а форс–мажорні обставини, які не залежали від волі як позивача, так і відповідача. Вини або бездіяльності ДП «Люкс–1» ПП «Люкс» у завданні шкоди немає.

Представник позивачки, адвокат Пацула В. О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ДП «Люкс–1» ПП «Люкс» Федчишин І. О. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, підтримала доводи відзиву на позовну заяву.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Як вбачається із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 47846142 від 24 травня 2017 року після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Першій тернопільській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 60039698, номер у нотаріуса 1018/2016. 24 травня 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину № 60696465 ОСОБА_2 на спадкове майно: трикімнатну квартиру загальною площею 62,7 кв.м., житловою – 37,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

15 травня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 . Із технічної характеристики квартири вбачається, що житлова площа становить 37,7 кв.м., загальна площа – 62,7 кв.м.

23 лютого 2021 року комісія ДП «Люкс–1» в складі головного інженера Дячук Л. Н., майстра дільниці ОСОБА_4 , юриста Федчишин І. О. провели обстеження квартири позивачки на предмет затоплення 12 лютого 2021 року. При обстеженні було встановлено, що в кухні наявні сліди затікання по стіні, суміжній із спальнею та стіні справа від віконного пройому. В спальній кімнаті наявні сліди затікання в куті між стіною, суміжною із кухнею та стіною із віконним пройомом по висоті кімнати (проведено фотофіксацію). Причиною затікання є вихід із ладу розповітрювача. За результатами роботи комісії було рекомендовано провести заміну розповітрювача.

Висновком звіту з оцінки вартості ремонтно–відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_5 10 травня 2021 року вбачається, що вартість ремонтно–відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . на дату оцінки – 10 травня 2021 року складає 9 517 грн без ПДВ. Об`єктом оцінки є пошкодження житлових приміщень 3–х кімнатної квартири внаслідок залиття водою за адресою АДРЕСА_1 . Власність – приватна. Залиття сталося 12 лютого 2021 року, внаслідок чого були пошкоджені оздоблення поверхонь стін і стелі у приміщеннях № 3 (кухня), № 5 (спальня).

Із паспорту готовності до роботи в опалювальний період 2020/2021 року будинку АДРЕСА_2 вбачається, що комісія в складі голови – начальника ЖЕО Гевка С. В., головного інженера Дячука Л. Н., майстра дільниці ОСОБА_4 , представника тепло постачальника ОСОБА_6 провела огляд будинку для визначення його готовності до експлуатації в зимових умовах і встановила, що стан мереж гарячого водопостачання задовільний, як і інші зазначені пункти. Комісія встановила, що будинок підготовлений до експлуатації в зимових умовах на 2020 – 2021 роки.

У акті готовності до опалювального періоду від 08 вересня 2020 року також вбачається, що будинок за вищевказаною адресою підготовлений до експлуатації в зимових умовах на 2020 – 2021 роки.

Відтак, проаналізувавши надані докази вважаю, що до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь–якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кінцевою метою будь–якого звернення до суду є відновлення порушеного права та відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями. Так, відповідно до ст. 10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, додержуватись правил користування жилими приміщеннями.

Згідно положень ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 190 ЖК України, підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, об`єктам благоустрою і зеленим насадженням на прилеглих до будинків ділянках, зобов`язані відшкодувати заподіяну шкоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово–комунальні послуги» (далі – Закон) послуга з управління багатоквартирним будинком – результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько–побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору та управитель багатоквартирного будинку (далі – управитель) – фізична особа – підприємець або юридична особа – суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько–побутових потреб.

Згідно із п. 2, п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, виконавець комунальної послуги – суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Управитель багатоквартирного будинку (далі – управитель) – фізична особа – підприємець або юридична особа – суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько–побутових потреб.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону послуга з управління багатоквартирним будинком – результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько–побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону до житлово–комунальних послуг належать:

1) житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно–технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону виконавець комунальної послуги зобов`язаний:

1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

3) без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством;

4) своєчасно проводити підготовку об`єктів житлово–комунального господарства до експлуатації в осінньо–зимовий період;

5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг;

6) вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством;

7) виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно–відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством;

8) своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти–претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово–комунальних послуг;

9) своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини;

10) у разі укладення індивідуальних договорів про надання комунальних послуг здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку;

11) інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (далі – Правила), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд – власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Актом від 23 лютого 2021 року встановлено, що причиною затікання є вихід з ладу розповітрювача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача пояснив, що розповітрювач знаходиться на технічному поверсі та слугує для ліквідації повітряних пробок у системі та забезпечення нормальної подачі у квартири будинку, які під`єднані до централізованого постачання гарячої води.

Відтак суд вважає, що він є елементом системи гарячого водопостачання.

Згідно з положеннями обов`язкового додатку Б до ДБН В.2.2–15–2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», поверх технічний – поверх для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій, може бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічне горище) або в середній частині будинку; горище – простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху.

