Ухвала суду № 102262005, 28.12.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/3897/21

1-кп/639/397/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Макарова В.О.,

за участю секретаря - Безбородько І.О.,

прокурорів - Свирипи В.А., Зашупіної Ю.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду об`єднане судове провадження за обвинувальними актами у кримінальних провадженнях, зареєстрованих в ЄРДР:

18.11.2020 р. за № 12020225500000402,

25.02.2021 р. за № 12021220470000574,

10.03.2021 р. за № 12021220500000235,

за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває зазначене кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурором Свирипою В.А. заявлене клопотання про продовження застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на стадії досудового розслідування, з посиланням на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість запобігти зазначеним ризикам іншим чином.

Прокурор Зашупіна Ю.В. відтримала клопотання та просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити відносно нього запобіжний захід на домашній арешт за місцем постійного проживання, зазначивши, що він не буде ухилятися від суду та вчиняти нові кримінальні правопорушення, посилався на поганий стан здоров`я, статус ВІЛ-інфікованої особи та наявність батьків, які в змозі контролювати його поведінку та направили до суду відповідне клопотання.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.

Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_1 було обрано, а в подальшому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При цьому ОСОБА_1 обвинувачується по даному кримінальному провадженню у вчиненні ряду епізодов злочинної діяльності, в тому числі умисних тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, санкцією яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк відповідно від трьох та від чотирьох до шести років, а також у вчиненні ряду нетяжких злочинів та кримінального проступку.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу суд враховує існування стосовно ОСОБА_1 ризику, передбаченого п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Інший ризик (за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) не був в повному обсязі доведений прокурором, оскільки не доведено існування впевненого ризику впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні.

Зазначені вище ризики зменшуються зі спливом часу, проте на даний час не відпали.

В той же час, саме по собі існування вказаних ризиків є підставою для застосування до обвинувачених запобіжних заходів, як таких, в рамках кримінального провадження. Проте при вирішенні питання про необхідність застосування саме того чи іншого запобіжного заходу слід зазначити наступне.

Обвинувачений по даному кримінальному провадженню був затриманий 23 червня 2021 року.

В той же час, підготовчі судові засідання по справі неодноразово відкладались через неявку потерпілих, частина з яких які належним чином повідомлялися судом про день та час розгляду справи, проте в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, а також у зв`язку з іншими процесуальними питаннями.

Суд враховує, що при розгляді клопотання про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України». «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу» п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року справа «Хайреддінов проти України».

При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, трохи пом`якшує цей страх і зменшує його наміри втекти . При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя. Справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії».

Перешкоджання встановленню істини за кримінальною справою за практикою Суду, може здійснюватися шляхом «тиску на свідків», «знищення або фальсифікації доказів», «змовляння зі спільниками або свідками», «затягування і заплутування розслідування». Суд неодноразово вказував на те, що на її обґрунтованість впливає час. В даному конкретному випадку на час розгляду питання щодо міри запобіжного заходу, можливість здійснення тиску на свідків і знищення доказів за кримінальною справою не може розглядатися як підстава утримання особи під вартою, коли свідки у встановленому законом порядку не допитані з вини сторони обвинувачення, а докази у провадженні є закріпленими, отже, «ризик змовляння» завдяки цьому зменшується.

Таким чином наявність підстави «існування ознак тяжкого злочину» у практиці Суду збігається з підставою «суворості передбаченого покарання». Ця підстава не може бути застосованою самостійно без інших підстав позбавлення особи свободи. Справа «Ілійков проти Болгарії», в якій Суд закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» і теж втрачає свою вагу із збігом розумного терміну.

Також при розгляді клопотання судом враховується і інша практика Європейського суду з прав людини з даного питання. Так, зокрема, у справі «Луценко проти України» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у п. 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи, рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України», пункт 26. Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції.

Таким чином, на даний час суд приходить до висновку, що продовження тримання під вартою обвинуваченого на даний час не є виправданим, оскільки прокурором не доведено недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, на які він посилався в судовому засіданні.

Аналізуючи вказане вище, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, вік обвинуваченого, його стан здоров`я, наявність ряду тяжких захворювань, що підтверджується наявною у матеріалах справи медичною документацією, тривалість розгляду даного провадження, суд вважає, що на даний час задля унеможливлення тримання обвинуваченого під вартою без вироку суду через неможливість провести по кримінальному провадженню всі дії, необхідні для закінчення розгляду справи, необхідно змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід на домашній арешт, яке на даний час є єдиним, окрім тримання під вартою, реальним запобіжним заходом, яке може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відтак клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає, а клопотання сторони захисту підлягає задоволенню шляхом зміни відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на нічний домашній арешт за місцем його реєстрації та постійного проживання.

Керуючись ст. 176-178, 181, 183, 184, 201, 202, 350, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну відносно обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід – задовольнити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на домашній арешт у певний період доби, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки:

Не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , в період часу з 20-00 год. до 06-00 год. наступного дня;

прибувати до суду за першою вимогою;

повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання, місця роботи;

утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні;

здати на зберігання до органів ДМС України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну (у разі наявності).

Строк дії ухвали в частині застосування домашнього арешту – 2 місяці, тобто до 28 лютого 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення у розмірі від 0,25 розміру до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали направити до Відділу поліції № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області – для виконання в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також для ДУ «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів після її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк після отримання копії ухвали.

Суддя В.О. Макаров