Постанова № 10225905, 30.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2010                                                                                           № 20/128

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Алданової С.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Парапан Л.П. (довіреність № 273/18 від 12.02.2010 р.)

від відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.05.2010

у справі № 20/128 ( .....)

за позовом                               Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

про                                                   стягнення 12269,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення 12269,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2010 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що регресні вимоги позивача не можуть бути пред’явлені ним до відповідача відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідач не являється відповідальною за заподіяний збиток особою. Суд першої інстанції посилається також на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази того, що цивільно-правова відповідальність Сигиди В.М., застрахована відповідачем.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про підставність його регресних вимог до відповідача відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовані норми матеріального права, а саме ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Крім того, позивач зазначає, що відповідач є тією особою, яка на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, прийняла на себе, як страховик, зобов’язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої буде Сигида В.М., як власник автомобіля «MERCEDES-BENZ 1317».

Представник позивача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2008 р. року між позивачем та Чернєй Наталією Василівною було укладено Договір страхування наземного транспорту серія ИБ № 1097439/05АП (далі – Договір страхування).

Об’єктом Договору страхування є транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, 2008 року випуску, державний номер АР2163ВК.

Згідно п. 11.1. Договору страховим випадком в тому числі є пошкодження (знищення) застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

15.01.2009 р. Чернєй Наталія Василівна звернулась до позивача з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку, а 13.02.2009 р. – з заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування у зв’язку з тим, що 14.01.2009 р. в м. Запоріжжя по вул. Анголенка, 20-а Сигида В.М., керуючи автомобілем Мерседес, державний номер АР 0675 АЕ, здійснив наїзд на стоячий автомобіль Фольксваген, державний номер АР2163ВК.

Позивачем було перераховано на користь Чернєй Наталії Василівни страхове відшкодування в розмірі 12269,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2368 від 25.02.2009 р. та № 2367 від 25.02.2009 р. (копії міститься в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування встановлений у наявному в матеріалах справи Страховому акті № 576/09/05/08 від 24.02.2009 р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 27.01.2009 р. встановлено, що водій Сигида В.М., керуючи автомобілем Мерседес, державний номер АР 0675 АЕ, здійснив наїзд на стоячий автомобіль Фольксваген, державний номер АР2163ВК, чим порушив ст. 124 КУпАП, отже Сигиду В.М. визнано винним за ст. 124 КУпАП.

В матеріалах справи міститься Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого застраховано цивільно-правову відповідальність Сигиди В.М. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «MERCEDES-BENZ 1317» державний номер АР 0675 АЕ (тип договору – 3). Страховиком є Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення 12269,99 грн. в порядку регрессу.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовної вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Жодних застережень щодо наявності права регресу до будь-якої іншої особи (страховика тощо), окрім самої винної особи, вказані норми не містять.

Отже, чинним цивільним законодавством не передбачено виникнення у страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься в ст. 27 Закону України «Про страхування».

В силу ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у зв’язку з укладенням відповідачем з Сигидою В.М. Договору (Полісу) страхування цивільно-правової відповідальності, відповідач прийняв на себе обов’язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації Сигидою В.М. засобу «MERCEDES-BENZ 1317» державний номер АР 0675 АЕ.

А з огляду на ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло право вимоги, яке Черней Н.В. мала до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Сигидою В.М. засобу «MERCEDES-BENZ 1317» державний номер АР0675АЕ. (аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду України № 11/406-07 від 25.11.2008 р.).

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

В матеріалах справи міститься Висновок спеціаліста про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу № 2967 від 28.01.2009 р., згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Фольксваген, державний номер АР2163ВК складає 12551,00 грн.

Згідно розрахунку від 13.02.2009 р. сума страхового відшкодування складає 12269,99 грн.

02.12.2009 р. позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 6930 про відшкодування у порядку регрессу шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Отримавши вказану заяву, відповідач відповіді не надав, суму страхового відшкодування не перерахував.

Отже, на час розгляду справи сума страхового відшкодування позивачу за договором страхування відповідачем не перерахована, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 12269,99 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2010 р. у справі № 20/128 не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване з прийняттям нового рішення, яким позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2010 р. у справі № 20/128 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 00034186, р/р 26107167414101 в Житомирській філії ЗАТ КБ «Приватбанк» м. Житомир, МФО 311409), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, п/р 26500218673900 Банк АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31235110) 12269 (дванадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять) грн. 99 коп. боргу, за розгляд справи судом першої інстанції 122 (сто двадцять дві) грн. 70 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 61 (шістдесят одну) грн. 35 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.07.10 (відправлено)