Згідно п. 2.8.2– 2.8.4. Правил під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються такі роботи: – усунення несправностей: стін, фасадів, дахів, віконта і дверних заповнень, а також: опалювальних печей, димоходів, газоходів, внутрішніх систем тепло–, водо– та електропостачання й установок із газовими нагріваними; – приведення в технічно справний стан прибудинкової території із забезпеченням безперешкодного відведення атмосферних і талих вод від відмостки, спусків (входів) у підвал і їх віконних приямків; – забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів. Підготовці до зими (проведення гідравлічних випробувань, ремонт, перевірка і налагодження) підлягає весь комплекс пристроїв, що забезпечують безперебійне постачання тепла в квартири (котельні, внутрішньобудинкові мережі, групові і місцеві теплові пункти в будинках, системи опалення, вентиляції). Котельні, теплові пункти і вузли повинні бути забезпечені засобами автоматизації, обліку, запірною регулювальною апаратурою, схемами розведення систем опалення, гарячого водопостачання (дачі – ГВП), холодного водопостачання (далі – ХВП), припливно–витяжною вентиляцією та іншими конструкціями, які реєструють роботу обладнання при різних експлуатаційних режимах (наповненні, підживленні, спуску води із систем опалення тощо), технічними паспортами на обладнання, журналами щодо запису параметрів та дефектів, які виникають під час роботи обладнання. Прилади газового господарства повинні пройти наладку запірно– захисних клапанів і регуляторів тиску на зимовий період. Насосні станції, системи протипожежного захисту мають бути укомплектовані і мати резервне обладнання, автоматичне вмикання резервних насосів, у разі відмови основних, відрегульоване і справне. У період підготовки житлового фонду до роботи в зимових умовах організовується підготовка (відновлення) схем внутрішньобудинкових систем холодного і гарячого водопостачання, каналізації, центрального опалення і вентиляції, газу із зазначенням розміщення запірної арматури і вимикачів (для слюсарів і електриків з ліквідації аварій і несправностей внутрішньобудинкових інженерних систем).

Згідно п. 5.1.15 Правил під час обслуговування системи гарячого водопостачання необхідно: – знати систему гарячого водопостачання за кресленнями і в натурі (за відсутності креслень керівництву організації необхідно їх одержати чи скласти); – ознайомити мешканців будинку з заходами щодо забезпечення безперебійної роботи системи, а також заходами, застосовуваними при аваріях, і стежити за виконанням цих правил і заходів; – своєчасно та якісно усувати несправності системи.

Пунктом 12 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572 в редакції Постанови КМУ від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку в разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю, – шляхом відшкодування збитків.

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 8 Закону обов`язком виконавців комунальної послуги та управителів є вжиття заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону, аварія – пошкодження, вихід з ладу, відмова, неможливість експлуатації внутрішньобудинкових систем, а також пошкодження несучих, огороджувальних та несучоогороджувальних конструкцій будівлі, які спричинили або можуть спричинити шкоду життю та здоров`ю людей, пошкодження майна, унеможливлюють надання житлово–комунальних послуг споживачам.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 7 Закону передбачено, що споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово–комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна).

Згідно роз`яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна одночасна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону, споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово–комунальних послуг.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, 23 грудня 2020 року у справі № 666/213/16–ц відповідальність за завдану позивачам майнову шкоду внаслідок залиття їх квартир несе власник, балансоутримувач житлового будинку та виконавець послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Із врахуванням наведеного та з огляду на визначені цивільним процесуальним законодавством принципи змагальності й диспозитивності саме на відповідача ДП «Люкс–1» ПП «Люкс» покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачці. Суд вважає, що відповідачем не доведено, що шкода, заподіяна ОСОБА_2 внаслідок залиття квартири, заподіяна не з його вини.

Водночас, відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачки, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири ОСОБА_2 , не заявляв та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачці майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Отже, виходячи із наведеного, суд вважає, що відповідач ДП «Люкс–1» ПП «Люкс» як балансоутримувач багатоквартирного будинку повинен нести відповідальність за спричинення шкоди власникові квартири АДРЕСА_3 , причиною якої є затікання через вихід з ладу розповітрювача.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь–які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд погоджується з доводами позивачки щодо розміру завданого їй матеріального збитку, що підтверджується звітом з оцінки вартості ремонтно–відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків залиття приміщень квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_5 від 10 травня 2021 року, який є належним доказом у справі, оскільки, будь–яких доказів того, що зазначений у висновку розмір майнової шкоди не відповідає дійсному, відповідачем не надано.

Посилання представника відповідача ДП «Люкс–1» ПП «Люкс»на виконання підприємством робіт по випробуванню системи гарячого водопостачання та дотримання працівниками підприємства граничних строків ліквідації несправностей, суд відхиляє, оскільки ці обставини не звільняють відповідача від відповідальності за завдану шкоду.

В силу ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Зобов`язання про відшкодування шкоди – це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що причиною затоплення квартири позивачки був вихід з ладу розповітрювача. Відповідач не спростував доводів ОСОБА_2 про те, що вини підприємства у виниклій несправності немає, а тому обов`язок з відшкодування завданої позивачці шкоди покладається на ДП «Люкс–1» ПП «Люкс».

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Тобто, законодавством установлено, що відшкодування шкоди полягає у відшкодуванні затрат, необхідних для приведення пошкодженої речі у її попередній стан та у компенсації супутніх витрат, необхідних для такого відновлення.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про задоволення позову, а саме слід стягнути з ДП «Люкс–1» ПП «Люкс» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, в розмірі 9 517,00 грн.

Судові витрати судом вирішуються на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс» на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, в розмірі 9 517,00 грн.

Стягнути з дочірнього підприємства «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: дочірнє підприємство «Люкс–1» приватного підприємства «Люкс», код ЄДРПОУ: 32079993, адреса місцезнаходження: просп. Злуки, буд. 55, м. Тернопіль, 46023.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська